Іванов Ю.Ф., Джужа О.М. Кримінологія

Подождите немного. Документ загружается.

якісну й кількісну оцінку внутрішньо- та міжгрупових процесів

спілкування, що, зокрема, дуже важливо для класифікації та

типізації злочинців.

Найпоширенішими у кримінології психологічними методами

є тестування та соціометрія.

Тестування є різновидом методу опитування. Тест -цезав-

дання, запитання й ситуації, котрі розробляє дослідник і ставить

перед досліджуваною особою. Застосування тесту зумовлюється

необхідністю зіставлення (порівняння, диференціації,

ранжування) індивідів за рівнем їхнього розвитку чи ступенем

вираженості різних психологічних якостей (інтелект, здібності,

темперамент, емоції, особистісні риси та ін.). Мета тестування

полягає у встановленні психологічних характеристик особи

злочинця: його інтелектуальних можливостей як індивіда,

творчих здібностей, схильності до ризику, самоконтролю,

жорстокості, швидкості реагування в надзвичайній ситуації тощо.

При тестуванні використовуються стандартизовані питання та

завдання (тести), що мають певну шкалу значень.

Теорія та практика психологічної науки розробили безліч

тестів: загальноособистісні для дослідження всієї системи

психічних особливостей особи; особистісні для дослідження

будь-якої однієї характерної риси індивіда; групові, за допомогою

яких вивчається структура малих неформальних і формальних

соціальних груп (їхня згуртованість, особливості психологічного

клімату й міжособистісних стосунків, які панують у них) тощо.

Тестові дослідження, що побудовані на науковій основі, дають

можливість більш повно й усебічно вивчити особу злочинця і

певні категорії злочинців також. Незважаючи на складність

деяких психологічних тестів (які іноді складаються з великого

переліку питань), за їх допомогою можна швидко дослідити

велику кількість осіб.

Соціометрію (соціометричне опитування) вітчизняна наука

запозичила із психології та соціології зарубіжних країн.

Соціометричне дослідження - це метричне вивчення емоційно-

психологічних зв'язків між людьми. На думку засновника цієї

методики американського вченого Дж. Морено, соціо-метричний

метод - це система технічних засобів і процедур, які застосовують

для метричного та якісного аналізу соціально-

емоційних зв'язків індивіда з членами групи, в якій він працює і

живе. За допомогою цього методу можна отримати відображення

динаміки внутрішніх взаємин між членами групи, здійснити

кількісну та якісну оцінку внутрішньо- та міжгрупових процесів

спілкування, визначити симпатії та антипатії людей усередині

групи, наявність лідера, угруповань, конфліктних ситуацій

До основних переваг соціометрії належать простота та

швидкість здійснення дослідницьких процедур, наприклад,

опитування членів групи з метою виявлення їхнього бажання чи

небажання спільно вчитися, працювати, відпочивати, виконувати

громадські доручення.

Соціометрія ґрунтується на соціометричному опитуванні-

необхідному переліку (наборі) запитань, які ставлять опитуваним

з метою виявлення їхніх стосунків з іншими членами групи.

Опитування в соціометричному дослідженні повинне відповідати

загальним вимогам, які висуваються до формулювання запитань у

будь-якому опитуванні - анкетуванні чи інтерв'юванні. Отримані в

результаті соціометричного опитування дані обробляють,

підсумовують і зводять у соціоматриці (таблиці) чи соціограми

(схеми). Аналіз таблиць і схем дає змогу, з одного боку, виявити

соціально-психологічні властивості особи та групи, а з другого,

обрати ефективні засоби керування механізмом взаємодії особи та

групи.

У кримінології соціометрію як метод пізнання застосовують

рідко, здебільшого в дослідженнях кримінологічних проблем

сімейних відносин. Одночасно цей метод можна успішно за-

стосовувати в дослідженнях деяких проблем кримінології,

зокрема, при вивченні ефективності заходів кримінального по-

карання (позбавлення волі, виправних робіт тощо), інституту

співучасті. Застосовуючи цей метод, можна змінювати склад груп

засуджених, які відбувають покарання у виправно-трудових

установах, вирішувати конфліктні ситуації, оздоровлювати

психологічну атмосферу.

Александров Ю. В., Гель А. П., Семаков Г. С. Кримінологія:

Курс лекцій. - К.: МАУП, 2002. - С. 37.

138

139

ТЕМА 8. Кримінально-правова

статистика та її застосування в

практичній діяльності органів

внутрішніх справ

8.1. Статистика як наука

Уперше термін "статистика" був уведений німецьким науков-

цем Г. Ахенвалем, який у 1749 р. випустив книгу про державо-

знавство. Термін "статистика" походить від латинського слова

"статус" (зіаіик), що означає "визначений стан речей".

Між статистичною наукою та практикою існує тісний

взаємозв'язок. Статистична наука використовує дані практики,

узагальнює їх і розробляє методи проведення статистичних

досліджень. У практичній же діяльності застосовуються теоре-

тичні положення статистичної науки для вирішення конкретних

управлінських завдань. Протягом тривалого та складного процесу

формування статистики ці дві функції постійно взаємодіяли і

практичні потреби неминуче впливали на розвиток статистичної

науки.

Наука статистика має власний предмет дослідження. Об'єктом

вивчення статистики є суспільство, явища та процеси суспільного

життя.

Отже, статистика- це суспільна наука, що вивчає кількісний

бік масових явищ суспільного життя в нерозривному зв'язку з

їхнім якісним аспектом у конкретних умовах простору й часу.

У складі статистичної науки виділяють такі частини:

- загальна теорія статистики;

- економічна статистика;

- соціальна статистика.

Загальна статистика розглядає категорії статистичної науки.

Вона формулює та розробляє основні принципи, правила й

методи дослідження, загальні для всіх галузей статистики.

Економічна статистика вивчає явища та процеси в еконо-

міці, розробляє систему економічних показників і методи ви-

вчення національного господарства країни чи регіону як єдиного

цілого. Завданням економічної статистики є розробка й аналіз

статистичних показників, які відображають стан національної

економіки, взаємозв'язку економічних галузей, особливостей

розміщення продуктивних сил, наявність матеріальних, трудових

і фінансових ресурсів, досягнутий рівень їх використання.

Соціальна статистика формує систему показників для харак-

теристики життя населення та різних аспектів соціальних ві дн

осин; її галузі: статистика народонаселення, політики, культури,

охорони здоров'я, науки, освіти тощо.

Економічна й соціальна статистики, в свою чергу, поділяються

на галузеві статистики, що розробляють зміст і методи

обчислення показників, які відображають особливості певної

галузі господарства (наприклад, статистика промисловості,

статистика сільського господарства, правова статистика).

8.2. Поняття правової статистики

Правова статистика - це заснована на загальних принципах і

змісті юридичних наук система положень та прийомів загальної

теорії статистики, що застосовується при вивченні кількісного

боку правопорушень і пов'язаних з ними явищ та заходів

соціального контролю за ними.

Правова статистика поняття збірне, оскільки до неї можуть

бути віднесені статистичні відомості багатьох установ, зокрема й

тих, які не належать до правоохоронних. Правова статистика

відображає дані про те, як захищаються гарантовані Конституцією

України права та свободи людини і громадянина, всі форми

власності фізичних та юридичних осіб, громадський порядок

тощо. Основною метою правової статистики є облік порушень

законності, що розглядаються органами Міністерства внутрішніх

справ України, прокуратури, Служби безпеки України,

Прикордонної служби України, Державної податкової адміні-

страції України, Державної митної служби України, судами, нота-

ріатом та іншими державними органами, котрі мають право

порушувати кримінальні справи, проводити досудове слідство й

дізнання, засуджувати, виконувати покарання, здійснювати

соціальний контроль за злочинністю та іншими правопору-

шеннями.

Предмет правової статистики зумовлює і основні завдання,

що їх має вирішувати ця галузь статистичної науки:

• показники правової статистики повинні бути надійною базою

для розробки державної політики у сфері боротьби

140

141

зі злочинністю й іншими правопорушеннями, сприяти побудові

правової держави;

• здійснювати всебічний облік, збір, аналіз і узагальнення

статистичної інформації про правові явища;

• забезпечувати достовірність, об'єктивність, оперативність,

стабільність і цілісність статистичної інформації з метою розроб-

ки єдиної програми статистичного обліку правових явищ, які ви-

користовуватимуться і для розробки нових законодавчих актів;

• забезпечувати доступність, гласність та відкритість зведених

статистичних даних про правові явища.

Різноманітний характер правопорушень, які має брати до уваги

правова статистика, а також особливості діяльності установ, що

здійснюють заходи контролю за ними, зумовлюють виділення

трьох самостійних підгалузей правової статистики, котрі

складають її систему:

1) кримінально-правову - має своїм об'єктом кількісний бік

злочинності та заходи соціального контролю за нею;

2) цивільно-правову- безпосереднім об'єктом має кількісний

аспект цивільних правовідносин, які розглядає суд і нотаріат;

3) адміністративно-правову — її об'єктом є кількісний бік

адміністративних правопорушень і заходів адміністративного

впливу.

Особливим підвидом є статистика прокурорського нагляду за

дотриманням законності в державі. Насамперед, це нагляд за

дотриманням прав і свобод людини та громадянина органами, що

здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання й

досудове слідство, засудження, за дотриманням законності в

місцях позбавлення волі, за правотворчою діяльністю, та,

зрештою, координація роботи всіх правоохоронних органів у

сфері боротьби зі злочинністю.

8.3. Розділи кримінально-правової стати-

стики

Кримінально-правова статистика залежно від стадій кримі-

нального процесу складається із таких розділів, органічно по-

в'язаних між собою:

1) статистика органів, які провадять оперативно-розшукову

діяльність;

"' 2) статистика досудового слідства, що охоплює діяльність

органів дізнання, досудового слідства та прокуратури. До неї на-

лежать, по-перше, облік і реєстрація злочинів, кримінальних

справ, матеріалів про злочини, вирішених відповідно до кримі-

нально-процесуального законодавства, а також осіб, які скоїли зло-

чини, та потерпілих від злочинів; по-друге, облік заходів щодо

розслідування злочинів, термінів розслідування, сум відшкодо-

ваної шкоди, профілактичної роботи тощо;

3) статистика кримінального судочинства, що відображає

роботу судів усіх інстанцій щодо здійснення правосуддя. При

цьому проводиться облік як кількісних (кількості кримінальних

справ, які надійшли до судів, їхній рух, кількість засуджених і

виправданих осіб тощо), так і якісних показників (терміни

розгляду кримінальних справ, направлення їх на додаткове роз-

слідування, призначені судом види та розміри покарання тощо).

Завдяки цьому розділові можна охарактеризувати кількість кримі-

нальних справ, які надійшли до суду; кількість підсудних; кількість

засуджених осіб; кількість виправданих осіб; кількість справ, які

були розглянуті в наглядовій і касаційній інстанціях; наслідки

цього розгляду; строки розгляду справ,атакож процесуальні дії суду;

4) статистика виконання судових вироків, яка відображає

діяльність установ кримінально-виконавчої системи з реалізації

призначених судами покарань. Цей розділ характеризує облік усіх

засуджених з розподілом за видами покарань; облік діяльності

органів суду та виправно-трудових закладів з умовно-

дострокового звільнення від покарань і заміни покарання більш

м'яким, а також рішення про переведення з одного виправно-

трудового закладу до іншого тощо.

Отже, показники кримінально-правової статистики, з одного

боку, характеризують рівень, структуру та динаміку злочинності

й судимості, а з другого, - діяльність органів дізнання, досудового

слідства, органів суду, органів виконання покарання до

здійснення кримінальної правозастосовної практики.

8.4. Значення кримінально-правової стати-

стики

Кримінально-правова статистика дає вичерпну, науково

обґрунтовану інформацію про тенденції та закономірності в

розвитку злочинності, її рівень, структуру, динаміку, особу

злочинця, причини й умови існування злочинності, а також

142 143

про позитивні та негативні наслідки роботи правоохоронних

органів із запобігання злочинності.

Дані статистики дають змогу прогнозувати та розробляти

науково обґрунтовані заходи щодо запобігання певним видам

злочинів.

Матеріли правової статистики широко використовуються як

засіб оперативного керівництва вищестоящих органів підлеглими

та постійного контролю за їхньою діяльністю. Кількісно

фіксуючи результати роботи органів дізнання, досудового слідства,

прокуратури, судів, правова статистика таким чином допомагає

виявити типові недоліки та вжити своєчасних заходів щодо їх

усунення. Наприклад, статистичні дані Міністерства внутрішніх

справ України дають можливість аналізувати роботу певних його

служб і підрозділів щодо розкриття злочинів, дотримання термінів

розслідування, відшкодування матеріальних збитків тощо.

Статистичні дані дають змогу вирішити питання про матеріаль-

но-технічне та фінансове забезпечення й дислокацію різних

правоохоронних органів, проектування штатного розкладу, а

також інші питання організаційно-управлінського характеру.

Істотну роль правова статистика відіграє у процесі коор-

динації діяльності різних правоохоронних органів з метою

покращення їх вазаємодії в боротьбі зі злочинністю.

Статистичні дані відіграють важливу роль при підготовці

проектів законодавчих та інших нормативних актів.

Статистичні дані також використовуються в наукових до-

слідженнях.

8.5. Етапи статистичного дослідження

Будь-яке статистичне дослідження послідовно проходить три

етапи, проте перед його початком необхідно провести відповідну

підготовку. Підготовча частина передбачає вивчення проблеми

дослідження, розробку його напрямків, визначення понятійного

апарату та низку інших питань методологічного й матеріально-

технічного забезпечення дослідження.

Перший етап - збір первинного матеріалу через реєстрацію

фактів або опитування респондентів.

Другий етап полягає в тому, що зібрані дані підлягають си-

стематизації та групуванню: від характеристики окремих

елементів переходять до узагальнених показників у формі

абсолютних, відносних або середніх величин.

Третій етап передбачає аналіз варіації, динаміки, взаємоза-

лежностей. За результатами аналізу висновки можуть бути

описані в текстовій формі, подані у формі таблиць і графіків.

8.6. Поняття про статистичне спостереження

Початковою стадією статистичного дослідження є збір

статистичної інформації про соціальні процеси в суспільстві,

тобто статистичне спостереження.

Статистичне спостереження - це планомірний, науково

організований процес збирання даних щодо масових явищ і

процесів, які відбуваються в різних сферах життя суспільства,

шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на

основі статистичної методології.

Статистичне дослідження неможливе без розробки плану

статистичного спостереження, який містить:

- програмно-методологічні;

- організаційні питання.

Програмно-методологічпа частина плану охоплює форму-

лювання гіпотези, розробку понятійного апарату дослідження,

визначення мети, встановлення об'єкта й одиниць спостереження,

складання програми спостереження.

Організаційна частина плану статистичного спостереження -

це перелік заходів, які забезпечують успішне виконання роботи зі

збирання й обробки матеріалів. Організаційний план стати-

стичного спостереження визначає місце, час і органи спо-

стереження, календар спостереження, графік підготовки й інс-

труктажу кадрів, джерела та способи одержання даних,

матеріально-технічну базу спостереження, систему перевірки

результатів спостереження.

8.7. Поняття одиниці сукупності, спо

стереження, виміру

Одиниця сукупності - це первиний елемент об'єкта спо-

стереження, який існує, та ознаки якого реєструються. У кримі-

нально-правовій статистиці одиницею сукупності буде кожний

окремий злочин, кожна окрема особа, яка вчинила злочин.

144

145

Одиниця спостереження - це джерело інформації, тобто

первинний заклад або установа, від якої одержують необхідні

статистичні дані. У правовій статистиці одиницею спостереження

є суд, відділ внутрішніх справ тощо.

Одиниця виміру характеризує, в яких одиницях обчислю-

ється досліджувана сукупність. Скажімо, у кримінально-правовій

статистиці злочинність вимірюється кількістю зареєстрованих

злочинів, осіб, які їх вчинили, кількістю розкритих і нерозкритих

злочинів, кримінальних справ тощо.

8.8. Види статистичних спостережень

Класифікація статистичних спостережень здійснюється за

декількома критеріями.

За часом реєстрації даних статистичне спостереження по-

діляють на:

-поточне;

періодичне;

одноразове.

Поточне спостереження полягає в систематичній реєстрації

фактів по мірі їх виникнення чи збирання щодо безперервного

процесу.

Періодичне спостереження проводиться регулярно,

здебільшого через певні (зазвичай, однакові) проміжки часу.

Приміром, перепис населення.

Одноразове спостереження проводять епізодично, по мірі

виникнення потреби в дослідженні явища чи процесу з метою

вирішення певних завдань щодо правозастосовної діяльності.

За повнотою охоплення одиниць сукупності виділяють

спостереження:

- суцільні;

- несуцільні.

При суцільному спостереженні обстеженню та реєстрації

піддягають усі без винятку елементи сукупності, а при несу-

цільному спостереженні обліку підлягають не всі елементи, а

тільки певна їх частина.

Облік усіх правових явищ має бути суцільним. Суцільне

спостереження найбільш чітко характеризує стан злочинності.

Несуцільне спостереження застосовується з метою економії часу,

зусиль і коштів, а також через неможливість проведення

суцільного спостереження. Несуцільні спостереження поділяють

на такі види:

- спостереження основного масиву;

- монографічне;

- вибіркове.

Спостереження основного масиву охоплює переважну

частину елементів сукупності, обсяг значень істотної ознаки в

яких визначає розмір явища, тобто при обстеженні свідки дають

певну кількість одиниць, які не можуть істотно вплинути на

характеристику сукупності загалом. Цей різновид статистичного

спостереження значно економить працю та кошти.

Монографічне спостереження передбачає детальне об-

стеження лише деяких типових елементів сукупності. До нього

вдаються з метою поглибленого вивчення тих аспектів

суспільного життя, котрі не були висвітлені масовим об-

стеженням.

Вибірковим спостереженням називається обстеження, при

якому реєстрації підлягають не всі елементи сукупності, а тільки

певна, випадково відібрана їх частина. Проведення вибіркового

спостереження ґрунтується на знаннях математичної статистики

та теорії ймовірностей.

Вибіркове спостереження є найбільш поширеним видом

несуцільного спостереження, що їх застосовують при вивченні

різноманітних закономірностей суспільного життя. Це дає змогу,

наприклад, вивчати громадську думку.

За способом одержання статистичних даних виділяють такі

види спостереження:

- безпосередні;

- документальні;

- опитування.

Безпосередній спосіб полягає в реєстрації ознак відповідних

одиниць сукупності через безпосереднє обстеження - огляду,

вимірювання. Прикладом такого спостереження може бути ви-

значення дослідником матеріальних збитків від злочинів.

Опитування респондентів - це спостереження, при якому

відповіді на поставлені запитання записують зі сліїз респондента.

146 147