Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу 2008 №03 (3)

Подождите немного. Документ загружается.

Економіка та управління підприємствами

101

позитивний емоційний вплив, тому що підвищує

ймовірність повторних звернень до франчайзі.

Споживач ідентифікує право власника і користу

вача торговельної марки, що дає додаткові імпуль

си розвитку франчайзингової системи.

На українському ринку сервісний франчай

зинг активно розвивається в туристичному

бізнесі, в галузі нерухомості, працевлаштуванні та

освітній діяльності.

4. Франчайзинг бізнесформату — найбільш

комплексний вид франчайзингу. Поряд з усіма

переліченими правами франчайзер передає фран

чайзі розроблену ним технологію організації та

ведення бізнесу. Франчайзі повністю ідентифі

кується із франчайзером і стає частиною загаль

ної корпоративної системи. Франчайзер при тако

му франчайзингу може бути підприємством, що

видобуває сировину, виробником, оптовим або

роздрібним торговцем, підприємством сфери по

слуг, а може бути тільки власником прав, які за

договором передаються франчайзі на певних умо

вах. Але при цьому всі підприємства, що працю

ють у системі, повинні працювати за єдиною ме

тодологією, у єдиному стилі і дотримуватися внут

рішньосистемних інтересів. Система франчайзин

гу бізнесформату дає можливість не тільки роз

ширювати бізнес у внутрішньогалузевому масштабі

та суміжних галузях, а й включатися в систему

різних напрямів бізнесу. Висока репутація фірми

в одній сфері діяльності при використанні систе

ми франчайзингу бізнесформату на практиці дає

колосальні можливості для розширення діяльності

як самої фірми, так і підприємств, які будуть ви

користовувати цю репутацію для організації та

розвитку свого бізнесу

За останніми даними можна зробити висно

вок, що найбільшого розповсюдження в Україні

отримав товарний франчайзинг. При цьому, ос

новними мотивами використання такої діяль

ності, як франчайзинг, є розширення присутності

на ринку, збільшення відомості торгової марки,

збільшення обсягів продажів та ін.

На сьогоднішній день в Україні функціонує

близько 100 франчайзингових мереж. При цьому

більше 50 % всіх франчайзингових договорів по

в’язані з торгівлею нафтопродуктами («ТНК–Ук

раїна», «ЛУКОЙЛ–Україна» та «АльянсУкраїна»),

а також класичними ресторанами та закладами

фастфуд (Pizza Chelentano, «Картопляна хата»,

«МакСмак», мережі ресторанів «Козирна карта»,

«Пан Піцца», «BaskinRobbins»). Крім того, за си

стемою франчайзингу працюють представники

роздрібної торгівлі: одяг — Sensus, Gregory Arber,

VD One, Argo Trading та Sela; взуття — «Монарх»

та «Еконіка». Також механізм франчайзингу вико

ристовують магазини фотопослуг «Кодак», мере

жа CTO Bosch Auto Servise, туристичні агентства

мережі «Галопом по Європам» та ін.

За даними Міжнародної асоціації франчай

зингу, початкова плата для більшості франчай

зерів знаходиться в діапазоні від $20000 до $28000,

періодичні ж платежі франчайзі в середньому

коливаються від 3 % до 6 % від обсягу продажів.

Однією з особливостей вітчизняного фран

чайзингу є широка розповсюдженість внутрішніх

(українських та російських) франчайзингових

мереж. Як показує практика, більшість з них пе

редбачають розмір первинного внеску для прид

бання франшизи до 25 тисяч доларів. Середній

строк окупності інвестицій франчайзі при роботі

з місцевим франчайзером складає 2 роки. За оц

інками експертів, велика кількість вітчизняних та

російських компаній, які працюють на українсь

кому ринку громадського харчування, уже серй

озно розглядають франчайзинг як один з нових

напрямків розвитку бізнесу

Деякі з вітчизняних компаній планують пе

рейти до класу міжнародних франчайзерів (Pizza

Chelentano, «Картопляна хата», Sensus, VD One),

проводячи зараз пошук партнерівфранчайзі в

інших країнах.

Але для розвитку франчайзингу за нинішніх

умов в Україні існує ряд проблем:

1) нечітка нормативноправова база, яка не

регулює багато вищезгаданих питань, пов’язаних

з франчайзингом;

2) проблеми фінансовокредитного характеру;

3) відсутність необхідного інформаційного

забезпечення;

4) недостатня обізнаність підприємств із мож

ливостями та особливостями такого способу ве

дення бізнесу, як франчайзинг; відсутність знань,

насамперед, правових, необхідних для ведення

бізнесу у ролі як франчайзера, так і франчайзі;

5) брак відповідних консультаційних структур

Через усі перешкоди ведення франчайзингу він

в Україні розвивається повільніше, ніж в інших краї

нах. Незважаючи на все, багато людей хочуть вклас

ти гроші у свій бізнес, але в них не завжди є кошти

на «розкручування». У таких випадках найбільш ак

туальним рішенням для них є франчайзинг. Наприк

лад, компанія Fast Food System Ltd починала свою

роботу з франшизи у Львові «без кредитів і старто

вого капіталу», а сьогодні в неї є мережі піцерій

«Челентано», фастфудів Potato House та ін.

Таким чином, можна зробити висновок, що

франчайзинг є новою формою ведення бізнесу. Від

франчайзингу отримує виграш не тільки фран

чайзі, але й франчайзер. Саме тому такі торгові

гіганти, як McDonald’s та «БаскінРоббінс», стали

величезними підприємствами за такий досить ко

роткий термін. Крім можливості широкого розши

рення для франчайзера, франчайзинг дозволяє та

кож франчайзеру потрапляти в нові географічні

зони, які, можливо, в іншому випадку не були б

прийнятними для розширення. Оскільки фран

Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(3)2008

102

чайзеру потрібна менша кількість управлінців, ви

трати на заробітну плату та проблеми з персона

лом зменшуються. Крім того, франчайзі мають

сильнішу мотивацію, ніж наймані управляючі пра

цівники компанії. Але, в свою чергу, розвиток

франчайзингу в Україні відбувається повільно — це

пов’язано з цілим рядом причин економічного,

соціальнопсихологічного та іншого характеру, а

також недовершеністю правового забезпечення

цієї діяльності в Україні.

Тобто значне поширення франчайзингу та

активне використання цієї системи бізнесу в більш

ніж 80 країнах світу обумовлює необхідність його

застосування з метою подолання інвестиційної

кризи і створення сприятливих умов для розвитку

малого підприємництва в Україні.

Література

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. //

zakon1. rada. gov. ua.

Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осібпідприємців: Закон України від

15.05.2003 р. № 755IV // zakon1. rada. gov. ua.

Пивоваров М.Г., Саблін О.О. Франчайзинг та

перспективи його розвитку в Україні // Держава

та регіони. Серія: Економіка та підприємницт

во.— 2007.— № 2.— С. 192–195.

Терехов В.І., Максимчук Л.В., Бадзим О.О.

Франчайзинг як форма міжнародного трансферу

технологій // Актуальні проблеми економіки.—

2007.— № 7(73).— С. 90–97.

Економіка підприємства: Підручник / За заг.

ред. С.Ф. Покропивного.— К.: КНЕУ, 2003.

Пивоваров М.Г., Саблін О.О. Вказ. праця.—

С. 193.

Бедринець М.Д. Франчайзинг: світовий досвід

і перспективи розвитку в Україні // Фінанси Ук

раїни.— 2001.— № 2.— С. 96–105.

Варналій З.С. Франчайзинг як ефективна

форма інтеграційних зв’язків суб’єктів малого

бізнесу та корпорацій // Актуальні проблеми еко

номіки.— 2002.— № 3.— С. 47–54.

Пивоваров М.Г., Лисенко А.В. Бізнесплану

вання та особливості його використання в

торгівлі // Держава та регіони. Серія: Економіка

та підприємництво.— 2006.— № 1.— С. 200–203.

УДК 330.46

Н.А. Маркова

МЕТОДОЛОГИЯ СЦЕНАРНОГО ПРОГНОЗИРОВАНИЯ

СОЦИАЛЬНО^ЭКОНОМИЧЕСКИХ СИСТЕМ

В работе рассмотрены особенности сценарного прогнозирования социально)экономических систем.

Проведен сравнительный анализ традиционных методов прогнозирования, сформулирована основная задача

сценарного прогнозирования.

Под методом прогнозирования понимают

способ исследования объекта прогнозирования с

целью получения прогнозной информации.

В настоящее время существует огромное

множество эффективных методов обоснования

научных прогнозов. При этом методы прогнози

рования различаются не столько процедурой по

лучения прогнозного результата, сколько спосо

бом описания объекта и среды, взаимным соот

ветствием исходной информации и самого мето

да, а также соответствием прогностической силы

и возможностей метода целям прогноза.

Выявлению и анализу существующих и ак

тивно используемых в практике корпоративного

управления специальных технологий, методов и

универсальных методик прогнозирования разви

вающихся экономических объектов посвящена

фундаментальная исследовательская работа

Э. Янча «Прогнозирование научнотехнического

прогресса», эконометрические методы прогнози

рования отражены в работах Дж. Джонстона, К. 

Доугерти и других авторов.

По степени формализации различают инту

итивные, формализованные и комбинированные

(гибридные) методы прогнозирования.

Генератором множества допустимых прогноз

ных заключений при использовании методов

интуитивного прогноза является эксперт либо

группа экспертов. При этом механизм выработ

ки заключения представляет собой интуитивно

логический анализ ситуации и может строиться

на основе прямой оценки объекта прогнозирова

ния (метод индивидуального интервью, коллек

тивных комиссий и т.д.) либо включать механизм

Економіка та управління підприємствами

103

обратной связи (групповые экспертные оценки,

метод мозгового штурма и т.д.).

Формализованные методы прогнозирования

базируются на использовании преимущественно

фактографических источников информации, од

нако в некоторых ситуациях возможно использо

вание и экспертной информации. По своему со

держанию они представляют собой генераторы

прогнозной информации, построенные с помо

щью математических методов и моделей.

Комбинированные методы прогнозирования

являются, по сути, специальными методиками

(процедурами) проведения прогнозных исследо

ваний и реализуют с той или иной степенью ус

пешности принцип системности прогноза (сце

нарный метод, метод анализа иерархий и т.д.). По

своему существу, являясь гибридными, они мо

гут объединять в рамках единой методики как

интуитивные, так и формализованные методы,

основанные как на фактографической, так и на

экспертной информации.

Целью нашего исследования в рамках фор

мализованных методов описания обоснования и

проведения прогнозных исследований социаль

ноэкономических объектов будет сравнительный

анализ математических методов и моделей про

гнозирования.

На сегодняшний день наиболее распростра

ненными инструментами обоснования социаль

ноэкономических прогнозов с помощью мето

дов математического моделирования можно на

звать:

— экономикостатистические (эконометри

ческие) методы и модели;

— математические методы обработки экспер

тной информации.

— методы прогнозирования на основе дескрип

тивных моделей (статических и динамических).

Использование базовых методов прогнозиро

вания в ходе составления прогнозов развития

социальноэкономических систем носит в неко

торой степени ограниченный характер и практи

чески не решает проблем комплексного предви

дения развития объекта прогнозирования и остав

ляет открытой тему формирования активного

прогноза, т. е. не касается вопросов оценки воз

можных допустимых и эффективных воздействий

на будущие состояния системы. В качестве аль

тернативного решения отмеченных проблем мо

жет быть предложено использование несколько

иной методологии прогнозирования, нежели ме

тодология т. н. классического прогноза, исходя

щая из принципа объяснимости будущего через

прошлое.

Данный подход предполагает собствен

ную методику и более комплексный инструмент

прогноза в части его технологии. Наиболее ши

роко он известен как сценарный подход к про

гнозированию. Характерные его особенности в

сравнении с традиционными методами прогно

зирования представлены в табл. 1.

Таблица 1

Сравнительные особенности традиционных подходов к прогнозированию

Тип методов прогноза

Характерные черты метода

(подхода)

Эконометрические методы и

модели прогнозирования

Сценарный подход к

прогнозированию

Экспертное прогнозирование

Видение тенденций будущего Фокусированное Системное Фокусированное

Основополагающая парадигма Инерционность Изменчивость, неопределенность Уникальность

Тип переменных факторов Количественные, объективно

оценённые, известные

Количественные и качественные,

субъективно и объективно

оценённые, известные и латентные

В большей степени

качественные, чем

количественные, субъективно

оценённые, известные и

латентные

Взаимосвязи в рамках модели Статические, фиксированной

структуры

Динамические, развивающейся

структуры

Рассматриваются при

необходимости

Основание для объяснения

будущего

Прошлое объясняет будущее Будущее — причина действий в

настоящем

Будущее – субъективное

представление опыта, знаний,

интуиции эксперта

Степень видения будущего Однозначно и конкретно Множественно и размыто Однозначно либо

субъективно вероятностно

заданно

Характерные методы Количественные,

детерминированные

Структурно-целевой анализ,

математическое моделирование

Интуитивно-логический

анализ

Характер отношения к

будущему

Пассивное или адаптивное

(будущее происходит)

Активное и креативное (будущее

осуществляется)

Определяется формулировкой

задачи

Характерный период

упреждения

Краткосрочный,

среднесрочный

Среднесрочный,

долгосрочный, дальнесрочный

Краткосрочный,

долгосрочный,

дальнесрочный

Таким образом, принципиальная непредска

зуемость в предвидении результатов развития со

циальноэкономических объектов, динамичность

их структуры, прогнозного фона, нестабильности

и неопределенности критериев оценки эффектив

ности развития и ряд других не менее веских об

стоятельств приводят к необходимости использо

вания специального, отличного от традиционных,

применимых, например, в технологических про

гнозах, подхода к построению методик проведения

прогнозных исследований, в частности, к исполь

зованию сценарного подхода как основного на

правления в исследовании динамики социально

экономических систем и процессов.

Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(3)2008

104

Сценарное прогнозирование является по сути

своей специальной методикой проведения про

гнозных исследований и реализует с той или иной

степенью успешности принцип системности про

гноза. Окончательное формирование концепции

сценарного подхода к решению задач прогнози

рования развития оформилось к середине 60х гг.

прошлого века.

Сценарное прогнозирование социальноэко

номического развития представляет собой мето

дику реализации системного исследования слож

ных развивающихся объектов. Вся совокупность

процедур данного подхода строится на сочетании

содержательного логикоэвристического подхода

с формальными методами исследования систем,

прежде всего средствами экономикоматемати

ческого моделирования. Как правило, внешне

они организуются как интерактивные процедуры,

подразумевающие подключение интеллекта ис

следователейспециалистов на том или ином эта

пе вычислений. Особенностью данного инстру

ментария прогнозирования является его жесткая

ориентация на цели прогнозирования. Так как

именно они позволяют вычленить исследуемую

систему из общей картины реально функциони

рующей среды, определить перечень существен

ных для исследования связей, зависимостей,

индикаторов, параметров, оценить функциональ

нотехнологическую и прагматическую пригод

ность тех или иных математических методов как

средств описания и изучения свойств объекта

исследования.

В общем случае цель сценарных построений

прогноза может сводиться к трем базовым поста

новкам или их различным комбинациям.

1. Наблюдение за развитием системы при

различных гипотезах относительно механизма

формирования этого развития.

2. Обнаружение критических ситуаций, «уз

ких мест» в развитии системы.

3. Разработка и оценка эффективных страте

гий решения проблем будущего развития.

Таким образом, как любой метод научного

познания, сценарный прогноз во всей его полноте

реализует все основные функции научного иссле

дования: описательную, объясняющую, предска

зательную и предписательную.

В целом построение сценариев направлено на

решение двух основных проблем. Вопервых,

выделение ключевых моментов развития иссле

дуемого объекта и разработка на этой основе

качественно различных вариантов его динамики.

Вовторых, всесторонний анализ и оценка каж

дого из полученных вариантов, изучение его

структурных особенностей и возможных послед

ствий реализации.

Таким образом, сценарий всегда рассматри

вается в динамике, то есть подразумевает развер

тывание «истории» исследуемого объекта во вре

мени и/или пространстве. Следовательно, в сце

нарном пространстве отдельный сценарий пред

ставляет собой не точку, а вектор либо траекто

рию, которая показывает изменение характерис

тик системы в течение заданного ряда итераций.

Описание конкретных сценарных методик

строится в основном на понятийном и термино

логическом аппарате теории систем.

Система — это множество связанных между

собой элементов, определяемое такими характе

ристиками, как целостность, структура, эмерд

жентность, а также ряда других, определяющих

некоторым образом ее специфику (иерархич

ность, функциональность, динамичность, само

организация, управляемость, целенаправленность

и др.). С точки зрения формальнологического

подхода, система определяется как некое множе

ство, на котором реализуется заранее данное от

ношение R с фиксированными свойствами P.

Целостность означает принципиальную не

сводимость свойств системы к простой сумме

свойств элементов ее составляющих, а также пер

вичностью системных свойств над соответствую

щими элементарными характеристиками.

Любая система задается структурой, т.е. от

носительно устойчивой фиксацией связей между

элементами системы. Структура — категория,

характеризующая распределение и взаимодей

ствие в пространстве и во времени элементов,

связей и отношений между ними. Она фиксиру

ет целостность системы. С одной стороны, струк

тура полностью определяется свойствами систе

мы, а с другой — является абстракцией, констру

ируемой исследователем.

Традиционно в развитии систем различают

два взаимосвязанных процесса: относительно

быстрые качественные изменения состава, и/или

структуры, и/или свойств системы (т.н. «скачки

развития») и относительно медленное количе

ственное изменение тех же характеристик систе

мы. В связи с этим выделяют революционные и

эволюционные типы развития. Заметим также,

что выделяют четыре стадии в жизнедеятельнос

ти любой системы: зарождение, развитие, дегра

дация, отмирание.

В практике научных исследований принято

различать так называемые простые и сложные

системы. Самое простое основание данному де

лению — характер и число взаимосвязей между

элементами системы, в частности информацион

ных. Исходя из определения, можно констатиро

вать, что любая социальноэкономическая систе

ма определяема как сложная.

В практике проведения прогнозных исследо

ваний любого социальноэкономического объек

та на основе сценарного подхода можно выделить

несколько базовых укрупненных структурных

элементов этого процесса:

Економіка та управління підприємствами

105

— субъект управления как источник иници

ализации прогнозного исследования и потреби

тель прогнозной информации;

— объект управления, в рамках которого

выделяются управляемая система, ее подсистемы

и элементы, а также определяются объекты про

гноза, его цели и задачи;

— субъект исследования — соответствующим

образом организованный коллектив специалис

тов, проводящих прогнозные исследования;

— среда — совокупность материальных и

нематериальных условий, обстоятельств, в кото

рых находятся субъект и объект управления, а

также субъект исследования;

— модель системы — отражение существен

ных характеристик, свойств реальной системы

или ее частей посредством выбранного инстру

ментария моделирования адекватно сформулиро

ванным целям прогнозирования.

Таким образом, окончательно в терминах

экономикоматематического моделирования об

щую задачу построения социальноэкономичес

ких сценариев с точки зрения специалистовис

следователей можно представить следующим об

разом: изучается сложная, активная, открытая,

динамическая, управляемая, не полностью на

блюдаемая система. Необходимо описать вариан

ты ее возможного поведения в будущем в соот

ветствии с ожидаемыми (вероятными) условия

ми функционирования.

В соответствии с поставленной задачей клю

чевым понятием методологии сценарного подхо

да является понятие неопределенности, т.е. ситу

ации, когда частично или полностью отсутствует

информация о структуре, и/или возможных со

стояниях системы, и/или окружающей ее среды,

и/или совокупности и характере взаимодействий

в рамках системы, а следовательно и ее будуще

го. Эффективное сценарное исследование пре

следует две цели в отношении неопределенности

будущих состояний системы:

— максимально возможно снизить ее, т.е.

максимизировать наши знания и понимание

объекта прогнозирования;

— расширить представление о том, что не

предопределено, а, следовательно, несет в себе

некую фундаментальную неопределенность суще

ствования системы.

Способ изучения, моделирования характера

влияния неопределенности на будущее состояние

системы зависит от ее качества. В рамках сценар

ного прогноза исследователю важно различать

стохастическую и нестохастическую неопреде

ленность объекта исследования. Под стохастичес

кой неопределенностью понимается ситуация,

когда известно множество возможных событий и

вероятности их появления (в случае непрерывных

случайных величин — плотность их распределе

ния), а нестохастическая неопределенность про

являет себя через ситуацию, когда известно мно

жество возможных событий, но не известны или

не имеют смысла вероятности их появления, либо

мы не можем выделить множество возможных

событий (отсутствует качественная определен

ность системы или явления).

Разработка методологии сценарного подхода

предполагает необходимым детальное исследова

ние видов и источников возникновения неопре

деленности. Это позволяет очертить область при

ложения сценарного подхода и выявить особен

ности его применения в различных ситуациях.

Именно предположения исследователей и экс

пертов относительно ее характера и источников

является основой создания сценариев развития

объекта.

Неопределенность возникает в процессе ис

следования системы как по объективным, так и

по субъективным причинам. Схематично этот

процесс изображен на рис. 1.

Рис. 1. Источники возникновения неопределенности

в схеме прогнозного исследования общего контура

управления

Укажем на источники возникновения нео

пределенности в рамках модели взаимодействия

элементов процедуры сценарного прогноза, ука

зывая на источники ее возникновения. В самом

общем случае их можно классифицировать сле

дующим образом.

1. Поведение управляемой системы и ее под

систем.

2. Особенности субъекта управления.

3. Особенности субъекта исследования.

4. Построение модели системы.

5. Воздействие системы на среду.

6. Воздействие среды на систему.

7. Управляющее воздействие на систему.

8. Воздействие системы на субъекта управления.

9. Воздействие среды на субъекта управления.

10. Воздействие субъекта управления на вне

шнюю среду системы.

11. Восприятие субъектом исследования ин

формации о внешней среде.

Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(3)2008

106

12. Восприятие субъектом исследования ин

формации о системе.

13. Восприятие субъектом исследования ин

формации о субъекте управления.

14. Взаимодействие субъекта исследования и

субъекта управления.

15. Особенности процесса концептуализации

информации.

16. Восприятие субъектом управления моде

ли системы.

17. Воздействие результатов моделирования

системы на субъекта управления системой.

Следовательно, задача снижения степени

неопределенности знаний о поведении системы

носит комплексный характер и зависит от сово

купности разноплановой организационномето

дической, техникотехнологической и кадровой

работы, осуществляемой соответствующими орга

нами управления. Однако в соответствии с отме

ченными целями сценарного исследования сис

темы и характера ее неопределенности можно

выделить следующие важнейшие задачи исследо

вания, непосредственно стоящие перед аналити

ками — субъектами исследования:

— анализ объекта прогнозирования;

— моделирование объекта и исследование

модели;

— разработка пассивного прогноза и выяв

ления на его основе возможных проблемных ха

рактеристик (зон) будущего;

— формулировка целей активного прогноза;

— разработка активного прогноза в форме

вариантного представления будущего.

Способы решения указанных задач можно

уяснить из общей методики построения сценари

ев, а также содержательной специфики формули

руемой задачи прогнозного исследования.

дальнейшем именно эти методы решения будут

рассматриваться специально в рамках подхода

именуемого нормативным прогнозом в сценар

ном моделировании при решении задачи прогно

зирования качества товаров и услуг.

Література

Абчук В.А. Прогнозирование в бизнесе, ме

неджменте и маркетинге.— СПб.: Издво Михай

лова В.А., 2005.— С. 85–89.

Там же.— С. 120–124.

Цыгичко В.Н. Прогнозирование социально

экономических процессов.— М.: Финансы и ста

тистика, 1986.— С. 20–25.

Таха Х. Введение в исследование операций.—

6е издание.: Пер. с англ.— М.: Издательский дом

«Вильямс», 2001.— С. 525–535.

УДК 338.242

В.М. Марченко

РЕЙДЕРСТВО: СУТНІСТЬ, ПРОФІЛАКТИКА, ЗАХИСТ

У статті розглянуто основні схеми та методи, що застосовують рейдери на Україні, розкрито сутність

рейдерства. Запропоновані шляхи загальної профілактики та захисту від рейдерства.

Постановка проблеми. Скільки існує Украї

на як незалежна держава, стільки ж іде боротьба

вітчизняних підприємців за власність, за її «чес

не» отримання й не менш «чесне» утримання. З

кожним роком кількість подібних конфліктів

тільки збільшується, вони стають більш резонан

сними і набувають відверто публічного характе

ру. Перший, ще максимально наближений до ци

вілізованих норм дій, відкритий конфлікт мав

місце у 2002 році, коли компанія «Сармат» прид

бала на фондовому ринку визначений пакет акцій

свого конкурента — компанії «Оболонь», — після

чого намагалась узяти участь в управлінні «Обо

лонню». Тоді пан А. Слободян зміг захиститися

від посягань з боку пана Р. Ахметова

Далі було тільки гірше та нахабніше, при

цьому порушувалися принципи корпоративних

відносин. Десь з середини 2006 року одним з

найпоширеніших термінів в українській еко

номіці стало так зване рейдерство. По суті, в

Україні сформувався новий підприємницький

ризик — ризик протиправного перерозподілу

власності. Все це погіршує інвестиційний

клімат в країні і руйнує віру підприємців у

дієвість інститутів державної влади та у захи

щеність власності.

Економіка та управління підприємствами

107

Тому вирішення питань з подолання рейдер

ства є актуальним завданням не тільки для окре

мих підприємців, але й для суспільства в цілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тема

рейдерства займає одне з перших місць у темах

українських засобів масової інформації. Цим

питанням займаються багато науковців, аналі

тиків та управляючих акціонерними товариства

ми, проводять круглі столи (видавництво «Еко

номіка» провело круглий стіл «Рейдерство в Ук

раїні: інвестиційний ризик № 1»)

, з 2006 року

друкується окремий журнал «Враждебные погло

щения в Украине».

З українських науковців слід відзначити ро

боти Г. Паламарчука, Л. Венгер

, С. Телешуна,

Н. Павловської

. Велику аналітичну роботу про

водить Центр дослідження корпоративних відно

син. Всі вони визначають, що юридичного понят

тя «рейдерство» в Україні не існує. В цих роботах

було конкретизовано поняття рейдерства. Нада

но поділ поняття рейдерства на законне придбан

ня компанії без згоди фактичного власника і

менеджменту та на силове захоплення з метою

зміни власника. Визначено особливості прояву

незаконних захоплень компаній в Україні. В ро

ботах вказано на недостатню ефективність дер

жавних органів влади. Хоча і відзначено, що в

законодавстві є механізми покарання за дії, по

в’язані з незаконним захопленням компаній, але

і вказано на їхню повільність і «наздоганяючий»

характер законотворчості. Вказано на те, що акці

онерні товариства в змозі самі себе захистити від

рейдерських атак шляхом поліпшення якості кор

поративного управління.

Головною метою статті є розробка внутріш

ньокорпоративних заходів з метою протидії не

законним захопленням акціонерних товариств.

Згідно зі статистикою, в 2005–2008 роках на

підставі рейдерських захоплень правоохоронни

ми органами України порушено більше 754 кар

них справ, зареєстровано більше 830 звернень про

спроби незаконного переділу власності

У зв’язку з юридичною невизначеністю по

няття «рейдерство» розглядаємо це поняття глиб

ше. «Недружнє поглинання», «корпоративний

конфлікт», «незаконне встановлення контролю

над підприємством» — ось лиш декотрі синоніми

рейдерства, прийняті в Україні. Скупка акцій,

ініціювання банкрутства, реприватизація — це

рейдерство. Силове захоплення, підробка доку

ментів, шахрайство — це також рейдерство. Під

куп суддів і судів, вплив на правоохоронні орга

ни та використання спецслужб під час захоплен

ня власності, «кришування» цих дій зі сторони

інститутів влади також є рейдерство.

В англосаксонській правовій трактовці не

дружнє поглинання означає банальне скупову

вання акцій на ринку, що відбувається проти волі

неефективного менеджменту та нерозторопних

крупних акціонерів. У загальному сенсі поглинан

ня — це процес, в результаті якого активи ком

панії стають власністю покупця. Зауважте, покуп

ця, а не загарбника. Поглинання відбувається,

коли одна компанія придбає контроль над іншою.

Саме прозоро придбає, а не захопить.

В Україні рейдерством називають досить

широких спектр дій: від звичайного законного

ворожого поглинання підприємства до його бан

дитського захоплення. Для уточнення поняття

«рейдерство» використовується його поділ на

види — від цілком легальної діяльності (рейдер

ства як бізнесу, що не відрізняється від інших

видів бізнесу) до дій злочинного характеру (ко

рупції, фізичного насильства), Перший вид украї

нського рейдерства — грінмейл — корпоративний

шантаж, застосовуваний міноритарієм для більш

вигідного продажу своїх акцій, на Заході рейдер

ством взагалі не вважається і відрізняється від

нього по суті, оскільки метою грінмейла не є

встановлення контролю на підприємстві.

Рейдерство умовно поділяють на «біле»,

«сіре» та «чорне»

«Білі» рейдери діють виключно за законом,

використовуючи законодавчі прогалини, органі

зовують скуповування акцій або боргів підприє

мства, намагаються тимчасово погіршити його

фінансове та економічне становище, здешевлю

ють акції, шукають прогалини у статуті акціонер

ного товариства тощо.

«Сірі» рейдери балансують на межі закону, як

правило, переступаючи її. Вони використовують

фальсифіковані документи, подвійний реєстр і

незаконні збори акціонерів, а також підкупову

ють суддів, створюючи тим самим простір для

корупції.

«Чорні» рейдери використовують незаконні та

силові методи для захоплення бізнесу. Крім вико

ристання усіх методів «сірих» рейдерів, підкупу

чиновників, представників правоохоронних

органів і судів, «чорні» рейдери можуть застосову

вати фізичне насильство для втілення своїй планів.

В Україні чітких меж між окремими видами

рейдерства не існує. Рейдерські операції можуть

починатися з «білого» рейдерства, поступово залу

чаючи інші методи, зокрема — силового характеру.

Де межі між цими категоріями? Як відрізни

ти рейдерське захоплення від недружнього погли

нення? Головний критерій — законність дій сто

рони, заінтересованої в контролі за активами.

Дотримання законодавства — ось та межа, що

відокремлює вороже поглинання, провиною кот

рого є помилки в керуванні компанією, та рей

дерство, вирощене на ґрунті корупції, підкупу,

адміністративноправового ресурсу та фізичної

сили. Рейдерство — це протиправний перероз

поділ власності у всіх сферах суспільного буття.

Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(3)2008

108

Навіть цілком законна операція з поглинання

активів стає рейдерським актом, якщо хоча б на

одному з етапів застосовуються незаконні дії.

Якщо західні рейдери сприяють економічно

му розвиткові, усуваючи від управління бізнесом

неефективний менеджмент, запобігаючи зловжи

ванням з боку мажоритарних акціонерів і рест

руктуруючи підприємства, що неефективно пра

цюють, то українське рейдерство, на жаль, у пе

реважній більшості випадків має ознаки органі

зованої злочинності. Воно є, насамперед, коруп

ційним переділом власності, а не процесом еко

номічної оптимізації.

Українські рейдери застосовують у своїй

діяльності такі схеми та методи

— використання міноритарного пакета акцій

і неправомірних судових рішень, які для «розми

вання» контрольного пакета акцій визначають,

що добросовісний акціонер взагалі не є акціоне

ром, не може брати участь у зборах акціонерів

тощо (при цьому судом блокується участь у збо

рах акціонерів власника контрольного, або

більшого, пакета акцій); без участі власника кон

трольного пакета акцій збори акціонерів прийма

ють рішення про зміну менеджменту і додаткову

емісію, яка «розмиває» цей контрольний пакет);

— скуповування боргів підприємства, його

штучне банкрутство та початок процедури санації

використовувались у роки масової приватизації,

проте й сьогодні є популярними, хоча поступово

відходять у минуле, поступаючись місцем перед

більш результативними схемами захоплення;

— скуповування міноритарних пакетів акцій

на фондовому ринку або безпосередньо у дрібних

акціонерів з метою одержання контрольного па

кета акцій;

— махінації з реєстром акціонерів (за такою

схемою: міноритарний акціонер подає (як прави

ло, у день придбання однієї акції або відразу на

наступний день) позов до суду з будьякою (час

то з нереальною) вимогою до компанії або до її

менеджменту; судове рішення забезпечує позов і

постановляє передати реєстр іншому реєстрато

рові, утворюючи тим самим для підприємства

одразу два реєстри, що провокує нові довгі і за

плутані судові процеси для визначення справжньо

го реєстру (при цьому сторонанападник відстоює

справжність вилученого реєстру, а атаковане

підприємство починає процедуру відновлення

цього документа), тоді як замовники такої про

цедури списують акції з особистих рахунків влас

ників, продають і перепродають їх через «добро

совісних покупців»);

— «таємні» збори акціонерів, які проводять

міноритарії, обираючи на них нову раду дирек

торів і призначаючи новий менеджмент підпри

ємства (зрозуміло, що міноритарні акціонери про

це навіть не здогадуються); потім до суду надхо

дить позов з вимогою не чинити перешкод ново

му керівництву увійти на підприємство і працю

вати; суд приймає відповідне рішення, зобов’я

зуючи старий менеджмент не чинити перешкод

новому директорові та його команді виконувати

обов’язки; таким чином, новий менеджмент за

допомогою приватних охоронних агентств вхо

дить на підприємство.

Щоб забезпечити майнові права власників

акціонерних товариств, потрібно поліпшити

якість корпоративного управління.

Досвід фірм світового рівня розвитку дово

дить, що у ХХ столітті сприяти інтересам акціо

нерів — передбачає бути необхідним для всіх за

цікавлених у цьому сторін шляхом підвищення

економічної репутації корпорації у різних сферах

діяльності та конкурентних ринках

Аналіз досліджень якості корпоративного

управління акціонерними товариствами підтвер

див чіткий зв’язок між рівнем управління та інве

стиційними ризиками. Принцип досить про

стий — вкладайте гроші в компанії з високим

рівнем керованості

За результатами проведеними компанією

«McKinsey&Co» опитувань 200 найбільших міжна

родних інвесторів, які керують сукупними інвес

тиціями в розмірі 3,25 трлн. дол., з метою з’ясу

вання впливу якості корпоративного управління

акціонерними товариствами на прийняття інвес

тиційних рішень інвесторами, було встановлено:

— 3/4 інвесторів упевнені, що якість корпо

ративного управління має таке ж велике значен

ня для зростання ринкової вартості компанії, як

і її фінансовогосподарські показники. В Україні

більш як половина інвесторів поставили якість

корпоративного управління на перше місце, по

рівняно з фінансовими результатами;

— більш як 80 % інвесторів згодні платити за

акції компаній, в яких корпоративне управління

здійснюється ефективно, більше, ніж за акції

компанії з «корпоративними проблемами», навіть

у тому разі, якщо компанії мають схожі показни

ки прибутку та обсягів продажів.

Як ми бачимо, поліпшення якості корпора

тивного управління не тільки забезпечує майнові

права власників компаній, але і підвищує їхню

привабливість.

З метою загальної профілактики корпоратив

них конфліктів, та відповідно й актів рейдерства,

пропонується наступний набір правил. Він до

статньо простий і побудований за стадіями під

приємницької діяльності: прийняття рішення про

створення фірми, утворення фірми, процес діяль

ності компанії.

Прийняття рішення про створення фірми. На

цій стадії підприємцю потрібно поставити перед

собою наступні питання та, звісно, відповісти на них:

— Навіщо я створюю компанію, що я розра

ховую при цьому отримати?

Економіка та управління підприємствами

109

— Чому я хочу займатися бізнесом саме з

цими людьми, яку користь ми принесемо один

одному, що я недоотримаю, якщо ми не будемо

компаньйонами?

— Чому я обираю саме цю організаційно

правову форму? (Відповіді типу «всі створюють

акціонерні товариства» або «а що ж іще» свідчать

про недостатню підприємницьку підготовку)

— Що станеться, якщо мої компаньйони

будуть заміщуватися іншими людьми — родича

ми (в порядку, наприклад, спадщини), або взагалі

сторонніми (при відчуженні акцій)?

Заснування фірми. В цілях, у тому числі,

профілактики корпоративних конфліктів не мож

на ставитися формально до положень статуту та

інших засновницьких документів. Практично

завжди використовується так званий «стандарт

ний» статут, запропонований псевдоюридичною

фірмою, що продає послуги з реєстрації, або пе

реписаний у когонебудь іншого, або викачаний

з Інтернету.

Потрібно відмітити, що стандартних статутів

не буває. Потрібно зрозуміти, що статут ні що

інше, як правила життя і функціонування ком

панії. Так, 90 % змісту статуту визначаються за

коном, але ті, що залишилися 10 %, і повинні бути

прив’язані до потреб саме цієї компанії. Перед

складанням засновницьких документів потрібно

вивчити (за допомогою фахівця, при необхід

ності) законодавство, що стосується вибраної

організаційноправової форми. Для товариства з

обмеженою відповідальністю це цивільний та

господарський кодекси і відповідний закон, для

акціонерного товариства — це і цілий ряд норма

тивних актів, що стосуються правил обороту

цінних паперів, ведення реєстру і под.

При складанні ж засновницьких документів

необхідно чітко стосовно до даної компанії уяв

ляти:

— Порядок управління (склад і повноважен

ня органів, порядок їх обирання або призначен

ня, порядок і можливість заміни директора).

— Повноваження директора при здійсненні

фінансовогосподарської діяльності, наслідки

перевищення ним повноважень.

— Порядок зміни в персональному складі

акціонерів (учасників). Це може бути викликано

як природними причинами (смерть і спадкоєм

ство), так і відчуженням акцій (часткою) унас

лідок операцій або дарування. Не слід забувати

про таку можливість відчуження, як звернення

стягнення на майно боржника.

— Порядок і наслідки виходу учасника з ак

ціонерного товариства (як з погляду дотримання

інтересів учасника, так і компанії).

Процес діяльності компанії. Перший блок

правил відноситься до взаємин з компаньйона

ми. В процесі діяльності компанії вкрай важливо

дотримувати всі домовленості з ними. Велике зна

чення має відвертість і прозорість для них всіх

аспектів ведення справи (це, природно, не відно

ситься до великих акціонерних товариств з сот

нями і більше акціонерів). Всі можливі непоро

зуміння повинні вирішуватися швидко і з дотри

манням балансу інтересів всіх причетних осіб.

Другий блок правил — взаємини з персона

лом. Повинні, знову ж таки, дотримуватися всі

домовленості, а домовленості повинні бути чітки

ми і такими, що не допускають неоднозначного

тлумачення. Не можна потрапляти в залежність

від працівників, не можна, наприклад, приверта

ти їх до справ, що можуть викликати, м’яко ка

жучи, незадоволення податкових органів. Слід

врахувати, що підприємець потрапляє в за

лежність від робітників і при непродуманій сис

темі оплати праці, і, тим більше, непродуманому

порядку видачі заробітної плати (на треба пояс

нювати, що йдеться про якісь конверти).

І, нарешті, останнє — безпосереднє ведення

справи. Найважливіший інструмент ведення спра

ви — договір, і формальне ставлення до договору

неприпустиме. Не можна ставитися до договору,

як до паперового обтяження операції двох пова

жаючих одна одну персон, зв’язаних словом. Все,

що було сказано вище про важливість статуту, може

бути віднесено і до договору.

Існують всілякі збірники типових договорів,

як друкарські, так і електронні. Хочеться застерег

ти від їх бездумного використання, вони є більш

менш белетристичним витягом з Цивільного ко

дексу і інших нормативних актів. І в цьому немає

провини укладачів збірок — не маючи перед собою

конкретної ситуації, вони не мають іншої можли

вості, як переказати з тим або іншим ступенем

корявості зміст відповідних статей закону.

Серйозне ставлення до договору (особливо до

значних договорів) позбавляє від необхідності ок

ремо говорити про такі правила загальної про

філактики, як постійний моніторинг фінансово

го стану, включаючи аналіз кредиторської і де

біторської заборгованості, облік різного роду зо

бов’язань.

Викладений набір необхідних загальних пра

вил не вичерпується, але це необхідний мінімум.

Що ж стосується захисту компанії від вста

новлення контролю (такі операції плануються і

проводяться як бізнесоперації), то тут можна

надати наступні рекомендації щодо підвищення

стійкості до рейдерства, але вони не виключають

саму можливість атаки, причому успішної:

— Найбільш поширеною і такою, що має

багато прихильників у підприємницькому сере

довищі, є рекомендація відокремити нерухомість

від бізнесу (на крайній випадок — відокремити й

устаткування, тобто мати нерухомість, устатку

вання і сам бізнес у трьох різних кампаніях).

— Друга рекомендація пов’язана з тим, що на

заході прийнято називати «золотими парашута

Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(3)2008

110

ми». Сутність її полягає у тому, що в контрактах

керівників передбачається виплата значної ком

пенсації у разі усунення з посади внаслідок зміни

складу акціонерів. Спочатку застосування цієї ре

комендації має сенс тоді, коли мажоритарії і ке

рівники співпадають в одній особі.

— Передача незначного пакета акцій мене

джерам компанії, але при дотриманні наступних

умов: регулярна виплата дивідендів по акціях;

надання права реального голосу на зборах акціо

нерів; контрольний пакет повинен залишатися у

руках володарів корпорації.

— Останнім часом активно просувається така

превентивна міра, як укрупнення акціонера. Суть

її в тому, що група крупних акціонерів засновує

товариство з обмеженою відповідальністю, опла

чуючи його статутний капітал акціями «мате

ринської» компанії.

Висновки та перспективи подальших розро

бок. За відсутності юридичного поняття «рейдер

ство» та сучасного стану використання цього тер

міну у засобах масової інформації, в професійних

колах практично сформувалося чітке визначення

рейдерства. Виділяють різні види рейдерства,

відокремивши його від грінмейлу та законного

недружнього поглинання. Виявлено, що хоча за

конодавство і недосконале, але в законодавстві є

захисні механізми протидії незаконному захоп

ленню акціонерного товариства. Тому підприєм

ство самотужки повинно підняти своє корпора

тивне управління до рівня, на якому унеможлив

люються рейдерські атаки. Запропоновані захо

ди з профілактики та захисту компаній значно

підвищать стійкість до рейдерства. А якщо про

типравні дії таки відбулися, то на максимальний

час відтягнути втрату виробничого капіталу, а тим

часом скасувати кримінальні дії рейдерів та при

тягнути їх до карної відповідальності.

Не викликає сумніву необхідність розробки і

впровадження довгоочікуваного закону «Про ак

ціонерне товариство», а також законодавче виз

начення поняття «рейдерства» та суворої карної

відповідальності за нього.

На рівні ж підприємств — значно підвищити

діяльність зі створення на базі об’єднань промис

ловців та підприємців курсів підвищення та об

міну досвідом щодо підвищення якості корпора

тивного управління, а також для спільної бороть

би з рейдерськими фірмами.

Література

Петр Сквозняков Корпоративные войны —

2007 //www.advisers.ru/review_article/

Аналитическая статья «Рейдерство — тоже

бизнес?» //www.advisers.ru/survey/.

Паламарчук Г., Венгер Л. Особливості рейдер

ства в Україні та політика його подолання //

Економіка України.— 2007.— № 9.— С. 38–45.

Телешун C., Павловская Н. Рейдерство как

диагноз украинского бизнеса //www.advisers.ru/

review_article/.

Комментарий Центра исследований корпора

тивных отношений «Рейдерство в Украине: про

блема и пути решения» // www.advisers.ru/survey/

rejery_Ukraina.pdf.

Телешун C., Павловская Н. Рейдерство как

диагноз украинского бизнеса // www.advisers.ru/

review_article/

Комментарий Центра исследований корпора

тивных отношений «Рейдерство в Украине: про

блема и пути решения» //www.advisers.ru/survey/

rejery_Ukraina.pdf.

Там же.

Бондар І.К. Інноваційні технології управлін

ня корпораціями // Корпоративний капіталізм:

передумови становлення.— К.: Видавничий дім

«Корпорація», 2007.— С. 175.

Момот Т., Кадничанський М. Про методи

оцінки якості корпоративного управління // Еко

номіка України.— 2007.— № 7.— С. 41.