Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти

Подождите немного. Документ загружается.

саним особою, якій вручено документ, і скріпленим офіційною печат

кою запитуваної установи. Воно повинне містити дату вручення і

підпис працівника установи, що вручає документ або виданим цією

установою іншим документом, у якому мають бути зазначені спосіб,

місце і час вручення.

Договірні сторони мають право вручати документи власним гро

мадянам, а також допитувати власних громадян через свої диплома

тичні представництва або консульські установи. У випадках, зазна

чених вище, не можна застосовувати засоби примусу або погрози.

Дійсність документів. Документи, що на території однієї з до

говірних сторін виготовлені або засвідчені установою чи спеціально

на те уповноваженою особою в межах їхньої компетенції за встанов

леною формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на

територіях інших договірних сторін як чинні офіційні документи.

Пересилання документів про громадянський стан та інших доку0

ментів. Договірні сторони зобов’язуються пересилати одна одній на

прохання без перекладу і безкоштовно свідоцтва про реєстрацію

актів громадянського стану — безпосередньо через органи реєстрації

актів громадянського стану договірних сторін з повідомленням гро

мадян про пересилання документів. Сторони зобов’язуються також

пересилати одна одній на прохання без перекладу і безкоштовно до

кументи про освіту, трудовий стаж та інші документи, що стосуються

особистих або майнових прав та інтересів громадян запитуваної

договірної сторони та інших осіб, які проживають на її території.

Інформація з правових питань. Центральні установи юстиції

договірних сторін на прохання надають одна одній відомості про

чинне або те, що було чинним на їхніх територіях внутрішнє законо

давство і практику його застосування установами юстиції (ст. 15).

Відповідно до свого законодавства вони також допомагають одна

одній встановити адресу осіб, які проживають на їх територіях, якщо

це потрібно для здійснення прав громадян. При цьому запитуюча

договірна сторона повідомляє наявні в неї дані для визначення адреси

особи, вказаній у запиті.

Установи юстиції договірних сторін допомагають одна одній у

визначенні місця роботи і доходів осіб, які проживають на території

запитуваної договірної сторони, до яких в установах юстиції запиту

ючої договірної сторони висунуто майнові вимоги за цивільними,

сімейними і кримінальними справами.

471

У відносинах між собою при виконанні Конвенції установи юстиції

договірних сторін користуються державними мовами договірних

сторін або російською мовою. У разі виконання документів держав

ними мовами договірних сторін до них додаються засвідчені переклади

російською мовою.

Відмова у наданні правової допомоги. У проханні про надання пра

вової допомоги може бути відмовлено повністю або частково, якщо

це може заподіяти шкоду суверенітету чи безпеці або суперечить

законодавству запитуваної договірної сторони. У разі відмови у про

ханні про надання правової допомоги запитуючу договірну сторону

негайно повідомляють про причини відмови (ст. 19).

Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових до4

кументів у цивільних або комерційних справах. Укладена в 1965 р.

у Гаазі з метою створення відповідних засобів для своєчасного вру

чення судових або несудових документів їх одержувачам за кордо

ном. Україна приєдналася із заявами та застереженнями до Кон

венції 19 жовтня 2000 р. згідно із Законом України № 2052III.

У Конвенції зазначено, що позасудові документи, видані органа

ми влади та судовими працівниками однієї договірної держави, мо

жуть бути передані з метою вручення в іншу договірну державу

відповідно до положень Конвенції.

Кожна договірна держава призначає центральний орган, обов’яз

ком якого є отримання прохань про вручення документів, що вихо

дять від інших договірних держав, і здійснення процесуальних дій. В

Україні таким органом є Міністерство юстиції. Орган влади чи судо

вий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої дер

жави, надсилають центральному органу запитуваної держави запит

згідно з формуляром, що додається до Конвенції, без потреби ле

галізації або виконання інших аналогічних формальностей. До запи

ту додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Про

хання і документ надаються у двох примірниках.

Якщо центральний орган вважає, що запит не відповідає поло

женням Конвенції, то він повинен невідкладно проінформувати за

питуючий орган із зазначенням своїх заперечень щодо запиту. Цент

ральний орган запитуваної держави власноручно вручає документ

чи забезпечує його вручення відповідним органом у спосіб, визначе

ний його внутрішнім правом для вручення документів, складених в

цій державі, особам, які перебувають на її території, або в особливий

472

спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не су

перечить законам запитуваної держави. У цьому разі документ може

завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу,

який приймає його добровільно.

Якщо документ має бути вручений у першій спосіб, то централь

ний орган може вимагати, щоб документ був складений або перекла

дений офіційною мовою чи однією з офіційних мов запитуваної дер

жави. Центральний орган запитуваної держави або будьякий орган,

який вона призначає для цього, складає підтвердження відповідно до

формуляра, доданого до Конвенції. У ньому підтверджується факт вру

чення документа і зазначаються спосіб, місце та дата вручення, а та

кож особа, яка має одержати документ. Якщо документ не було вру

чено, у підтвердженні вказують причини, які перешкодили врученню.

Запитуючий орган може вимагати, щоб підтвердження, складене

не центральним або судовим органом, було скріплено підписом

представника одного з цих органів. Згідно із Законом України “Про

приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судо

вих і позасудових документів у цивільних або комерційних спра

вах” № 2052III (далі — Закон) органами, компетентними складати

підтвердження про вручення документів, є Міністерство юстиції Ук

раїни та його територіальні управління юстиції. Підтвердження над

силається безпосередньо запитуючому органу.

Типові умови формуляра у всіх випадках обов’язково мають бути

складені французькою або англійською мовами. Вони можуть при

цьому бути складені офіційною мовою або однією з офіційних мов

запитуючої держави. Відповідні місця заповнюються або мовою за

питуваної держави, або французькою чи англійською мовами.

Кожна договірна держава може вручати судові документи особам,

які перебувають за кордоном, без застосування будьякого примусу,

безпосередньо через своїх дипломатичних або консульських агентів.

Згідно із Законом вручення судових документів через диплома

тичних або консульських агентів іншої держави на території Ук

раїни може здійснюватися лише громадянам держави походження

цих документів. Крім того, кожна договірна сторона може використо

вувати консульські канали для передання документів, які підляга

ють врученню, органам іншої договірної держави, призначеним цією

державою. Кожна держава за надзвичайних обставин може використо

вувати з цією ж метою дипломатичні канали.

473

Якщо запит про вручення відповідає положенням Конвенції, за

питувана держава може відмовити у його виконанні лише в тому

разі, якщо вона вважає, що таке виконання порушить її суверенітет

або безпеку. Вона не може відмовити у виконанні запиту про вручен

ня лише з тієї причини, що відповідно до її внутрішнього права ця

держава має виключну юрисдикцію стосовно предмета справи, або

що її внутрішнє право не дозволяє здійснення судового процесу, сто

совно якого надіслано запит. У разі відмови центральний орган не

гайно інформує про це запитуючий орган із зазначенням причин

відмови. Проблеми, які можуть виникнути у зв’язку з переданням

судових документів для вручення, вирішуються дипломатичними

каналами.

Якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ

підлягав переданню за кордон з метою вручення відповідно до поло

жень Конвенції і відповідач не з’явився, то судове рішення не може

бути винесене, поки не буде встановлено, що:

a) документ було вручено у спосіб, передбачений внутрішнім пра

вом запитуваної держави для вручення документів, складених у цій

країні, особам, які перебувають на її території;

б) документ було дійсно доставлено особисто відповідачеві або за

його місцем проживання в інший спосіб, передбачений Конвенцією,

і що в кожному з цих випадків вручення або безпосередня доставка

були виконані в належний термін, достатній для здійснення відпо

відачем захисту.

Відповідно до Закону в разі виконання всіх умов, зазначених вище,

суддя може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного

підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ

було передано за кордон для вручення відповідно до положень Кон

венції і винесено рішення проти відповідача, який не з’явився, то

суддя має право звільнити цього відповідача від наслідків закінчення

терміну для оскарження рішення, якщо відповідач не зі своєї вини

не був поінформований про документ у термін, необхідний для

організації свого захисту, або про рішення в необхідний для оскар

ження термін та аргументи, надані відповідачем, по суті, “prima

facie” (на перший погляд), здаються небезпідставними. Звернення

про оскарження може бути прийняте лише протягом розумного

терміну після того, як відповідач дізнався про рішення.

474

Згідно із Конвенцією кожна договірна держава може заявити, що

це звернення не розглядатиметься, якщо воно надіслане після

закінчення терміну, зазначеного в такій заяві, який в будьякому

випадку не може бути меншим, ніж один рік з дати ухвалення рішення.

Але це положення не застосовується до рішень щодо статусу і дієздат

ності осіб.

ДВОСТОРОННІ ДОГОВОРИ

ПРО ПРАВОВУ ДОПОМОГУ

Серед міжнародних нормативних актів про правову допомогу

слід зазначити двосторонні договори між державами. Прикладом є

Договір між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу

в цивільних справах.

Договором регламентуються, крім іншого, порядок вручення

судових та позасудових документів, інші процесуальні дії судочин

ства: допит сторін, свідків, експертів, здійснення експертиз та огляду,

а також інші дії, пов’язані із судовим дорученням.

Відповідно до Договору громадяни однієї договірної сторони на

території іншої договірної сторони користуються таким самим пра

вовим захистом, як і громадяни цієї договірної сторони. Громадяни

однієї договірної сторони можуть звернутися до установ юстиції

іншої договірної сторони на тих самих умовах, як і громадяни цієї

договірної сторони.

Положення Договору щодо громадян договірних сторін стосу

ються також тих юридичних осіб, які створені відповідно до законо

давства однієї з договірних сторін і перебувають на її території.

Відповідно до ст. 2 Договору громадяни однієї договірної сторони не

можуть бути зобов’язані вносити депозит для забезпечення судових

витрат на тій підставі, що вони є громадянами іноземної держави або

не мають в цій країні ні місця проживання, ні місця перебування. Гро

мадяни однієї договірної сторони на території іншої договірної сторо

ни звільняються від сплати судових витрат на тих самих підставах і в

тому самому обсязі, що й громадяни даної договірної сторони. Доку

мент про особистий та майновий стан громадянина, необхідний для

вирішення питання про звільнення від сплати судових витрат, ви

дається компетентною установою тієї договірної сторони, на тери

475

торії якої заявник має місце проживання або постійне місцезнаход

ження. Якщо заявник не має місця проживання або постійного

місцезнаходження на території жодної з договірних сторін, то дос

татньо наявності документа, виданого дипломатичним або кон

сульським представництвом держави, громадянином якої він є.

Усі відносини при здійсненні правової допомоги установ юстиції

договірних сторін, згідно зі ст. 4, відбуваються через Міністерства

юстиції договірних сторін.

Мова спілкування. Запит про здійснення правової допомоги та всі

додатки до нього складаються мовою запитуючої договірної сторони

з долученням перекладу на мову іншої договірної сторони або на

англійську мову, за винятком випадків, коли документ, що підлягає

врученню, видається безпосередньо одержувачу.

Порядок вручення документів та виконання судового доручення.

У запиті щодо виконання судового доручення та вручення доку

ментів повинні бути вказані:

1) назва запитуючої установи;

2) назва запитуваної установи, якщо ця установа відома;

3) ім’я, прізвище та місце проживання заінтересованих осіб чи їх

представників, а щодо юридичних осіб — їх найменування та місцез

находження;

4) докладна інформація про справу, що є предметом запиту;

5) дані про громадянство, посаду, місце та дату народження осіб,

яких це стосується;

6) інформація про характер запиту та інша, необхідна для його

виконання.

При виконанні запитів про вручення документів установа, до якої

надіслано запит, застосовує законодавство своєї держави. У тих випад

ках, коли документ, що підлягає врученню, не має офіційного перек

ладу на мову запитуваної договірної сторони, він вручається одержу

вачу, якщо той згоден його прийняти. Факт вручення має бути

підтверджений відповідно до законодавства, яке застосовує запиту

вана установа; у підтвердженні мають бути зазначені місце і час вру

чення документів. Якщо зазначена в запиті особа не проживає за вка

заною адресою, то запитувана установа вживає заходи для встанов

лення точної адреси. У разі неможливості виконати запит установою,

до якої він звернений, вона повідомляє установу, від якої виходить

запит, про обставини, що перешкоджають його виконанню.

476

Договірні сторони мають право вручати документи власним грома

дянам, які перебувають на території іншої договірної сторони, також

через свої дипломатичні або консульські установи, якщо вони згодні

їх прийняти. При виконанні запиту установа, до якої звернено запит,

застосовує законодавство своєї держави. Проте на прохання установи,

від якої виходить запит, вона може застосувати запропоновану в

запиті процедуру, якщо остання не суперечить закону її держави.

Якщо установа, до якої звернено запит, не компетентна його ви

конати, то вона пересилає без затримки цей запит компетентній ус

танові та належним чином повідомляє про це установу, від якої ви

ходить запит. Якщо вказана в запиті адреса виявилась неточною або

особа, якої це стосується, не проживає за вказаною адресою, то запи

тувана установа вживає заходи для визначення точної адреси. У разі

потреби вона може просити запитуючу установу надати додаткову

уточнюючу інформацію.

Установа, до якої звернено запит, повідомляє запитуючу уста

нову про результати виконання запиту і додає отримані докази. Як

що запит не може бути виконаний, запитувана установа повертає

документи і повідомляє про причини, які перешкоджають його ви

конанню.

Повідомлення про місце і час виконання судового доручення. На

прохання запитувана установа юстиції своєчасно повідомляє запи

туючу установу про час і місце виконання судового доручення для

того, щоб відповідно до законодавства запитуваної договірної

сторони заінтересовані особи мали змогу бути присутніми під час

його виконання особисто або через своїх представників.

Захист свідків та експертів. Згідно із Договором свідок чи екс

перт, які, незалежно від їхнього громадянства, з’явилися на виклик у

відповідну установу запитуючої договірної сторони, не можуть на її

території бути взяті під варту, притягнуті до кримінальної або

адміністративної відповідальності; їх особиста свобода не може бути

обмежена ніяким іншим чином через діяння, скоєні до від’їзду з те

риторії запитуваної договірної сторони або у зв’язку з ухваленим

судовим вироком. Забороняється також притягати цих осіб до

кримінальної або адміністративної відповідальності, брати під варту

або карати їх у зв’язку з їх свідченням чи експертними висновками.

Вищезгаданий захист не стосується тих свідків та експертів, які

протягом 30 днів з моменту їх повідомлення відповідною установою

477

про те, що їх присутність не є обов’язковою, залишаються на тери

торії запитуючої договірної сторони або виїжджають і знову повер

таються. У цей термін не зараховується час, протягом якого свідок

чи експерт не могли залишити територію запитуючої договірної сто

рони з незалежних від них причин.

Відшкодування витрат свідків або експертів. Експерт або свідок,

викликані на територію іншої договірної сторони, мають право на

відшкодування неотриманої заробітної плати (доходів) та витрат,

спричинених їх виїздом і перебуванням за кордоном. Експерт має

право на винагороду за свою професійну роботу. За заявою свідка

або експерта установа, від якої надійшов виклик, зобов’язана завчасно

у повній сумі або частково виплатити витрати на виїзд та перебування

свідка або експерта.

Відмова свідків від дачі показань. При виконанні запиту щодо судо

вого доручення особа, якої це стосується, може відмовитися від дачі

показань, якщо вона, відповідно до законодавств запитуваної або

запитуючої договірних сторін, має на це право або зобов’язана це

робити, на що є посилання у запиті.

Відмова від вручення документів та виконання судового доручення.

У врученні документів і виконанні судового доручення може бути

відмовлено, якщо запитувана договірна сторона вважає, що виконання

запиту може порушити її суверенітет і завдати шкоди її безпеці та

громадському порядку. Водночас запитувана договірна сторона

повідомляє про причини відмови.

Витрати, пов’язані з врученням документів та з виконанням судо0

вого доручення. Установи юстиції договірних сторін надають право

ву допомогу з вручення документів і виконання судового доручення

без нарахування витрат та мита, за винятком тих, які пов’язані з вик

ликом експерта та перекладача або із застосуванням особливої про

цедури, запропонованої в запиті.

Визнання та виконання рішень. За наявності умов, визначених

Договором, одна договірна сторона визнає та виконує такі рішення

судів іншої договірної сторони:

1) рішення у цивільних справах з майнових правовідносин, у тому

числі рішення, що підтверджують мирову угоду сторін спору;

2) вироки в частині відшкодування збитків, заподіяних злочином;

3) рішення, якими позивач зобов’язується до внесення на депо

зит суду коштів для забезпечення судових витрат (застава), від яких

478

він був звільнений на підставі положень Договору, або до відшкоду

вання витрат за розглядом справи.

Договірні сторони взаємно визнають судові рішення у цивільних

справах з немайнових правовідносин. Судові рішення, що відповіда

ють умовам, визначеним у Договорі, визнаються та виконуються, якщо

вони після набуття чинності Договором стали чинними і такими, що

підлягають виконанню.

Умови визнання та виконання рішень. Рішення, зазначені вище,

визнаються та виконуються, якщо:

1) рішення відповідно до законодавства договірної сторони, на

території якої воно було винесене, набуло чинності та підлягає

виконанню;

2) відповідно до законодавства договірної сторони, на території

якої просять визнання та виконання рішення, суд договірної сторони,

на території якої винесено рішення, є компетентним;

3) сторона, проти якої винесено рішення, не брала участі в роз

гляді справи, але була викликана до суду згідно із законодавством

договірної сторони, на території якої було винесено рішення, а також

якщо недієздатна особа, проти якої винесено рішення, мала змогу бути

представленою належним чином;

4) між тими самими сторонами, з тієї самої справи, на території

договірної сторони, де рішення слід визнати та виконати, судом

раніше не винесено рішення, що набуло чинності, або в суді даної

договірної сторони раніше не було порушено такої справи;

5) визнання та виконання рішення не суперечить основним

принципам правової системи договірної сторони, на території якої

рішення слід визнати та виконати.

Подання клопотання про визнання та виконання рішення. Клопо

тання про визнання та виконання рішення подається безпосередньо

до суду, в компетенцію якого це входить, або судом однієї договірної

сторони через Міністерства юстиції клопотання подається до компе

тентного суду іншої договірної сторони.

Додатки до клопотання. До клопотання про визнання та вико

нання рішення необхідно додати:

1) засвідчену копію рішення;

2) довідку про вручення рішення стороні, проти якої воно вине

сене, чи будьякий інший засвідчений документ, що підтверджує

вручення рішення;

479

3) довідку про набуття рішенням чинності, якщо це не випливає

із самого рішення;

4) у разі винесення рішення за відсутності сторони документи,

які засвідчують, що стороні, яка не брала участі у розгляді справи,

було належним чином вручено виклик до суду, якщо це не випливає

із самого рішення;

5) документи, що підтверджують факт належного представниц

тва в судовому процесі недієздатної особи, якщо це не випливає із

самого рішення;

6) засвідчений переклад рішення та документів на мову договірної

сторони, до якої звертаються з клопотанням.

Звільнення від обов’язкового засвідчення. У процесі застосування

Договору документи і переклади, видані чи засвідчені органами пра

восуддя чи іншими компетентними відомствами однієї з договірних

сторін у межах своєї компетенції та правомочності, за умови, що вони

підписані та скріплені офіційною печаткою, ніякого подальшого

засвідчення не потребують.

Порядок визнання та виконання рішення. При визнанні та вико

нанні рішень застосовується законодавство тієї договірної сторони,

на території якої здійснюються визнання та виконання рішень. Суди

договірних сторін обмежуються лише перевіркою наявності умов,

визначених у Договорі, й не аналізують суть рішення.

Обмін інформацією. Договірні сторони обмінюються інформа

цією про чинне законодавство та практику правозастосування на

території кожної з них. У клопотанні про надання інформації слід

назвати орган, що звертається з клопотанням, вказати предмет справи,

яка вимагає інформації.

Пересилання документів про реєстрацію актів громадянського

стану та інших документів. Кожна договірна сторона на клопотання,

що надсилається дипломатичним шляхом, зобов’язана передати

іншій договірній стороні свідоцтва про громадянський стан, освіту,

стаж роботи, а також інші документи, що стосуються персональних

прав та інтересів громадян іншої договірної сторони. Документи, заз

начені вище, надсилаються дипломатичним шляхом без сплати дер

жавного мита.

480