
- 181 -
тику можна говорити? Усім це байдуже, оскільки практично всі
засоби масової інформації мають кляп. А потрібно кричати, адже
до президентських виборів залишилося два роки.
Ми повинні звернутися до наших ЗМІ, щоб комісія стала три-
буною по всій Україні. Інакше ми знову будемо збиратися між
собою й перетворимо це на пустопорожні теревені. Мені втішно
відчувати, що ми маємо змогу спілкуватися. Але наші читачі та
глядачі не можуть це почути. І якщо знайдуться ЗМІ, які підуть
на це, буде доведено можливість існування в Україні і журналіст-
ської етики, і свободи слова, і всього іншого.
Валерій Іванов, професор, президент Академії української
преси:
— Не треба боятися, що кричатимуть: а хто ви такі, чому су-
дите інших? В усіх країнах є ЗМІ, що не дотримуються ніяких
етичних норм. І журналістів «Більда», «Бліка» чи «Сан» іноді
навіть шкода — бо коли вони втрачають роботу, їм важко вла-
штуватись у видання, що дотримується високих професійних і
моральних стандартів.
Я не згоден із дискримінацією державних ЗМІ — мовляв, там
немає чесних журналістів. Незалежних медіа в Україні немає в
принципі. Залежність від грошей іноді ще більша, ніж від держа-
ви. Ми не можемо створити нормальні економічні відносини — їх
доводиться чекати. Нормальні закони в нас уже є, інша річ, що
вони не виконуються. І тут внесок Комісії з журналістської етики
може бути дуже вагомим. Важливий момент — розробка механіз-
му публікування рішень комісії: не лише на сайті, а й у ЗМІ. А го-
ловне — створення апарату. Без системної роботи ця чудова ідея
просто помре.
Люди, котрі створили цю комісію, зробили дуже багато, і вони
повинні продовжувати в ній працювати. Вважаю, що це одна з
найвагоміших ініціатив у сучасній журналістиці.
Яна Дубинянська,
«Дзеркало тижня»
ЗАНЯТТЯ 12. МЕРЕЖЕВА ЕТИКА