темних нетрях задушилися. Молимось Тобі, Боже, за тих, що ніх-
то про них не знає, лягаючи і встаючи, і дорогою йдучи ніхто не
згадає. А вони, бідні душі, гірко в пеклі пробувають і цього Свя-
того Вечора чекають. Від нас у цей вечір молитви йдуть і мерт-
ві душі спом’януть!»
Перехрестившися тричі, вся родина повторює за батьком дру-
гу молитву — «за себе»:
«Господи, захисти худібку мою від звіра, а мене грішного (ім’я
рек) від віри поганої та від безвір’я — на росах, на водах та на
тяжких переходах. Дякуємо Богові Святому, що поміг нам доче-
катися у мирі і спокої цих Божих свят. Та поможи, Боже, їх у ра-
дості відправити і від цих за рік других дочекатись. Амінь».
Після молитви господар знову бере в руки миску з кутею з по-
лотном та свічкою і передає її господині, кажучи:
«Ми всі, з усього щирого серця і з Божої волі, кличемо правед-
ні і грішні душі на святу вечерю, даємо їм усе, що маємо — щоб
вони на тім світі вечеряли, як ми тут. Ми дбаємо і за ті померші
душі, що на світі погибли і порятунку не мали. Нехай Бог прийме
для них цю нашу вечерю. Я їх стільки запрошую і закликаю на
цю тайну вечерю, скільки у цім полотні є дірочок та скільки зер-
нин у солодкій куті Божій. Амінь».
Господиня бере з рук господаря миску, ставить на стіл, і ро-
дина починає вечеряти. Спочатку їдять кутю, а потім — голубці,
вареники, смажену рибу, капусту — все, що готувалось, а запи-
вають узваром.
Буває так, що господарі вже поважні люди і їхні діти розбре-
лися по світі або повмирали, а вони на старі літа лишилися са-
мітними. Осиротіла мати, сідаючи за Святу Вечерю, згадує сина
такими словами:
«Сину мій, синочку Свириде, хто сказав би, що ти вже цього
Свят-Вечора не будеш з нами вечеряти, а будеш по світі блукати.
Тут твоє місце порожнє стоїть, тут і твоя ложечка лежить — тебе
дожидає!»
Нелегко такій матері стримати сльози ...
Якщо на цей час трапиться сторонній чоловік, його теж за-
прошують до столу. Гість на Святій Вечері, за віруванням наших
предків, приносив щастя в дім. У селі Млієво на Київщині існує
переказ про те, як невідомий чоловік, що збився з дороги, потра-
пив на Святу Вечерю до великої бідної родини. Хоч як було тіс-
но біля столу, все ж сім’я якось викраяла місце подорожньому.
На другий день ранком, коли подорожній уже мав знову вийти
-54-