
 
 
3.3. Визначення обміну повітря у робочих приміщеннях 
У  складі  атмосферного  повітря  міститься  78%  азоту,  21% 
кисню,  0,03%  вуглекислого  газу,  вуглецю,  озону,  тощо.  В 
закритому приміщенні склад повітря змінюється в той, чи інший 
бік. Коли в приміщенні є не більше 9% кисню (при нормальному 
барометричному  тиску),  то  може  наступити  смерть  внаслідок 
аноксемії – кисневого голодування тканин організму. 
При  83%  азоту  відчувається  задуха,  а  при  93%  —  настає 
смерть. При вмісті кисню в повітрі робочої зони від 19,5 до 20% 
забезпечується нормальне самопочуття людського організму. 
Проектування  системи  вентиляції  починається  з  розрахунку 
повітрообміну для конкретного приміщення, або робочого місця. 
Для  приміщення  з  нормальним  мікрокліматом  і  при 
відсутності  шкідливих  речовин,  або  наявність  їх  в  межах  норм 
повітрообміну, що визначається таким  чином: 
 
де W – необхідний повітрообмін, м
3
/год; 
n
p
 — кількість працюючих в приміщенні, чол.; 
W
0
 — втрати повітря на одного працюючого, м
3
/год. 
Якщо  на  одного  працюючого  припадає  менше  20м
3 
об’єму 
приміщення,  то  W
0
  =  30м
3
/г;  якщо  ж  на  одного  працюючого 
припадає 20м
3
 і більше об’єму приміщення, то W
o
 = 20м
3
/г. 
Повітрообмін W
гп
 для видалення з приміщення шкідливостей 
у вигляді парів, газів, пилу (м
3
/год) розраховується за формулою: 
 
де B
Г
 — кількість речовини, яка виділяється в приміщенні, мг/год.; 
В
Д
 — допустимий вміст шкідливої речовини у повітрі приміщення, мг/м
3
; 
В
П
 — вміст шкідливої речовини в чистому повітрі, що поступає, мг/м
3
; 
n — кількість джерел, які виділяють шкідливості. 
Маса  водяних  парів  в  повітрі  визначається  його  вологістю. 
Розрізняють  абсолютну,  максимальну  та  відносну  вологість 
повітря.  Зв’язок  між  цими  величинами  визначається  за 
формулою: 
  
де   — відносна вологість, %; 
В
П
 — маси водяних парів, що знаходяться в даний момент в повітрі, г/м
3
. 
М — максимально можливий вміст водяних парів в повітрі, г/м
3
.