
Гідродинамічні
дослідження
свердловин
РОЗДІЛ 8.
де Рв - усталений тиск на вибої перед зупинкою свердловини.
Цей
метод має ті ж самі переваги і недоліки, що і метод дотичної.
8.5 Методи визначення фізичних параметрів пласта за
кривими
відновлення тиску з врахуванням припливу
8.5.1. Вплив припливу рідини на відновлення тиску
у свердловині ^
Практика
визначення параметрів пласта і свердловини показала, що
криві
відновлення тиску, побудовані в координатах АР,
ІПҐ
в більшості
випадків збігаються з асимптотою-прямою тільки при достатньо вели-
ких значеннях часу і. В деяких випадках на протязі 2-3 годин не вдається
одержати криву відновлення тиску АР(\пі') з прямолінійним кінцевим
відрізком.
У ВНДІнафта це явище вивчалось на гідроінтеграторі, моделюючому
радіальний потік стиснутої рідини в одноріднім пласті. Було показано,
що при фільтрації рідини в такому пласті величина відхилення кривих
відновлення тиску
ДР(ІПЇ)
від прямої лінії визначається величиною
припливу рідини після зупинки свердловини на гирлі.
Крім
того, необхідно відзначити, що форма кривих відновлення тис-
ку в координатах АР , Ьіі при наявності притоку рідини після зупин-
ки
свердловини така, що практично завжди можна виділити пря-
молінійний відрізок на графіку і помилково прийняти його за асимпто-
тичну пряму, яка відповідає фільтраційним параметрам пласта.
В процесі експлуатації свердловини тиск на її гирлі, як правило,
завжди набагато нижчий від тиску насичення, а в деяких випадках
допускається невелике зниження тиску нижче тиску насичення на вибої.
Тому під час експлуатації свердловин в насосних
трубах
знаходиться
багато виділеного з нафти вуглеводневого
газу,
який
рухається разом з
нафтою до гирла. Більша частина
газу
виноситься у викидну лінію, а
менша - попадаючи у затрубнийй простір між обсадною колоною і
підйомними трубами і, поступово накопичуючись там, створює в за-
трубному просторі так звану газову подушку. При зупинці свердловини
на
гирлі значні об'єми вільного
газу,
який
рухався разом з нафтою,
залишаться в підйомних
трубах
і внаслідок сепараційних процесів,зби-
раючись в верхній частині підйомних
труб,
також утворять газову по-
душку.
Наявність таких газових подушок приводить до того, що за рахунок
стиснення
газу
в них приплив рідини до вибою припиняється не
миттєво, а поступово,
затухаючи
від значення,
дебіту
перед зупинкою до
нуля. Звичайно, що швидкість припливу рідини до вибою як функції
часу
буде
визначатися об'ємом
газу
і тиском в газових подушках на гирлі
свердловини, розчинністю
газу
і багатьма іншими факторами, які не
завжди піддаються обліку.
332
РОЗДІЛ 8.
Гідродинамічні
дослідження
свердловин
А це означає, що немиттєве припинення припливу рідини до вибою
зупиненої на гирлі свердловини суттєво впливає на процес відновлення
тиску на вибої і тим самим на форму кривих відновлення.
Це
ускладнює інтерпретацію результатів дослідження, поскільки для
одержання прямолінійної ділянки графіка
ДР(ІПЇ)
в
умовах
продов-
жуючого
припливу потрібно значно більше
часу,
ніж при миттєвому
закритті свердловини на вибої. Крім того, немає повної впевненості, що
за асимптоту не
буде
помилково прийнята частина графіка відновлення
тиску з невеликою кривизною.
Щоб
уникнути цього, рядом дослідників були запропоновані способи
обробки кривих відновлення тиску, які дають можливість використати
початкову криволінійну частину графіка. Спочатку були зроблені спроби
емпіричним шляхом розробити способи обробки графіків відновлення
тиску, потім запропонували способи, що базуються на рішеннях задач
за умов неусталеного припливу рідини до.вибою свердловини.
8.5.2.
Метод опрацювання результатів досліджень
Ю.ГЇ. Борисова
В даний час відомо багато методів опрацювання результатів
дослідженя свердловин. В свердловинах, в яких продуктивні горизонти
представлені однорідними колекторами, рекомендується застосовувати
інтегральні методи опрацювання кривих відновлення тиску, а коли во-
ни
представлені неоднорідними колекторами, то рекомендується засто-
совувати диференціальні і інтегрально-диференціальні методи.
Враховуючи, що метод опрацювання результатів відновлення тиску,
запропонований
Ю.П. Борисовим, строго кажучи, придатний тільки для
монотонно
затухаючого
припливу рідини до вибою свердловини, що
далеко не завжди має місце на практиці. Область його застосування
обмежена, проте це був перший теоретично обгрунтований метод,
який
свого часу знайшов достатньо широке розповсюдження.
Цей
метод оснований на рішенні М.Маскета для точкового джерела
в
необмеженому пласті прй змінному
дебіті
свердловини В (і).
Практично
змінний
дебіт
після закриття свердловини визначається
за даними досліджень (вимірів вибійного Рв, буферного Рб, затрубного
Рк тисків) при використанні формули
.3
КІП
і
м
с
=
[(Р
к
-
Р
К
АР
К
-Р
б
АР
6
]
Ун
(8.20)
(8.21)
тут у
н
- густина рідини, кг/м
Рк - площа поперечного перерізу експлуатаційної колони;
Рб - площа поперечного перерізу насоси о-компресорних
труб.
Розв'язуючи рівняння Маскета для даних умов, Ю.П.Борисов отри-
мав таку розрахункову формулу:
333