Іванов В.Ф., Штурхецький С.В. Практикум із журналістської етики

Подождите немного. Документ загружается.

- 191 -

Таким чином запроваджується можливість зареєструвати Ін-

тернет-видання як засобу масової інформації. Така реєстрація не

є обов’язковою, але внаслідок реєстрації Інтернет-видання набу-

ває прав і обов’язків ЗМІ.

Питання – наскільки такий статус буде потрібен російським

мережевим журналістам? Чи означає це, що державні органи від-

тепер надаватимуть акредитацію журналістами лише з зареєстро-

ваних Інтернет-видань?

Цікаво, що навесні уряд РФ оголосив тендер на державний

грант щодо вивчення досвіду регулювання Інтернету в інших

країнах. Перелік країн дуже цікавий – США, Британія, Франція,

Китай, Канада, Білорусь і Казахстан.

Російський уряд готовий заплатити майже один мільйон ру-

блів за дослідження, яке, відповідно до технічного завдання, має

дати відповіді щодо кола інформації, за розміщення якої настає

юридична відповідальність, з’ясувати, які дії в Інеті є правопору-

шенням, чи встановлено право блокування сайтів чи припинення

доступу до них, чи закриваються в національному сегменті сайти,

інформація на яких шкодить національним інтересам.

Фактично, таке дослідження може стати початковим етапом

більш радикального регулювання в цій країні.

Іще один цікавий приклад: 16 травня цього року на тридцять

шостому пленарному засіданні Міжпарламентської асамблеї кра-

їн-учасниць СНД було прийнято модельний закон «Про засади

регулювання Інтернету».

Він не має обов’язкової сили, але призначений стати прикла-

дом регулювання суспільних відносин щодо Інтернету в країнах

СНД. Модельний закон можна було б визнати прогресивним

(наприклад, він передбачає участь саморегулюючих організацій

користувачів та операторів послуг мережі в розробці норматив-

но-правових актів, громадський контроль з їх боку за діяльністю

держорганів), якби не кілька «але».

По-перше, в частині 2 статті 9 модельного закону передбачено

уповноважений орган держави, що «представляє та захищає її

ЗАНЯТТЯ 12. МЕРЕЖЕВА ЕТИКА

ПРАКТИКУМ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

- 192 -

інтереси у сфері Інтернету». Можна було б зрозуміти, якби тут

ішлося про інтереси суспільства, а так виходить, що держава, як

надбудова над суспільством, покликана його обслуговувати, має

якісь свої відмінні інтереси?

Мабуть, ці «інтереси держави» дивним чином збігатимуться з

інтересами правлячої політичної сили.

По-друге, ставиться під питання захист приватності користу-

вачів мережі. В останній, 13-й, його статті сказано, що держава

встановлює обов’язок операторів послуг Інтернету зберігати ін-

формацію про користувачів та надані їм послуги не менше року та

надавати ці дані на запит судових, правоохоронних органів.

Зважаючи на низький рівень правової культури в пострадян-

ських країнах, справедливо буде припустити, що в разі зберігання

подібної інформації про особу за певну плату неофіційно до неї

можна буде отримати доступ і іншим суб’єктам, окрім судових і

правоохоронних органів.

Треба визнати, що в мережі існують очевидні проблеми, пов’я-

зані з відсутністю системного й всеохопного регулювання та єди-

них підходів на міжнародному рівні: починаючи від розсилання

спаму й закінчуючи новітніми видами шахрайств та поширенням

дитячої порнографії.

Як це регулювати без шкоди для права на інформацію, свободи

слова, міжнародна спільнота єдиної відповіді ще не має.

Окремі не зовсім демократичні держави пропонують достатньо

радикальні підходи щодо обмеження Інтернету.

Досягти ефективного «фільтрування» контенту мережі важко

без досягнення лояльності ключових надавачів доступу в мережу

– операторів, які надають доступ дрібнішим операторам, а ті вже

надають доступ безпосередньо кінцевим споживачам.

Це є «вузьким місцем», на якому держорганам технічно мож-

на було б поставити фільтри для блокування доступу до певного

контенту в мережі. Важливою тут є кількість цих самих ключових

операторів мережі.

- 193 -

Як бачимо на прикладі електронних ЗМІ, українській владі вда-

лося досягти такої лояльності від більшості загальнонаціональних

телеканалів, внаслідок чого спостерігаємо замовчування інформа-

ції з низки суспільно важливих тем при формальній відсутності

державного органу з цензури та явних ознак системної координації

інформаційної політики телеканалів ззовні чи поміж ними.

У радянській правовій науці правові норми однозначно трак-

тувалися як продукт держави, тому прихильники державного

регулювання Інтернету позиціонуватимуть державу як єдиного

суб’єкта, спроможного навести лад у цій сфері.

Проте в Європі правові норми не розглядаються як продукт

виключно держави, історичним прикладом цього є правовий зви-

чай, як усталене правило поведінки в певній сфері, яке склалося

без участі держави внаслідок багаторазового застосування.

На сучасному етапі створення певних норм для регулювання

окремого виду суспільних відносин відбувається більш центра-

лізовано. Суб’єкти правовідносин у певній сфері об’єднуються,

часто під загрозою запровадження несприятливого для них дер-

жавного регулювання, в саморегулівні організації для вироблен-

ня власних правил поведінки у своїй сфері відносин та нагляду за

їх дотриманням.

Імовірно, це єдиний спосіб реагування українських Інтернет-

видань, який дасть можливість вибити козирі з рук прихильників

державного регулювання українського сегменту мережі.

Необхідно створити саморегулюючу організацію вітчизняних

Інтернет-видань, яка запровадила б єдині стандарти професійної

етики серед своїх учасників та наглядала б за їхнім дотриманням.

Простіше кажучи, потрібна розробка й запровадження публічних

правил редакційної політики в Інтернет-виданнях.

Такі правила могли б базуватися на типових засадах журналіст-

ської етики, кілька спроб прийняти які вже мали місце в Україні,

але, на жаль, не привели до їх активного практичного застосуван-

ня.

ЗАНЯТТЯ 12. МЕРЕЖЕВА ЕТИКА

ПРАКТИКУМ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

- 194 -

Звичайно, що правила редакційної політики Інтернет-видань

мали б урахувати особливості роботи в мережі, зокрема, «зачист-

ку» контенту користувачів від ксенофобських висловлювань, на-

явність ефективного зворотного зв’язку з редакцією Інтернет-ви-

дання та інше. Наявність правил редакційної політики, до речі,

дозволить провести межу між професійними журналістами та

блогерами й іншими користувачами. В принципі зрозуміло, що

метою перших є передусім повноцінне інформування своєї ауди-

торії. Других – передусім самовираження і донесення своїх думок

загалові. Але такі акценти варто формалізувати.

Роман Головенко,

ІМІ

- 195 -

ДОВІДКОВИЙ РОЗДІЛ

МАТЕРІАЛИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

НОРМАТИВИ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

ІНТЕРНЕТ-САЙТИ

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

ДОВІДКОВИЙ РОЗДІЛ

ПРАКТИКУМ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

- 196 -

МАТЕРІАЛИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ДО ЗАНЯТТТЯ 2

ПОВНОВАЖЕННЯ КОМІСІЇ

З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

Ці «Повноваження…», які є Статутом Комісії з журналістської

етики, ухвалено на зборах журналістів 14 квітня 2002 року, введено

в дію з моменту ухвалення і діють вони як рамковий документ, що

визначає основи статусу існування Комісії. Положення Статуту

щодо кількісного складу Комісії, періодичності з’їздів підписантів і

зборів Комісії було змінено 24 квітня 2004 року та 19 листопада

2006 року на чергових з’їздах журналістів-підписантів Етичного

кодексу українського журналіста.

І. ПРЕАМБУЛА

Комісія є корпоративним інститутом громадянського суспіль-

ства, що розглядає конфліктні ситуації етичного та професійного

характеру, які виникають у журналістському середовищі та між

цим середовищем і громадськістю у зв’язку з виконанням журна-

лістами свого професійного обов’язку.

ІІ. ПОВНОВАЖЕННЯ ТА СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ КОМІСІЇ

Комісія розглядає конфліктні ситуації етичного характеру як

за зверненням журналіста, так і за зверненням інших фізичних та

юридичних осіб, зацікавлених в етичній оцінці професійної діяль-

ності конкретного журналіста, головного редактора, засновника

або власника ЗМІ або державного органу, що має компетенцію у

галузі масової інформації.

Комісія виносить рішення, спираючись на норми законодавства

України, статтю 19 Декларації прав людини, статтю 10 Європей-

- 197 -

ської Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. 34

Конституції України тощо, застосовуючи до конкретних ситуацій

згаданий вище Етичний кодекс українського журналіста.

Діяльність Комісії спрямована на досягнення таких цілей:

• формування культури професійної та чесної журналістики;

• становлення довіри до ЗМІ;

• зміцнення принципу свободи слова в Україні;

• встановлення конструктивного діалогу між учасниками кон-

флікту на умовах рівноправ’я сторін;

• усвідомлення широкими колами журналістів міжнародно ви-

знаних правил поведінки та необхідності дотримуватися їх у що-

денній діяльності;

• досягнення точної кваліфікації дій, що оскаржуються, і фор-

мулювання рішень, які застосовуватимуться у майбутньому як

прецеденти.

ІІІ. СКЛАД КОМІСІЇ

Комісія складається з 15 членів, яких обирають на з’їзді під-

писантів Етичного кодексу українського журналіста. До Комісії

входять журналісти, які відомі суспільству своїми високими про-

фесійними принципами.

На своїх перших після з’їзду зборах Комісія обирає Голову.

Члени Комісії здійснюють свою діяльність на громадських за-

садах.

За кожним членом Комісії визнається право не брати участі у роз-

гляді конфліктного випадку за умови існування обставин, що можуть

поставити під сумнів його незаангажованість у конкретній справі.

За кожним членом Комісії зберігається право на добровільну

відставку.

Комісія звітує про свою діяльність перед з’їздом не рідше одно-

го разу на два роки.

Ротація членів Комісії або підтвердження повноважень дійсних

членів відбувається на з’їзді підписантів Етичного кодексу укра-

їнського журналіста не рідше одного разу на два роки.

МАТЕРІАЛИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ПРАКТИКУМ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

- 198 -

IV. ФУНКЦІОНУВАННЯ КОМІСІЇ

IV-А. Збори Комісії

Розгляд справ та ухвалення рішень Комісії відбуваються на

Зборах. Збори є повноважними, якщо на них присутні не менше

1/3 складу Комісії та Голова Комісії.

Комісія збирається не рідше одного разу на два місяці. Також

Комісія збирається на позачергові збори за поданням члена Комі-

сії або Секретаріату Комісії.

Збори готують Секретаріат і Голова Комісії. Усі члени Комі-

сії отримують матеріали, винесені на розгляд зборів, не пізніше,

ніж за тиждень до дати зборів (окрім випадків, коли звернення до

Комісії надійшли пізніше, ніж за тиждень до проведення зборів і

проведення позачергових зборів Комісії).

IV-Б. Робочі групи Комісії, їхні повноваження та сфера відпо-

відальності

Комісія формує зі свого складу робочі групи, відповідальні за:

• Розгляд звернень до Комісії та підготовку рішень Комісії

• Здійснення зовнішньої діяльності Комісії, членство Комісії в

міжнародних організаціях та участь у необхідних для Комісії за-

ходах інших організацій (ініціатив)

• Здійснення політичної діяльності Комісії, а саме організацію

роботи з розробки та лобіювання прогресивного щодо ЗМІ зако-

нодавства та впливу на пов’язані зі ЗМІ конфліктні ситуації.

Склад робочих груп формується Комісією зі своїх членів. Пе-

регляд складу робочих груп відбувається на кожних наступних

зборах після кооптації до складу Комісії нових членів, тобто після

з’їзду підписантів Етичного кодексу, або за поданням членів Ко-

місії.

IV-В. Секретаріат Комісії

Секретаріат Комісії з журналістської етики формується Комісі-

єю та підпорядковується Голові Комісії. До функцій Секретаріату

входить збір необхідної для роботи Комісії інформації, підготовка

зборів і рішень Комісії, реалізація рішень Комісії. Склад Секрета-

- 199 -

ріату і порядок функціонування цього органу визначається Комі-

сією з огляду на обсяг фінансування.

V. РОЗГЛЯД СПРАВ ТА УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ КОМІСІЇ

Комісія розглядає заяви, подані на публікації у друкованих

ЗМІ не пізніше одного року від дати публікації та заяви на теле-,

радіопрограми та публікації в інформаційних Інтернет-виданнях,

подані не пізніше 6 місяців від дати ефіру цих програм або опублі-

кування матеріалу в інформаційному Інтернет-виданні.

Комісія ухвалює рішення у таких формах:

• Дружнє попередження – найм’якша форма рішення. Засто-

совується у випадках, коли Комісія розцінила порушення норм

журналістської етики журналістом або органом ЗМІ, які стали

об’єктом слухань Комісії, як ненавмисну помилку. Дружнє по-

передження не є обов’язковим для публікації, воно надсилається

журналісту, керівнику ЗМІ та особі, яка звернулася із заявою.

• Заява Комісії – застосовується у випадках, коли дії журналіс-

та чи ЗМІ розцінюються Комісією як такі, що порушили норми

журналістської етики, порушили право громадськості на отри-

мання правдивої інформації або загрожують іміджу українських

ЗМІ. Заява Комісії надсилається журналістам, керівникам ЗМІ,

які стали об’єктом слухань Комісії; особі, яка звернулася із зая-

вою; керівним органам організацій – колективних членів Комісії;

розповсюджується серед журналістів, які підписали Етичний ко-

декс. ЗМІ оприлюднюють або не оприлюднюють Заяву на влас-

ний розсуд.

• Заява у формі публічного осуду. Застосовується у випадках,

коли дії журналістів або ЗМІ розцінюються Комісією як свідоме

порушення норм журналістської етики і є абсолютно несумісни-

ми з поняттями професійної журналістики. Заява Комісії про пу-

блічний осуд розповсюджується якнайширше всіма доступними

Комісії засобами. Комісія та Секретаріат докладають зусиль для

того, щоб Заява про публічний осуд була оприлюднена якомога

більшою кількістю ЗМІ.

МАТЕРІАЛИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ПРАКТИКУМ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

- 200 -

Рішення ухвалюється шляхом голосування. У випадку рівного

розподілу голосів голос Голови Комісії є вирішальним.

Комісія може ініціювати розгляд справи самостійно (за ініціа-

тивою члена(ів) Комісії або Секретаріату).

Комісія залучає до свої діяльності юристів як консультантів.

При розгляді конфліктних ситуацій Комісія враховує кодекси

професійної етики, які діють у даному редакційному колективі чи

іншому об’єднанні журналістів.

Розгляд конфліктів у Комісії відбувається в обстановці гласнос-

ті, якщо за вмотивованою вимогою однієї зі сторін Комісія не ді-

йде висновку про необхідність проведення засідання в обстановці

конфіденційності.

Комісія відмовляється від розгляду справи, якщо вважає її та-

кою, що виходить поза межі компетенції Комісії або не відповідає

цілям діяльності Комісії.

Комісія має право переглянути своє рішення.

Оприлюднення рішень Комісії у ЗМІ, насамперед у тих, щодо

яких вони ухвалені, відповідає поняттю чесного висвітлення по-

дій.

VІ. ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ ДО КОМІСІЇ

Право на звернення до Комісії мають:

• кожен журналіст, який здійснює свою діяльність згідно із За-

коном України «Про засоби масової інформації» та визнає компе-

тенцію Комісії;

• кожен громадянин, який вважає, що професійна діяльність

конкретного журналіста суперечить основним принципам та за-

гальноприйнятим етичним нормам журналістики;

• Комісія має право за власною ініціативою розпочати розгляд

випадків про порушення професійних та етичних норм журналіс-

тики, якщо такі зафіксовано у процесі моніторингу ЗМІ.

Заява про розгляд конфліктної ситуації подається до Комісії у

письмовій формі і розглядається у розумно стислий термін, необ-

хідний для вивчення обставин конфлікту і запрошення зацікав-

лених осіб.