Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м’ясне скотарство

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 9. Економіка і управління фермою … м’ясної худоби

Призначених на продаж тварин живою масою 450 кг і віком стар-

ше 18 міс для завершальної відгодівлі на раціонах з великим вміс-

том зерна утримують на випасі або відгодовують на фермі. В умовах

ферми досягають максимальної продуктивності тварин при викори-

станні мінімуму зерна.

При продажу на забій худоби масою 600 кг мають найбільший

дохід від відгодівлі їх на фермі. Ризик зниження ціни при цьому

компенсується можливістю продати тварин раніше, ніж потрібно.

Прибуток від вибракуваної худоби має становити не менш як

25 % від загального прибутку. Молодняк краще продавати на відго-

дівлю. Вибракуваних тварин реалізують до проведення осінніх ве-

теринарних обробок проти вoшeй та личинoк ґедзя. Перед реаліза-

цією лікують хворих корів, продавати яких краще в період спаду

піку продажів.

Успіхові реалізації тварин з ферми сприяє реклама в журналах

та іншій літературі про породи, участі у виставках худоби. Під час

продажу важливо знати потреби споживача — тип худоби та мету

розведення.

На аукціоні продають переважно чистопородну худобу за догово-

ром двох сторін або з ферми за продуктивністю бугайців, корів, те-

лят з гарантованими ознаками, бугаїв з випробувальних станцій. За

такого (до речі, найризикованішого) продажу худоби ціна на тварин

залежить від пропозиції й попиту.

На товарній біржі здійснюються купівля й продаж ф’ючерсних

(термінових) контрактів на майбутню поставку або одержання (по-

ставка чи одержання конкретного фінансового інструменту в разі

виконання термінового біржового контракту). Це головний механізм

зменшення цінового ризику в період, коли продукт перебуває у во-

лодінні виробника. Це окремий ринок, але він пов’язаний з ринком

торгових угод з оплатою готівкою. Ціна в таких випадках визнача-

ється попитом і пропозицією. Отже, на товарних біржах відбуваєть-

ся торгівля не товаром, а паперами.

Є чотири можливості для торгівлі цінними паперами і товарами

за готівку: попередні контракти, ф’ючерсні контракти, допоміжна

купівля контракту та контракт. У складеному контракті обумов-

люються час і ціна. Якщо ціна підвищується, то виграє фермер, а

якщо знижується — покупець.

Діяльність бірж суворо регулюється і контролюється. Чітко ви-

значаються обсяги і якість товару за контрактом. Контракти скла-

дають на конкретні місяці. Фактичні торги здійснюють біржові ма-

клери. В торгах можна брати участь через брокерську фірму.

Задаток, який виплачується брокерській фірмі, становить близь-

ко 15 % вартості контракту. Ця сума залишається незмінною навіть

тоді, коли ринкова ситуація складається не на користь виробника.

290

Розділ 9. Економіка і управління фермою … м’ясної худоби

Фермер, вийшовши на брокера, повідомляє йому, скільки кон-

трактів він продає. Брокер виходить на торгову палату. Клерк у па-

латі приймає заявку і віддає її біржовому маклеру. Той очікує, поки

ціна сягне певної межі, і продає цей контракт. Ця інформація авто-

матично заноситься в комп’ютер і стає доступною для всього світу.

Інформація потім проходить зворотний шлях до фермера. Фермер

платить значну суму тільки брокерові за продаж лише заявки на

товар.

Біржові маклери, виконуючи заявки, можуть водночас бути спе-

кулянтами. Коли маклер продає договір, його можна відкупити на-

зад. Якщо це неможливо, тоді можна видати товар за відсоток і ви-

купити контракт.

Спекулянт — фізична або юридична особа, що займає позицію,

яка на ринку ф’ючерсів не володіє жодним видом товару. Вважаєть-

ся, що спекулянти потрібні, оскільки сприяють більш ефективній

роботі та стабілізації ринку.

На місцевих аукціонних ринках безпосередній продаж від ви-

робника переробникові встановлює ціну на ринку торгових угод з

оплатою готівкою.

Захистити себе на ринку від неприємних моментів можна стра-

хуванням від ризику — хеджуванням. Ним займаються люди, які

хочуть продати товар і захистити себе від невдач.

9.6. Фактори впливу на прибутковість

м’ясного скотарства

Рентабельність м’ясного скотарства залежить від багатьох фак-

торів, які можна поділити на чотири основні групи: 1) маса телят

при відлученні; 2) відсоток теличок у загальній кількості відлуче-

них; 3) річні витрати на утримання корови; 4) ціни на телят. В ана-

лізі кожного із перелічених факторів одним із визначних для рен-

табельності є вартість годівлі тварин. Головними факторами, що

визначають прибутковість галузі, є відсоток відлучених телят та

їхня жива маса.

Не слід нехтувати і показниками відтворення, зокрема, даними

про більшу масу при відлученні.

Максимальні прибутки можна забезпечити, здійснюючи такі за-

ходи:

 застосування промислового схрещування;

 поліпшення кормової бази за рахунок організації утримання

тварин на пасовищі;

 вдосконалення технологій збереження молодняку, підготовка

теличок до першого парування, зменшення тривалості періоду оте-

лень;

291

Розділ 9. Економіка і управління фермою … м’ясної худоби

 використання технологій управління пасовищами і утримання

на них тварин протягом 24 год на добу;

 використання дешевих кормів у зимовий період — згодовуван-

ня досхочу соломи озимої пшениці, ячмінної і вівсяної, що замінює

сіно на 33,3 % за енергією і на 8 % — за протеїном;

 застосування проточної води для напування тварин, що дає

змогу повністю виключити витрати на підігрівання води;

 безприв’язне утримання тварин на глибокій підстилці під наві-

сом з основним видаленням гною раз на рік бульдозером, що повні-

стю виключає традиційні витрати на утримання систем видалення

гною за іншими відомими технологіями;

 перебування тварин у природних умовах, що потребує міні-

мальних трудових затрат і зменшує збитки.

Додаткові гроші, витрачені на селекцію, — це інвестиції у май-

бутнє.

Витрати на годівлю худоби становлять основну частину собівар-

тості продукції. Невелика різниця у витратах на належну і недо-

статню годівлі справляє величезний вплив на відтворення стада і

прибуток. Недостатня годівля ставить господарство у ризиковану

ситуацію.

Добре здоров’я тварин гарантує найвищу реалізацію їхнього по-

тенціалу і продуктивності, а погане — призводить господарство до

ризику.

Зниження витрат на виробництво яловичини. Ефективне

виробництво яловичини пов’язане: з ефективним виробництвом

сільськогосподарських культур; застосуванням схрещування тва-

рин; поліпшенням прийомів їх штучного добору; застосуванням

стимуляторів росту, антибіотиків, сироваток для профілактики ба-

гатьох хвороб; визначенням потреби в поживних речовинах і пра-

вильним збалансуванням раціонів; поліпшенням способів заготівлі

і зберігання зерна та грубих кормів; удосконаленням технологій

догляду за пасовищами; підтримкою цін на яловичину на такому

рівні, щоб зберегти виробництво прибутковим.

Поліпшити відтворні функцій можна вдосконаленням годівлі і

утримання худоби, які сприяють ранньому заплідненню корів після

отелення, народженню двієнь, а також запобігають безпліддю.

Тільки за рахунок схрещування можна збільшити вихід продук-

ції у м’ясному скотарстві на 20 – 50 %. Треба надавати пріоритети

селекції худоби, яка найефективніше використовує енергію і білок

корму.

Необхідно і далі вживати заходів щодо зменшення втрат молод-

няку і тварин на відгодівлі від захворювань і загибелі. Особливу

проблему становить боротьба з інфекціями, які спричинюють розлад

травного каналу і вражають органи дихання.

292

Розділ 9. Економіка і управління фермою … м’ясної худоби

Слід поліпшувати перетравність грубих кормів і зерна, щоб звес-

ти до мінімуму витрати енергії і білка корму. Потрібно й далі вдос-

коналювати пасовищне господарство, віддавати перевагу техноло-

гіям утримання худоби м’ясних порід невеликими групами.

Економія енергії у виробництві яловичини. На виробництво

кормів для худоби витрачається багато енергії — близько 80 %. Ви-

трати на електроенергію і газ у виробництві яловичини становлять

відносно невелику частку в загальних витратах — близько 10 % на

одну корову на рік, на відгодівельних майданчиках — близько 3 %.

Така сама кількість енергії витрачається на вирощування молодня-

ку і в заключний період відгодівлі худоби. Потреба в енергії на ви-

робництві кормів (машинні операції, внесення добрив, транспорту-

вання і застосування пестицидів) при відгодівлі худоби на майдан-

чиках приблизно в 7 разів вища, ніж енергії на відгодівельних май-

данчиках і при підготовці кормів до згодовування.

Напрямами економії енергії при експлуатації відгодівельних

майданчиків є використання транспортних засобів і обладнання

відповідно до обсягу виконуваних робіт, слід віддавати перевагу ди-

зельним двигунам, а не бензиновим; оптимальне використання

денного світла; організація годівлі худоби і видалення гною з міні-

мальною тривалістю роботи двигунів.

Відомо, що при утриманні корів з телятами більшість пального

йде на поїздки для огляду тварин і підвезення додаткових кормів

на пасовище. Щоб знизити ці енергетичні затрати, варто підгодівлю

худоби влаштовувати не щодня, а через день. За рахунок цього мо-

жна зекономити паливо на багатьох операціях в зимовий період.

Варто замість постійного застосовувати перемінне (ротаційне) ви-

пасання тварин, що дає змогу значно економити пальне на органі-

зації огорожі загонів та роздаванні додаткових кормів. У багатьох

випадках це також сприяє підвищенню продуктивності пасовищ. В

результаті за однакової кількості витраченого пального господарст-

ва мають більший приріст живої маси тварин.

Змішані посіви кормових бобових культур з кормовими травами

інших видів знижують потребу в азотних добривах. У раціони для

худоби доцільно додавати білок, особливо для телят, що утримують-

ся на пасовищах. При використанні на корм зеленої маси, зібраної

машинами, відповідно зростають і затрати енергії.

У сезон парувань і отелень худоба потребує особливого догляду.

Якщо скоротити парувальний сезон, то відповідно скоротиться і пе-

ріод отелень. При проведенні отелень упродовж 60, а не 90 діб за

рік вивільниться 30 днів і, отже, упродовж цих днів буде зеконом-

лено пальне на поїздки для виконання робіт з догляду за худобою.

Зниження витрат енергії з розрахунку на 1 т сухої речовини ко-

рму для тварин можна досягти шляхом:

293

Розділ 9. Економіка і управління фермою … м’ясної худоби

 оптимального використання стимуляторів росту;

 використання кормових добавок, які поліпшують якість кормів.

При використанні стимуляторів росту в поєднанні з кормовими до-

бавками витрати з розрахунку на одну голову зменшуються вдвічі;

 правильного балансування раціону. На багатьох відгодівель-

них майданчиках за рахунок того, що склад раціону задовольняє

потреби тварин, витрати корму зменшуються на 10 %;

 збирання і заготівлі зернових за підвищеної вологості.

9.7. Організаційні форми фінансування

та кредитування м’ясного скотарства

Головним джерелом надходження грошей в підприємствах є реа-

лізована продукція. Одержані кошти використовують на виробниц-

тво продукції і утворення прибутку. В ринкових умовах господарю-

вання прибуток виступає як головне джерело фінансування вироб-

ництва. Розмір доходу залежить від виручки за реалізовану про-

дукцію та витрат на її виробництво. Тобто ціна і витрати на вироб-

ництво продукції в умовах ринку стають головною умовою фінансо-

вого забезпечення господарства. У країнах з розвиненою ринковою

економікою поряд з вільними цінами спостерігається державне ре-

гулювання цін на окремі види продукції.

Організація нових виробників зумовлює необхідність викорис-

тання кредитів — коштів і матеріальних цінностей, які надаються

в користування юридичним чи фізичним особам на визначений

строк під відсотки. Кредит — це різновид економічних відносин,

суб’єктами яких є кредитор і позичальник, при цьому складається

кредитний договір — угода, що регламентує взаємини сторін (умови

отримання та повернення кредиту).

Суб’єктам господарської діяльності надаються такі форми креди-

ту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний. Для отри-

мання кредиту позичальник звертається в банк. Це звернення може

бути у вигляді листа, клопотання, заяви. У документах зазначаєть-

ся необхідна сума кредиту, його мета (на відшкодування збитків та

збільшення статутного фонду господарства кредитів не виділяють),

строки погашення та забезпечення заставою майном, цінними па-

перами, фінансами третьої особи.

За строками користування банківський кредит буває коротко-

строковим — до одного року, середньостроковим — до 3 років і дов-

гостроковим — понад 3 роки.

Короткостроковий кредит зазвичай отримують для відшкоду-

вання витрат виробництва та обігу. Можна також брати його для

придбання основних фондів, якщо відсоток високоприбутковий.

Довгострокові кредити йдуть на формування основних фондів.

294

Розділ 9. Економіка і управління фермою … м’ясної худоби

Банківський кредит комерційний банк може надавати лише в

межах наявних власних коштів, без застави майна. Позичальник

має повернути його тільки під зобов’язання. Такі позичальники ма-

ють стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет

у банківських колах.

Комерційний кредит має товарну форму, за якої учасники кре-

дитних відносин створюють платіжні засоби у вигляді векселів —

зобов’язань боржника сплатити кредиторові зазначену суму у ви-

значений час.

Лізинговий кредит — це орендування і здавання майна в тим-

часове користування.

Іпотечний кредит — це особливий вид економічних відносин з

приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредито-

рами виступають переважно іпотечні та комерційні банки. Пози-

чальники можуть бути юридичними та фізичними особами, які ма-

ють у власності об’єкти іпотеки (будинки, квартири, магазини, ви-

робничі будівлі).

За нестачі власних коштів користуються довгостроковими бан-

ківськими кредитами. Сільськогосподарським підприємствам кре-

дити надаються за великими ставками. Це, безумовно, є головною

причиною незацікавленості підприємств в одержанні кредитів. З

огляду на те, що ринок фінансових посередників не задовольняє

потреби сільськогосподарських підприємств (високопроцентні став-

ки), виникає потреба у використанні альтернативних джерел фі-

нансування. Це можуть бути кредитні товариства, пайові фонди,

фонди взаємного фінансування підприємств.

За недоступності традиційних джерел фінансування фермерські

колективи можуть кооперуватись у вирішенні питань, пов’язаних з

фінансами, заготівлею, переробкою та збутом продукції. Таким

об’єднанням може виступити фонд взаємного кредитування підпри-

ємств.

Одним із варіантів фінансування сільськогосподарських підпри-

ємств є вертикальна інтеграція, створення вертикальних об’єднань,

акціонерних товариств, учасники яких, крім фінансових вигод, ма-

ють ще й вигоди тісної взаємодії у вирішенні загальних питань

ефективності виробництва, переробки та продажу продукції. До

складу об’єднань входять виробники й переробники сільськогоспо-

дарської продукції за участю банківських структур. Участь банків у

таких об’єднаннях для сільськогосподарських підприємств і насам-

перед для фермерських та інших малих підприємств на приватній

основі дасть змогу вирішувати питання інвестиційних джерел та

банківських позик.

Фінанси відгодівельного майданчика м’ясної худоби — це

позичка на поточні витрати: на закупівлю корму, худоби для відго-

295

Розділ 9. Економіка і управління фермою … м’ясної худоби

дівлі (банки, кредитні спілки, фінансові контракти, кооперативи),

відгодівлю худоби для клієнта, виконання зобов’язань за контрак-

тами на реалізацію.

Банківські кредити: господарство позичає гроші, використовую-

чи в якості застави худобу; відсотки на конкурентному рівні.

Контракти про надання кредиту на закупівлю худоби для від-

годівлі: контракти господарства з кредиторами для відгодівлі певної

кількості худоби вартістю з 10 % власних грошей та 90 % кредиту за

договірним відсотком. Кредитор зберігає право власності на худобу,

худоба продається від імені кредитора. Баланс між вартістю худоби

та відсоток знижуються, різниця повертається фермерові. Якщо

кредитор є продавцем худоби, який отримує комісійні від продажу

та купівлі, то відсотки встановлюють на конкурентному рівні. Недо-

ліками є недостатній контроль за збутом та фінансові знижки.

Кооперативи, які поставляють худобу для відгодівлі. Кре-

дитор визначає право на членство в кооперативі. Члени вносять від

5 до 10 % від загального інвестування кооперативу. Кооператив бере

позику в кредитора і є власником худоби. Його члени займаються

відгодівлею худоби на основі контракту про надання кредиту на за-

купівлю худоби з кооперативом. Будь-які витрати кредитора компе-

нсуються коштом загального фонду. Рівень банківського ризику не-

високий, адже відсотки встановлюють на конкурентному рівні. Коо-

перативи гарантують кредитоспроможність і захищеність від ризи-

ків своїх членів, проте треба уважно контролювати діяльність коо-

перативів, щоб запобігти шахрайству.

Відгодівля худоби для клієнта. Власник худоби укладає кон-

тракт з метою відгодівлі своєї худоби, покриваючи визначені конт-

рактом витрати. Власник худоби (фермер чи підприємство) отримує

прибуток за рахунок доданої вартості, проте бере на себе усі ринкові

ризики. Відгодівельне господарство продає корми, устаткування й

робочу силу без ризику, отримуючи фіксований прибуток.

Необхідність державного регулювання сільськогосподарського

виробництва пов’язана зі специфікою цієї галузі. Пояснюється це

тим, що: продукція аграрного сектора задовольняє першочергові

потреби населення; існує попит на продовольчі товари; це стратегі-

чна галузь, від якої залежить рівень продовольчої безпеки держави;

роздрібненість сільськогосподарських підприємств, які самостійно

не в змозі протистояти монополізованим підприємствам, що постав-

ляють засоби виробництва (закуповують вироблену продукцію).

Недоліки державного регулювання: підтримка закупівельних

цін на продукцію фермерів на високому рівні підвищує ціну продо-

вольства для населення; високі мінімальні ціни зменшують конку-

рентоспроможність продукції на світовому ринку; створюються над-

лишки продукції, для якої потрібно шукати ринки збуту; збільшу-

296

Розділ 9. Економіка і управління фермою … м’ясної худоби

ються податки населення, які спрямовуються на підтримку фермер-

ського виробництва.

У системі регулювання цін на продукцію фермерських госпо-

дарств центральне місце посідають заставні ціни і заставні операції.

Заставними цінами є мінімальні гарантовані ціни, які забез-

печують фермерам мінімальний рівень рентабельності. Мінімальні

заставні ціни ґрунтуються на змінній середній величині ринкових

цін за попередні 5 років. Вони обчислюються як 85 % середньо-

арифметичних ринкових цін за ці роки, за винятком років з найви-

щими і найнижчими ринковими цінами.

Цільова ціна визначає не рівень ринкових цін, а нижній рівень

фермерських доходів. Вона не функціонує на ринку, а застосову-

ється для розрахунку при визначенні компенсаційної цінової над-

бавки.

Компенсаційна надбавка розраховується як різниця між цільо-

вою ціною і ціною реалізації (чи заставною, якщо продукція реалі-

зована через корпорацію) і надається у вигляді прямих урядових

субсидій.

Заставні операції — передбачають надання фермерам кредиту

під заставу продукції. Сума кредиту залежить від обсягу зданої

продукції та рівня заставних цін. При зниженні ринкових цін фер-

мери передають продукцію у власність корпорації, при підвищен-

ні — можуть забрати заставлену продукцію, повернути позику та

відсоток за користування нею і реалізувати продукцію на вільному

ринку.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке внутрішньогалузева спеціалізація у м’ясному скотарстві? 2. Які є

принципи управління на фермах, що займаються розведенням м’ясної худоби?

3. Які принципи розроблення та впровадження бізнес-плану? 4. Що таке біоло-

гічні й цінові цикли у м’ясному скотарстві?

5. Які є форми реалізації худоби

племінної та призначеної для відгодівлі і забою?

6. Які фактори впливають на

прибутковість м’ясного скотарства?

7. Які ви знаєте організаційні форми фінан-

сування та кредитування м’ясного скотарства?

297

Список літератури

Азаров Г.С. Откорм и нагул скота мясных пород. — М.: Колос, 1971. — 111 с.

Андреев А.В. Культурные пастбища в южных районах. — 1974. — С. 256.

Андрієвський В.Я. Боротьба з яловістю і неплідністю великої рогатої худо-

би. — К.: Урожай, 1971. — 160 с.

Андрієвський В.Я. Догляд і збереження новонароджених телят. — К.: Уро-

жай, 1970. — 85 с.

Багрий Б.А. Разведение и селекция мясного скота. — М.: Агропромиздат,

1991. — 256 с.

Берг Р.Т., Баттерфилд Р.М. Мясной скот. Концепции роста. — М.: Колос,

1979. — 279 с.

Бугримов Е.И. Разведение и использование скороспелого мясного скота. —

М.: Колос, 1973. — 184 с.

Вінничук Д.Т., Гармаш І.О. Оцінка і використання м’ясних бугаїв / За ред.

М. В. Зубця. — К.: ЦУОП ГНПП «Плодвинконсерв». — 1992. — 114 с.

Востриков Н.И., Доротюк Э.Н. Экономика и организация специализиро-

ванного мясного скотоводства. — М.: Колос, 1982. — С. 136 – 165.

Генетика, селекция и биотехнология в скотоводстве / М.В. Зубец, В.П. Бур-

кат, Ю.Ф. Мельник и др. — К.: «БМПТ», 1997. — 722 с.

Гуткин С.С. Методические рекомендации по комплексной оценке мясной

продуктивности крупного рогатого скота. — Оренбург, 1981. — 18 с.

Жолондзь Я.З. Технология ускоренного выращивания телят. — М.: Россель-

хозиздат, 1984. — 87 с.

Журбенко А.М. Гормоны и продуктивность животных. — К.: Урожай, 1983. —

128 с.

Інструкція з бонітування великої рогатої худоби м’ясних порід / Ю.Ф. Мель-

ник, В.А. Піщолка, А.М. Литовченко та ін. — К.: Видавничо-поліграфічний

центр «Київський університет», 2003. — С. 3 – 24.

Кацы Г.Д. Морфометрия кожи копытных животных. — Луганск, 1997. — 31 с.

Кліценко Г.Т., Кулик М.Ф., Косенко М.В. та ін. Мінеральне живлення тва-

рин. — К.: Світ, 2001. — 575 с.

Козырь ВС., Соловьев Н. И. Мясные породы скота в Украине. — Д.: Полігра-

фіст, 1997. — 324 с.

Кравченко Н.А. Породы мясного скота. — К.: Вища шк., 1979. — 288 с.

Левантин Д.Л. Мясное скотоводство — состояние и перспективы развития

(обзорная информация). — М.: ВНИИТЭИ «Агропром», 1997. — 67 с.

Левантин Д.Л. Теория и практика повышения мясной продуктивности в

скотоводстве. — М.: Колос, 1966. — 408 с.

Левантин Д.Л. Технология производства говядины в специализированных

откормочных хозяйствах // Пути повышения продуктивности животноводства. —

М.: Знамя, 1998. — 34 с.

Логвинов Д.Д. Беременность и роды у коров. — К.: Урожай, 1975. — 237 с.

Лэсли Д.Ф. Генетические основы селекции сельскохозяйственных живот-

ных. — М.: Колос, 1982. — 391 с.

Маменко А.М., Кандыба В.Н., Бугаев Н.И. Формирование, прогнозирование

и методы оценки качества мясной продукции животных. — Х.: РИП «Ориги-

нал», 1998. — 255 с.

298

Список літератури

Машуров А.М. Генетические маркеры в селекции животных. — М.: Наука,

1980. — 318 с.

Методика оцінки бугаїв м’ясних порід / Відпов. за випуск А.М. Угнівенко. —

К.: Видав. центр НАУ. — 16 с.

Методические рекомендации по биоэнергетической оценке технологий про-

изводства продукции животноводства.— М.: ВАСХНИЛ, 1985. — 46 с.

Методические рекомендации по оценке воспроизводительной способности

племенных быков. — К., 1982. — 20 с.

Методичні основи науково-виробничих дослідів по технології м’ясного ско-

тарства / Є.І. Чигрінов, О.М. Маменко, В.Г. Прудніков та ін.; За ред. Є.І. Чигри-

нова. — Х.: Методичні рекомендації, 1998. — 62 с.

Миниш Г., Фокс Д. Производство говядины в США: мясное скотоводство. —

М.: Агропромиздат, 1986. — 478 с.

М’ясне скотарство / О.Г. Тимченко, М.В. Зубець, В.С. Козир та ін. — К.: Уро-

жай, 1991. — 189 с.

Новиков Е.А. Закономерности развития сельскохозяйственных животных. —

М.: Колос, 1971. — 224 с.

Новицкий Б. Поведение сельскогохозяйственных животных / Пер. с польск.

А.Е. Кебы; Под ред. и с предис. Л.М. Боскина. — М.: Колос, 1981. — 190 с.

Падучева А.Л. Гормональные препараты в животноводстве. — М.: Россель-

хозиздат, 1979. — 231 с.

Панкратов А.А. Производство говядины на промышленной основе. — М.:

Колос, 1984. — 320 с.

Погребняк П.Л. Интенсивное мясное скотоводство Украины. — М.: Колос,

1979. — 238 с.

Положення про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби. — К.,

2003. — 14 с.

Полянцев Н.И. Практические советы по борьбе с яловостью коров. — 2-е изд.,

перераб. — М.: Россельхозиздат, 1978. — 191 с.

Програма розвитку галузі спеціалізованого м’ясного скотарства України на

1997 – 2005 роки / М.В. Зубець, В.О. Пабат, В.П. Буркат та ін. — К., 1997. — 113 с.

Програма селекції худоби абердин-ангуської породи на період 2003 – 2012 рр.

/ В.О. Пабат, А.М. Литовченко, М.В. Зубець та ін. — К.: Селекція, 2005. — 343 с.

Програма селекції худоби волинської м’ясної породи на період 2003 – 2012

роки / Т.С. Янко, М.В. Зубець, В.П. Буркат та ін. — К.: Аграрна наука, 2003. —

80 с.

Програма селекції худоби південної м’ясної породи на період 2002 – 2010 рр.

/ В.П. Буркат, Ю.В. Вдовіченко, Г.М. Подрєзко та ін. — 2-ге вид., доп. і доопр. —

К.: Аграрна наука, 2003.— 52 с.

Програма селекції худоби поліської м’ясної породи на період 2002 – 2010 ро-

ки / В.М. Білошицький, Ю.Ф. Мельник, В.А. Пищолка та ін.. — 2-ге вид., доп. і

доопр. — К.: Аграрна наука, 2003. — 44 с.

Програма селекції худоби української м’ясної породи на 2002 – 2010 роки /

А.М. Угнівенко, Л.А. Коропець, Н.В. Лук’янчук та ін. — 2-ге вид., доп. і

доопр. — К.: Аграрна наука, 2003. — 42 с.

Прокофьев М.И. Регуляция размножения сельскохозяйственных живот-

ных. — Л.: Наука, 1983. — 264 с.

Рекомендації по поліпшенню відтворення худоби крупних м’ясних порід

української селекції / Е.М. Доротюк, В.Г. Василець, Е.М. Гончаренко та ін. — Х.:

Рекомендації, 1999.— 18 с.

299