Венгер В.В. Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

131

До державного бюджету включають також доходи і видатки

цільових загальнодержавних фондів (крім Пенсійного фонду. Їх

затверджують за кожним фондом окремо.

4. Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих

доходів і фінансуванні передбачених видатків. Організація вико-

нання бюджету покладається на Кабінет Міністрів; оперативна

робота ведеться Міністерством фінансів і Державним казначейс-

твом.

Бюджетний період (бюджетний рік) в Україні збігається з ка-

лендарним роком, тобто розпочинається 1 січня і закінчується

1 грудня. Проте існує ряд держав, у яких бюджетний рік не збіга-

ється з календарним. Наприклад, у США бюджетний рік триває з

1 жовтня по 30 вересня, у Швеції — з 1 липня по 30 червня, у

Японії — з 1 квітня по 31 березня.

Виконання бюджету здійснюється на підставі розпису доходів

і видатків. Цей документ складається в місячний термін після за-

твердження бюджету відповідно до підрозділів бюджетної кла-

сифікації, яка містить повну деталізацію видів доходів і напрямів

видатків. До затвердження бюджетного розпису Міністерство фі-

нансів затверджує тимчасовий розпис на відповідний період.

Розпис доходів і видатків складається з поквартальним розбит-

тям, що дає змогу збалансувати бюджет на різні періоди.

Касове виконання бюджету (зарахування коштів на рахунки

бюджету та перерахування з них) може здійснюватися за двома

системами: банківською і казначейською. За банківської системи

рахунки бюджету відкриваються в установах банківської систе-

ми. За казначейської — створюється спеціальна структура —

Державне казначейство, яке веде рахунки бюджету, мобілізує

кошти і фінансує видатки.

Касове виконання державного бюджету в Україні здійснюєть-

ся Державним казначейством, яке підпорядковане Міністерству

фінансів України. Казначейство має єдиний казначейський раху-

нок у Національному банку України та його регіональних управ-

ліннях і через них провадить усі операції розпорядників коштів

державного бюджету, забезпечує чіткий контроль за надходжен-

ням коштів до бюджету та їх використанням. Якщо в ході вико-

нання бюджету рівень дефіциту бюджету перевищує встановле-

ний або виникає значне зниження надходжень від дохідних

джерел, Верховна Рада України за пропозицією Кабінету Мініст-

рів України приймає рішення про запровадження пропорційного

скорочення (на 5, 10, 15 %) бюджетних видатків, що затверджені,

щомісячно за всіма статтями бюджету (крім статей, що потребу-

132

ють захисту) до кінця бюджетного року. Цей механізм називаєть-

ся секвестром бюджету.

5. Завершальною ланкою бюджетного процесу є складання і

затвердження звіту про виконання державного бюджету та

місцевих бюджетів. Звіт про виконання Державного бюджету

України складає Міністерство фінансів України, а за бюджетами

нижчого рівня бюджетної системи це роблять відповідні фінан-

сові органи. Доповідь за звітом про виконання державного бю-

джету робиться на засіданні Верховної Ради міністром фінансів.

Щодо звіту приймається постанова про його затвердження (до 1

травня наступного за бюджетним року), після чого він публіку-

ється в засобах масової інформації у двотижневий строк. Затвер-

джені радами звіти про виконання місцевих бюджетів також під-

лягають опублікуванню.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий

контроль і аудит та оцінювання ефективності використання бю-

джетних коштів.

Тривалість стадій бюджетного процесу різна в окремих краї-

нах, але в більшості випадків увесь процес триває в середньому

близько двох років.

6.4. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ

РЕАЛІЗАЦІЇ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Бюджетна політика України та середньострокову пер-

спективу має бути спрямована на формування сприятливого ма-

кроекономічного середовища та економічного зростання в

Україні.

У цьому контексті основними завданнями бюджетної полі-

тики є:

— забезпечення реальної збалансованості бюджету;

— виконання програм енергозбереження;

— сприяння розвитку підприємницької діяльності;

— удосконалення механізмів соціального страхування;

— забезпечення реалізації соціальних гарантій та соціального

захисту вразливих верств населення.

Основними факторами макроекономічної стабільності та по-

ступового економічного зростання повинні стати передбачувані

помірні інфляційні процеси, стабільна монетарна, бюджетна і бо-

ргова політика та жорстка фінансова дисципліна.

133

Пріоритетними завданнями та головними параметрами бю-

джетної політики на короткострокову перспективу мають стати:

1) створення рівних умов для розвитку реального сектору

економіки та досягнення макроекономічної стабільності:

— збереження частки перерозподілу ВВП через зведений бю-

джет на достатньому рівні;

— удосконалення правової системи та визначення правових

механізмів виконання завдань Уряду, пов’язаних з досягненням

збалансованості бюджету;

— захист економічних інтересів держави шляхом посилення

боротьби з контрабандою та порушенням митних правил;

— визначення дефіциту Державного бюджету України на рів-

ні, що не перевищує 2 % ВВП, який фінансуватиметься переваж-

но за рахунок джерел, не пов’язаних з внутрішніми та зовнішні-

ми запозиченнями (надходжень від приватизації);

— утримання обсягу державного боргу відносно ВВП на еко-

номічно безпечному рівні;

— удосконалення системи фінансового забезпечення паливно-

енергетичного комплексу, зокрема вугільної промисловості,

шляхом оптимізації видатків та підвищення ефективності вико-

ристання бюджетних коштів, залучення недержавних інвестицій,

у тому числі через приватизацію підприємств вугільної промис-

ловості;

— державна підтримка впровадження енергозберігаючих тех-

нологій та розвитку альтернативних видів палива, спрямованих

на скорочення споживання традиційних видів енергоносіїв і здій-

снення ефективних заходів з реформування житлово-комуналь-

ного господарства;

— розвиток мінерально-сировинної бази, зокрема створення

сприятливих умов для геологічного вивчення надр для максима-

льного забезпечення галузей економіки власною мінеральною

сировиною;

— законодавче вирішення питань щодо внесення змін або зу-

пинення дії законів, виконання яких не забезпечене фінансовими

ресурсами або призводить до втрат доходів бюджету у найближ-

чій перспективі;

— забезпечення прозорості приватизації державного майна

шляхом застосування механізму продажу активів держави тільки

на відкритих аукціонах, розроблення та впровадження механізму

спрямування надходжень від приватизації державного майна, на-

самперед на здійснення інвестицій у сферу енергозбереження та

видатків розвитку;

134

— вдосконалення методології затвердження фінансових пла-

нів державних підприємств та визначення обсягу доходів бюд-

жету від управління державними корпоративними правами, за-

провадження публічного звітування про виконання зазначених

планів;

— удосконалення системи державних закупівель, у тому числі

в частині проведення тендерних процедур закупівель, створення

однакових умов для суб’єктів господарювання щодо виконання

державного замовлення;

— відхід від практики перехресного субсидування споживачів

послуг та галузей, поступове приведення тарифів на електроенер-

гію та цін на природний газ, тарифів на житлово-комунальні по-

слуги для всіх категорій споживачів до економічно обґрунтова-

ного рівня разом із вдосконаленням системи адресної підтримки

населення;

— розширення бази та вирівнювання умов оподаткування

внаслідок скасування пільг;

— удосконалення системи оподаткування підакцизних товарів

з урахуванням вимог щодо її ефективності, яка грунтується на

оптимальній кількості підакцизних товарів, використанні еконо-

мічно обґрунтованого рівня і структури ставок та буде зрозумі-

лою в адмініструванні;

— удосконалення спрощеної системи оподаткування суб’єктів

малого підприємництва;

— уніфікація ліцензій, дозволів, сертифікатів з метою змен-

шення вартісного навантаження на суб’єктів підприємницької ді-

яльності;

— удосконалення процедури продажу через відкриті аукціони

земельних ділянок несільськогосподарського призначення разом

з розташованими на них об’єктами приватизації;

— встановлення обґрунтованої залежності ставок (розмірів)

рентних платежів та платежів за користування природними ре-

сурсами від цін на них та підвищення ролі зазначених платежів у

системі оподаткування;

— заміна механізму залучення коштів під державні гарантії для

фінансування інвестиційних проектів прямими запозиченнями;

— законодавче врегулювання питань погашення простроченої

заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами,

залученими державою або під державні гарантії;

— реалізація зовнішньої політики з урахуванням необхідності

активізації дво- та багатостороннього співробітництва, зокрема у

сфері забезпечення євроатлантичної та європейської інтеграції,

135

захисту прав та інтересів українських громадян і суб’єктів госпо-

дарювання за кордоном;

— оптимізація всіх видів державної підтримки агропромисло-

вого комплексу та приведення системи субсидування і підтримки

сільськогосподарських товаровиробників у відповідність з нор-

мами СОТ та ЄС;

— створення сприятливих умов для розвитку партнерських

відносин держави та приватного сектору економіки у сфері буді-

вництва, реконструкції, ремонту і експлуатації автомобільних

доріг загального користування;

— продовження земельної реформи, зокрема проведення нор-

мативної грошової оцінки земель, їх інвентаризації;

— створення нормативно-правової бази для виконання в

Україні вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та ефе-

ктивної реалізації механізмів Кіотського протоколу до неї;

— удосконалення державної системи контролю за дотриман-

ням вимог природоохоронного законодавства;

2) забезпечення реалізації справедливої державної політики

щодо соціального захисту та соціального забезпечення населення:

— підвищення розмірів мінімальної заробітної плати;

— збільшення власних доходів цільових соціальних фондів

шляхом розширення бази нарахувань страхових внесків, зокрема

їх запровадження на всі види заробітної плати та грошового за-

безпечення з одночасним реформуванням та легалізацією заробі-

тної плати у всіх галузях;

— законодавче врегулювання питань впровадження єдиного

порядку призначення та перерахунку пенсій для всіх категорій

пенсіонерів;

— створення нормативно-правової бази для запровадження

єдиної системи оплати праці працівників бюджетних установ та

підприємств державного сектору економіки, включаючи запрова-

дження погодинної ставки та єдиної тарифної сітки, удоскона-

лення системи грошового забезпечення військовослужбовців

(осіб начальницького і рядового складу), що передбачає заміну

неефективної системи надбавок і доплат на підвищення стиму-

люючої ролі посадових окладів, окладів за військові (спеціальні)

звання шляхом їх уніфікації;

— запровадження єдиного соціального внеску з одночасним

зменшенням розміру загальної ставки страхових внесків залежно

від фінансових можливостей фондів соціального страхування та

державного бюджету, а також адмініструванням його Пенсійним

фондом України;

136

— узгодження переліку та обсягу пільг з доходами громадян,

впровадження системи обліку пільгових категорій громадян та

відповідне удосконалення нормативно–правової бази надання

соціальних послуг населенню;

— підвищення диференційованих рівнів забезпечення прожи-

ткового мінімуму для призначення державної соціальної допомо-

ги малозабезпеченим сім’ям залежно від їх віднесення до соціа-

льних груп;

— перегляд критеріїв для віднесення територій до катего-

рії забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи та їх

статусу;

— підвищення ролі страхових принципів у солідарній системі

пенсійного забезпечення, що передбачає подальше поглиблення

диференціації розмірів пенсійних виплат залежно від страхового

стажу та сплачених внесків;

— виконання програми будівництва та придбання житла для

громадян, зокрема із залученням механізму довгострокового іпо-

течного кредитування та державної підтримки спорудження соці-

ального житла, реформування житлового забезпечення працівни-

ків державного сектору економіки;

3) реформування бюджетної сфери:

— приведення кількості головних розпорядників бюджетних

коштів у відповідність з основними державними функціями з

урахуванням підпорядкованості та координації окремих органів

державної влади;

— збереження практики визначення у законі про державний

бюджет захищених статей видатків, насамперед соціального ха-

рактеру;

— збільшення обсягу капітальних видатків;

— реформування галузі охорони здоров’я, зокрема в напрямі

створення умов переходу до системи медичного страхування та

конкурентних умов у наданні таких послуг із законодавчим ви-

значенням понять «медичні послуги», «медична допомога» та

«платна медична послуга»;

— розроблення методики визначення обсягу гарантованої ме-

дичної допомоги за рахунок державних коштів;

— реформування галузі вищої освіти, зокрема шляхом прове-

дення підготовки та здійснення переходу від утримання вищих

навчальних закладів на систему оплати державного замовлення

на підготовку спеціалістів на договірних і конкурентних засадах з

одночасним наданням таким закладам більшої економічної само-

стійності (скасування статусу бюджетних установ);

137

— удосконалення структури бюджетних видатків на науку, а

також номенклатури та обсягів державного замовлення на науко-

во-технічні розробки в умовах переходу економіки України на

інноваційну модель розвитку;

— удосконалення системи стратегічного та оборонного пла-

нування з метою продовження реформування Збройних Сил;

— розвиток природно-заповідної справи;

— збільшення фінансової самодостатності бюджетів тери-

торіальних громад шляхом подальшої децентралізації управ-

ління бюджетними коштами, що передбачає передачу їм дер-

жавних повноважень та відповідних бюджетних ресурсів з

центрального та обласного рівнів, розширення податкової бази

таких бюджетів;

— удосконалення критеріїв надання підтримки з державного

бюджету місцевим бюджетам;

— оптимізація державних цільових програм з урахуванням за-

гальнодержавних пріоритетів та необхідності забезпечення фі-

нансовими ресурсами виконання основних завдань головного

розпорядника бюджетних коштів;

— проведення модернізації фінансового сектора економіки,

зокрема реформування казначейського виконання бюджету, удо-

сконалення процедури складення та виконання державного і міс-

цевих бюджетів, посилення відповідальності головних розпоряд-

ників бюджетних коштів за взяті бюджетні зобов’язання, повний

перехід на казначейське обслуговування таких розпорядників,

підвищення якості управління бюджетними коштами шляхом

внесення змін до Бюджетного кодексу України;

— проведення підприємствами державної форми власності,

головними розпорядниками бюджетних коштів інвентаризації за-

кладів соціально-культурної сфери, що перебувають в їх підпо-

рядкуванні, внесення пропозицій щодо їх приватизації та переда-

чі у комунальну власність житлових фондів;

— передача відомчих закладів та функцій з виконання про-

грам охорони здоров’я, освіти, культури відповідним центра-

льним органам виконавчої влади, які реалізують державну по-

літику у відповідних галузях, та місцевим органам виконавчої

влади;

— продовження роботи з виконання програми передачі війсь-

кових містечок та інших об’єктів соціально-культурної сфери до

комунальної власності;

— проведення реформування державної служби охорони

при МВС;

138

— надання пільг з плати за землю військовими формуваннями

з урахуванням ефективного та цільового використання земельних

ресурсів.

Отже, як бачимо, перед державою стоять досить складні за-

вдання. Їх реалізація залежить від формування ефективної та зба-

лансованої бюджетної політики. Це означає, що формування

державних доходів повинно не тільки вирішувати проблему фі-

нансування державних видатків, а й відповідати цілям, які визна-

чаються функціями держави в умовах ринкової економіки.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що являє собою бюджет як економічна категорія?

2. У чому полягає призначення і роль бюджету?

3. Які функції бюджету і в чому їх сутність?

4. У чому виражається матеріальний зміст бюдже-

ту?

5. Які існують бюджетні методи регулювання еконо-

мічних і соціальних процесів?

6. Що являють собою бюджетна система та бю-

джетний устрій?

7. Які складові бюджетної системи України?

8. На яких принципах ґрунтується побудова бюджет-

ної системи України?

9. Що являє собою бюджетний процес і які стадії він

включає?

10. Що є основою бюджетного процесу?

11. Яким чином забезпечується касове виконання бю-

джету?

12. Які основні напрями реалізації бюджетної політи-

ки України?

139

ДОХОДИ І ВИДАТКИ

ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

Ключові терміни: бюджетна класифікація, доходи

державного бюджету, податкові надходження, непо-

даткові надходження, доходи від операцій з капіта-

лом, бюджетні трансферти, видатки бюджету, по-

точні витрати, капітальні витрати, державні суб-

сидії, державні інвестиції, кошторисне фінансування.

Після вивчення цієї теми студенти

повинні знати і розуміти:

• суть і склад доходів державного бюджету;

• джерела формування і класифікацію доходів бюд-

жету;

• сутність, склад і структуру видатків державного

бюджету;

• принципи і форми бюджетного фінансування;

• бюджетний дефіцит і його вплив на розвиток еко-

номіки.

7.1. СУТНІСТЬ, ДЖЕРЕЛА

ФОРМУВАННЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ

Оскільки функціонування бюджету відбувається за до-

помогою особливих економічних форм — доходів і видатків,

розглянемо економічну сутність цих категорій і форми їхнього

прояву. Але насамперед слід з’ясувати відмінності в поняттях

«державні доходи» і «доходи державного бюджету», а також

«державні видатки» і «видатки державного бюджету».

Державні доходи охоплюють ту частину фінансових відно-

син, яка пов’язана з формуванням фінансових ресурсів у розпо-

рядженні держави і державних підприємств. При цьому акуму-

льовані державою фінансові ресурси належать до централі-

зованих (концентруються в бюджеті держави і фондах цільового

призначення), а ті, що залишаються в розпорядженні державних

підприємств, є децентралізованими. Доходи державного бю-

140

джету займають головне місце в складі централізованих держа-

вних доходів, але це поняття вужче, ніж доходи держави.

Державні видатки — це частина фінансових відносин, зумо-

влена використанням централізованих і децентралізованих дохо-

дів держави. Складаються державні видатки з прямих витрат

держави, які здійснюються через систему бюджетних і позабю-

джетних фондів, і витрат державних підприємств, організацій,

установ. Отже, видатки державного бюджету — це лише частина

державних видатків.

Доходи і видатки бюджету — це об’єктивні категорії, кожна

з яких має специфічне суспільне призначення: доходи є фінансо-

вою базою діяльності держави, видатки задовольняють загаль-

нодержавні потреби. Для забезпечення прозорості в організації

залучення коштів та їх розподілі доходи і видатки Державного

бюджету України (аналогічно і місцевих бюджетів) включають

загальний і спеціальний фонди.

Доходи загального фонду державного бюджету призначені для

забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не

спрямовуються на конкретну мету.

Спеціальний фонд має формуватися з конкретно визначених

джерел надходжень і використовуватися на фінансування конк-

ретно визначених цілей.

Як економічна категорія доходи бюджету виражають еконо-

мічні відносини, які виникають у держави з юридичними і фізич-

ними особами в процесі формування бюджетного фонду країни.

Формою прояву категорії доходи бюджету є різні види пла-

тежів підприємств, організацій і населення в бюджет, а їхнім

матеріальним — втіленням грошові кошти, які мобілізуються в

бюджет. Характеризуючи економічну сутність категорії доходи

бюджету, необхідно звернути увагу на те, що бюджетні доходи, з

одного боку, є результатом розподілу вартості валового внутріш-

нього продукту між різними учасниками відтворювального про-

цесу, а з другого — об’єктом подальшого розподілу сконцентро-

ваної в руках держави вартості.

Головне матеріальне джерело доходів бюджету — валовий

внутрішній продукт. Якщо для покриття фінансових потреб його

недостатньо, держава залучає національне багатство (сукупність

матеріальних благ, створених працею попередніх і нинішніх по-

колінь і залучених в процес відтворення природних ресурсів, яким

розпоряджається суспільство на визначений момент часу), а са-

ме, доходи від приватизації державного майна, від продажу золо-

товалютного запасу та інших національних цінностей. Попов-