Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

111

1.1.4. Цінні папери і гроші:

аналіз інструментальних характеристик

На законодавчому і доктринальному рівнях цінні папери здавна

визначаються суто як об’єкти цивільних прав. Однак такий під-

хід недостатньо враховує справжній глибинний сенс їх правової

природи. Розглянемо її особливості порівняно з іншими категорія-

ми об’єктів цивільних прав. На філософському рівні категорія

«об’єкт» досліджується суто в гносеологічному аспекті — як

частина матеріального або духовного світу, на яку спрямована

пізнавальна діяльність суб’єкта

. У цивілістиці категорія «об’єкти

цивільних прав» застосовується для позначення матеріальних і

нематеріальних благ, з приводу яких між суб’єктами цивільного

права складаються відповідні відносини. Дослідження їх особли-

востей супроводжується виявленням значної кількості теоретичних

і практичних проблем і окремих дискусійних питань, які мають

важливе як теоретичне, так і практичне значення. Наприклад,

деякими науковцями необґрунтовано змішуються такі самостійні

категорії, як «об’єкти цивільних прав» і «правовий режим об’єкта».

Зокрема, В. І. Сенчищев пропонує об’єктом цивільних прав і

правовідносин розглядати не саме матеріальне або нематеріальне

благо, з приводу якого вони виникають, а встановлений для нього

правовий режим

. Незважаючи на визначальну роль правового ре-

жиму (як нормативно визначеного порядку правового регулювання

відносин) у забезпеченні регламентації відносин, що виникають з

приводу відповідного об’єкта цивільних прав, цей підхід не може

не викликати заперечень. Ототожнення об’єктів цивільних прав і

встановленого для них правового режиму може призвести до те-

оретично неспроможних висновків. Наприклад, оборотоздатність

об’єктів цивільних прав (ст. 178 ЦК України) з урахуванням такого

підходу призводить до неприйнятного висновку про її сприйняття

як можливості вільного відчуження їх правового режиму, його пе-

редачі за договорами купівлі-продажу, міни, дарування тощо (адже

саме він, з урахуванням такого підходу, розглядається як об’єкт

цивільних прав). Гадаємо, що правовий режим об’єкта цивільних

Див.: Сычев Н. И. Объективное и субъективное в научном познании. – Рос-

тов на/Д.: Изд-во Рост. ун-та, 1974. – С. 21.

Див.: Сенчищев В. И. Объект гражданского правоотношения. Общее понятие // Акту-

альные проблемы гражданского права / Под. ред. М. И. Брагинского; Исследовательский

центр частного права. Российская школа частного права. – М.: Статут, 1999. – С. 147.

112

прав і відповідне матеріальне або нематеріальне благо, стосовно

якого його встановлено, являють собою хоча і взаємозалежні, але

окремі цивілістичні категорії. Відповідний об’єкт цивільних прав

і встановлений для нього правовий режим як нормативно визна-

чений порядок правового регулювання відносин, що виникають

стосовно нього, мають у цивілістиці самостійне значення і окрему

сферу термінологічного застосування. Цей загальний висновок

стосується як цінних паперів, так і інших різновидів об’єктів

цивільних прав.

Одними з найбільш поширених у цивільному обороті об’єктів

цивільних прав є речі, гроші, цінні папери і майнові права. У цивіліс-

тиці їх традиційно відносять до матеріальних об’єктів цивільних прав

або матеріальних благ

. Положення ст. 177 ЦК України визначають як

об’єкти цивільних прав «речі, включаючи гроші і цінні папери». Зако-

нодавче закріплення співвідношення основних категорій матеріальних

об’єктів цивільних прав у такій редакції дає змогу вирізнити проблему

допустимості «включення» до складу речей цінних паперів і грошей.

У більш загальному аспекті її можна сформулювати як проблему

визначення місця цінних паперів (і грошей) у системі матеріальних

об’єктів цивільних прав. Виходячи з аналізу наведених положень

ЦК України, цінні папери і гроші на законодавчому рівні не розгля-

даються як самостійні категорії об’єктів цивільних прав, оскільки

віднесені до різновидів речей. Слід зазначити, що в ст. 310 першої

редакції проекту ЦК України

був запропонований більш виважений

законодавчий підхід до визначення співвідношення даних категорій

матеріальних об’єктів цивільних прав. Відповідно до положень за-

значеної статті «об’єктом речових прав може бути рухоме і нерухоме

майно тільки у вигляді речей (сукупності речей, цілісних майнових

комплексів), цінних паперів і грошей»

. Така редакція наведеної

норми давала можливість розглядати речі, цінні папери і гроші як

окремі види майна і, як наслідок, визнавати їх окремими різновидами

матеріальних об’єктів речових прав.

Законодавчий підхід, визначений аналогічними положеннями

чинного ЦК України, що допускає їх ототожнення, на наш погляд,

Советское гражданское право: Учебник: В 2 т. / Под ред. В. Ф. Маслова и А. А. Пуш-

кина. – К., 1983. – Т. 1. – С. 174–179.

Див.: Цивільний кодекс України. Проект від 25 серпня 1996 р. // Українське

право (спецвипуск). – 1996. – № 2 (4). – С. 119.

Там само.

113

не заснований на врахуванні об’єктивних особливостей юридичної

природи і обумовленої нею самостійності місця цінних паперів

і грошей у системі матеріальних об’єктів цивільних прав. Зако-

нодавче ігнорування суттєвих особливостей правової природи

цінних паперів і грошей порівняно з речами насамперед має суто

практичну мету. Вона полягає в тому, що віднесення грошей і

цінних паперів до речей дає змогу не тільки найбільш повно, а й

максимально легітимно (з урахуванням сутності відносин та їх

особливостей) використовувати норми речового права для рег-

ламентації відносин, що складаються у сфері функціонування в

цивільному обороті цінних паперів і грошей. Відомо, що у фор-

мулюваннях гіпотез і диспозицій норм, що становлять положення

речового права, найчастіше використовується термін «речі» і лише

в кількох випадках — «цінні папери» і «гроші». Поглиблений

аналіз законодавчого ігнорування особливостей правової природи

цінних паперів і грошей, з одного боку, і речей — з другого, дозво

лив окремим правникам висловити заперечення проти доцільності

такого законодавчого підходу

. Самостійність положення цінних

паперів у системі об’єктів цивільних прав відстоює Л. В. Панова

Інші правники, навпаки, підтримують вказаний підхід. Зокрема,

позитивно оцінює аналогічні положення актів цивільного законо-

давства Казахстану Ф. С. Карагусов, який пропонує розглядати

цінні папери як особливий різновид речей

Для вирішення проблеми допустимості віднесення цінних па-

перів і грошей (як найбільш схожих матеріальних об’єктів цивіль-

них прав) до різновидів речей слід здійснити порівняльний аналіз

їх правової природи, що дасть змогу визначити їх місце в системі

матеріальних об’єктів цивільних прав. Для цього, напевне, доціль-

ніше використовувати деякі вироблені в цивілістиці рекомендації

Див.: Посполітак В. В. Передача прав власності на цінні папери та прав за цін-

ними паперами в Україні (цивільно-правовий аспект) // Автореф. дис... канд. юрид.

наук: 12. 00. 03. – С. 5;

Яроцкий В. Л. Юридическая природа ценных бумаг и вещей.

Сравнительный анализ законодательства России и Украины // Российская юстиция. –

2001. – № 7. – С. 65–66.

Див. Панова Л. В. Место ценных бумаг в системе объектов гражданских прав

(постановка проблемы) // Нові Господарський і Цивільний кодекси України та проб-

леми їх застосування: Матеріали наук.-практ. семінару: Ч. 1 (м. Харків, 23 квіт. 2003 р.)

Уклад.: М. І. Панов, В. І. Борисова, В. Л. Яроцький та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. Украї

ни, 2004. – С. 131–133.

Див.: Карагусов Ф. С. Ценные бумаги и деньги в системе объектов гражданских

прав. – С. 79.

114

щодо методики дослідження окремих об’єктів цивільних прав,

запропоновані В. І. Сенчищевим. Не поділяючи його загального

підходу, вираженого в тому, що «для цивільного правовідношення

об’єктом буде правовий режим певного визначеного майна (різ-

новиду майна)»

, слід, проте, врахувати окремі його міркування.

Зокрема, можна погодитися з його твердженням про те, що «роз-

гляд питання про один із різновидів об’єктів цивільних прав, та-

ким чином, зводиться, по-перше, до з’ясування місця носія такого

статусу в низці інших явищ об’єктивної дійсності... а по-друге,

до визначення можливого правового режиму цього явища у всій

різноманітності цивільних правовідносин»

. Виходячи з викладе-

ного, у ході вирішення поставленої проблеми цінні папери, гроші

і речі підлягають порівнянню з урахуванням їх правової природи

як матеріальних об’єктів цивільних прав.

На користь самостійності місця цінних паперів і грошей у си-

стемі матеріальних об’єктів цивільних прав слід навести такі аргу-

менти. Цінні папери і гроші характеризуються значною подібністю

їх правової природи, що дає підстави, з одного боку, порівнювати

їх, говорити про спільні риси і відмінності, а з другого — відрізня

ти їх від речей. У ході порівняння сутності цінних паперів і грошей

необхідно термінологічно «звести їх до єдиного знаменника».

Застосування терміна «гроші» у правовому вжитку є усталеним і

має універсальний характер. Водночас у цивілістиці розрізняють

терміни «гроші», «грошові знаки» і «кошти», а в економічній лі-

тературі оперують словосполученням «паперові грошові знаки»

Вважаємо, що і у правовій, і в економічній науці кожний із них

має відносно самостійну сферу термінологічного застосування.

Представники економічної науки розглядають сутність грошей,

здійснюючи аналіз виконуваних ними в економічному обороті

функцій: міра вартості, засіб обігу, розрахунків, кредиту, світові

гроші і т. ін. З урахуванням наведених функцій грошей, визначених

економічною наукою, вони можуть розглядатись як особливий фі-

нансово-правовий інструмент. Їх правовий характер обумовлений

тим, що відносини у сфері грошового обігу, враховуючи їх значу-

Сенчищев В. И. Объект гражданского правоотношения. Общее понятие // Акту-

альные проблемы гражданского права / Под ред. М. И. Брагинского. – С. 153.

Там само.

Див.: Козлов Г. А. Теория денег и денежного обращения (капитализм). – М.: Гос-

финиздат, 1946. – С. 37.

115

щість для економічної незалежності і безпеки будь-якої держави,

є предметом комплексного правового впливу відповідної правової

системи. Правове регулювання відносин у сфері грошового обігу

забезпечується нормами цивільного, фінансового, господарського

та інших галузей права. У цьому (економіко-правовому) аспекті

гроші виконують роль публічно-правового фінансового інстру-

мента забезпечення платежів, розрахунків, кредитних відносин,

визначення розміру майнової і немайнової (моральної) шкоди,

міри вартості усіх видів майна тощо. Цим вони відрізняються від

цінних паперів, які навіть за умови їх емітування державою є суто

приватноправовим об’єктом-інструментом посвідчення відповід-

них категорій майнових прав. У такому контексті гроші позначають

терміном «кошти», який є достатньо загальновживаним. Для розме-

жування двох закріплених чинним законодавством форм грошей

їх

іменують безготівковими і готівковими коштами. Готівкові кошти

існують у цивільному обороті як грошові знаки. Останні функ-

ціонують у вигляді паперових грошових знаків (грошових купюр,

емітованих як банкноти) і монет. Тому для розгляду і порівняння

цінних паперів і грошей в одній площині слід співвідносити їх у

такий спосіб. Якщо розглядати їх з урахуванням допустимих чин-

ним законодавством форм їх емісії і обігу, порівнянню підлягають

бездокументарні цінні папери і безготівкові кошти, а також доку-

ментарні цінні папери і готівкові кошти (у вигляді паперових гро-

шових знаків, оскільки монети об’єктивно не мають достатнього

ступеня схожості з цінними паперами). Якщо співвідносити їх на

найбільш високому рівні абстракцій — як різновид матеріальних

об’єктів цивільних прав, — в усталеній термінології порівнянню

підлягають цінні папери і гроші. Якщо порівнювати їх з урахуван-

ням їхньої інструментальної значущості, співвіднесенню підля-

гають бездокументарні і документарні цінні папери та готівкові і

безготівкові гроші (кошти).

Подібність їх правової природи проявляється і в її інструмен-

тальному характері. Цінні папери і гроші, передусім, схожі за своїм

походженням, адже і цінні папери, і гроші з’явилися в цивільному

обороті в результаті реалізації суспільної потреби в конструюван-

ні економіко-правових інструментів, які забезпечують механізм

До появи безготівкових коштів як форми грошей у економічних дослідженнях

розглядались монети і паперові гроші (див.: Козлов Г. А. Теория денег и денежного об-

ращения (капитализм). – С. 37).

116

функціонування товарообмінних відносин. Пріоритет за часом

появи, безсумнівно, належить грошам. Внаслідок планомірного,

еволюційного розвитку кошти нині мають значення універсального

інструмента забезпечення грошового обігу, що виконує в цивіль-

ному обороті функціональне призначення (не беручи до уваги інші

виконувані ними функції суто економічного характеру) загального

еквівалента. Використання грошових коштів як загального еквіва-

лента в цивільному обороті дало можливість співвідносити вартісні

характеристики різних товарів у товарообмінних операціях. Разом

з тим, гроші можуть набувати значення оборотоздатних об’єктів

цивільних прав. Гроші можуть бути предметом певних договорів

(позики, зберігання, кредитного і депозитного договорів та деяких

інших). Гроші забезпечують можливість компенсації заподіяної

майнової шкоди відповідно до положень глави 82 ЦК України. Їх

використання в цивільному обороті дає змогу здійснювати гро-

шову оцінку з метою визначення розміру компенсації не тільки

майнових, але й немайнових (моральних) втрат. Зокрема, гроші

як загальний еквівалент забезпечують можливість компенсації

моральної шкоди, заподіяної фізичній або юридичній особі не-

правомірними рішеннями, а також діями чи бездіяльністю право-

порушника, за правилами, встановленими статтями 1167, 1168 ЦК

України. Цим роль грошей у цивільному обороті не вичерпується,

але більш докладний її аналіз виходить за межі цього дослідження.

Їх подібність у цьому аспекті з цінними паперами полягає в тому,

що вони також підлягають розгляду як особливий публічно- і

водночас приватноправовий інструмент, що виконує в механізмі

правового регулювання кредитно-фінансових відносин вартісно-

мінове призначення, обумовлене особливостями їхньої економічної

сутності і правової природи. Таким чином, кошти забезпечують

обіговоздатність мінової вартості і виконують роль загального

еквівалента, а цінні папери — це об’єкт-інструмент забезпечення

оборотоздатності посвідчених ними майнових прав.

Інституціоналізація положень законодавства про цінні папери

і їх стрімкий розвиток як особливого об’єкта-інструмента посвід-

чення майнових прав, так само як і генеза грошей, також були зу-

мовлені економічними чинниками. Саме необхідність подальшого

розвитку економічних відносин викликала потребу у створенні но-

вих цивілістичних інструментів, які повинні були б забезпечувати

117

залучення у сферу товарообміну не тільки товарів, але й майнових

прав. Вирішення цього по суті економічного завдання на законо-

давчому рівні було забезпечено наданням майновим правам обо-

ротоздатності на рівні спроможності до обороту, характерної для

речей. Створення особливого об’єкта-інструмента і поширення на

нього комбінованого правового режиму, закріпленого для рухомих

речей і майнових прав, забезпечувало останнім товарний харак-

тер. Поєднання в межах правового режиму цінних паперів норм,

встановлених положеннями речового і зобов’язального права, дало

змогу створити ефективний об’єкт-інструмент реалізації потреб

цивільного обороту в забезпеченні участі майнових прав у това-

рообмінних відносинах. Речово-правова природа документарних

цінних паперів, які були сконструйовані першими з встановленням

характерного для них тісного правового зв’язку між документом

і посвідченим ним майновим правом, уможливила їх віднесення

до рухомих речей (товарів), а також поширення на них правового

режиму матеріальних об’єктів цивільних прав. Товарний харак-

тер і спроможність документарних цінних паперів як особливого

об’єкта-інструмента участі в цивільному обороті забезпечили

оборотоздатність і посвідченим ними майновим правам.

Подібність між цінними паперами і грошима слід вбачати і в

їх змісті. Виходячи із легального визначення цінних паперів, що

міститься у ч. 1 ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондо-

вий ринок», вони являють собою документи, що посвідчують

грошові права. Грошовий характер цінних паперів як документів

визначається тим, що більшість їх різновидів має грошову оцінку,

виражену в їхній номінальній вартості. Крім того, емісія біль-

шості їх видів є підставою виникнення грошового зобов’язання

їх емітента перед першим і кожним із наступних набувачів прав

на них. Зобов’язальний характер приписують і змісту грошей.

Ф. С. Карагусов стверджує, що «оскільки грошима є безумовні

зобов’язання Національного банку, то готівкові гроші є формою

існування грошей»

. Це його судження (поряд з реаліями чинного

цивільного законодавства України і цивілістичної доктрини) дає

підстави поставити проблему допустимості розгляду грошей як

безумовних зобов’язань Національного банку України і накреслити

Карагусов Ф. С. Ценные бумаги и деньги в системе объектов гражданских прав:

Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12. 00. 03. – С. 36.

118

шляхи її вирішення. Такий підхід до визначення правової природи

грошей нівелює, на наш погляд, їх юридичну своєрідність і дає

змогу практично ототожнити їхню із цінними паперами, емітентом

яких є держава, що є теоретично необґрунтованим. Погодившись

із тим, що готівкові і безготівкові кошти є формами існування

грошей, слід звернути увагу на дискусійність і недостатню моти-

вованість наведеного твердження в цілому. З урахуванням запро-

понованого Ф. С. Карагусовим підходу розгляд готівкових коштів,

що є в нашій країні законним платіжним засобом (гривні), як безу-

мовних зобов’язань Національного банку України (пам’ятаючи про

те, що він є єдиним національним емісійним центром) перед усіма

власниками грошей, дає змогу порушити питання про характер їхніх

прав і обов’язків, які кореспондують їм. Якщо ці права і обов’язки

мають зобов’язальний характер, то хто є суб’єктом прав вимоги, а

хто — обов’язків, що їм кореспондуються, і в чому вони полягають?

На це питання можна з упевненістю відповісти, що ніхто з усієї

сукупності власників готівкових грошових коштів не має тотожних

змісту зобов’язальних відносин прав вимоги вчинення певних дій

або утримання від їхнього вчинення, звернених до Національного

банку України. Останній, у свою чергу, не має ніяких обов’язків, що

кореспондують указаним правам вимоги. Функції Національного

банку України, що полягають у забезпеченні обов’язковості (безу-

мовності) прийому національної грошової одиниці всіма суб’єктами

цивільного обороту, недопущенні інфляційних процесів і підтримці

її стабільності усередині країни, а також курсу стосовно основних

вільно конвертованих валют світу тощо, не можуть розглядатися як

цивільно-правові обов’язки, оскільки мають політико-економічний

і публічний характер.

Подібність між змістом цінних паперів і грошей слід розглядати

в іншому ракурсі. Товарний характер і оборотоздатність цінних

паперів як об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав, що є

змістом грошового зобов’язання відповідного емітента, дозволили

деяким їх видам виконувати в цивільному обороті функції, прита-

манні грошам. Зокрема, найбільш подібними до грошей цінними

паперами в розглядуваному аспекті є вексель і чек як інструменти

забезпечення платежів і розрахунків. Відповідно до чинного век-

сельного законодавства вексель може виконувати роль інструмента,

видача (передача) якого є підставою припинення попереднього

119

зобов’язання і виникнення нового (вексельного). Згідно з ч. 3

ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»

«у разі видачі

(передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові

зобов’язання по платежу за цим договором і виникають грошові

зобов’язання по платежу за векселем». Передача грошових коштів,

тобто платіж, є одним із найбільш важливих елементів належного

виконання грошового зобов’язання і також призводить до його

припинення.

Як найбільш ранній за часом виникнення цінний папір вексель є

об’єктом-інструментом, що має похідний стосовно грошей характер.

Його конструювання було обумовлене здійсненням кредитно-гро

шових операцій, у яких він певним чином заміняв готівкові гроші

Зокрема, вексель у цьому аспекті може мати правове значення

об’єкта-інструмента кредитування. Адже завдяки його емісії платіж

переноситься на визначений умовами його видачі строк. Слід зазна-

чити, що не тільки вексель, але й деякі інші різновиди цінних паперів

можуть виконувати в цивільному обороті аналогічне функціональне

призначення. У зв’язку з цим цінні папери, що посвідчують майнові

права, засновані на грошових зобов’язаннях, учені-економісти іноді

називають «кредитними грошима»

. Зокрема, до кредитних грошей

вони відносять вексель, акцептований вексель, банкноту, банків-

ський депозит, чек, електронні гроші і кредитні картки

Віднесення цінних паперів, емісія яких має наслідком виникнення

грошового зобов’язання, до кредитних грошей обумовлене тим, що як

особливий об’єкт-інструмент вони виконують у кредитно-грошовій

сфері деякі функції, притаманні грошам. Зокрема, чек у вказаному

розрізі має значення об’єкта-інструмента функціонування платіжного

обороту. Вексель підлягає розгляду як об’єкт-інструмент забезпечення

кредитних і розрахункових правовідносин. Казначейські зобов’язання,

облігації, ощадні сертифікати та інші боргові цінні папери в країнах

із високим рівнем розвитку економіки є об’єктом-інструментом за-

безпечення заміщення не тільки готівкових грошей, але й товарних

мас (поданих у вигляді оборотного капіталу). Представники еконо-

Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24. – Ст. 128.

Див.: Бервено С. Н. Правовые аспекты вексельного обращения в Украине: Дис…

канд. юрид. наук: 12. 00. 03. – Х., 1997. – С. 14.

Общая теория денег и кредита: Учебник для вузов / Под ред. проф. Е. Ф. Жукова. –

2-е изд., перераб. и доп. – М.: Банки и биржи, 1995. – С. 83–88.

Там само. – С. 84.

120

мічної науки твердять про те, що в країнах із розвинутою ринковою

економікою «не гроші виступають у формі грошового капіталу, а гро-

шовий капітал — у формі кредитних грошей»

. Як приклад останніх

Г. А. Козлов приводить вексель і «банкноти — кредитні гроші, що

випускаються банком»

. Однак якщо застосування терміна «кредитні

гроші» є виправданим в економічній науці, то в цивілістиці він не

відповідає необхідному для юридичної термінології ступеню точності

і визначеності при позначенні відповідних правових явищ. Розгля-

немо умовність досліджуваного термінологічного словосполучення

на прикладі інструментальної правової природи векселя як одного

з найбільш споріднених з грошовими коштами різновидів цінних

паперів, що ним охоплюються.

Вексель за своєю природою не може бути віднесений до гро-

шей, оскільки він є цінним папером, що посвідчує боргове майнове

право, корелят якого визначений обов’язком векселедавця по закін-

ченні строку його обігу здійснити грошовий платіж, тобто сплатити

обумовлену його реквізитами грошову суму векселедержателю.

Очевидно, що посвідчене векселем боргове майнове право, яке ви-

значає обов’язок векселедавця сплатити в майбутньому відповідну

грошову суму кредитору і надає право вимоги вчинення цих дій

останньому векселедержателю, має самостійну, відмінну від гро-

шей правову природу. Цей висновок ґрунтується на тому, що гроші

і грошові зобов’язання не підлягають ототожненню. Тому вексель

як документ, що посвідчує грошове зобов’язання, при його аналізі

в правовому аспекті не може розглядатися як різновид грошей,

навіть з урахуванням застереження його кредитного характеру

(як різновид кредитних грошей). Слід зазначити, що підходи до

розгляду сутності цінних паперів і грошей, вироблені економічною

наукою, при дослідженні останніх із погляду їх правової природи,

не завжди можуть бути екстрапольовані в галузь права. Цей ви-

сновок можна проілюструвати на такому прикладі.

Англійський вчений-економіст Лоуренс Харріс відносить до

грошей безвідсоткові банківські депозити

. Допустиме в межах

економічних досліджень змішування категорій «гроші» і «гро-

шові (депозитні) зобов’язання» в галузі правової науки взагалі

Общая теория денег и кредита: Учебник для вузов / Под ред. проф. Е. Ф. Жуко-

ва. – С. 83–88.

Козлов Г. А. Теория денег и денежного обращения (капитализм). – С. 118–121.

Див.: Харрис Л. Денежная теория: Пер. с англ. / Общая ред. и вступ. статья

В. М. Усоскина. – М.: Прогресс, 1990. – С. 372.