Зінько С.Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Подождите немного. Документ загружается.

А. Іскандара [769]. Х. Ріннаві [1117] стверджує, що “A l -Ja z e e ra” є свідченням

ровалу консервативних режимів регіону у контролі за арабськими ЗМІ.

“

Al-Jazeera” не тільки знівельов

є маргінальн

роль арабських ЗМІ, але

й ставить під сумнів перевагу

NN і ВВ

Серед праць, які прямо чи опосередковано досліджують проблема-

ику близькосхідного інформаційного простору та ролі мусульманських

країн Близького Сходу у міжнародних ін

ормаційних відносинах,

слід виокремити дослідження Дж. Альтермана стосовно впливу транс-

національних медіа на соціальні зміни в арабськом

світі [473], праці

Дж.

ндерсона про транснаціональне громадянське с

спільство, роз-

виток інституційної бази та вплив інформаційної революції на держави

лизького Сходу [486] та знакове дослідження Г. Банта “Іслам у цифровій

рі: електронний джихад, онлайн-фетви та ісламські кіберсередовища”

[586].

На

ваг

засл

гов

ють дослідження Д.

йкельмана та Дж.

н-

ерсона про нов

мед

льманськом

св

та виникнення як

сно

відмінної публічної сфери [637], праця К. Хафеза щодо ролі медіа у де-

ократизації на Близькому Сході і вивчення глобальних та регіональних

акторів впливу [706] та дослідження Р. Лолкера “Іслам в Інтернеті. Нові

орми релігії у кіберпросторі” [841]. Слід зауважити, що зазначені праці

арактеризуються значним мед

йним детерм

змом, майже повним

гно-

ванням питань ін

ормаційної геополітики та чіткого виокремлення

відмінностей мусульманського і арабського інформаційного простору,

що є п

дставою для автора застосувати мультидисципл

нарний п

дх

а використати метод пор

вняльного анал

зу у досл

дження рол

мусуль-

анських країн Близького Сходу в ін

ормаційному вимірі сучасних

мі

жнародних в

дносин

Проблематика міжнародних інформаційних відносин

контексті

країн Заход

достатньо висвітлена.

днак дослідження комплексної вза-

мозалежності глобального та близькосхідного інформаційного простору

сучасних м

жнародних в

дносинах, рол

їх структурних компонент

в,

вплив інформаційних технологій на появу нових суб’єктів міжнародних

дносин, зокрема, в

ртуальних соц

альних сп

льнот та в

ртуальних

коал

й, а також зм

ну рол

ваги традиц

йних та умовно традиц

йних

б’єктів (держави, міжнародні організації, терористичні і радикальні

організації і засоби масової інформації) ще недостатні.

Поза увагою більшості дослідників залишається аналіз ісламського

чинника у міжнародних інформаційних відносинах і стратегій публіч-

ної дипломатії близькосхідних держав, а також оцінка ефективності

ін

ормаційної політики неурядових акторів. Окрім того, зазвичай не-

остатньо врахов

ється фактор детериторіалізації близькосхідного

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

ін

ормаційного простору, а також вплив ін

ормаційних стратегій

іаспорних спільнот на формування близькосхідного інформаційного

едовища.

пропонованому дослідженні здійснена спроба аналізу міжнародно-

олітичних процесів, до яких безпосередньо залучені близькосхідні

країни, через призму впливу ін

ормаційної революції і розширення

егіонального інформаційного простору, взаємозв’язків інформаційної

еволюції, динамічної геополітики та глобалізації у близькосхідному

ередовищ

ершом

розділ

розглян

то теоретичн

аспекти досл

дження

іжнародних ін

ормаційних відносин на Близькому Сході та роль країн

егіону у процесі формування глобального інформаційного простору.

роаналізовані концептуальні положення праць вітчизняних, близькос-

ідних і західних дослідників щодо окремих аспектів

ункціонування

егіонального медіа- і кіберпростор

, а також можливість верифікації

західних загальнотеоретичних концепцій

контексті близькосхідного

ін

ормаційного середовища

другому розділ

основна увага зосереджена на комплексному

аналізі ідеологічних, релігійних й етнолінгвістичних передумов

ор-

ування близькосхідного інформаційного середовища. У контексті

ідеологічного спрямування висвітлено ін

ормаційно-пропагандистську

іяльність панісламістських і панарабських організацій. Проаналізовано

ротиборство у медіа- та кіберсфері, яке здійснюється представниками

иїзму та сунізму, а також окремими мазхабами. На підставі ретро-

пективного аналізу констатовано зростаюче значення арабської мови, а

акож зм

цнення позиц

й ем

грантських мов х

нд

та урду, що вит

сняють

з авансцени англійську та

ранцузьку мови.

етій

озді

присвячений одном

з ключових аспект

в вплив

інформаційної революції — поширенню інформаційно-ком

нікаційних

ехнологій у регіоні. Виокремлено внутрішньорегіональні особливості

озвитку

ІКТ

з метою виявлення регіональних лідерів та аутсайдерів у

аній с

ері.

Основна увага зосереджена на ролі регіональних медіа, зокрема,

ателітарного телебачення, у формуванні близькосхідного інформацій-

ного простор

. Важливим елементом вист

пає кіберпростір як фактор

оліваріантності міжнародних ін

ормаційних відносин на Близькому

ході. Розкрито механізм феномену ”малих ЗМІ”, який каталізується

егіональними військово-політичним кон

ліктами.

четвертом

розділ

акцентовано увагу на ін

ормаційно-про-

агандистських складових близькосхідних конфліктів — палестинсько-

зраїльського,

ракського та л

ванського.

ст

уп

Основного значення у сучасному близькосхідному інформаційному

середовищі набуває взаємодія нових і традиційних акторів з врахуван-

ням “мережевого ефект

”, а також вплив кіберакцій, що здійснюються

радикальними

терористичними орган

зац

ями.

’ятий

озді

присвячено ін

ормаційним аспектам міжнародних

відносин на Близькому Сході, зокрема, особливостях імплементації пу-

блічної дипломатії у регіоні. Розглянуті стратегії публічної дипломатії

ін

ормаційних лідерів регіону на кшталт Саудівської Аравії, Ірану та

Єгипт

, але й держав-реформаторів (К

вейт, Катар, ОАЕ, Бахрейн) та

“

тсайдерів” інформаційної сфери (Оман, Ємен). Виокремлено феномен

”

близькосхідизації” зовнішньої політики та роль турецького чинника

на Близькому

ході.

остом

розділ

проаналізовано стратегії публічної дипломатії

США та західноєвропейських країн на Близькому Сході. У рамках дослі-

ження ін

ормаційних стратегій діаспорних спільнот Європи та США

тко артик

льовано їх в

дм

нност

, виокремлено перспективн

напрямки

розвитку діаспорної медіа- та кіберполітики.

Особлива актуальність даного дослідження щодо України поясню-

ться наявн

стю у держав

значної мусульманської сп

льноти, яка зазнає

інформаційних впливів з боку близькосхідних держав. Окрім того, до-

слідження ролі держав Близького Сходу у глобальному інформаційному

середовищі, а також їх національних ін

ормаційно-пропагандистських

стратегій має прикладне значення при

ормуванні зовнішньополітичної

стратегії Україні у країнах близькосхідного регіону.

Автор не претендує на вичерпне і остаточне висвітлення пробле-

атики, представленої у пропонованому досл

дженн

залишає прост

ля подальших наукових дискус

й.

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

РОЗ

ІЛ ПЕРШИ

ЕОРЕТ

ЧНІ

СПЕКТИ

ДОСЛІДЖЕННЯ

ІЖНАРОДНИХ

НФОРМАЦІЙНИХ

ІДНОСИН НА

ЗЬКО

У СХО

1.1. С

часний стан дослідження

іжна

одних ін

маційних від-

осин в

егіон

зарубіжній науковій літературі, присвяченій інформаційним тех-

нологіям у країнах Близького

ходу, домінують праці, що досліджують

вплив ін

ормаційних технологій на діяльність радикальних екстреміст-

ьких організацій, утворення близькосхідного медіа-простору, а також

вплив кіберпростор

на форм

вання нових соціальних та релігійних

дентичностей.

ожна виокремити декілька підходів до трактування ролі ін-

ормаційних технологій у близькосхідному середовищі та ролі країн

лизького Сходу у процесі формування глобального інформаційного

ростору.

ший пі

хі

акцент

є на інтерпретації ін

ормаційних технологій

к інстр

мент

“м’якої влади” та способ

реалізації державної п

бліч-

ної політики і загалом відображає американські національні інтереси.

цій концепції близькосхідне середовище виступає об’єктом західної

ін

ормаційної стратегії, визначальним стає військово-стратегічний ас-

ект концепції ін

ормаційного простору. Цей підхід, притаманний для

ж. Арквіли і Д. Ронфельда [515, c. 48], Р. Пауера [1092, c. 51–56], В. Швартау

[1161, c. 13], Д. Роткопфа [1126, c. 325], Д. Больєра [558, c. 15] та Дж. Розена

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

[1124, c. 65–82], є досить неоднозначним, оскільки демонструє значну за-

ангажованість та суб’єктивізм.

Другий пі

хі

іль

ритаманний для досл

дник

в м

льман-

ських країн, основним завданням вважає подолання ін

ормаційного

неоколоніалізму, “цифрового розриву” та продукування мусульман-

ської “інформаційної альтернативи”, спроможної скласти конкуренцію

західним ін

ормаційним потокам. Представлений працями Х. Аміна

[481, c. 28], Ф. Мерніссі [1007, c. 5–7], М. Аїша [526, c. 33], М. Ель-Нававі,

а А. Іскандара [645, c. 48–49], А. Махм

да [847], Н. Сакр [1141, c. 4], пере-

важно акцент

ваг

на соц

ально-пол

тичних, етичних та рел

йно-

св

то глядних аспектах.

НТР спричинила створення ін

ормаційного суспільства, а ін

ор-

ація стає основним знаряддям влади. Зростаюча роль ін

ормації та

ін

ормаційних систем лежить в основі

он

еп

ці

маційного с

спіль-

ства (Е. Мас

д, Д. Белл, Е. Тоффлер). Елвін і Хейді Тоффлер зазначають:

“

Ми р

хаємося до зовсім іншої стр

кт

ри сил, що розділяє світ на три

чітко визначені протилежні ворогуючі цивілізації.

имвол першої, як і

колись — мотика, другої — конвеєр, третьої — комп’ютер. Народи цивілі-

зації третьої хвилі продають або подають у формі гуманітарної допомоги

ін

ормацію та нововведення, менеджмент, нові технології та програмне

забезпечення усім іншим народам світу” [329, c. 21–25].

Розгляд ролі нових ін

ормаційних технологій

часних між-

народних в

дносинах актуальний як з теоретичної, так

з практичної

очки зору.

мінюється і предмет міжнародних відносин, оскільки якісні

новац

ї зм

нюють

процес прийняття зовн

шньопол

тичних р

шень.

Новітні технології транс

ормують відносини між державами, сприяють

виходу на міжнародну арену нових акторів: суспільних рухів,

інансових

п та рел

йно-пол

тичних сп

льнот.

Нові інформаційні технології впливають на с

часні міжнародні

відносини, включно з транс

ормацією ролі держави у міжнародних

відносинах та

ормами міжнародних кон

ліктів. Інформаційна револю-

ція

призвела до докор

нного перегляду рол

державного суверен

тету

ержав у сучасних міжнародних відносинах [514].

ермін “інформаційна війна” став активно застосовуватись після

роведення операції “Б

ря в п

стелі”

1991 р., де новітні інформаційні

ехнології були вперше застосовані як засіб ведення бойових дій [1162].

Однак кон

лікт у Перській затоці 1991 р. не можна вважати повністю

ін

ормаційним, оскільки ін

ормаційні технології використовувалися

як “підсилювачі” звичайних озброєнь. Представники тео

ії ін

ма-

ційної безпеки та ін

маційного те

изм

розглядають ”кібервійни”

а “інформаційні військові дії” і виокремлюють кілька напрямів до-

Тео

етичні аспекти дослідження

міжнародних інформаційних відносин на Близькому Сході

лідження.

а емпіричному рівні аналізується використання сучасних

ін

ормаційних технологій для підсилення конвенційних методів веден-

ня війни, як

випадк

операції “Б

ря в п

стелі”. Також дослідж

ється

використання терористичних та насильницьких акт

в, зд

йснених за

опомогою інформаційних технологій. Глобальна інформаційна війна

відрізняється від комп’ютерних злочинів тим, що передбачає ворожі дії

з боку супротивника у боротьбі за політичну гегемонію чи лідерство на

инках [1092, c. 68].

начна

вага надається вивченню кібертероризм

за

частю

ерористичних гр

п або із зал

ченням спецсл

жб та

рядових кіл держав.

цінка впливу ін

ормаційних технологій на

ормування зовнішньої

олітики і вирішення питань національної безпеки за допомогою ІТ

висвітлена в працях В. Оуенса і Дж. Ная [1075, c. 57]. Автори виходять за

ежі поняття “кібервійна” і акцентують увагу на “владі над контентом”,

ка тракт

ється як “м’яка влада”[1075, c. 54].

Міжнародна політика інформаційної доби означена дослідника-

к:

— кіберполітика. Д. Роткоп

вважає, що політика реалізму змі-

нюється кіберполітикою, яка значно розширює коло акторів та сприяє

ережевості їх взаємовідносин.

ауковець наголошує, що політична

а військова влада може бути підсилена інформаційною складовою

[1126, c. 325].

ерпростір —

ирше поняття, ніж

нтернет, оскільки

охоплює електронне ін

ормаційне середовище з високим ступенем

взаємодії. Стратегія інформаційної безпеки передбачає захист власних

лектронних мереж, а також проведення операцій щодо слабких ланок

ереж противника;

—

іaполітика

Л. Едвардс відводить основну роль у

ормуванні

іжнародної політики саме медіа-мережам.

втор ствердж

є про стійк

кореляц

дкритих пол

тичних системах м

рядовими р

шеннями

і громадською думкою у с

ері зовнішньої політики. У закритих системах

лизького

ходу вона простежується опосередковано, але демонструє

енденцію до зростання [624, c. 48]. Інформаційний простір є ширшим

поняттям, ніж кіберпростір, і охоплює засоби масової інформації (

ме

(

діасферу

), а також громадські інституції, повністю або частково не при-

су

тні в

нтернеті.

нформаційна сфера містить військове інформаційне

ередовище — командування, контроль над комун

кац

ями, розв

дку

а системи рекогносцировки.

— ноопол

тика. Даний підхід, означений Д. Еркілою та Д. Рон

ель-

ом [515, c. 29], охоплює не тільки традиційні засоби масової інформації

а кібермедіа, а й концепцію “м’якої влади” та розробку стратегії

вітового лідерства [515, c. 27]. Ноопол

тика визначається як новий п

ід

о державност

та прийняття р

шень м

жнародної ваги

акцентує

вагу на понятті “м’яка влада”, яка поєднує вираження ідей, цінностей

а норм повед

нки, притаманних певном

сп

льств

, за допомогою

едіа [515, c. 28]. Термі

ноосфера

започаткований

. де

арденом у

1925 р., базується на ідейній домінанті [515, c. 29]. Цінність верифікації

оняття ноосфера на близькосхідний простір очевидна, оскільки до-

зволяє досл

дити

деолог

чн

аспекти залучення країн рег

ону у сучасн

іжнародні відносини з врахуванням функціонування близькосхідного

ін

ормаційного простор

у.

—

мереже

а політика

Термін запропонований Д.

ольєром для

означення пріоритетності мережевої

орми організації сучасних міжна-

родних відносин [558, c. 15]

а думку

ранцузьких

ілосо

ів Ф. Гаттарі

ельоза, розрізняють два типи культур — ті, які ростуть з коренів і

кореневищ.

ерші, у т. ч. мусульманська цивілізація, вертикально ідуть

коренями

мин

ле, к

льт

ри з горизонтальними кореневищами про-

никають ззовні. На д

мк

дослідників, глобалізація сприяє переход

від кореневих цивілізацій до кореневищевих, завдяки чому відбувається

витіснення вертикальних зв

язків горизонтальними, ієрархічне управ-

лі

ння

ює

ть

ережевим

[

269, c. 59

]

олективна і

ентичність

що

ви

окремлюється

астельсом як основний рушій сучасних міжнародних

відносин [577], виступає джерелом спротиву

мережевому суспільству

яке артик

лює свої інтереси завдяки використанню ін

ормаційних

ехнологій [836, c. 233–248].

ермін “публічна дипломатія” окреслює діяльність, яка раніше озна-

чалась як пропаганда. Дж. Мелон стверджує, що публічна дипломатія

процесом “безпосередньої комунікації з населенням інших країн… з

етою впливу на їх мислення. У більшості випадків метою є вплив на

ол

тик

, зд

йснюван

ноземним

рядом шляхом вплив

на громадськ

ду

мк

даної держави” [849, c. 3].

К. Адельман розширює поняття публічної дипломатії, визначаючи

її як “атрибут зовнішньої політики”, що пропагує цінності та світогляд

евної країни

створює сприятливе середовище для їх поширення та

сприйняття за кордоном [419, c. 913–936]. Завдання публічної дипломатії

реалізується за допомогою піар-кампаній у закордонних

МІ, розповсю-

ження др

кованих та відеоматеріалів, фінанс

вання телерадіомовлення

на іноземних медіа-ринках [644, c. 29]. Публічна дипломатія використовує

низку інструментів — програми освітнього обміну, участь у міжнародних

виставках та

естивалях, заснування культурних центрів в іноземних

країнах та використання міжнародного мовлення [688, c. 275–309].

Американський політолог Д. Най розрізняє три рівноцінні види

пу

блічної дипломатії. До першого тип

належать щоденні повідомлення,

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

кі роз’яснюють контекст рішень внутрішньої і зовнішньої політики. Дру-

ий тип представлений стратег

чною комун

кац

єю, яка концентрується

на ключових темах або політичних ініціативах. Третій тип п

блічної

ипломатії здійснюється за допомогою стипендій

обмінів

підготовки

кадрів та конференцій [1061, c. 10].

1.2. Теоретичні засади

орм

ван-

я ін

маційного се

едовища на

лизьком

Сход

Формування глобального інформаційного суспільства призвело до

ерегляду постулатів у геополітиці, зокрема, близькосхідній, що знайшло

відображення у працях представників

теорії “динамічної геополітики”

сновні якісні зміни, що визначають нові

мови і зміст геополітичної

конк

ренції

глобальном

інформаційном

спільстві, наст

пні:

— розширення поняття геопол

тичного простору та простору гео-

ол

тичної конкуренц

ї;

— зм

на оц

нки стратег

чно важливих ресурс

в;

— зміна вибору і оцінки традиційних союзників і супротивників

геополітичній боротьбі;

— поява нових с

б’єктів геополітичної конк

ренції (вірт

альні соці-

альні спільноти; віртуальні коаліції); переосмислення ролі традиційних

(держави, їх коаліції і союзи; міжнародні організації

)

її

та умовно традиц

й-

них суб’єктів (незаконні збройні формування і організації терористично-

о, екстрем

стського, радикально-пол

тичного та радикально-рел

йного

прямування; засоби масової інформації і масової комунікації );

— ймовірність безконфліктного поєднання співробітництва і про-

иборства

геополітичних відносинах;

— зміна категорій оцінки сили суб’єктів геополітичної конкуренції

в ін

ормаційно-психологічній с

ері.

радиційна геополітична експансія здійснювалася шляхом терито-

іальних завоювань та встановлення військово-політичних с

ер впливу.

атомість сучасна інформаційна експансія знаходить вираження у без-

ерервном

полілінійном

процесі, спрямованом

на множин

об’єктів,

що, у свою чергу, породжує комплекс різнопланових конфліктів. “Мирна”

кспансія здійснюється багатьма державами та їх об’єднаннями одночас-

но, що спричиняє певне експансійне взаємопроникнення [260, c. 173].

алежно від сфери діяльності геополітична експансія може набирати

інформаційно-пропагандистських

(

інформаційний вплив та інформацій-

не домін

вання) та к

льт

рно-світоглядних (вестернізація, ісламізація,

Тео

етичні аспекти дослідження

міжнародних інформаційних відносин на Близькому Сході

культурне проникнення) форм. Геополітична експансія може здійснюва-

ися шляхом пол

тичного диктату чи економ

чного поневолення, а також

наб

вати форми демографічної чи територіальної експансії

політичній сфері дедалі більшого значення наб

вають не силові, а

ін

ормаційні та ідеологічні

актори. При веденні традиційних військо-

вих дій зростає частка і значення інформаційної боротьби, свідченням

чого є збройні конфлікти та локальна війна у Перській затоці (1991 р.), ак-

ції в Афганістані (2002 р.), Іраку (2003 р.) [260, c. 445] та Лівані (2007 р.).

Застос

вання ін

ормаційної складової

геополітиці призвело до

революц

йного переворот

нформаційний простір пос

в визначне м

сце

геопол

тичному простор

, докор

нно зм

нивши його, висуваючи на

ерший план нов

ндикатори ступеня

меж контролю за ресурсами

розвитку. Кон

ігурацію нового геополітичного простору визначає на-

явність і пропускна здатність оптиковолоконних мереж зв’язку та мож-

ивості криптозахисту [233]. Незважаючи на демократичність Інтернет-

ехнологій, потрібно врахов

вати використання інформаційних рес

рсів

ля просування внутр

шньо-

зовн

шньопол

тичних ц

лей держав.

Вплив

а грома

ську

умку через Інтернет стає одним із ключових

акторів при

ормуванні стратегічних пріоритетів держав [156, c. 30–41].

изка представників

теорії цивілізаційної конфліктології

зокрема,

. Барбер та С. Хантінгтон, висвітлюють вплив сучасних інформацій-

них та ком

кац

йних технолог

максимально широком

контекст

оєдн

ючи

цілісній системі питання національної безпеки, світової

олітики, глобальної економіки та локальної ідентичності. Хантінгтон

наголошує, що дев’ять цивілізаційних груп стали примордіальним

чинником світової політики, витісняючи з домінуючих позицій ін

ор-

аційні технології та пропагандистську діяльність.

цьому контексті

ІТ

виступають інструментом цивілізацій, а не їх детермінантою, тому

вплив західних інформаційних технологій на ціннісні

становки та

отенційну мобілізацію представників інших цивілізацій, особливо

сламської, є незначним.

Автор зазначає [738, c. 59], що інформаційні чи пропагандистські

ов

домлення трактуються через призму

дентичностей та систему ц

н-

ностей індивіда, наприклад, повідомлення про бомбардування Багдаду

о-різном

сприймається західною та ісламською а

диторією.

ри цьо-

у Хантінгтон наголошує, що ІТ можуть стати могутнім інструментом

ля маніпуляцій елітою, оскільки глобальні комунікації виступають

найбільш яскравим виразником західного домінування, “що сприяє

використанню ін

ормаційних технологій владною верхівкою незахід-

них держав з метою подолати зах

дний

мпер

ал

зм та утвердити свою

окальн

ідентичність”. У таком

тракт

ванні ІТ стають “основним

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

жерелом непокори та ворожості незахідного населення до Заходу”

[738, c. 59]. Дотичною є концепція Р. Каплана, який вважає цивілізації та

х с

тнісне протистояння позачасовим та

фу

ндаментальним чинником

конфліктогенності.

ьш

нформаційно- акцентований пі

хі

притаманни

для

. Барбера. Як і Хантінгтон, він розглядає конкуруючі установки ци-

вілізацій та інших спільнот на суспільні норми та технології.

гідно з

ершим сценар

єм, можлива

ет

ай

алізаці

глобальних спільнот та

асштабні збройні с

тички, “балканізація” націй-держав з конфліктом

льт

рно-релігійних ідентичностей.

ри цьом

джихад розгляда-

ться як сукупн

сть локальних ретроградних погляд

в, спрямованих

роти технолог

чного прогресу,

нтегрованих ринк

в та модерн

зац

ї.

ругий сценарій передбачає “Мак-Дональдизацію” — єднання еконо-

мі

чних, технолог

чних та еколог

чних ресурс

в у питаннях

нтеграц

а уніфікації [539, c. 4]. Найбільшим внеском Б. Барбера у дослідження

вплив

ін

ормаційних технологій на с

часні міжнародні відносини є

акцент на взаємопроникност

ун

версальних та локал

зуючих тенденц

в ін

ормаційній революції. Інструменти ін

ормаційної революції

тають зручною зброєю для прихильників джихаду [539, c. 17], який

“

отримає незаперечну перевагу у короткостроковій перспективі, тоді

к гомогенізаційні зусилля

ак-світу у далекосяжній перспективі

творять макропростір з ефективними важелями вплив

на глобальні

інформаційні та ком

нікаційні потоки” [539, c. 20].

нформаційна революція сприяє ерозії суверенітету, особливо в

ієрархічних суспільствах. Державний “суверенітет“ у цьому контексті

означає кредит дов

ри до уряду та його авторитетн

сть як серед влас-

ного населення, так і серед впливових зовнішніх акторів. Глобалізація

впливає на задіяних суб’єктів доцентровим та відцентровим шляхом,

використов

ючи нові інформаційні та ком

нікаційні технології. Від-

центрові атаки на державний суверенітет, підсилені сучасними

ІТ

, від-

буваються завдяки транснаціональним потокам, порушуючи рівновагу у

радиційно підконтрольних державі с

ерах. Питання поліцентричності,

рагментарності, глокалізації інформаційних потоків та поділу

“

центр-

ериферія” найбільш ґрунтовно досліджені в працях представників

теор

ї транснац

онал

зму

ідомий дослідник Д. Розенау вказує на зростання взаємозв’язків між

лобалізаційною та локалізаційною динамікою, пом’якшуючи поляриза-

цію сучасних міжнародних процесів.

озенау окреслив дані взаємодії як

рагментацію

[

1125, c. 255–282], яка охоплює інтеграцію-дезінтерграцію,

окалізацію-глобалізацію та централізацію-децентралізацію як основні

ихотомні моделі — чинники с

часної нестабільності [1124, c. 65–82]. Ди-

Тео

етичні аспекти дослідження

міжнародних інформаційних відносин на Близькому Сході