
128
Культурологія: теорія та історія культури
Видатним досягненням образотворчого мистецтва епохи римської імперії
є скульптурний портрет (іл. 24). Для нього характерна глибока життєва
правдивість та реалістичний метод, вміння передати неповторні індивідуальні
риси. Скульптурні портрети 70–90 рр. н.е. відзначаються підкресленою
виразністю (портрет імператора Веспассіана). Один з напрямів цього виду
мистецтва прагнув до максимальної зовнішньої фізіономічної схожості; інший
– поєднував римську точність у зображенні рис із засобами узагальнення, в
чому проявився вплив елліністичної культури. У цілому римській культурі
того періоду притаманне раціональне ставлення до навколишнього світу,
поєднане з умінням бачити дійсність у всій її різноманітності.
У портретах, створених у другій половині ІІ ст. н.е., скульптори досягають
глибокого психологізму в розкритті душевних почуттів людини. Образ людини
в портретному мистецтві Риму знаходить нові риси у ІІ ст. На жаль, зразків
високого портретного живопису не збереглось до наших днів. Портрети вико
нувалися на дерев’яних дощечках, інколи на полотні в техніці темпери та воско
вого живопису. У пластичному мистецтві до кращих творів цієї епохи належить
знаменита кінна статуя імператора Марка Аврелія (бронза, бл. 170 р.).
Мистецтво більше ніж коли виявляє інтерес до тонких відтінків стану душі.
Грубі та жорстокі обличчя рельєфних портретів, що прикрашають римські
саркофаги ІІІ ст. н.е., свідчать про войовничий та суворий дух римської
цивілізації. За цих часів знижується художній рівень образотворчого
мистецтва та монументальної архітектури.
Римляни досягли значних успіхів у розвитку наукових знань, хоч, на відміну
від греків, займалися лише тими науками, які мали практичне значення.
Досягнення античної медицини звів у єдину систему Клавдій Гален (131 –
бл. 201) – лікар, природознавець, автор майже 400 праць з анатомії та фізіології
людини, терапії, фармакології, гігієни. Його дослідження мали великий вплив
на розвиток європейської медицини доби Відродження і Нового часу.
Прикладом енциклопедичності, узагальнення та систематизації набутих
знань є “Природнича історія” державного діяча та письменника Плінія
Старшого (бл. 62–бл. 113), у якій викладено питання астрономії, фізики,
географії, антропології, зоології, ботаніки, медицини, фармакології,
мінералогії, мистецтва тощо.
Однією із складових частин римської культури були різноманітні видовища,
які повинні були відволікати громадян від проблем суспільного життя та
негараздів. “Хліба та видовищ! ” – це гасло стає головним стрижнем римського
буття. Так, Цезар у 46 р. до н.е. наказав вирити на Марсовому полі штучне озеро,
на якому організував битву сірійського і єгипетського флотів, у якій брали участь
2000 веслярів та 1000 матросів. У цирках влаштовували криваві гладіаторські
бої та цькування хижаками полонених та перших християн.
Загальна риса інтелектуального життя перших століть імперії – значний
інтерес до філософії. Найбільше праць з етики, що стала переважаючим
напрямом вивчення, створив Луцій Анней Сенека (4 р. до н.е. – 65 р. н.е.), що