Захаров Є.Ю. Яворський В.М. Права людини в Україні

Подождите немного. Документ загружается.

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД

Труднощі з отриманням землі під будівництво культової споруди (Залу Царств)

мають свідки Єгови. Впродовж 2005 календарного року свідками Єгови було подано 245

зая

голосів депутатів через релігійну

нет

ня землі не означають, що місцеві релігійні громади

мож

лизно півтора місяця. Але потім потрібно

буде

зно

аїни, законом „Про свободу совісті та релігійні організації”

та

ьвівської, Тернопільської та

Іван

вивчаються в Автономній Республіці Крим, 17 областях України, містах Києві та

Севастополі загалом у 4020 загальноосвітніх навчальних закладах, що становить 19,4 %

вок до місцевих органів влади на виділення земельних ділянок. З них до розгляду

було прийнято 238 заявок, з яких лише в 58 випадках Свідкам було дано дозвіл на

оренду землі. Решта 50 заявок знаходяться

все ще в процесі розгляду, і правдоподібно у

більшості з цих 50 заявок буде відмовлено. Решта 130 прохань були не задоволені з

наступних причин, указаних владою: 82 – немає вільних або підхожих ділянок, 28 –

відмовлено без пояснення причин, 14 – брак

ерпимість, 4 – усі земельні ділянки виставлено на конкурс, 1 – будівля не вписується

в місцеву

архітектуру, 1 – влада не хоче змінювати цільове призначення землі.

Вищезгадані 58 випадків надан

уть відразу розпочати будівництво. Тепер їм у середньому буде потрібно два роки,

щоби зібрати 63 дозволи від контролюючих органів влади, щоби почати будівництво.

Сама побудова не буде довгою, – приб

ву від одного місяця до одного року, щоби отримати п’ять дозволів для здачі споруди

в експлуатацію. Лише після цього можна починати використовувати зал як культову

споруду.

6. Релігійна освіта

Релігійна освіта, тобто можливість вільно навчати та навчатися вибраної релігії,

становить невід’ємний елемент права на свободу релігії та віросповідання. Крім цього,

право на релігійну освіту базується на праві кожного на розвиток власної особистості та

праві на освіту. І врешті, релігійна освіта – це невід’ємне право батьків виховувати та

навчати своїх

дітей відповідно до власних переконань.

Згідно з Конституцією Укр

законом „Про освіту”, в Україні „школа відокремлена від церкви”. У Конституції

(частина 3 статті 35) лаконічно стверджено: «Церква і релігійні організації в Україні

відокремлені від держави, а школа – від церкви».

Можна з упевненістю стверджувати, що

в 2005 році питання, пов’язані з релігійною

освітою, мали найбільший медійний і суспільний резонанс

Можна визначити наступні основні дві проблеми в сфері релігійної освіти:

1) включення вивчення релігії або релігійної етики до програми загальноосвітніх

державних шкіл;

2) визнання вищої релігійної освіти (богослов’я) та акредитації відповідних освітніх

закладів.

Включення вивчення релігії

або релігійної етики до програми

загальноосвітніх державних шкіл

Дане питання, незважаючи на дискусію, що виникла цього року, виникло ще в 1992

році. Саме тоді в загальноосвітніх навчальних закладах Л

о-Франківської областей рішеннями органів місцевого самоврядування було введено

експериментальний предмет за вибором "Основи християнської моралі".

Станом на 26 липня 2005 року за

даними обласних та міських управ інь освіти

предмети духовного спрямування ("Християнська етика", "Християнська культура",

"Основи православної культури Криму", "Основи мусульманської культури Криму" тощо)

112

V. СВОБОДА РЕЛІГІЙ ТА ВІРОСПОВІДАННЯ

від загальної кількості. Відповідно, вивченням цих предметів охоплено близько 356 000

учнів, що складає 7 % від загальної кількості.

Міністерство освіти і науки Наказом № 349 від 9 червня 2005 року зобов’язувалося в

рамках заходів з виконання Програми Кабінету Міністрів України „Назустріч людям”

розробити проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальну

середню освіту" (щодо створення умов для ивчення учнями світської етики у

навчальному процесі та релігійної (християнської)

етики у недільних школах), проте

даний закон так і не потрапив до парламенту.

Після заяви Президента України про необхі ніст впровадження школи «етики

віри», Міністерство

д ь в

освіти намагалося з вересня 2005 року включити до програми

обо

р о

щ я

ні до

про

ів культурних традицій, які внесли би міжконфесійну напругу. Крім

того

а Р м

На виконання доручення Президента України від 8 липня 2005 р. № 1-1/657 щодо

подолання моральн іти і науки України

була створена спеці льтативних курсів з

етики

в’язковим предметом етику.

Однак, представники елігійних рганізацій виступили проти такої підміни понять.

Низка організацій зробили конкретні кроки

, щоб привернути увагу громадськості та

зрушити з місця вирішення проблеми

Потрібно зазначити, що думки одо релігійної освіти в школах розійшлис . Частина

представників релігійних та громадських організацій наполягала на включен

грами державних шкіл такої християнської етики, що базувалася би на біблійній

основі без елемент

, виразно зазначалося, що викладання даного предмету повинне

вестися

обов’язково на факультативній основі, щоб не порушувати прав інших релігійних чи

атеїстичних груп. Таку концепцію поділяли: більшість протестантських Церков,

Українська соціація релігійної свободи, аналітики Центру азу кова. Дещо іншою була

пропозиція деяких представників т.зв. традиційних Церков. По-перше, курс християнської

етики повинен базуватися саме на вивченні релігійно-моральних традицій

, властивих

українському народу. По-друге, бажано зробити цей предмет обов’язковим, щоб діти й

інших релігійно-національних традицій могли ознайомитися зі звичаями, які лежать в

основі культури України

о-духовної кризи суспільства Міністерством осв

альна комісія для розроблення змісту нових факу

віри та релігієзнавства. До її складу увійшли відомі вчені-філософи, педагоги,

вчителі та представники різних християнських конфесій.

Водночас

з метою дотримання статті 35 Конституції України щодо "права кожного на

свободу світогляду і віросповідання" Міністерством освіти і науки видано наказ № 435 від

26 липня 2005 року, яким передбачено надати батькам право вибору вивчення дітьми,

починаючи з 2005/2006 навчального року, предмета "Етика" у 5–6 класах, або

факультативних курсів морально-етичної проблематики, що апробуються в регіонах.

Наприклад, "Основи православної культури", "Християнська етика", "Християнська

культура", "Основи мусульманської культури Криму" тощо. Наказом також передбачено,

що у загальноосвітніх навчальних закладах може одночасно вивчатися предмет "Етика"

та факультативний курс морально-етичного спрямування.

При цьому слід зазначити, що факультативні заняття – це додаткові заняття, які

організовуються для розширення та поглиблення знань з певної галузі відповідно до

інтересів школярів та бажання батьків. При цьому батьками на ім'я директора

загальноосвітнього навчального закладу пишеться заява щодо вибору факультативного

курсу. Мінімальна наповнюваність груп при проведенні факультативних занять

та курсів

Наказ Міністерства освіти і науки України від 26 липня 2005 року № 437.

Інтерв’ю з Петром Гануличем, генеральним секретарем Української асоціації релігійної свободи. //

http://www.risu.org.ua/ukr/religion.and.society/interview/article;6615/

ніше у номері „Національна безпека і оборона”, №8 (68) 2005, присвяченому дискусії щодо релігійного

навчання і виховання в Україні // http://uceps.org/additional/NSD68_ukr.pdf

Лист Міністерства освіти і науки України від 18.08.2005 р. № 1/9-436

Деталь

113

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД

за в н

і на 30 – 35 годин на рік. Рівень навчальних досягнень учнів з

фак

Видається, що позиція МОН є правильною, проте, на жаль, вона

була визначена

чітко лише цього року. Віддаючи переважне право батькам вирішувати питання

релігійної освіти своєї дитин зування релігійних поглядів

у школах, що відпов ері прав людини та

Конституції України. Також є позитивним більш чітке визначення предмету

фак

ня 2005 р., яким врешті

затв

го х

кон

ибором у загальноосвітніх авчальних закладах міської місцевості становить 8 учнів,

сільської місцевості – 4 учні (наказ МОН № 128 від 20 лютого 2002 року). Групи

комплектуються з одного або паралельних класів. Факультативні курси, як правило,

короткотривалі і розрахован

ультативних курсів морально-етичної проблематики не оцінюється. Навчальні

програми

та посібники факультативних курсів погоджуються відповідною науково-

методичною комісією Міністерства освіти і науки України, у даному випадку – комісією з

етики. Викладають ці курси викладачі середніх шкіл, які мають документ про

проходження відповідної курсової підготовки на базі інститутів післядипломної

педагогічної освіти.

и, МОН усунула можливість нав’я

ідає в цілому міжнародним стандартам у сф

ультативних занять з релігійної освіти та

процедури проведення таких занять.

Визнання вищої релігійної освіти (богослов’я) та акредитація відповідних

освітніх закладів

У питанні гарантій права на вищу релігійну освіту позитивним зрушенням можна

вважати наказ № 363 Міністерства освіти України від 16 черв

ерджено зміни до Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється

підготовка фахівців у

вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-

кваліфікаційними рівнями, які були прийняті Кабінетом Міністрів України ще 24 травня

1997 р. Таким чином, до розділу „Гуманітарні науки” в напряму підготовки „Філософія”

введено спеціальність „Богослов’я (Теологія)” трьох освітньо-кваліфікаційних рівнів:

"бакалавр", "спеціаліст" та "магістр". Очевидно, на черзі затвердження відповідних

навчальних програм та акредитація бо словськи

закладів.

7. Застосування ідентифікаційних номерів

Положення українського законодавства щодо введення ідентифікаційних номерів із

метою обліку фізичних осіб-платників податків прямо не обмежують свободу релігій та

віросповідання, проте це питання залишається важливим для багатьох віруючих

окремих релігійних організацій.

На спеціальних слуханнях „Свобода совісті й ідентифікація особи” у парламенті в

2005 році знову було обговорено питання обов’язковості

ідентифікаційних номерів

втексті права на релігійну свободу та прийнято ідповідні рекомендації (постанова

№ 2965 від 6 жовтня 2005 р.). У минулій доповіді ми вже достатньо детально описували

цю ситуацію. На зазначених вище парламентських слуханнях було ухвалено, що, з

одного боку, паспортна система обліку порушує цілісність та ефективність

автоматизованого банку даних Державного реєстру, але

з іншого, положення про

єдину інформаційну систему повинні бути узгоджені з нормами Конвенції про захист

особи в зв’язку з автоматичною обробкою персональних даних. У зв’язку із цим було

рекомендовано, зокрема: якнайшвидше розглянути проект закону „Про зміни до закону

про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’

язкових

платежів” (

щодо права відмовитись від ідентифікаційного номера), реєстраційний

№ 3711-1 від 8 жовтня 2003 р., та ратифікувати вищезазначену Конвенцію. Одним із

пропонованих альтернативних способів обліку була літерна або символьна форма

коду.

114

V. СВОБОДА РЕЛІГІЙ ТА ВІРОСПОВІДАННЯ

Верховний Суд України по справі № 6-19685кс03 за скаргами П. та К. на

неправомірні дії державної податкової інспекції в м. Чернігові ухвалою від 17 серпня

200

рограмні цілі або дії яких спрямовані,

зокр

ленні факти, не було

пок

аїни).

впливи на

вла

у наприкінці Д е

відкритим листом до керівників Донецького регіону, у якому говориться, що візит цей

„носить політичний

характер з метою спровокувати й посилити міжконфесійну

5 року постановив, що особа має право відмовитися від уже присвоєного їй

ідентифікаційного номера:

„Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб –

платників податків

та інших платежів" до державного реєстру не вноситься

інформація про осіб, котрі через свої релігійні переконання відмовляються прийняти

ідентифікаційний номер і офіційно повідомили про це відповідні органи Закон не

передбачає обмежень застосування згаданої норми щодо осіб, яким ідентифікаційний

номер уже було присвоєно.”

8. Релігійна нетолерантність

і розпалювання міжрелігійної ворожнечі

Відповідно до статті 37 Конституції України заборонене утворення і діяльність

політичних партій та громадських організацій, п

ема, на „розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі”.

У 2005 році було зафіксовано певне зростання як фактів релігійної нетолерантності,

так і прикладів покращення міжконфесійного клімату в державі.

З іншого боку, у державі зросла

кількість міжконфесійних конфліктів, підставою в

більшості з яких була відсутність чіткої впорядкованості в сфері майнових питань. Можна

також виділити ті випадки релігійної нетолерантності, які носять церковно-канонічний,

ідеологічно-світоглядний чи національно-релігійний характер. До них можна віднести

непорозуміння між Православними Церквами; православно-католицькі, православно-

мусульманські конфлікти і протистояння на рівні „

традиційні – нетрадиційні” конфесії;

антисемітизм. Окремо необхідно згадати про факти нагнітання релігійної

нетолерантності на публічному рівні в ЗМІ, освітньому процесі чи діяльністю певних

організацій. Подекуди релігійна нетолерантність переростає в акти вандалізму.

Держава у свою чергу взагалі часто усувається від вирішення их проблем. А

правоохоронні органи не в змозі забезпечити безпеку осіб та

культового майна не

домінуючих релігійних організацій. За 2005 рік, незважаючи на чис

арано жодної особи за розпалювання релігійної ворожнечі або за різкі вираження

нетолерантності у вигляді пошкодження релігійних споруд чи культових будинків. Хоча

було притягнуто до кримінальної відповідальності 479 осіб за наругу над могилою

(стаття 297 Кримінального кодексу Укр

Приклади

релігійної нетолерантності в міжконфесійних відносинах

Одним з основних вогнищ нетолерантності стали міжправославні відносини,

насамперед, між УПЦ (МП) і УПЦ КП. Крім взаємних звинувачень у неканонічності чи

непатріотичності, представники кожної із цих Церков використовували свої

ду, місцеву чи центральну, для обмеження діяльності іншої. Так донедавна, маючи

абсолютний вплив на

регіональну владу в південно-східних областях, представники УПЦ

(МП) перешкоджали діяльності УПЦ КП й інших конфесій. І після зміни влади вони

намагалися продовжувати таку політику. Хоча нині можна спостерігати й зворотну

реакцію – спроби використати своїх прихильників при новій владі представниками інших

конфесій для тиску на громади УПЦ (МП).

У зв’

язк з візитом травня 2005 р. у он цьку область Предстоятеля УПЦ

КП Патріарха Філарета, який є основним об’єктом нападів ЗМІ й організацій УПЦ (МП),

група священства і віруючих Донецько-Горлівської єпархії УПЦ (МП) звернулася з

115

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД

ворожнечу”. Автори листа просять представників влади утриматися від офіційних

зустрічей з владикою Філаретом.

Київ д

ж і

виявом

рел

енні церковного статуту та

місцеву владу у втручанні у

вну

р М

) в Ужгороді о. Димитрій Сидор

вис

их відносин. Деякі прицерковні

орга

Прес-служба Донецької єпархії УПЦ Київського Патріархату повідомила, що в ніч з 5-

го на 6-е липня 2005 року було вчинено акт вандалізму на місці будівництва

Кафедрального собору Святого апостола Андрія Первозванного в місті Донецьку.

„Невідомі” особи зламали та

викрали святий хрест, який був освячений Патріархо

ським і всієї Руси-України Філаретом 30 травня 2005 року пі час його візиту в

Донецьку єпархію. Прес-слу ба єпарх ї УПЦ КП нагадала, що цьому освяченню

намагалися чинити перешкоди певні політично-релігійні кола на чолі з політиком О.

Базилюком, головою Слов’янської партії, яка прикриваючись гаслами

на захист

Московського Православ’я в Україні, намагається дестабілізувати міжрелігійний клімат у

Донбасі. “Подібні акти вандалізму, – йдеться у заяві прес-служби Донецької єпархії УПЦ

(КП), – стають своєрідною сумною „традицією” для Донеччини… і, на жаль, деякі

державні чиновники потурають цим процесам у нашому регіоні, використовуючи такі

поняття, як відділення Церкви від

держави, на користь виправдання подібних дій

релігійних фанатиків Московського Патріархату, забуваючи, що такі дії є не

ігійних почуттів, а справжнім хуліганством”

Ще більш гострою виявилася ситуація в Одеській єпархії УПЦ (МП). Православній

громаді с. Каменське Арцизького району Одеської обл. надійшла з єпархіального

управління вказівка добровільно передати свій храм у власність єпархії. Це викликало

обурення громади на чолі зі священиком Василем Время. На своїх зборах в присутності

голови і секретаря сільради громад

прийняла рішення перейти під юрисдикцію УПЦ КП,

а єпископ Одеський УПЦ КП Яків (Макарчук) звернувся до влади з проханням не

допустити силового захоплення храму в с. Каменське представниками єпархії УПЦ (МП).

У відповідь єпархіальна рада Одеської єпархії УПЦ (МП) поширила заяву, у якій

звинуватила о. Время в поруш

трішньоцерковні справи. Священика було позбавлено сану, а від влади вимагалося

не перереєстровувати статут громади с. Каменське. Як повідомив РІСУ о. Василь, на

нього й надалі чиниться тиск з боку п едставників керівництва єпархії УПЦ ( П). Він

також зазначив, що в Одеській області представники УПЦ (МП) перешкоджають

відродженню парафій Бессарабської православної митрополії в складі Румунського

Патріархату, яка існувала на цій території до Другої світової війни.

У західних областях і надалі виникають конфліктні ситуації у православно-греко-

католицьких відносинах. В основі абсолютної більшості з них лежить майнове питання і

загалом вони не впливають на міжконфесійні відносини в регіоні, хоча

й творять

осередки релігійної нетолерантності.

Настоятель Хрестовоздвиженського собору УПЦ (МП

тупив проти будівництва в місті двох храмів УГКЦ. Особливо його потурбувало те, що

один із запланованих храмів буде розташований поруч із собором УПЦ (МП), що він

назвав «агресивними діями греко-католиків щодо православного населення».

Чи

не найбільш яскравим прикладом релігійної нетолерантності в православно-

католицьких відносинах став виступ керівництва Московського Патріархату й УПЦ (МП)

проти перенесення центрального офісу Глави УГКЦ до Києва в серпні 2005 року.

Керівництво Московської Патріархії заявило, що це є недружній щодо православних

віруючих акт, приклад католицького прозелітизму на православній території, який

призведе до загострення

православно-католицьк

нізації і близькі до них політичні сили, як Союз православних громадян,

Прогресивно-соціалістична партія і Політична партія «Братство» провели ряд заходів

проти перенесення Глави УГКЦ до Києва, де будується центральний собор цієї Церкви, у

УПЦ КП: Донбас залишається релігійно нетолерантним регіоном //

http://www.risu.org.ua/freedom/news/article;6013/

116

V. СВОБОДА РЕЛІГІЙ ТА ВІРОСПОВІДАННЯ

т.ч.

ї громадянин Нігерії Сандей Аделаджа займається на

тер

н у

єпископ

Вол

млі

для побудови капища „Єдиному богу всесвіту – Дажбогу”. „Для всіх нас є

під час Богослужіння з нагоди переїзду Верховного Архієпископа кардинала

Любомира Гузара.

Й надалі спостерігаються випадки нетолерантності між т.зв. традиційними та новими

релігійними рухами, у т.ч. християнськими. Переважно це є спонтанною реакцією на

появу своєрідної конкуренції. Особливо це важко переживають православні віруючі і

духовенство, для яких звичною з

радянських часів стала моноконфесійність.

Голова Всеукраїнського Православного Братства Валентин Лукіяник від імені

православної громадськості висловив занепокоєння з приводу намірів релігійної

організації „Посольство Боже” організувати 12 червня багатотисячну акцію на Майдані

Незалежності і закликав не допустити цієї акції. Він нагадав про те, що ще 20 травня 2002

року до Держкомрелігій надійшла інформація з Адміністрації

Президента України, згідно з

якою пастор цієї релігійної організаці

иторії України деструктивною діяльністю. „Ми вважаємо, що здійснення в центрі

столиці масових акцій організацією, діяльність якої викликає в суспільстві занепокоєння в

зв'язку з маніпуляцією її лідерами свідомістю громадян України, – це шлях до ускладнення

як релігійної

, так і суспільної ситуації в країні,” – сказано в зверненні голови ВПБ.

У декількох випадках окремі свідки Єгови під час релігійного служіння зазнали

брутального поводження зі сторони недружніх господарів помешкань. Оскільки такі дії є

злочином, вчиненим проти особи, кожна людина сама приймає рішення про те, чи

вдаватися до юридичного захисту, чи

ні. В одному випадку священик місцевої церкви

брутально побив групу свідків Єгови. Порушник причинив «тілесні ушкодження

середнього ступеня» і такі дії класифікуються як кримінальний злочин. Проте

відповідальні органи з великою неохотою розслідують та і випадки. У вищезгаданій

справі вони відмовили відкрити кримінальну справу та розслідувати її за статтею 161

Кримінального Кодексу України (розпалювання

релігійної ворожнечі). За фактом такої

відмови пода о позов до с ду.

У відкритому листі до духовенства, пасторів, Президента та всього українського

народу від 16 листопада від імені Української Міжцерковної Ради, яка складається з

представників різних християнських, переважно протестантських Церков,

одимир Гарбар висловив своє занепокоєння рішенням Вінницької міської ради про

виділення зе

очевидним той факт, що ми, які проголосили себе християнським народом, не змогли

позбавитися від цілої маси язичницьких традицій. Наявність ідольського капища – це не

просто побудова якоїсь споруди, це не просто будинок розпусти, це місце духовної

розпусти. Закликаємо всі Церкви скористатися

тою духовною владою, котрою наділена

Церква, молитовно об’єднатись, щоб не допустити того прокляття, яке може впасти на

нас за духовну розпусту народу”, – сказано в зверненні.

У 2005 році створено греко-католицьку громаду в м. Євпаторія (АР Крим). Не маючи

власного храму, вони орендували приміщення спочатку в єдиній у місті українській

бібліотеці, а пізніше в бібліотеці курортної поліклініки. Як розповідає священик Богдан

Костецький, за півроку існування громада зросла в кілька разів. Під час Йорданських

свят 2006 року о. Богдан зі членами громади був запрошений освятити приміщення

школи №13. А на другий день директора Ольгу Олексіївну Тимошенко викликали у

міськвно і попередили: якщо вона

ще хоча би раз запросить до школи уніатського

свя в ощеника, то буде з ільнена з роботи. З гірк тою отець Богдан розповідає також про те,

що всі вивіски про діяльність УГКЦ у місті зривають.

У 2005 році, на думку єврейських організацій, в Україні зросла кількість антисемітських

виступів та виявів нетолерантності до представників юдейського віровизнання.

Зафіксовано

кілька випадків вандалізму щодо юдейських будинків молитви (переважно антисемітські

написи на стінах).

117

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД

В Умані, місці, куди щорічно з’їжджаються для релігійного паломництва євреї з усіх

країн світу, щоб вклонитися могилі рабина На мана, серпня стався інциден . Народний

депутат Петро Кузьменко разом із судовими виконавцями спробував забрати найбільшу

не тільки в Черкаській області, в Україні, але й у всій Європі синагогу на 5 тисяч місць. У

зв’язку із цим, президент Всеукраїнського єврейського конгресу та Об’єднаної єврейської

громади України Вадим Рабинови

х 4 т

ч звернувся до Генерального прокурора України

Свя

ь К щ

паломниках, які щороку прибувають, щоб

відв

раїні та світі. Вадим Рабинович,

ком цей факт „волаючим злочином на

расистській основі”. Він не

вва

крито пропагуючи расову й національну

нен

льтур, національностей та релігій.

онаціональних та регіональних телеканалах було показано подібні відеофільми

та р

олюючих органів не було,

том

політичних сил. Серед них варто згадати газети „Крымская правда” та деякі інші

проросійські видання Криму, які постійно нагнітають антимусульманську атмосферу.

тослава Піскуна з проханням „не допустити осквернення почуттів віруючих і

терміново взяти під особистий контроль цей інцидент в Умані”. Конфлікт стався через те,

що Фонд рабина Нахмана, якому належить

синагога, заборгував фірмі „Шанс”, яка

належит П. Кузьменку, 2 млн. доларів. рім того, юдеї жаліються, о П. Кузьменко

протягом років намагався спекулювати на

ідати могилу великого рабина.

Увечері 28 серпня група молодих бритоголових людей у центрі Києва жорстоко

побила одного зі студентів єшиви (юдейської школи) при Центральній синагозі

Бродського

Мордехая Моложенова. Йому завдали численні удари ногами та битими скляними

пляшками. Через особливу увагу до цього злочину Міністерства внутрішніх справ

підозрювані у вчиненні нападу доволі швидко були затримані. Ця подія викликала

бурхливу реакцію єврейської громадськості в Ук

ентуючи подію, назвав

жає його випадковим, а пов’язує зі зростаючим, за його словами, поширенням

фашистської пропаганди в столиці України. „Від

ависть, розпалюючи міжнаціональну незгоду, вільно продаються сотні газет та

журналів фашистського толку”. Серед таких видань В. Рабинович назвав журнал

„Персонал”, газети „Персонал-плюс”, „Українська

газета-плюс”, „Ідеаліст” та інші. Також

крайню стурбованість інцидентом висловило посольство Ізраїлю. „Мене в саме серце

вразила ця історія. Ми всі маємо докласти зусиль, щоб подібні випадки стали

неможливими”, – наголосив Віктор Ющенко, коментуючи інцидент з побиттям студента

юдейської школи в центрі Києва. Він підкреслив, що українська влада сьогодні повинна

відстоювати принципи

поваги до людей всіх ку

Інші приклади релігійної нетолерантності та розпалювання релігійної

ворожнечі

У 2005 році не виявлено багато публікацій у друкованих ЗМІ, які містять ознаки

релігійної нетолерантності. Більшість з них – це статті антисемітського змісту.

Експерти Інституту релігійної свободи говорять про небезпеку трансляції на території

України телевізійних програм

та публікацій матеріалів у пресі, які розпалюють релігійну

ворожнечу та призводять до суспільного протистояння на релігійній основі. На кількох

загальн

епортажі, зокрема, у програмі «Чорний квадрат» на ТРК «Київ»; програмі «Цілком

таємно. Секти» на СТБ; фільмі «Замах на свободу» (створений громадською організацію

Спілка захисту сім’ї та особистості», м. Київ); фільмі «Релігія. Політика. Екстремізм»

(створений Дніпропетровським Центром допомоги жертвам деструктивних культів

«Діалог») тощо. Однак належної реакції з боку державних контр

у не можна виключати можливість підготовки наступних фільмів і телепрограм, які

пропагують релігійну нетерпимість та вороже ставлення до людей

за ознакою релігії.

Публікаці , що можна кваліфікувати як розпалювання релігійної ворожнечі,

з’являються переважно в регіональній пресі (наприклад, «Українська газета. Русский

вариант» у м. Києві, газета «Деловые новости» у м. Херсоні, газета «Ровеньковские

вести» у м. Ровеньки Луганської області, газета «Донецкие новости» у м. Донецьку тощо)

або виданнях політичних партій,

насамперед проросійських і лівих чи крайньоправих

118

V. СВОБОДА РЕЛІГІЙ ТА ВІРОСПОВІДАННЯ

Зросла кількість нетолерантних публікацій в електронних ЗМІ. У цьому плані

особливою нетерпимістю відрізняється сайт організації „Единое Отечество”

(www.otech stvo.org.ua), яку як і Союз православних громадян України, очолює Віктор

Кауров. На цьому сайті

e ,

постійно публікуються матеріали, які можна трактувати як такі,

що

побутові прояви нетерпимості до

пре

ї школи за пропаганду

ант

адання інформації про релігійні секти, хоча законодавство не

пер

нав

. Зазвичай, вони пов’язані з

молодими людьми, які жбурляли різні предмети в місцеві культові споруди та пошкодили

їх. У деяких випадках сп’яніння. В інших

випадках це було зроб

У ніч з 18 на 19 червня невідомі вимазали мазутом фронтон католицького

храму св.

Йос

л в

лі

Оде

ображають почуття вірних багатьох конфесій, насамперед, УПЦ КП, УГКЦ, і

нагнітають

релігійну нетерпимість.

Важливим фактором виховання релігійної толерантності має бути школа. Проте

часто в ній якраз і виявляються історичні чи

дставників інших конфесій. Так, прокуратура Кіровоградської області порушила

справу проти вчителя Несватківської загальноосвітньо

исемітизму й релігійної нетерпимості.

Навчальний план та програма курсів підвищення кваліфікації вчителів

з основ безпеки

життєдіяльності

передбачає в розділі „Безпека інформаційного простору. Сучасна

інформаційна система” викл

едбачає такого терміну й, відповідно, у даному розрізі частіше всього наперед

’язується власне розуміння цього поняття, що часто несумісне з концепцією свободи

релігій та віросповідання й рівністю всіх релігійних організацій. Пізніше, вчителі

шкіл

передають цю інформацію учням у середніх школах.

Випадки вандалізму

Вандалізм є одним з найбільш поширених прикладів силового вираження релігійної

нетолерантності та нетерпимості в суспільстві.

На постійні випадки вандалізму жаліється вірменська громада у Львові. За словами

настоятеля громади о. Тадеоса Ґеворґяна, біля їх храму, який є головним собором

Вірменської Апостольської Церкви

в Україні, постійно відбуваються акти вандалізму:

невідомі розбивають пляшки і вікна, ламають загородження. Правда, як зазначає отець-

настоятель, останнім часом вандали вже не розписують ззовні стіни храму, як це було

колись. Громада не може собі дозволити платну охорону, тому вона звертається до

влади про захист, тим більше, що вірменський собор

є однією з найцінніших пам’яток

історико-архітектурного заповідника Львова.

Працівники лікарні в м. Чорткові (Тернопільська обл.) перекопали стародавній

єврейський цвинтар, розташований на прилеглій до лікарні території, з тим, щоб

використовувати цю ділянку як сад. Це було зроблено, незважаючи на те, що кладовище

зареєстроване як пам’ятка історії. Цей цвинтар є

одним із найстародавніших єврейських

поховань у Чорткові, датоване початком XVII століття. За словами Якова Баранова,

провідника єврейської спільноти Чорткова, серед похованих є засновник хасидського

руху Чорткова рабин Давид Моше Фрідман, тому кладовище є місцем паломництва

юдеїв.

Як повідомили в Управлінському бюро релігійної організації Свідків Єгови в Україні,

зафіксовано 34 випадки вандалізму щодо

їхнього майна

такі молодики перебували в стані алкогольного

лено з причини релігійної нетерпимості.

ипа, що по вулиці Декабристів у Миколаєві. Це не перший випадок осквернення

католицьких святинь на півдні України, – повідомила прес-служба Одесько-

Сімферопо ьської єпархії РКЦ. У ніч перед похороном Папи І ана Павла ІІ храм св.

Йосипа закидали яйцями. Подібний акт вандалізму був вчинений тоді ж в Ізмаї

ської області. „

Мене турбує, що це вже не перший випадок агресії проти Католицької

Церкви в Миколаєві цього року, – сказав єпископ Одесько-Сімферопольський РКЦ

Лист Міністерства освіти і науки України від 25 липня 2000 року № 1/9-315.

119

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД

Бро д

Оле

ю зіркою в колі, під малюнком написали три шістки, що

підт

липня на двох

голо

у майданчику

собору УГКЦ у Києві. На думку громади, це був умисний

підп

бних пам’ятників, а деякі

з ни м а с о

бразливий напис з

погр

н, і це – перший акт вандалізму в нашому районі, – говорить

Ібраїмов. – Але, очевидно, у тих, хто не хоче, щоб у нас усе було

добре, руки доходять

вже й до окраїн К із Сімферополя”.

„Працівникам правоохо 1-2 місяців не

знайдуть

ніслав Бернацький. – Мене ивує також, що влада Миколаєва практично не реагує

на ці хуліганські витівки, спрямовані проти наших віруючих”. Єпископ Бернацький

звернувся з відповідною заявою до голови Миколаївської облдержадміністрації

ксандра Садикова.

На масиві „Сонячний” м. Тернополя невідомі розіп’яли чорне кошеня і осквернили

ікону. Паперову ікону прибили до дерева величезним цвяхом

. Очі Ісуса викололи, образ

замалювали червоною п’ятикутно

верджує версію, що це справа рук сатанистів.

Великі написи антисемітського характеру з'явилися в середині

вних синагогах Дніпропетровська – Малій і Центральній.

У Києві осквернено центр громади реформованого юдаїзму „Га Тіква”.

Біля входу до

центру 13 червня 2005 року було виявлено антисемітські написи, свастику та малюнок

повішеної Зірки Давида. Поряд був також напис, у якому Президента Віктора Ющенка

називали ворогом України.

У Донецьку вночі невідомі розбили 27 вікон у храмі Сергія Радонежського УПЦ (МП).

Зранку 19 листопада загорілася тимчасова дерев’яна каплиця, розташована на

будівельном

ал, на що вказують певні факти. Відкрито кримінальну справу.

Міліція займається розслідуванням акту вандалізму на мусульманському кладовищі

в селі Калинівка Чорноморського району, де невідомі зловмисники осквернили декілька

могил. До розслідування підключилося місцеве відділення СБУ. Як повідомив голова

Чорноморського регіонального меджлісу

кримських татар Велі Ібраїмов, інцидент

відбувся в ніч з 30 на 31 серпня. Вандали повалили вісім надгро

х цілко зруйнув ли. Крім того, на тіні молитовного будиночка, розташован го на

території кладовища, у ту ж ніч з’явився видряпаний каменем о

озами й нецензурною лайкою на адресу кримських

татар. амі кримські татари

думають, що те, що сталося на кладовищі – справа рук малолітніх зловмисників. „На

мою думку, це зробили діти, але під чиїмсь керівництвом, – уважає В. Ібраїмов. – На

такий висновок мене наштовхує та обставина, що вандали не торкнули більш міцні

пам'ятники, а повалили винятково ті, котрі були під

силу навіть дітям”. Голова

регіонального меджлісу відзначив, що Чорноморський район до останнього часу

вважався одним із найбільш спокійних у Криму з погляду міжнаціональних конфліктів. „У

нас узагалі тихий регіо

риму. Можливо, цими вандалами командував хтось

ронних органів ми сказали, що, якщо вони протягом

винних у тому, що сталося, ми самі їх знайдемо й покараємо, – додав Ібраїмов.

– Однак керівництво міліції і СБУ пообіцяло нам, що не

закриє кримінальну справу по

даному факту, поки злочинці не будуть арештовані”.

9. Дискримінація за релігійною ознакою

Згідно зі статтею 24 Конституції, громадяни України мають рівні конституційні права і

свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками

релігійних та інших переконань. Заборона дискримінації релігійних організацій

конкретизується в статті 5 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”.

На початку 2006 року Україна ратифікувала Протокол №

12 Європейської Конвенції

про захист прав людини та основоположних свобод, яким встановлено загальну

заборону дискримінації, в тому числі й за ознакою релігії.

120

V. СВОБОДА РЕЛІГІЙ ТА ВІРОСПОВІДАННЯ

Загалом в Україні важко відстежити випадки дискримінації фізичних осіб за

релігійними мотивами, з-за того, що ці люди часто не бажають скаржитися на своїх

кри

ає, Державна податкова інспекція застосовує поняття „культові

пос т ,

з а в

ання релігійних організацій нехристиянського віровчення.

ти-релігієзнавці і якими „

вивчався

пор а

Кауров

вдників або не розуміють наявності у них прав щодо заборони подібної дискримінації.

Дискримінація релігійних громад є достатньо поширеною. Приклади щодо

нетерпимості, розпалювання релігійної ворожнечі, процесу видачі земельних

ділянок під

культові будівлі яскраво показують відмінності в ставленні до релігійних організацій у

залежності від їх віросповідання.

У законодавстві така дискримінація заборонена. Проте деякі нормативні акти

фактично встановлюють дискримінацію за релігійною ознакою.

Наприклад, це стосується питання оподаткування ПДВ. Ще 12 вересня 1997 року

Кабінет Міністрів України Постановою № 1010 затвердив Перелік культових послуг

та

предметів культового призначення, операції з надання і продажу яких звільняються від

обкладання податком на додану вартість. УГСПЛ надіслало запит до його розробника,

Міністерства фінансів України, щодо неповноти даного переліку, оскільки ним враховано

лише культові послуги та предмети культового призначення, що належать виключно

християнським релігійним організаціям. Усі інші фактично залишилися поза

цим

переліком.

Ситуація ускладнюється тим, що проблема не тільки в ПДВ. Відповідно до статті

7.11.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” неприбуткові релігійні

організації мають право отримувати доход від культової діяльності. Оскільки в законі

такого визначення нем

луги” зі згаданого вище Переліку, до ко рого як

ми вже гадув ли, не ходить

значний перелік культових послуг нехристиянських організацій.

Таким чином, законодавством установлені дискримінаційні норми щодо

оподаткув

На запит УГСПЛ Міністерство фінансів відповіло, що даний перелік був

затверджений за результатом „розгляду пропозицій зацікавлених релігійних організацій”

та релігієзнавчої експертизи, яку здійснили спеціаліс

ядок надання релігійними організаціями культових послуг т використання предметів

культового призначення, можливий їх вплив на здоров’я та безпеку громадян тощо”.

Міністерство фінансів також зазначило, що даний перелік можна доповнити шляхом

здійснення релігієзнавчої експертизи віросповідної та культової діяльності відповідних

релігійних організацій.

10. Політична діяльність релігійних організацій

Найбільш чітка група підтримки з боку політичних сил сформувалася довкола УПЦ

(МП). До неї насамперед належать: Комуністична партія України (найстарший політичний

партнер УПЦ (МП)), Партія регіонів, Соціалістична партія України, Прогресивно-

соціалістична партія України (яка навіть сформувала блок з прицерковною організацією

Сою м хзо православни громадян України) та інші. На сайті прес-служби

УПЦ (МП) на чолі

з В. Анісімовим – www.pravoslavye.org.ua – час від часу з’являються повідомлення про

„релігійну” (насамперед захист канонічного православ’я) діяльність партій, які носять

відверто рекламний характер.

З осені 2005 року активізувалося залучення церковних структур УПЦ (МП) у виборчі

перегони. Причому, між деякими прицерковними організаціями розпочалась політична

боротьба, оскільки вони співпрацюють

з різними партіями. Так, певна конкуренція

виникла між згаданим Союзом православних громадян, який підтримав блок лідера

прогресивних соціалістів Н. Вітренко і у списку якого лідер СПГ В. зайняв 10

121

Захаров Є.Ю. Яворський В.М. Права людини в Україні - 2005

Подождите немного. Документ загружается.