Єщенка В.О. (ред.). Загальне землеробство: Підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 2

Більш надійним у боротьбі з кореневищними бур’янами, зокрема

з пирієм, є метод удушення. Він полягає в тому, що під час пере-

хресного обробітку поля важкими дисковими боронами з добре заго-

стреними робочими органами кореневища розрізаються на невелич-

кі частинки. При відростанні з них «шилець» дискування повторю-

ють. Після повторної появи сходів пирію у вигляді «шилець» їх гли-

боко заорюють плугами, на яких передплужники встановлені ниж-

че глибини дискування. Якщо на загорненій глибоко у ґрунт части-

ні кореневища з’являється другий проросток, то він також гине, не

досягнувши поверхні ґрунту.

Метод висушування (перегару) застосовують у південних ра-

йонах України. У системі парового або раннього зяблевого обробітку

кореневища бур’янів виорюються у верхній шар ґрунту, де вони

протягом 25 – 30 днів висихають. За спекотної і сухої погоди за до-

помогою цього методу можна майже повністю звільнитися від коре-

невищ свинорию пальчастого. Однак в разі дощів цей метод не дає

бажаних результатів.

Метод виморожування — подібний за технологією до поперед-

нього, але кореневища гинуть у верхньому шарі від низьких темпе-

ратур у зимовий період.

Метод виснаження застосовують проти коренепаросткових

бур’янів (осотів рожевого і жовтого польового, березки польової, гір-

чака степового звичайного тощо), в коренях яких міститься багато

пластичних речовин. Під час безполицевого (краще плоскорізного)

обробітку ґрунту верхня частина кореневої системи з великою кіль-

кістю сплячих бруньок, але практично без сисних корінців, відріза-

ється від головного кореня на глибині 16 – 18 см. Розетки бур’янів,

які з’являються на поверхні зі сплячих бруньок за рахунок пластич-

них речовин відокремленої частини кореневої системи, підрізаються

культиваторами на глибині від 8 – 10 до 10 – 12 см. Цей метод з ус-

піхом можна застосовувати у системі поліпшеного зяблевого обробіт-

ку ґрунту та на парових полях. Частину уцілілих з осені, але ослаб-

лених бур’янів знищують в посівах просапних культур, доглядаючи

за міжряддями. В посівах з добре розвиненою надземною частиною

озимих хлібів ослаблені бур’яни затінюються і тим самим різко

знижують фотосинтетичну здатність, що спричинює повне відми-

рання їх кореневої системи.

Знищення бур’янів у посівах сільськогосподарських куль-

тур проводиться в системі досходового, післясходового та міжрядного

обробітків. Під час сівби створюються сприятливі умови для пророс-

тання не тільки насіння сільськогосподарських культур, а й бур’янів.

Для знищення їх проростків використовують досходове боронування,

яке проводиться через 3 – 4 дні після сівби культури. Глибина такого

боронування має бути на 1 – 1,5 см меншою, ніж глибина загортання

насіння, щоб менше травмувати проростки висіяної культури.

Бур’яни та боротьба з ними

Післясходове боронування проводять здебільшого на посівах про-

сапних культур в теплі сонячні дні, коли проростки культури дещо

підв’януть. Найкраще знищуються бур’яни у період, коли їх пророст-

ки перебувають у фазі «білої ниточки». Запізнення з боронуванням

різко знижує ефективність цього заходу, а іноді навіть шкодить по-

сіву. Тому на посівах цукрових буряків післясходове боронування

слід проводити у фазі вилочки, на посівах картоплі — при появі

сходів, на посівах кукурудзи — у фазі 2 – 3 листків.

Проводять післясходове боронування і на посівах культур суціль-

ного способу сівби. Найчастіше цей захід застосовують на посівах

гороху, боронуючи його у фазі 3 – 4 листків, коли рослини ще не

сплелися між собою. Застосовуючи при цьому середні борони, можна

знищити понад 50 % проростків бур’янів, практично не пошкоджу-

ючи рослин гороху.

Міжрядний обробіток дає можливість не тільки знищувати

бур’яни в посівах просапних у міжрядді, а й за допомогою різних

пристосувань знищувати і загортати їх у рядках. Ефективність за-

ходу підвищується, якщо сходи бур’янів водночас підрізають і загор-

тають.

2.3.2.3. Хімічні заходи

Основою цих заходів є використання гербіцидів — хімічних спо-

лук, які знищують бур’яни не пошкоджуючи культурних рослин.

2.3.2.3.1. Класифікація гербіцидів

Через величезний асортимент гербіцидів важлива їх класифіка-

ція, яка забезпечує вибір, планування і раціональне використання

препаратів. Залежно від основної практичної мети гербіциди гру-

пують за хімічною структурою, характером дії на рослини, способом

застосування, ступенем небезпеки для людини і теплокровних тва-

рин, здатністю забруднювати навколишнє середовище.

Гербіциди — це органічні і неорганічні хімічні сполуки різних

класів.

Неорганічні гербіциди використовують переважно для суцільно-

го знищення бур’янів, а органічні — для вибіркового при застосу-

ванні в рекомендованих дозах.

За характером дії на рослини гербіциди поділяють на три

групи.

1. Системні, що спричинюють порушення росту і поділу клітин,

розростання тканини, деформацію стебел і листків.

2. Системні, які впливають на процеси фотосинтезу та інші жит-

тєво важливі процеси. В уражених рослинах змінюється забарвлен-

ня листя, воно поступово в’яне і відмирає.

Розділ 2

3. Контактні гербіциди спричинюють опіки листків у місцях

потрапляння препарату, руйнування хлорофілу і в’янення рослин.

За принципом дії на рослини гербіциди поділяють на дві

групи.

1. Гербіциди вибіркової дії, що уражають бур’яни і не уражають

культурних рослин. До них належать більшість препаратів, що ви-

користовують на посівах сільськогосподарських культур.

2. Гербіциди суцільної дії, що знищують всю оброблену ними рос-

линність. В зв’язку з цим їх використовують на ділянках несільсько-

господарського призначення або для боротьби з бур’янами в після-

жнивний чи досходовий для культури період, на чистих парах тощо.

Проте такий поділ дуже умовний, оскільки гербіциди першої гру-

пи в разі підвищених доз можуть діяти як гербіциди другої групи.

За місцем дії на органи рослин гербіциди поділяють на чо-

тири групи.

1. Листкової дії — впливають переважно у місці контакту гербі-

циду, нанесеного на рослину.

2. Системної дії — пересуваються по рослині після нанесення на

листя, діючи на всі рослинні тканини.

3. Ґрунтові гербіциди — пересуваються після поглинання корін-

ням у надземні органи і уражують всі частини рослини.

4. Гербіциди, які уражують рослину при нанесенні на листя і

при внесенні в ґрунт.

За відношенням до ботанічних класів рослин гербіциди поділя-

ються на такі, що знищують лише двосім’ядольні бур’яни, і такі, що

знищують односім’ядольні (злакові) бур’яни. Цей поділ також до-

сить умовний, оскільки багато гербіцидів знищують водночас рос-

лини обох класів.

Ефективність дії гербіцидів залежить від умов і техніки їх вне-

сення.

2.3.2.3.2. Техніка та умови ефективного

застосування гербіцидів

Економічно обґрунтованим можна вважати використання гербі-

цидів за умов їх застосовування на полях, де небезпека від втрат

урожаю перевищує можливі матеріально-грошові витрати на прове-

дення хімічних заходів боротьби. Рівень забур’яненості, що спричи-

нює втрати врожаю, які у вартісній оцінці дорівнюють затратам на

застосування гербіцидів, відповідає економічному порогові шкідли-

вості бур’янів.

Коли встановлена доцільність використання гербіцидів, зважа-

ють і на інші умови: температуру повітря, кількість опадів, воло-

гість ґрунту, його тип, освітленість, вік бур’янів тощо. Встановлено,

що за певного підвищення температури повітря чутливість рослин

Бур’яни та боротьба з ними

до гербіцидних препаратів збільшується. Це пояснюється тим, що за

таких умов бур’яни швидко проростають і краще поглинають гербі-

циди, які швидше переміщуються в рослинному організмі. Встанов-

лено, що найвища токсичність гербіцидів виявляється за темпера-

тури повітря в межах 18 – 24 °С. Ґрунтові гербіциди краще діють на

проростки бур’янів при 15 – 20 °С. За низької температури ефектив-

ність гербіцидів знижується внаслідок послабленого росту бур’янів.

Активність ґрунтових гербіцидів залежить і від вологості ґрунту,

яка повинна бути не нижчою за 20 %. У сухому ґрунті дія окремих

гербіцидів послаблюється, повільніше проходить їх детоксикація. І

навпаки, за високої вологості ґрунту чи рясних дощів окремі препа-

рати промиваються в нижні шари ґрунту, швидко втрачають токсич-

ність, а верхній шар ґрунту, вільний від гербіциду, стає сприятли-

вим середовищем для проростання бур’янів. Крім того, опади під

час внесення і впродовж 6 год після внесення гербіциду також

знижують його ефективність.

Вносити гербіциди слід за тихої безвітряної погоди, що забезпе-

чує рівномірне їх нанесення на рослини і ґрунт.

Однією з умов ефективної дії є також освітленість. Окремі ґрун-

тові гербіциди під дією сонячного світла руйнуються, тому їх негай-

но треба загортати у верхній шар ґрунту.

Дія гербіциду залежить і від гранулометричного складу ґрунту

та вмісту в ньому органічної речовини. На збіднених на органічну

речовину ґрунтах (піщаних, супіщаних) з меншою абсорбцією гербі-

циду дозу його зменшують, а на ґрунтах з підвищеним вмістом му-

листої фракції і гумусу — збільшують.

І, нарешті, ефективність гербіциду залежить від віку бур’янів.

Найкраще їх знищувати у фазі проростання насіння та у фазі схо-

дів. Чим доросліший бур’ян, тим він стійкіший до згубної дії гербі-

циду.

Таким чином, сприятливі погодні і ґрунтові умови та молодий вік

бур’янів значно підсилюють позитивну дію гербіцидів.

Гербіциди застосовують у вигляді розчинів, суспензій, емульсій,

порошків, гранул, аерозолів. Їх можна застосовувати у чистому ви-

гляді чи в поєднанні з внесенням добрив, препаратів для боротьби з

шкідниками і хворобами, регуляторів росту рослин, поливною водою

тощо.

Строки внесення гербіциду визначають фазою розвитку куль-

турної рослини, видовим складом бур’янів, формою препарату і

умовами зовнішнього середовища. Залежно від умов гербіциди за-

стосовують у такі строки:

y післязбиральний весняно-літній період — особливо для боро-

тьби з багаторічними бур’янами. Тут важливо вносити такі препа-

рати, які б негативно не впливали на наступні культури;

Розділ 2

y пізньоосінній період — по вирівняній ріллі, щоб досягти ефек-

тивної дії важкорозчинних у воді і малорухомих ґрунтових препара-

тів навесні наступного року і послабити їх післядію в сівозміні;

y передпосівний період — навесні перед вирівнюванням ґрунту

боронами чи під передпосівну культивацію. У цьому разі застосову-

ються ґрунтові гербіциди для боротьби з бур’янами, які сходять з

насіння;

y припосівне внесення, коли, як правило, застосовуються ґрунтові

гербіциди водночас із сівбою ярих просапних культур;

y післяпосівне внесення — відразу після сівби з негайним загор-

танням гербіциду у ґрунт боронами;

y досходовий період, коли гербіциди вносять за 2 – 4 дні до сходів

ярих культур і загортають їх боронами. У зволожених районах мож-

на обійтись і без боронування;

y післясходовий період, коли гербіциди вносять на початку веге-

тації культури і в разі масової появи сходів бур’янів.

Гербіциди вносять і на чистих парах та на необроблюваних зем-

лях для знищення найбільш злісних бур’янів.

Для обробки ґрунту чи посівів гербіцидами застосовують такі

способи внесення:

y суцільний, коли препаратом обробляється вся площа;

y стрічковий, коли гербіциди вносять у захисну зону рядка вод-

ночас із сівбою або по сходах просапних культур;

y спрямований, коли гербіциди наносяться на бур’яни, які перебу-

вають під покривом культурних рослин. Верхня частина останніх

захищається від згубної дії гербіциду екраном із щільного матеріалу;

y місцевий, коли гербіциди наносяться на куртини найбільш зліс-

них бур’янів.

Застосування стрічкового чи спрямованого способів істотно змен-

шує витрату гербіцидів на одиницю площі без зниження його техніч-

ної ефективності.

Якщо гербіциди застосовують на посівах, то це потрібно робити

лише у фазу розвитку культури, за якої вона найбільш стійка, а

бур’яни — найбільш чутливі до препарату.

Під час застосування гербіцидів слід дотримуватися рекомендо-

ваних доз витрат за діючою речовиною.

Перед внесенням гербіцидів слід визначити кількість препарату,

необхідного для обробки кожного гектара поля, через вміст в ньому

діючої речовини за формулою

100

де П — доза гербіциду за препаратом, кг/га; а — доза гербіциду за

діючою речовиною, кг/га; б — вміст діючої речовини в препараті, %.

Бур’яни та боротьба з ними

Якщо препарат рідкий, то його дозу розраховують за формулою

100

бг

де г — густина препарату.

Розраховану дозу можна відважувати або відміряти окремо для

кожної заправки обприскувача. Розчинні у воді препарати можна

розчиняти безпосередньо у баках гербіцидної машини. Із слабороз-

чинних або нерозчинних у воді гербіцидів виготовляють робочу рі-

дину у вигляді суспензії або емульсії на 1 – 2 зміни роботи агрега-

тів. Робочий розчин можна виготовляти і з розчинних препаратів.

Крім робочих на розчинних пунктах виготовляють ще і маточні

(концентровані) розчини. Слід зазначити, що виготовлені робочі чи

маточні розчини з слаборозчинних препаратів потрібно весь час ре-

тельно перемішувати і перед їх заливанням в баки обприскувача, і

під час внесення.

Доза витрати розчину, емульсії чи суспензії гербіциду на гектар

площі залежить від форми самого препарату, конструктивних особ-

ливостей машин і способів внесення.

Для контактних і окремих ґрунтових гербіцидів витрата робо-

чої рідини для найповнішого змочування рослин та ґрунту збільшу-

ється за рахунок розчинника і для наземних обприскувачів складає

400 – 600 л/га. У разі застосування системних гербіцидів витрати

робочої рідини зменшують до 130 – 150 л/га, а під час авіаобприску-

вання — до 25 – 30 л/га.

Витрату робочої рідини слід суворо контролювати ще до виїзду в

поле. Для визначення дози витрати робочої рідини за сталого тиску

в системі обприскувача користуються формулою

600

бн

шр

де Д — доза витрати робочої рідини, л/га; б — витрата розчину че-

рез один розпилювач, л/хв; н — кількість розпилювачів, шт.; ш —

ширина захвату машини, м; р — швидкість руху агрегата, км/год.

Для рівномірного нанесення гербіциду на рослини чи ґрунт

швидкість агрегата має бути весь час постійною. За цих умов витра-

ти робочої рідини на одиницю площі регулюють кількістю розпилю-

вачів і тиском у робочій системі. При рядковому обприскуванні дозу

витрати робочої рідини регулюють лише за допомогою зміни тиску в

системі. Рівномірність розпилювання досягають зміною висоти роз-

міщення штанг над поверхнею поля в межах від 40 до 90 см.

Щоб уникнути пропусків і подвійного внесення гербіцидів, вико-

ристовують слідопокажчики. Ними можуть бути культиваторні лапи,

Розділ 2

сошники із списаних сівалок, які кріпляться на кінці бруса, на якому

змонтовано штангу, та спеціальні пристрої-піноутворювачі. Рівномі-

рність внесення гербіцидів при авіаобприскуванні забезпечується за

допомогою сигнальників, які спеціальними щитами чи яскравими

парасолями показують наступну смугу для обробки препаратом.

Заправляють обприскувачі за межами поля. Для того, щоб робо-

ча рідина не розливалась під час поворотів на краях поля та виму-

шених зупинок серед поля, всі обприскувачі обладнують відсікача-

ми, які негайно припиняють виливання рідини з розпилювача.

Гранульовані гербіциди вносять звичайними туковими сівалками.

Для запобігання отруєнню людей, забрудненню навколишнього

середовища, контакту з гербіцидами сторонніх осіб і тварин слід до-

тримуватись певних правил, регламентованих спеціальними ін-

струкціями.

Гербіциди слід отримувати з паспортом, зберігати в заводській

тарі з етикеткою у спеціально відведеному і обладнаному для цього

приміщенні — складі. Тут же повинен бути журнал, в якому зазна-

чають дату надходження гербіциду.

До роботи з гербіцидами допускаються люди, які пройшли необ-

хідний медичний огляд і спеціальний інструктаж. Забороняється

працювати з гербіцидами підліткам, вагітним жінкам та матерям,

які годують немовлят.

Для запобігання отруєння під час роботи з гербіцидами заборо-

нено пити воду, вживати їжу, палити цигарки.

Під час роботи з гербіцидами слід використовувати заходи інди-

відуального захисту: спеціальний одяг та взуття, респіратори або

протигази, рукавиці, чоботи, захисні окуляри тощо. Перед початком

роботи з гербіцидами здійснюють заходи, які б запобігали отруєнню

бджіл, домашніх тварин тощо.

Залишки гербіцидів на місцях заправок гербіцидних машин зне-

заражують, а майданчики без твердого покриття переорюють. Кар-

тонно-паперову тару спалюють, а металеву — знезаражують каус-

тичною чи кальцинованою содою або свіжогашеним вапном. Маши-

ни і знаряддя для роботи з гербіцидами знезаражують лужними

розчинами з наступним промиванням чистою водою у спеціально

відведеному для цього місці.

Непридатні для використання гербіциди списують і захоронюють

у відведеному органами санітарного контролю місці.

2.3.2.3.3. Використання гербіцидів на посівах

різних сільськогосподарських культур

Озимі зернові культури засмічуються досить постійним видо-

вим складом малорічних і багаторічних бур’янів. У переважній бі-

льшості це двосім’ядольні рослини, проти яких посіви озимих наве-

Бур’яни та боротьба з ними

сні у фазі кущіння до виходу в трубку обприскують гербіцидом

2,4-Д-амінна сіль, який ефективно діє проти волошки синьої, гри-

циків звичайних, талабану. Для знищення ромашки непахучої,

підмаренника чіпкого, мокрецю, фіалки польової, пасльону чорного,

стійких проти гербіцидів з групи 2,4-Д, слід застосовувати базагран

М, діален С, гранстар тощо. Для боротьби з багаторічними (різні

види осотів) бур’янами краще застосовувати лонтрел-300.

Ярі зернові колосові культури потребують хімічного захисту

посівів від бур’янів ще більше, ніж озимі. У посівах цих культур

практично застосовують ті самі гербіциди, що і на озимих хлібах,

але у менших дозах. На пивоварних сортах ячменю не слід застосо-

вувати гербіцид 2,4-Д, який погіршує якість зерна.

Якщо під покрив ярих зернових колосових культур підсівають

багаторічні бобові трави, то боротьбу з малорічними двосім’ядоль-

ними бур’янами проводять за допомогою базаграна М і базаграна

нового, які вносять після розвитку першого трійчастого листка в ко-

нюшини або у фазі одного-двох справжніх листків у люцерни і у фа-

зі кущіння покривної культури. Серед ярих зернових культур дуже

повільним початковим ростом відрізняється просо, що потребує

обов’язкового захисту його від бур’янів. Від фази кущіння до виходу

у трубку на просі проти однорічних двосім’ядольних бур’янів можна

використовувати агрітокс, луварам, а проти багаторічних коренепа-

росткових — лонтрел, а у фазі трьох листків проса можна застосову-

вати базагран, який знищує однорічні двосім’ядольні бур’яни.

Зернобобові культури. Залежно від виду бур’янів гербіциди на

посівах гороху можуть застосовуватись у різний час. Проти малоріч-

них одно- і двосім’ядольних бур’янів до сходів гороху вносять геза-

гард-50, а проти вівсюга до сівби або до сходів гороху — триалат.

Проти малорічних і деяких багаторічних двосім’ядольних бур’янів

посіви гороху у фазі 3 – 6 листків обприскують гербіцидами базаг-

раном або півотом, а проти малорічних і багаторічних одно-

сім’ядольних — гербіцидом фюзилад-супер.

Активного захисту від бур’янів потребують всі просапні культури.

Кукурудзу захищають від бур’янів у різні періоди. Кращим з них

є допосівне внесення гербіцидів. Проти малорічних одно- і дво-

сім’ядольних бур’янів у цей період застосовують гербіциди типу гвар-

діан або дуал.

Вносять на кукурудзі у фазі 3 – 5 листків і страхові гербіциди:

проти малорічних і багаторічних двосім’ядольних бур’янів можна

застосовувати 2,4-Д-амінну сіль і лонтрел-300, проти малорічних

двосім’ядольних, стійких до 2,4-Д, — гербіцид базагран, бромотрил,

діален, а проти однорічних і багаторічних злакових та дводоль-

них — тітус-25.

Цукрові буряки дуже слабко конкурують з бур’янами і потребу-

ють постійного захисту від них. Хімічні засоби боротьби на полі цу-

Розділ 2

крових буряків застосовують у різні строки — до сівби, одночасно з

сівбою, до сходів та по сходах культури. У допосівний період проти

багаторічних і малорічних односім’ядольних та деяких малорічних

двосім’ядольних бур’янів ґрунт обприскують аліроксом. Проти ма-

лорічних одно- і двосім’ядольних бур’янів перед сівбою, одночасно з

нею і до сходів ґрунт обприскують ленацилом, а тільки до сходів —

нортроном. Хімічними засобами можна боротись з бур’янами і на

початку вегетації буряків. Так, у фазі вилочки у буряків для бороть-

би з малорічними двосім’ядольними бур’янами застосовують бета-

нал, в фазі 2 – 4 справжніх листків у культури проти малорічних

двосім’ядольних і деяких злакових бур’янів — бетанал-тандем, а

проти однорічних двосім’ядольних та кореневищних — лонтрел 300.

Соняшник, незважаючи на широкорядний спосіб сівби, при рів-

номірному розміщенні рослин на полі досить успішно конкурує з

бур’янами. Якщо ж бур’янів багато, то їх доводиться знищувати хі-

мічними засобами. Проти малорічних одно- і двосім’ядольних

бур’янів перед сівбою, під час сівби або до сходів соняшників з не-

гайним загортанням в ґрунт вносять гвардіан, дуал, трефлан, три-

флурекс, харнес, гезагард. У разі засміченості поля багаторічними

злаковими бур’янами 15 – 20 см заввишки вносять селект незалеж-

но від фази розвитку соняшнику.

Картопля. Впродовж вегетаційного періоду картоплі найінтен-

сивніший розвиток бур’янів спостерігається під час формування гре-

бенів і наприкінці вегетації, коли листків на рослині стає менше. У

цей час дуже шкодять картоплі плоскуха, мишій, лобода, щириця

тощо. Тому в досходовий період проти малорічних двосім’ядольних

бур’янів застосовують 2М-4Х-натрієву сіль, агрітокс. Під час вегетації

картоплі проти багаторічних і малорічних односім’ядольних бур’янів,

коли вони досягають висоти 10 – 15 см, застосовують гербіцид тарга.

На парових полях малорічні та багаторічні бур’яни знищують

за допомогою гербіцидів ураган, глісол, гліфос, лендмастер тощо.

2.3.2.4. Біологічні заходи

Біологічні заходи ґрунтуються на використанні різних живих ор-

ганізмів або продуктів їх життєдіяльності для знищення або зни-

ження чисельності окремих видів бур’янів. Ними можуть бути бак-

терії, віруси, гриби, комахи, кліщі, нематоди тощо. Найчастіше в

практичному землеробстві використовують комах і гриби, для яких

бур’яни є джерелом поживи.

За специфічністю і спрямованістю дії біологічні об’єкти для боро-

тьби з бур’янами можна умовно об’єднати в кілька груп.

До першої групи можна віднести комах, нематод, кліщів тощо.

Представники цієї групи дуже вузькоспеціалізовані щодо окремих

Бур’яни та боротьба з ними

рослин. Тому їх доцільно використовувати у боротьбі з особливо

шкідливими бур’янами, які складно знищити іншими агротехніч-

ними заходами. Наприклад, проти амброзії, дуже шкідливого каран-

тинного бур’яну південної частини України, застосовують: амброзіє-

ву совку, гусениці якої живляться лише листками амброзії; амброзі-

євий листоїд, який може знищити практично всю рослину амброзії;

лялечки несправжнього слоника, що живляться чоловічими суцвіт-

тями амброзії, де і окуклюються. Пилок квіток амброзії є поживою

для дорослих жуків. Ворогом такого злісного бур’яну як гірчак сте-

повий звичайний є вузькоспеціалізований монофаг нематода гірча-

кова, яка пошкоджує стебла і кореневу шийку цього бур’яну, жив-

лячись його тканинами. Галоутворюючий кліщ ушкоджує суцвіття

гірчака степового звичайного, зменшуючи його насіннєву продуктив-

ність. Для боротьби з вовчком соняшниковим використовують муш-

ку фітомізу, яка відкладає яйця у стебла і квітки вовчка і дає за літо

2 – 3 покоління. Пошкоджений відродженими з яєць личинками

вовчок відмирає, а той, що вижив, не плодоносить або дає несхоже

насіння. Проте рослини вовчка не ушкоджуються мухою фітомізою

на посівах тютюну і махорки.

До другої групи відносять фітопатогенні мікроорганізми та віру-

си, які спричинюють захворювання окремих бур’янів. Це, насампе-

ред, гриби. Так, гриб пукцинія уражує осот рожевий, гірчакова ір-

жа — гірчак степовий повзучий — один з найшкідливіших багато-

річних бур’янів Степу. Гриб фузаріум вовчковий, внесений у ґрунт

при сівбі тютюну і махорки, уражує вовчок ще в стадії проростків.

Досить ефективно діє цей гриб на посівах баштанних культур. У

боротьбі з повитицями застосовують гриб альтернарія. Оброблені

спорами цього гриба рослини-паразити загнивають і гинуть. Нега-

тивна дія грибів на бур’яни спричинюється не тільки штучно, а й

існує в природних фітоценозах. Так, насіння гірчака шорсткого, гу-

маю, мишію сизого, свинорию тощо ушкоджується сажкою. Іржею

уражується листя пирію та стоколосу. Від іржі гине близько 80 %

пагонів осоту. Більшість видів фітопатогенних грибів — вузькоспе-

ціалізовані і практично безпечні для культурних рослин. Для про-

ростання спор грибів і проникнення їх у рослини потрібно кілька

годин високої вологості повітря.

На сучасному етапі вивчається також дія вірусів на бур’яни. Під

їх впливом суцвіття осоту рожевого, ромашки непахучої, чистцю бо-

лотного вкривається наростами, які призводять до загибелі репро-

дуктивних органів. Інфекція може передаватись через кореневу си-

стему і надземним способом.

До третьої групи можна віднести біогенні препарати — продукти

біосинтезу мікроорганізмів. Ці продукти токсично діють на окремі

бур’яни. Однак вузький спектр дії цих мікроорганізмів зумовлює труд-