Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

розпізнати номінальну вартість боргових чи інших цінних паперів

масових емісій, розмір відсотків (дивідендів), строк виконання

боргового зобов’язання, що виникло внаслідок його емітування, та

інших даних, які впливають на нормальний хід емісійно-посвідчу-

вальних правовідносин, а також позитивно вплине на законність і

обґрунтованість висновків суду в разі вирішення ним майнового

спору. Таким чином, наявність цієї ознаки також характеризує

цінні папери як об’єкт-інструмент, за допомогою якого протягом

усього часу їх циркуляції в цивільному обороті здійснюється фік-

сація правової інформації. Саме вона визначає зміст посвідчених

ними майнових прав і уможливлює ідентифікувати їх форму та

вид, визначити приналежність до відповідної групи, отримати інші

відомості юридичного характеру.

Як характерну для цінних паперів ознаку В. М. Гордон пропо-

нував розглядати також легітимацію. «Виходячи із засад легітима-

ції, — зазначав він, — право вимагати виконання може мати або

особа, на ім’я якої вони написані (іменні папери), або особа, на

ім’я якої даний наказ із боку того, на чиє ім’я виправлений папір, із

застереженням про надання йому права передати іншій особі право

вимагати від боржника виконання за папером (ордерний папір),

або кожний пред’явник (папір на пред’явника)»

. Таким чином,

В. М. Гордон не тільки вперше визначив її як ознаку цінних папе-

рів, а й встановив правове значення способу легітимації як одного

із класифікаційних критеріїв їх розмежування на види.

Слід зауважити, що в сучасній правовій літературі легітимацію

запропоновано розглядати під дещо іншим кутом зору. Зокрема,

Ф. Кольбінгер розглядає легітимацію як функцію, притаманну

цінним паперам

. Функції, як правило, розглядаються в цивілістиці

як основні напрямки правового регулювання. Саме такий підхід

запропоновано О. В. Дзерою і Д. В. Бобровою. Відомі правники

цілком слушно говорять про те, що функції цивільного права не

знаходять свого реального вираження в законодавстві, в конкрет-

них правових нормах, але разом з іншими правовими засобами

утворюють певний механізм, покликаний забезпечити реалізацію

покладеного на цивільне право відповідного праворегулюючого

Див.: Гордон В. М. Система советского права: Обзор действующего законода-

тельства по внутр. торговле. – С. 36.

Див.: Кольбингер Ф. Вексельное право // Закон. – 1993. – № 8.

призначення

. Запропонований Ф. Кольбінгером підхід, виходячи

з усталених уявлень щодо використання категорії «функція» у

цивілістиці, не може розглядатись як цілком термінологічно вива-

жений. Об’єкт цивільних прав не може виконувати функції, тому

доречніше вести мову про функціональне призначення цінних

паперів у механізмі правового регулювання емісійно-посвідчуваль-

них відносин. Разом з тим, висловлені Ф. Кольбінгером міркування

дають підстави твердити про взаємопов’язаність усіх притаманних

цінним паперам ознак і їх основного (інструментального) функ-

ціонального призначення у вказаному механізмі.

Висновки В. М. Гордона щодо легітимації як ознаки цінних

паперів були органічно доповнені М. М. Агарковим

. Його мірку-

вання зводилися головним чином до визначення легітимаційного

значення пред’явлення цінного папера. Він писав із цього приводу:

«Необхідність пред’явлення цінного папера для здійснення вира-

женого в ньому права має двояке значення. Пред’явлення папера,

по-перше, необхідно кредитору для легітимації його як суб’єкта

вираженого в ньому права… По-друге, особа, зобов’язана за па-

пером, може виконувати свій обов’язок тільки відносно пред’яв-

ника папера. А якщо ні, то в цьому разі вона відповідатиме перед

управоможеним суб’єктом, зокрема боржник за цінним папером

зобов’язально-правового змісту може виявитися змушеним двічі

виконати своє зобов’язання... »

Йдучи далі у своїх міркуваннях, М. М. Агарков доходить ви-

сновку про те, що легітимаційного значення пред’явлення цінного

папера достатньо тільки стосовно цінних паперів на пред’явника.

В інших випадках легітимаційне значення цінного папера відносно

як його держателя, так і зобов’язаної особи засновано не тільки на

пред’явленні папера, а й на деяких інших юридичних фактах. Як

приклад одного з таких юридичних фактів можна навести фіксацію

або зміну інформації про власників іменних цінних паперів у спе-

ціальному реєстрі, здійснювані зберігачами. Надалі М. М. Агарков

дійшов висновку про те, що стосовно не пред’явницьких, а інших

цінних паперів для обґрунтування правових вимог їх власника, а

також для визнання виконання з боку боржника здійсненим належ-

Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцо-

вої. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – Кн. 1. – С. 23.

Див.: Агарков М. М. Учение о ценных бумагах. – С. 8–10.

Там само.

ній особі необхідна ще додаткова легітимація. Важливим для цього

дослідження є також його висновок про те, що володіння цінним

папером легітимує управоможену особу як суб’єкта права не тіль-

ки в правовідносинах, що виникають між ним і зобов’язаною за

документом особою, а й стосовно третіх осіб.

Наведені висновки і міркування М. М. Агаркова стосовно

легітимаційного значення цінних паперів в цілому актуальні і на

сьогодні, однак потребують уточнення. Зокрема, є всі підстави

стверджувати про легітимаційне значення документарного цінного

папера не тільки при його пред’явленні для здійснення вираженого

в ньому права. Цінні папери мають інструментальне значення для

засвідчення законності набуття і правомірності передачі або здійс-

нення в майбутньому посвідчених ними майнових прав (тобто легі-

тимації правоволодільців) на всіх стадіях забезпечення регламента-

ційного впливу механізму правового регулювання емісійно-посвід-

чувальних відносин. Зокрема, вже на час встановлення відповідних

правовідносин за допомогою оформлення і видачі цінного папера

(емісії) він набуває інструментально-легітимаційного значення.

В цей момент воно полягає у з’ясуванні правомірності (легітим-

ності, законності) самого факту виникнення правовідносин між

управоможеною і зобов’язаною за цінним папером особами, а та-

кож у можливості визначення, виходячи із змісту посвідченого ним

майнового права, характеру і обсягу останнього. Відтепер цінний

папір буде мати інструментальне значення правовстановлюючого

документа, правового титулу, який забезпечує не тільки освідчення

самого факту встановлення посвідченого ним майнового права, але

і засобу забезпечення легітимації його володільця у відносинах з

його емітентом і третіми особами. Отже, вже з моменту його емісії

цінний папір у значенні інструмента посвідчення відповідного

майнового права має легітимаційне значення не тільки для управо-

моженої і зобов’язаної особи у правовідносинах, що ґрунтуються

на його оформленні і видачі, але й для третіх осіб. Причому якщо

розглядати легітимацію в широкому значенні — як посвідчення

(визначення) законності якогось права, повноваження

, то коло

цих осіб є досить широким.

Словарь иностранных слов. – 16-е изд., испр. – М.: Рус. яз., 1988. – С. 281.

Цінний папір як об’єкт-інструмент легітимації (визначення

законності володіння з боку правоволодільця) посвідчених ним

майнових прав може мати значення для суду при вирішенні спорів

щодо віднесення цінних паперів до різновидів майна, яке становить

спільну сумісну власність подружжя або належить кожному з них

окремо. Один із подружжя може наполягати на тому, що цінний

папір придбаний ним до вступу в шлюб, або ж у період шлюбу, або

отриманий як за договором дарування, або в порядку спадкування,

або був придбаний за рахунок власних коштів. Як слушно зауважує

І. В. Жилінкова

, правовий режим цінних паперів, що належать

подружжю на праві власності, залежить від їх виду, характеру,

а також часу і порядку придбання. Для правильного вирішення

спору в цьому випадку інструментально-легітимаційне значення

матиме не тільки виражена в тексті цінного папера інформація,

що стосується характеру та змісту посвідченого ним майнового

права. Додаткове правове значення матимуть дата його придбання

(до моменту шлюбу або після його укладення), підстава, за якою

він був придбаний (дарування, спадкування чи купівля-продаж або

інші правочини). Правове значення матимуть також належність

грошових коштів, за рахунок яких були придбані цінні папери,

особисто одному з подружжя або можливість їх віднесення до

майна, що становить їхню спільну сумісну власність, а також інші

обставини, передбачені ст. 57 Сімейного кодексу України.

Цінний папір, починаючи з моменту його випуску в обіг, має

інструментально-легітимаційне значення не тільки для його емі-

тента при здійсненні посвідченого ним майнового права, а й для

посадових осіб відповідних державних органів. Як об’єкт-інстру-

мент визначення законності майнових прав їх володільців цінні

папери можуть мати легітимаційне значення для посадових осіб,

що провадять виїмку документів або накладають арешт на майно

особи згідно з постановою слідчого, ухвалою суду або іншого

уповноваженого органу. Арешт майна можливий, наприклад, за

постановою слідчого, якщо власник цінних паперів підозрюється

в учиненні злочину з корисливих мотивів. Слідчий може винести

постанову про арешт майна підозрюваного, якщо санкція статті,

яка встановлює відповідальність за злочин, у вчиненні якого він

підозрюється, передбачає як покарання конфіскацію майна. Інс-

Див.: Жилинкова И. В. Правовой режим имущества членов семьи. – Х.: Ксилон,

2000. – С. 215.

трументально-легітимаційне значення цінних паперів у цьому

разі полягає в тому, що іменні або ордерні документи, виписані

на ім’я проживаючих разом із підозрюваним осіб, арешту не під-

лягають, оскільки легітимують їх як володільців цих документів.

Визначаючи законність прав відповідної особи на документарні

або бездокументарні цінні папери, слід враховувати положення п. 4

ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему і

особливості електронного обігу цінних паперів в Україні». Від-

повідно до вказаної норми, «підтвердженням права власності на

цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів

чи їх емісії в бездокументарній формі — виписка з рахунку в цін

них паперах, яку зберігач зобов’язаний надавати власнику цінних

паперів». Слід зазначити, що виписка з рахунку в цінних паперах

не може визнаватися формою функціонування бездокументарного

цінного папера в цивільному обороті, оскільки, згідно з законодав-

ством, її передача (на відміну від документарного цінного папера)

не може бути предметом правочинів, правовою метою вчинення

яких є перехід права власності на них. Виписка з рахунку в цінних

паперах, таким чином, не може визнаватись об’єктом-інструмен-

том і не має інструментально-легітимаційного значення, хоча суто

легітимаційна (посвідчувальна) роль їй притаманна. Стосовно

документарних цінних паперів, що потрапили в опис майна безпід-

ставно, можливо їх виключення з акта опису в судовому порядку.

В цьому разі документарні цінні папери (точніше, їх сертифікати)

будуть мати легітимаційне значення і для суду при розгляді спра-

ви про виключення майна з акта опису. Легітимаційне значення

цінних паперів є важливим і в разі визначення їх належності

юридичним або фізичним особам — суб’єктам підприємницької

діяльності — при встановленні такого «унікального» (із погляду

необґрунтованого змішування публічно- і приватноправових за-

собів) явища нашої правової дійсності, як податкова застава.

Інструментально-легітимаційне значення цінних паперів віді-

грає практичну роль для з’ясування правомірності набуття і наяв-

ності майнових прав, посвідчених цінними паперами, а також для

визнання їх справжніми або підробленими. Чинне кримінальне

законодавство України окремо встановлює відповідальність за

підробку державних і недержавних цінних паперів. Цей факт дає

підстави в плані постановки проблеми засвідчити недостатність

узгодження загальних законодавчих підходів, характерних для ок-

ремих галузей, що становлять у сукупності систему права України.

Фрагментарний розгляд поставленої проблеми слід почати з на-

ведення аксіоматичного правила стосовно того, що в ідеалі норми

окремих галузей права повинні містити максимально погоджені

між собою положення. Водночас це не завжди простежується при

аналізі деяких норм чинного законодавства України. Відповідно

до ч. 4 ст. 13 Конституції України

держава забезпечує захист

прав усіх суб’єктів права власності й господарювання, виходячи

з їх рівності перед законом. У літературі при аналізі літери і духу

цієї норми зазначається, що положеннями Конституції забезпе-

чуються не тільки рівність прав усіх суб’єктів права власності,

але і їхній рівноправний юридичний захист»

. Норми Закону

України «Про власність»

також закріплюють рівність усіх форм

власності. Разом з тим, нормами Кримінального кодексу України

розмежовуються склади злочинів, що вчиняються у сфері випус-

ку та обігу державних і недержавних цінних паперів. Стаття 199

КК України встановлює відповідальність за виготовлення, збере-

ження, придбання, перевезення, пересилання і ввезення в Україну

з метою збуту підроблених державних цінних паперів. Відповідно

до положень ст. 224 КК України кримінально караними є діяння по

виготовленню, збуту або використанню підроблених недержавних

цінних паперів

. Виходячи з викладеного, виражений у нормах

кримінального закону підхід не погоджується із загальними під-

ходами щодо рівності прав усіх суб’єктів власності і правових

засобів забезпечення їх захисту, котрі закріплені положеннями

Конституції України (що є основою цивільного законодавства),

ЦК України (основного акта цивільного законодавства), а також За-

кону України «Про власність» та інших актів чинного законодавства.

Отже, законодавчі підходи всіх галузей права України повинні бути

єдиними, а положення окремих їх норм максимально узгодженими,

відповідати основним принципам та нормам Конституції України

і в кінцевому підсумку забезпечувати найбільш ефективний вплив

галузевих механізмів правового регулювання і максимальну дієвість

національної правової системи України в цілому.

Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Конституція України – основа реформування суспільства / Тацій В. Я., Бітяк Ю. П.,

Грошовий Ю. М., Цвік М. В. – Х.: Право, 1996. – С. 68.

Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.

Там само. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.

З наведеного випливає, що легітимаційне значення докумен-

тарних цінних паперів може бути суттєвим і для відносин, які ре-

гулюються іншими галузями права. При порушенні кримінальної

справи за фактом вчинення одного або декількох діянь, передбаче-

них згадуваними вище статтями КК України, слідчий може винести

постанову про провадження виїмки цінних паперів. У цьому разі

легітимаційну роль відіграватиме факт належності відповідній

особі справжніх цінних паперів, що має як цивільно-правове

(з точки зору з’ясування права власності на них і прав на їх повер-

нення після закінчення розгляду справи), так і кримінально-право-

ве значення (в разі їх підробки). Встановлення справжності (автен-

тичності) документів забезпечує можливість шляхом їх порівняння

встановити факт підробки цінних паперів. Визначення автентич-

ності або підробленості цінних паперів здійснюється за допомогою

дослідження їх бланків на предмет наявності відповідних влас-

тивостей і виконання технічних вимог, що характеризують певні

рівні їх захисту від підробки, які залежать від особливостей і якості

їх виготовлення. У процесі виготовлення бланків цінних паперів

фахівці виокремлюють три технологічні цикли. Це виготовлення

самого паперу друкарським способом і додаткові види захисту,

прямо не пов’язані з ним

. При проведенні судово-товарознавчої

експертизи цінних паперів, автентичність яких викликає сумнів,

вони досліджуватимуться не тільки на предмет якості застосовано-

го для їх виготовлення паперу, але і справжності його номера і серії,

наявності належного друкарського виконання і додаткових засобів

(ступенів, рівнів) захисту цінного папера від підробки. Предметом

дослідження експертів будуть також особливості цінних паперів,

які мають не тільки технічний характер, а й юридичне (легітима-

ційне) значення — зокрема власноручність заповнення емітентом

їх реквізитів або виконання правоволодільцями (для іменних та

ордерних документів) передаточних написів — індосаментів, а

також інша інформація правового характеру.

Інструментально-легітимаційна роль цінних паперів враховуєть-

ся і в нотаріальній діяльності. Відповідно до ст. 34 Закону України

Див.: Валиев С., Эльтазаров Б. Защита ценных бумаг. – М.:ТОО «ЧеРо», 1997. –

С. 38.

«Про нотаріат»

у державних нотаріальних конторах вчиняються

три види дій, так чи інакше пов’язаних із обігом цінних паперів

(точніше, посвідчених ними майнових прав). Це опротестування

векселів, пред’явлення чеків до платежу і посвідчення несплати

чеків (якщо не брати до уваги те, що формально чинне законодавство

України не відносить чек до цінних паперів) і прийом цінних паперів

у депозит. В останньому випадку йдеться про право боржника при

відсутності кредитора або його відхиленні від прийняття належного

виконання зобов’язання, предметом якого є передача цінних паперів,

виконати його шляхом їх внесення в депозит нотаріальної контори.

Їхнє значення в цих випадках полягає в тому, що перед вчиненням

будь-якого з наведених нотаріальних дій нотаріус повинен переко-

натися в законності прав на документ (а відповідно і посвідчених

ним майнових прав) у особи, яка звернулася до нього з проханням

про вчинення відповідної нотаріальної дії.

Цінні папери відіграють інструментально-легітимаційну роль

у діяльності службовців та посадових осіб банківських установ.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст 47 Закону України «Про банки і банківську

діяльність»

банки можуть здійснювати емісію власних цінних

паперів, а також випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків,

векселів та інших оборотних платіжних інструментів. При вико-

нанні зобов’язань, елемент змісту яких становлять майнові пра-

ва, посвідчені цінними паперами масових емісій, останні мають

легітимаційне значення відносно як боржника, так і кредитора.

Наприклад, випущений банком у документарній формі ощад-

ний сертифікат легітимує його власника при здійсненні вимоги

про виплату в установлений строк зазначеної в ньому грошової

суми, що становить його номінальну вартість і обумовлених умо-

вами його випуску відсотків. Інструментально-легітимаційне

значення ощадного сертифіката стосовно банківської установи

полягає в тому, що, виконавши своє зобов’язання по виплаті суми

депозиту і відсотків по ньому належним чином легітимовано-

му його пред’явнику і вилучивши сам бланк документа, банк

набуває впевненості в тому, що йому не доведеться виконувати

своє зобов’язання по тому самому документу двічі. Ощадний

сертифікат, за яким банк виконав у повному обсязі свої фінансові

Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

Там само. – 2001. – № 5–6. – Ст. 90.

зобов’язання, втрачає правове значення цінного папера. Сер-

тифікат може бути також визнаний недійсним або погашеним у

зв’язку з його непред’явленням до виконання. Порядок погашення

сертифікатів іменних цінних паперів, які не були пред’явлені до

виконання, визначений нормативно. Згідно з п. 26 Інструкції про

порядок видачі, обліку, зберігання та знищення бланків сертифі-

катів іменних цінних паперів

, «недійсним є сертифікат, що має

статус «погашено» або «втрачено» — тобто визнаний таким в

результаті непред’явлення для погашення попереднім власником,

про що свідчить запис у журналі обліку виданих, погашених та

втрачених сертифікатів іменних цінних паперів». Цінні папери

можуть мати інструментально-легітимаційне значення щодо бан-

ківської або іншої кредитної установи як третьої особи. При вчи-

ненні деяких правочинів із цінними паперами (наприклад, обліку

векселів)

службовці і посадові особи банку повинні переконатися

в правомірності володіння ними його контрагентами.

Цінні папери мають інструментально-легітимаційне значення

для посадових осіб податкової адміністрації і працівників ауди-

торських фірм. У цьому аспекті підлягає врахуванню вказане їх

значення як облікових документів, що легітимують (посвідчують

законність) порядок ведення бухгалтерської звітності суб’єктів

господарювання, які легітимуються як їх емітенти, так і правово-

лодільці за ними, посвідчуючи її достовірність, повноту і відповід-

ність чинному податковому та іншому законодавству. Податкові

органи згідно з чинним законодавством здійснюють контроль

над операціями по випуску і обігу цінних паперів і забезпеченню

правильного нарахування і своєчасного перерахування податків та

інших обов’язкових платежів у бюджет України і місцеві бюджети.

Крім цього, слід зазначити найважливіше інструментально-легі-

тимаційне значення цінних паперів у емісійно-посвідчувальних

правовідносинах, учасниками яких (крім емітентів та правово-

лодільців за цінними паперами) є Національний банк, Державна

комісія з цінних паперів та фондового ринку, фондові біржі, фінан-

сові посередники та інші суб’єкти ринку цінних паперів.

Таким чином, розглянута ознака цінних паперів висвітлює перш

за все їх інструментально-легітимаційне значення для з’ясування

Офіційний вісник України. – 1999. – № 35. – Ст. 1819.

В економічній літературі правочини з цінними паперами називаються операція-

ми (див.: Семенкова Е. В. Операции с ценными бумагами: российская практика: Учеб-

ник. – М.: Инфра-М, 1997).

як з боку емітента, так і інших зацікавлених осіб, персоналій особи,

що є управоможеним суб’єктом щодо посвідчених ними майнових

прав. Слід зазначити, що стосовно документарних цінних паперів

роль інструментів забезпечення легітимації (залежно від її способу)

управоможеної особи завжди виконують їх сертифікати. Однак

тільки їх пред’явлення (презентації) для легітимації управоможеної

особи достатньо лише в емісійно-посвідчувальних правовідно-

синах, які ґрунтуються на функціонуванні в цивільному обороті

цінних паперів на пред’явника. Стосовно іменних і ордерних

документарних цінних паперів обов’язковим прийомом забезпе-

чення такої легітимації в майбутньому є фіксація імені такої особи

в тексті документа. Стосовно бездокументарної форми їх випуску

та обігу легітимація управоможеної особи забезпечується визна-

ченням її імені (найменування для юридичних осіб) як власника

рахунку в цінних паперах з фіксацією належної йому загальної їх

кількості єдиного випуску за умови їх емітування одним емітентом.

Ознакою, безпосередньо пов’язаною з легітимацією, є абстракт-

ність цінних паперів.

Абстрактність як ознака цінних паперів, на думку В. М. Гордо-

на, означає її незалежність від підстави, унаслідок якої боржник

прийняв на себе виражений в ній обов’язок. Абстрактність — це

елемент характеристики цінних паперів як об’єкт-інструмент од-

носторонньої формалізації емітентом посвідчених ними майнових

прав. Отже, попередньою презумпцією слід вважати можливість

розгляду сертифікатів документарних і глобальних сертифікатів

бездокументарних цінних паперів в момент їх випуску (видачі)

як особливу форму односторонньо-зобов’язуючого правочину. Це

припущення (у найбільш фрагментарному вигляді) обґрунтовуєть-

ся наступними судженнями. Такі юридично значущі, вольові й пра-

вомірні дії емітентів спрямовуються на виникнення посвідчених

цінними паперами (точніше, їх сертифікатами як матеріальною,

документарною формою їх фізичного існування) майнових прав,

в чому чітко можна простежити можливість їх розгляду як форми

правочину. Він укладається емітентом у односторонньому поряд-

ку і є одним із юридичних фактів юридичного складу, наявність

всіх елементів якого призводить до виникнення посвідчених ними

майнових прав. Про можливість висловлення такого припущення

свідчать вимоги чинного законодавства України стосовно їх форми