Аналіз законодавства про свободу інформації
законі. Тобто сьогодні законодавство не гарантує вільного доступу
громадськості на засідання парламенту та місцевих рад.
Якісним показником забезпечення права на доступ до інфор
мації в країні є встановлення конституційноправових гарантій та
реальний стан забезпечення мовних прав людини в інформаційний
сфері. Вже неодноразово наголошувалось на тому, що важливим
способом отримання інформації є доступ до інформації через ін
формаційний запит. Проте не вирішеною на законодавчому рівні за
лишається проблема подання інформаційного запиту недержавною
мовою, а також питання, якою мовою органи державної влади та
місцевого самоврядування повинні надавати відповідь, якщо запит
був поданий іншою, ніж державна, мовою. Закон України «Про ін
формацію» містить лише бланкетну норму щодо застосування мов в
інформаційний сфері. Проте саме відповідно до ст. 11 цього Закону
мова інформації визначається Законом України «Про мови в Ук
раїні», іншими законодавчими актами України в цій галузі, міжна
родними договорами та угодами, ратифікованими Україною. Отже,
Закон України «Про інформацію» не дає відповіді на запитання,
якою мовою влада повинна задовольняти інформаційні потреби на
ціональних меншин України. Проаналізувавши Закон України «Про
мови в Українській РСР» та інші законодавчі акти України в цій га
лузі, можна стверджувати, що останніми це питання також не врегу
льоване. Що стосується міжнародних договорів, у яких Україна бере
участь, то тут варто згадати Європейську хартію регіональних мов та
мовних меншин. Так, п.п. b п. 2 ст. 10 Хартії передбачає можливість
для осіб, які користуються регіональними мовами або є представни
ками мовних меншин, подавати усні або письмові заяви цими мова
ми, а відповідно до п.п. b, с п. 3 ст. 10 «стосовно публічних послуг,
які надаються адміністративними органами або іншими особами,
що діють від їхнього імені, сторони зобов’язуються, у межах тери
торії, на якій використовуються регіональні мови або мови меншин,
відповідно до стану розвитку кожної мови, а також в міру розумної
можливості дозволити особам, які користуються регіональними мо
вами або мовами меншин, подавати заяви і отримувати відповідь на
них цими мовами, або дозволити особам, які використовують регіо
нальні мови або мови меншин, подавати заяви цими мовами».
Втім, Україна ратифікувала Хартію з певними застереженнями.
Серед положень, за які Україна взяла на себе зобов’язання, вище