Зінько С.Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Подождите немного. Документ загружается.

себе з усією уммою [275]. Цей процес інтенсифікується супутниковими

елеканалами та Інтернетом.

окрема, у Відні — місті з вільним доступом

о Інтернету, мешкає 7,8% мусульман, у аналогічному місті Амстерда-

і — 9% мусульман. Діаспорні мусульманські спільноти за допомогою

інструментів кіберпростору впливають як на внутрішню політику країн

ереб

вання, так і зовнішню політик

країн походження.

нтернет змінив геогра

ію ісламського представництва. Поширен-

ня ісламу у Мережі почалось з периферії, тобто сайтів мусульманських

еншин

ША і Західної

вропи, які, прагнучи утвердитися у належ-

ност

до

сламу, оперували розвиненими мультимед

йними ресурсами.

Знання європейських мов допомогло е

ективно заявити про Інтернет-

рис

тність,

зонах британського вплив

цей процес масштабніший,

ніж у зонах

ранко

онії. Діаспорні Інтернет-спільноти до цього часу є

більш помітними, ніж представники визнаних центрів ісламської освіти.

Цю тезу підтверджує рейтинг популярності діаспорних сайтів IslamToda

і AmrK

aled, які випереджують сайти університетів Аль-Азхар і Аз-

Зайтун, Інтернет-ресурси улемів Деобанді [32].

Застос

вання Інтернет

серед м

льманської спільноти Заход

ожна окреслити трьома основними напрямами — вивчення

слам

ропаганда

сламу та використання

слам

стськими угрупуваннями.

Особливу активність виявляють американські сайти — IslamiCit

(

ttp:/

ww.islam.or

) пропонує онлайн-фетви (5000), телеканали, чати; Islamic

Publications Online (http://members.xoom.com/IslamicMags/) — жур-

нали “Huda Magazine”, “The Muslims Creed” і “Ad - D a’wa h”, які можна

безплатно читати або завантаж

вати

Мережі [112]; Quran and Sunnah

Societ

(

ttp://www.qss.or

/) володіє значним масивом інформації та

-бібліотекою

[

405

]

Для західних мусульман особливо актуальні фетви Fatawa mubas

ira

(

життя по-арабськи

)

, запроваджені на сайті IslamOnline

(

1999

)

. Вони ре-

ламентують питання, на даний час відсутні на Близькому Сході, але

ймовірно акт

альні

короткотерміновій перспективі. Варто зазначити,

що до авторів колажних фетв, створених не муфтіями, а співробітника-

и сайту, належать впливові члени Європейської Ради

етв — ліванець

. Mавлаві і катарець Калі Курах Дагі, проте роль і

актичні повнова-

ження Європейської Ради

етв у мусульманському світі доволі дискусійні

[569, c. 104–131]. Після нападу на Лондонський метрополітен (2005) IOL

завісив спеціальне досьє “Насилля: причини і альтернативи” з заявою

Міжнародного союз

льманських вчених (МСМО) “Бомбард

вання

невинних”, у якій засуджено теракти в Єгипті, Англії, Туреччині.

Згідно з е-

етвою щодо голосування мусульман на європейських

арламентських виборах (травень 2007 р.), кожен мусульманин повинен

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

271

олосувати

дтримувати пом

ркован

рухи для н

веляц

ї негативного

образу ісламу [695]. За результатами опитування 2006 р., 81% англійських

усульман в

дпов

ли, що вони у першу чергу мусульмани, а пот

м ан-

лійці (у Франції — 41%). Тому у Шотландії, де мусульманська діаспора

кладається з 50 тис. осіб (1% населення), вона активно інкорпорувалась

шотландський р

х незалежності, зокрема,

отландськ

національн

артію, програма якої викладена також мовою урду.

дним з модераторів

уху виступає близький спільник К. Сіддікі — навернений шотландець і

ровідний ісламський інтелектуал Якуб Закі. Депутат парламенту Шот-

андії від Шотландської національної партії Башир Ахмад ще у 1

5 р.

організував Рух шотландських арійців за незалежність [274].

начний блок м

льманського кіберпростор

представлений іс-

амістськими ресурсами.

кремі сайти містять лінки на частково чи

овністю дзеркальні сайти, що зумовлено закриттям

нтернет-ресурсів

пецслужбами або хактивістськими атаками опонентів. Зокрема, моде-

ований імамом лондонської мечеті Фінсбері-парк О. Б. аль-Масрі сайт

“

Прихильників шаріату” володіє частково дзеркальним сайтом.

Одним з основних завдань сайтів вважається верб

вання адептів. У

равні

200

7 р. попрощався з відвід

вачами найпоп

лярніший вед

чий

адикального форуму “Муджахед 1988”, на якому невдовзі розмістили

еталі загибелі шахіда “Муджахеда 1988”. Такі прийоми володіють по-

ужним пропагандистським ефектом [243].

Мережі з’явились хактивістські “зірки”, зокрема, 22-річний син

арокканського дипломата Юніс Тсулі, відомий в ісламістському Інтер-

неті під ніком Irhab

007 [93]. Кіберджихадист (Abuthaabit) Irhabi007 став

центральною фігурою після розгрому Талібану, коли “Аль-Каїда” пере-

йшла у кіберпростір, створивши віртуальні школи джихаду. Ir

abi007

ював дан

зм

ни, виступивши модератом сайту в

деоджихаду аль-

Заркаві Youbombit.com як конкурента YouTube. Він також адміністрував

айт Al-Аnsar, через який підтримували зв’язок 4,5 тис. радикалів [55],

видавав е-ж

рнал з підготовки терористів “Рада верблюжого горб

”

[756], організовував онлайн-семінари. Хоча після арешту у Лондоні (2005)

abi007 покинув Інтернет, новий найпопулярніший сайт ісламістів

abi11 було названо його ім’ям.

роте на сучасному етапі радикали вдаються до цілком легальних

заходів і засобів. Наприклад, Амстердамським інститутом ісламських

осліджень, очолюваним Саїдом Хаджі, проведено перший національ-

ний ісламський конгрес

Нідерландах (2009). Основними темами об-

оворення проголошено м

сце

сламу у пол

культурному сусп

льств

боротьбу з викривленими уявленнями про іслам у ЗМІ. Однак захід

відбувся під знаком активності салафітів, зокрема, Aбу Амінах Білал

Публічна дипломатія

глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України

272

іліпса, відомого Інтернет-сала

іта та ініціатора Ісламського онлайн-

ніверситету [728].

ряди європейських країн вживають нагальних заходів щодо об-

еження ісламістської пропаганди в Інтернеті, яка, згідно з ін

ормацією

координатора ЄС по боротьбі з тероризмом Ж. де Кершов, здійснюється

з допомогою 5 тис. радикальних сайтів. Міністри юстиції

ЄС

на нараді

юксембурзі ухвалили запровадження карної відповідальності за закли-

ки до тероризму в

нтернеті, а також закриття провайдерами сайтів, що

сприяють тероризму [97]. У Німеччині створений Інтернет-центр (2008),

який відслідковує сайти,

оруми і чати. Закон про кримінальну поліцію

(2008) легітимізував таємні онлайн-обшуки на комп’ютерах потенцій-

них терористів. Голов

ючи

ЄС, Німеччина ініціювала проект “Cheсk

e web” з моніторингу Інтернету. При Європолі створено спеціальний

ортал для обміну інформацією спецслужбами країн-членів ЄС [101].

З Великобританії був висланий відомий єгипетський джихадист і

ропагандист сайту Maqrizi Center Хані аль-Сібаї [1114]. В Іспанії під час

операції “Хінета” арештовані новонавернений іспанець і марокканець, які

ід впливом аз-Завахірі адміністр

вали фор

м “Ісламський аль-Андал

з”

[102]. У Відні зас

джений австрійський м

льманин М. Махм

д, який в

нтернеті протестував проти агресії

ША в Іраку, а також його дружина,

яка переклала з арабської на німецьку мову дві промови бін Ладена, що

ало “Аль-Каїді у Магрібі” привід звернутись до Австрії з вимогою про

їх звільнення

(

2008

)

З іншого боку, британський уряд активно застосовує сучасні інфор-

аційні технології для інкорпорації м

льманської спільноти.

лютом

2009 р. у рамках конференції “Єдиний Лондон” владою Лондона вручено

ремії кращим проектам, спрямованим на боротьбу з екстремізмом і

опередженням радикалізації. Учбовий семінар Херроуз з електронної

безпеки (Harrow’s E-Safet

Trainin

Works

op), який отримав премію

номінації “Кращий жіночий проект”, допомагає мусульманкам, які

рацюють з дітьми, стати корист

вачами ци

рових технологій, захи-

щаючи таким чином молодь від небажаних контактів з радикальними

організаціями через

нтернет.

учасні ІКТ використовуються для транснаціональних етнічної і

олітичної мобілізації не лише радикальних, але й діаспорних спільнот.

ласичним прикладом виступає палестинська діаспора. В Інтернеті ви-

світлюється м

чеництво молодих палестинців, вбитих ізраїльтянами,

сім’ї створюють веб-сайти для пош

зниклих родичів. Історичні кар-

ини палестинських міст і сіл до вигнання (1948) і після нього належать

о найбільш завантажуваних в Інтернеті. Таким чином, ІКТ перетворили

алестинську д

аспору у транснац

ональну в

ртуальну сп

льноту

спри-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

ють реконструкції її самобутності, інфраструктура якої забезпечується

чатами, веб-сайтами, соціальними мережами. Процес посилюється за

ахунок палестинського телебачення і “A l- J a z e e ra”.

Аналогічні процеси притаманні для іранської діаспори. Інтернет

відіграє важливу роль у згуртуванні іранських спільнот Канади, США

вропи. У

токгольмі іранські радіостанції завантаж

ють програми

з Інтернету і ретранслюють на місцеві громади [1321]. Вирішальне зна-

чення у популяризації

рану та іранської культури відіграють діаспорні

айти. Основним Інтернет-ресурсом для іранської глобальної спільноти

виступає багатомовний портал , який надає широкий спектр новин

успільно-культурного життя. Портал Gooya (http://www.gooya.com)

істить посилання на ЗМІанглійською,

ранц

зькою мовами і

арсі,

включно з е-газетами, радіо, телебаченням. Найвідомішим іранським

-журналом вважається www.

ran

an.com, який сп

впрацює онлайн з

іранськими друкованими ЗМІ; англомовний виступає як дискусійний

орум з соціально-політичної проблематики Ірану та Близького Сходу;

новинний е-журнал відносинам Ірану [1002].

На відмін

від арабських діаспорних каналів, телерадіоканали

іранської діаспори активно використов

ються Заходом

інформаційно-

ропагандистській війні з Іраном. “Radio International”, що належить

КП Ірану, володіє сайтом www.radio-international.or

, який використо-

вує відомий іранський дисидент Алі Джаваді. “Radio Padre”, куроване

оялістськими колами Ірану, виходить в ефір у Великобританії і США.

“

Радіо Седаї-і-Джамбуші Іран-і-Фарда”, доступне на сайті www.sosiran.

om., разом з сателітарним телеканалом XTV становить медіа-рес

рс

опозиційного руху “Завтра”.

Супутникове забезпечення усіх опозиційних каналів здійснюється

з допомогою супутника “Теlstar-12”, сигнал з якого через станції країн

лизького Сходу ретранслюється на Іран. “Mo

ajer TV”, який належить

рупі “Муджахеддін-е-Хальк”, транслюється на спільному транспондері

з лондонським фарсі каналом “Iran NTV”, причом

провайдинг їх сайтів

здійснює єдиний ірландський оператор. “Муджахеддін-е-Хальк” також

володіє супутниковим каналом “Погляд на національну свободу Ірану”

(

Париж), доступним на сайті www.iranntv.com [215].

ажливим чинником у пропагандистській боротьбі США з Іраном

тали 20

арсімовних сателітарних каналів, розташованих переважно у

ос-Анджелесі. Значення даних телеканалів зросло після висвітлення

дентських протестів в Ірані (2003), однак більшість іранців не вико-

истовують їх як новинні джерела [698, c. 16].

рієнтовані на національні меншини Ірану канали виникли пере-

важно після приходу до влади президента М. Ахмадінеджада. Азербай-

Публічна дипломатія

глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України

274

жаномовний канал з Чікаго “Gunaz TV” (2005) здобув популярність завдя-

ки висвітленню подій в іранському Азербайджані (2006) після трансляції

антиазербайджанського мультфільму і виступів проти перського шовініз-

у. Передачі каналу доступні на сайті www.gunaz.tv. Канал “Rojhelat TV”

здійснює мовлення з Швеції (2006) к

рдською мовою і фарсі, “Komala TV”

(Швеція) та “Tis

k ТV” (Париж) — курдською мовою [698, c. 15]

Курди на Заході широко використовують телебачення та Інтернет

ля зміцнення етнополітичної солідарності [1321]. Курдський інфор-

аційний холдинг Робочої партії Курдистану (РПК), незважаючи на

відсутність територіальної бази і легітимності, наявних у курдів Іраку,

випередив рівень розвитк

їх інформаційної бази, започатк

вавши

ондоні перший к

рдський сателітарний канал MEDTV (1995). На ньом

вперше зд

йснюється айсорське мовлення, зумовлене наявн

стю айсор-

ської діаспори в Європі. Значення даного каналу особливо велике у Сирії,

е курди становлять 8% населення, проте курдські ЗМІ заборонені. Крім

цього, медіа-холдинг містить суспільно-політичний телеканал ROJTV і

культурологічний “Mezopotamiya TV” [234], які здійснюють трансляцію

на більшість близькосхідних і магрібських країн, Північн

Америк

, Ав-

стралію і співпрацюють з міжнародними каналами та агенціями (CNN,

ADTV, “Associated Press”) [1170, c. 13].

Проте Туреччина у

2009

р. заявила, що може накласти вето на

кандидатуру голови уряду Данії А. Ф. Расмуссена на посаду нового ге-

нерального секретаря НАТО за відмову позбавити ліцензії на мовлення

з Данії телекомпанії ROJ TV, як

Анкара вважає о

іційним р

пором

сепаратистської

ПК.

Канал ANN, базований у Лондоні, завдячує своєю появою полі-

ичному протистоянню між членами президентської родини у

ирії.

інансові труднощі ANN свідчить про прямий зв’язок між медіа та

розкладом політичних сил у Сирії.

льманська прис

тність

ранц

зьком

ін

ормаційном

росторі видається доволі контроверсійною. Сайт www.quibla.net, який

озиціонується як “е-спільнота вільних та активних мусульман і їх союз-

ників”, становить основне джерело новин з Близького Сходу. При цьому

Quibla підтримує допоміжний сайт “Ехо Франції” (

ttp://www.quibla.

net/echos/lesechos.htm), створений на противагу антиісламському сайту

“

Ехо Франції” (www.france-echos.com), який належить “Руху опору проти

ісламізації Європи” і в антиісламській риториці використов

є терміни

“

Єврабія” та “Франкарабія” [1195].

ормою протесту проти американської зовнішньої політики на

лизькому Сході стала імітація “Кока-коли” — “Мекка-кола” (2002),

запроваджена

ранцузьким мусульманином Т. Матлуті у Франції та

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

275

еликобританії [1311, c. 72]. Компанія “Мекка-Кола” створила також

альтернативну індустрію харчування “Мекка-кафе” (2006), що отримала

велику популярність у країнах Затоки [306].

олишній чиновник ЄС Фрезер Камерон зазначив, що донедавна

му

льмани не прагн

ли впливати на зовнішню політик

Союз

, проте

итуація “може змінитися у майбутньому” [576, c. 269]. По-перше, європей-

ьк

мусульмани оперативно реагують на розвиток под

й на м

жнародн

арені із залученням Дар аль-Ісламу, особливо там, де умма знаходиться

ід загрозою. Прикладами цього є ізраїльсько-палестинський кон

лікт,

кризи в Іраку та Боснії. Ісламський парламент у Великобританії (1992)

активно підтрим

вав

оснію та Кашмір.

По-др

ге, для західних

рядів легше і вигідніше забезпечити зо-

внішньо-, ніж внутрішньополітичні потреби мусульман, оскільки ви-

агає менше політичних та

інансових ресурсів і є прийнятнішим для

вропейців.

емусульмани можуть співчувати жертвам міжнародних

од

й, але розглядають поступки мусульманам у внутр

шн

й пол

тиц

інансовий тягар.

По-третє,

вропа меж

є з м

льманськими країнами, її зовнішня по-

ітика та концепція безпеки базуються на дружніх стосунках з ісламським

“

близьким зарубіжжям”. Побоювання нелегальної міграції, ісламського

ундаменталізму, енергетична залежність від даного регіону зумовлюють

ріоритетність “кризового півмісяця” для Європи [684, c. 163–177].

Арабська спільнота США

(

до 3 млн. осіб

)

кардинально відрізняється

від європейської, оскільки об’єднана не на етнічній чи расовій основі, а

на підставі мовного фактору. Дослідження компанії Zo

International

відчить, що 75% арабоамериканців сповідують християнство, 24% —

іслам.

американській мусульманській спільноті переважають суніти

(

85%

)

, проте найбільша арабська газета “Арабський американець” ви-

ається одним з найвпливовіших мусульман США, ліванським шиїтом

іблані. Він одночасно прихильник “американської мрії” та “Хизбалли”,

ом

в окремих випадках критик

ША за політик

стосовно м

ль-

анських країн. Прикметно, що у Далласі був проведений перший з’їзд

рихильників “Хизбалли” за межами Ірану (1985) [476].

Арабська спільнота у США, на відміну від європейської, є високо-

осв

ченою

впливовою, а тому

нтегрована в американське сусп

льство:

. Шалала очолювала Міністерство охорони здоров’я, С. Абрахам — Мі-

ністерство енергетики, арабського походження г

бернатор штат

Мен

. Балдаччі і командувач військами США в Іраку генерал Д. Абізейд.

еред арабів багато відомих бізнесменів — Ж. Нассер очолював компанію

ord, С. Гібара — Mattel, продукт якої лялька “Барбі” заборонена для

родажу в окремих арабських країнах. Л. Салхані стала першою в історії

Публічна дипломатія

глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України

США жінкою, яка очолила національну телекомпанію “Fox International”,

онька глави авіакомпанії “Pan-American Airlines” Л. Халабі стала ко-

ролевою

орданії під іменем Нур. Араби А. Зевайл (1999) і Е. Корі (1960)

нагороджувались Нобелівською премією [316]. Вищенаведені факти ви-

користов

ються США

здійсненні ін

ормаційно-пропагандистської

іяльності у близькосхідному регіоні.

Американські інтернетизовані мусульмани-ідеалісти переважають

усульманських представників політики реалізму — халі

атистів. На

виборах 2000 р. з метою впливу на американську зовнішню політику

ідеалісти мобілізували американських мусульман, саме їх голоси стали

вирішальними на виборах

Флориді [235, c. 176].

Внаслідок того, що після 11 вересня іслам став предметом п

блічного

искурсу, кер

вники мечетей часто запрошуються для участ

у дискус

ях

щодо ісламу, міжкон

есійних діалогах, які проводяться ЗМІ. В окремих

ечетях діють комітети, однак

ункцію зовнішньої діяльності пере-

важно здійснюють імами. Високий рейтинг іммігрантських мечетей

США у практиці звернень ЗМІ пояснюється тим, що вони трактуються

як джерело коментарів з міжнародних питань на кшталт

алестини, на

відміну від афроамериканських мечетей, які вважаються не пов’язаними

з міжнародними відносинами [235, c. 433].

На думку ісламського лідера

. аль-Хадалі, мусульмани завоюють

США з допомогою джихаду, але не мечем, а да’ава [208, c. 100]. Ключовим

ді

ячем американського

слам

стського руху виступає англомовний рупор

“

Аль-Каїди” А. Гадан, який вимагає невтр

чання держави

льман-

ські освітні програми, заборони антиісламських трансляцій. Ісламістська

ропаганда передбачає здійснення масових акцій з метою виведення

військ з територій мусульманських країн [248]

зв’язку з інформаційним бумом у країнах Затоки значення діаспор-

них ін

ормаційних каналів значною мірою знівельоване. Свідченням цьо-

о процес

є репатріація панарабських інформаційних рес

рсів з Лондон

о Д

баю і Бейр

. Виняток становлять ЗМІ іранської діаспори. Діаспорні

ін

ормаційні ресурси в основному концентруватимуться в Інтернет-с

ері

і зосереджуватимуться на внутрішньодіаспорних проблемах.

.3. Прис

тність України

близь-

осхідном

ін

ормаційном

едо вищ

Втілюючи багатовекторну зовнішню політику

країна прагне за-

йняти власну нішу у близькосхідному регіоні. Це зумовлено диверси-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

277

ікацією джерел енергоносіїв, і, щобільше, пошуком ринків збуту для

вузькопрофільного українського експорту. На сучасному етапі близькос-

ідний напрям зовнішньої політики

країни є надзвичайно важливим,

оскільки в умовах формування нового багатополярного світу наша країна

отримала реальн

шанси закр

питися

даном

рег

он

тратегія економічного і соціального розвитку України на

200

4–

015 рр. “Шляхом європейської інтеграції” розглядає ринки Близького

ходу як найперспективніші для збуту продукції машинобудування і

еталопрокату, надання науково-технічних і будівельних послуг. Укра-

на могла б брати активну участь у розбудові виробничої інфраструк-

ту

ри — логістичної, енергетичної і промислової. Стратегія підкреслює

ерспективність співробітництва

секторі ВПК, впровадження про-

ислових технолог

й з наступним загальним освоєнням нац

ональних

і регіональних ринків.

країна повинна активізувати свою політику

на Близькому Сході з метою зміцнення власної ролі у с

ері транзиту

нергоносіїв до Європи: встановлення “особливих” відносин з окремими

країнами трансформує український фактор близькосхідної політики із

змінної

постійн

величин

[320].

Незважаючи на швидке визнання нашої країни Іраном, Йорданією,

маном, Сирією, Ліваном, відкриття посольств в Ірані (1992), ОАЕ (1993),

гипті, КСА

(

1995

)

[338, c. 195–196, 199], співпраця з близькосхідним

егіоном розвивається не надто активно і відзначається

рагментар-

ністю. Дана ситуація переважно детермінується відсутністю стабільної

і системної зовнішньої політики на Близьком

Сході. До цього час

не

налагоджена співпраця з

ІК, хоча Україна як країна, що має мусуль-

анську менш

сть, може ув

йти до орган

зац

ї на правах спостер

гача

[

207, c. 507–519

]

Одним з нечисельних успіхів української публічної дипломатії у

егіоні можна вважати відкриття Українського торгового центру у Дубаї

(

2005), завдяки яком

наша держава стала активним

часником міжна-

одних виставок і самітів, зокрема, фор

“Лідери

баї” [238].

ажливим елементом української зовнішньої політики у близькос-

хі

дному рег

он

є д

яльн

сть українського миротворчого контингенту.

ершою операцією українських миротворців на Близькому

ході стала

часть у місії ООН у Лівані (2000). Короткочасне перебування українсько-

о миротворчого контингенту у Кувейті (2003) сприяло участі України в

операціях на території Ірак

(2003–2005). Отрим

ючи позитивний імідж

на Близькому

ході завдяки миротворчим операціям, Україна отримує

ундамент для майбутнього економічного співробітництва [362, c. 498–

00]. Однак інформаційне висвітлення миротворчої діяльності нашої

ержави зд

йснюється переважно у негативному аспект

Публічна дипломатія

глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України

З провідних ісламських ін

ормаційних ресурсів зацікавлення

країною демонструє портал IslamOnline, який значною мірою формує

ромадську думку умми.

олова Федерації ісламських громадських ор-

анізацій України професор Фарук Ашур в інтерв’ю порталу зазначив,

що основною проблемою мусульман в Україні є не українська влада чи

спільство, а проблеми всередині м

льманської спільноти [1107], і

оловне завдання її практичної д

яльност

полягає в отриманн

консуль-

ативного заключення на закят аль-

ітр в Україні. Організація модерує

російськомовний сайт www.islamua.net, який вважається інформативні-

им, ніж мусульманські сайти Росії. Крім цього, задіяні шість веб-сайтів

ісламських центрів у містах України. Портал позитивно висвітлив перебіг

“

карикат

рного скандал

” в Україні. Хоча газета “Сегодня”

лютом

2006 р. передрукувала карикатури на Пророка, Президент В. Ющенко

“

заявив про абсолютне несприйняття всього, що ображає релігійні по-

чуття, і необхідність поваги святих понять”. Після цього телеканали

оширили вибачення редактора “Сегодня”, який зазначив, що прагнув

не образити мусульман, а подати українському читачу девіантні точки

зор

[1189].

Разом з тим, для України вкрай важливо взяти

часть в ек

меніч-

ному діалозі, який пропагують К

А, Катар і

АЕ. Враховуючи те, що

з християнського боку діалог здійснює Ватикан, який формалізував

стосунки з арабським світом на дипломатичному рівні, а також некано-

чн

сть окремих українських православних церков, значними шансами

волод

ють представники греко-католицької церкви.

країна вист

пає швидше об’єктом, ніж с

б’єктом в інформаційном

олі Близького Сходу. Співпраця в ін

ормаційній с

ері між Україною

а близькосхідним регіоном вкрай недостатня, опубліковані в арабських

ЗМІ матеріали про нашу державу, як правило, базуються на західних

жерелах.

роте, за винятком матеріалів про постачання радіоактивних

атеріалів “Аль-Каїді”, наведених газетою “Al Hayat”, дезінформаційна

складова щодо України відс

тня. Одночасно в арабських ЗМІ знаходять

відбраження негативні моменти, пов’язані з нашою державою. В араб-

ськ

й прес

широко висв

тлено одну з найдорожчих покупок нерухомост

(80 млн. фунтів стерлінгів), здійснену донькою екс-Президента О. Фран-

чук, у той час як найдорожчий у світі будинок придбаний за 100 млн.

унтів стерлінгів еміром Катару Хамадом аль-Тані. Це завдає великої

коди імідж

держави та не сприяє зал

ченню інвестицій, особливо

коли так

інформацію розповсюдж

є основний економічний портал

країн Затоки www.alaswaq.net [1349].

Найбільш критичні матеріали оприлюднені телеканалом “A l-

azeera”. Зокрема, канал подав інформацію, згідно з якою Україна пере-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

буває на другому місці у світі за кількістю вбивств, щоправда, вказавши,

що

ША, Китай і Росія не оприлюднили своєї статистики.

днак для

ромадської думки важлив

ше, що український уряд не став коментува-

и результати дослідження ООН [1347]. Канал також широко висвітлив

ані опитування Центру соціальних досліджень (Київ), згідно з якими

більшість

країнців вист

пає проти іммігрантів. З цього привод

“A l-

azeera” подала інтерв’ю з головою гуманітарної організації “Кора” Л. То-

карєвою, яка заявила, що поширення такого явища шкодить репутац

і авторитету українського суспільства, а бездіяльність уряду загострює

роблеми [1069].

При цьому “A l - J a z e e ra” збалансовано висвітлювала позицію укра-

нського парламент

щодо рішення Державної Д

ми Росії переглян

ти

еликий договір з Україною, подавши позиції депутата від демократич-

ної коаліції

. Костенка і комуніста

. Перепелиці. Парадоксально, але

інтерв’ю цьому каналу надавала тільки Компартія України [1133]. На

відміну від лідерів інших країн і навіть Росії, жоден високопосадовець

країни не спілкувався з “A l-Ja z e e ra”.

Основна частка інформації щодо України пов’язана з політичними

одіями, однак

цілом

свідчить про прихильне ставлення.

ротягом

останнього періоду панарабська газета “A s

arq Al Awsat” висвітлювала

лани з виведення російського

лоту із Севастополя та у сприятливому

ля України контексті прокоментувала заяву В. Путіна щодо “зникнен-

ня України” [1197]. Іранська арабомовна міжнародна газета “A l Wa f a g ”

опублікувала статтю про Чорноморський флот у контексті “маякового

ротистояння”, подавши позицію

країнського МЗС [1132].

країна опинилась у центрі уваги близькосхідних ЗМІ під час

рузинсько-російського конфлікту (серпень 2008 р.). Українська позиція

олерантно подана оглядачем саудівського видання “Аl-Ri

” Джалі-

ом Зейдом [767], впливова еміратська газета “Аl-Іttihad” висвітлила по-

зицію України щодо Чорноморського

лоту, оманські ЗМІ ін

ормували

ро підтримк

на Заході к

рс

України

НАТО [1348], сирійська агенція

SANA повідомляла про інтенсифікацію діалогу з ЄС [1314]. Іранський

іжнародний телеканал “A l-A l a m” безсторонньо висвітлював Україну

контексті дій вірменської опозиції, подаючи інтерв’ю з виконавчим

иректором Європейської федерації вірмен Лораном Ілейкяном [511].

ікаво, що арабський сайт Аttajdid передрукував висновок журналу

”

Forei

n polic

” про вплив е-ЗМІ період

“Помаранчевої революції” на

озвиток близькосхідної блогосфери [731].

евне зацікавлення викликає економічний сектор нашої держави,

відченням чого є інформація новинного каналу “A l -A r a b i

a” щодо

країнсько-туркменських газових угод [1340] і е-газети “Еlaf” щодо

Публічна дипломатія

глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України