Зотов В.М., Клімачова А.В., Таран В.О. Українська та зарубіжна культура. Словник культурологічних термінів

Подождите немного. Документ загружается.

Яя

ЯБЛОНСЬКА Тетяна (нар. у 1917 р.) — живописець. Наро-

дилася у Смоленську, освіту здобула в Київському художньому

інституті (майстерня Ф.Кричевського). Основне місце у творчості

належить жанровим картинам («Перед стартом», «Весна», «Над

Дніпром», «Ранок», «Хліб» та ін.). Твори відзначаються ліриз-

мом, різноманітністю композицій. Присвячені здебільшого успі-

хам колгоспного селянства. Картини художниці експонуються в

Київському музеї українського мистецтва. Харківському музеї

образотворчого мистецтва, Російському музеї (Петербург), Тре-

тьяковській галереї (Москва).

[Енциклопедія українознавства для школярів і студентів /

Авт.-уклад. В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко, Т. В. Оліфіренко,

Л. В. Оліфіренко. — Донецьк: Сталкер, 1999. — С. 470] Зо-

тов В. М.

ЯВОРНИЦЬКИЙ Дмитро (Дмитро Еварницький; 1855—

1940) — видатний історик, етнограф, фольклорист, археолог,

краєзнавець, письменник, академік. Народився на Харківщині,

закінчив Харківський університет. Працював учителем, приват-

доцентом Московського університету, понад 30 років очолював

Катеринославський (нині Дніпропетровський) історичний музей,

який носить його ім’я. Був одним із перших археологів-науковців

в Україні, віднайшов чимало унікальних пам’яток культури

(усього понад 75 тис. одиниць). Надрукував 210 праць з історії

України, Середньої Азії, Росії. Наслідком великих археологічних,

етнографічних досліджень стали такі роботи: «По следам запорож-

цев» (1898), «Источники для истории запорожских казаков»

(1903), «Вольности запорожских казаков» (1890), «Малороссий-

ские песни», що їх він зібрав з 1878 по 1905 р. Світову славу здо-

був «Історією запорозьких козаків», у якій вміщено матеріали

241

Яя

242

про Запорозьку Січ. Автор низки літературних творів, зокрема

поезій «Вечірні зорі» (1910), роману «За чужий гріх» (1907) та ін.

В образі писаря на картині «Запорожці пишуть листа турець-

кому султану» І. Рєпін зобразив Д. Яворницького.

[Енциклопедія українознавства для школярів і студентів /

Авт.-уклад. В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко, Т. В. Оліфіренко,

Л. В. Оліфіренко. — Донецьк: Сталкер, 1999. — С. 471; Україн-

ське козацтво: Мала енциклопедія. — К.: Генеза; Запоріжжя:

Прем’єр, 2002. — С. 562—563] Зотов В. М.

ЯЗИЧНИЦТВО (поганство) — прадавня національна віра

слов’янських народів, збережена в Україні в обрядах і звичаях,

переказах, заповітах, легендах, міфах, записана етнографами й

фольклористами; прийнятий у християнськім богослов’ї, в нау-

ковій літературі термін вживається на позначення дохристиянсь-

ких релігій, головним чином політеїстичних (багатобожних).

Найвищою ідеєю язичництва є філософія вічного життя, обож-

нювання природного начала Всесвіту. Пантеон язичницьких бо-

гів складався з богів, які керували всім життям (Род і Рожаниці,

Сварог, Дажбог, Перун, Стрибог, Велес, Мокоша, Купайло, Яри-

ло та ін.), а також демонів, котрі надавали послуги старшим бо-

гам (Демон, Чорт, Домовик, Лісовик, Водяник, Русалки, Переле-

сник та ін.).

Нині в Україні та в діаспорі розпочався рух за повернення до

віри пращурів. У працях В. Шаяна «Віра предків наших» і А. Си-

ленка «Мага Віра» розкриваються філософські та морально-

етичні основи язичництва.

[Релігієзнавчий словник/За ред. професорів А. Колодного і

Б. Лобовика. — К.: Четверта хвиля, 1996. — С. 387; Енциклопе-

дія українознавства для школярів і студентів / Авт.-уклад.

В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко, Т. В. Оліфіренко, Л. В. Олі-

фіренко. — Донецьк: Сталкер, 1999. — С. 472] Зотов В. М.

ЯМНА КУЛЬТУРА — археологічна культура часів міді-

бронзи, поширена у Східній Свропі, від Уралу до пониззя Дунаю

в сер. ІІІ — на поч. II тис. до н.е. На території України пам’ятки

цієї культури поширені у степовій і передгірній частині Криму,

на Дніпрі та його лівих притоках, частково на правому березі.

Назва «Я.к.» походить від поховань у ямах під курганними наси-

пами. Померлих клали в скорченому положенні на спині або на

боці й посипали червоною фарбою. У могилу ставили посуд (пе-

реважно горщики яйцеподібної форми) з їжею; клали кам’яні, кі-

Яя

243

стяні, зрідка мідні знаряддя праці, прикраси та зброю. Поселення

інколи були укріплені мурами й ровами; житла були напівземля-

нкові та наземні. Основою господарства племен Я.к. було скотар-

ство. Займалися також землеробством, мисливством і рибальст-

вом, як тяглову силу почали використовувати худобу (волів,

коней). Племена жили патріархально-родовим ладом.

Я.к. хронологічно передувала катакомбній культурі. На тери-

торії України досліджені пам’ятки ямної культури (Сторожова

могила).

[Енциклопедія українознавства для школярів і студентів /

Авт.-уклад. В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко, Т. В. Оліфіренко,

Л. В. Оліфіренко. — Донецьк: Сталкер, 1999. — С. 472] Зо-

тов В. М.

ЯНИЧАРИ (від тюрк. «нове військо») — регулярна піхота в

султанській Туреччині, створена в XIV ст. Спочатку формувалася

з військовополонених, зокрема українців. З XV ст. Я. комплекту-

валися з християнських народів Османської імперії (сербів, бол-

гар тощо). Відбиралися хлопчики та юнаки, яких примусово на-

вертали в іслам, навчали військовій справі, виховували в дусі

мусульманського фанатизму. З XVI ст. Я. перетворилися на за-

мкнену військову касту, що існувала за рахунок пограбування

населення, втручалась у хід державних справ, влаштовувала пе-

ревороти. У 1826 р. корпус Я. було ліквідовано.

Слово «яничар» набуло в українській мові переносного зна-

чення — зрадник рідної землі, матері.

Трагедію української родини відтворила Г. Гордасевич у вірші

«Яничари». Образи Я. відтворено в романах П. Загребельного

«Роксолана», Р. Іваничука «Мальви».

[Енциклопедія українознавства для школярів і студентів /

Авт.-уклад. В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко, Т. В. Оліфіренко,

Л. В. Оліфіренко. — Донецьк: Сталкер, 1999. — С. 473] Зо-

тов В. М.

ЯРИЛО — у давніх слов’ян бог весняного Сонця, весняних

робіт, любові й пристрастей; поетичний образ весни. Заступник

сіячів та всіх, хто встає рано, до сходу сонця. Місяць Ярила —

ярець (травень). Зображувався молодим, у білій одежі, на білому

коні, на голові — вінок з квітів як символ вічності й неба. У лівій

руці — пучечок житніх колосочків як знак доброго врожаю та

благополуччя, у правій — мертва чоловіча голова — нагадування

про те, що кожного чекає смерть. Колись існувало слово «яр», що

Яя

244

мало значення «гарячий», «палкий». Весну теж називали «ярою»,

зерно — «ярицею». Яровий хліб мав назву «яровина». У сучасній

українській мові відгомін про Ярила знаходимо у словах «ярий»,

«ярість», «ярка» (молода вівця), «яровизувати» тощо.

[Енциклопедія українознавства для школярів і студентів /

Авт.-уклад. В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко, Т. В. Оліфіренко,

Л. В. Оліфіренко. — Донецьк: Сталкер, 1999. — С. 474] Зо-

тов В. М.

ЯСИР (від тюрк. «полон; бранець») — бранці, що їх захоп-

лювали турецько-татарські нападники на українських, російських

і польських землях з XV ст. по 60-ті роки XVIII ст. Полонених

використовували для роботи в маєтках турецьких і татарських

феодалів або продавали в рабство.

[Енциклопедія українознавства для школярів і студентів /

Авт.-уклад. В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко, Т. В. Оліфіренко,

Л. В. Оліфіренко. — Донецьк: Сталкер, 1999. — С. 475] Зо-

тов В. М.

СПИСОК СТАТЕЙ

АБЕТКА

АБСОЛЮТ

АБСТРАКЦІОНІЗМ

АВАНГАРДИЗМ

АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА

«АДЕЛЬФОТЕС»

АЙВАЗОВСЬКИЙ Іван

АКСІОЛОГІЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «КУЛЬТУРА»

АККУЛЬТУРАЦІЯ

АЛЬТЕРНАТИВНІ КУЛЬТУРИ

АЛЬТРУІЗМ

АМАЗОНКИ

АМБІВАЛЕНТНІСТЬ

АМОСОВ Микола

АМПІР

АНДЕГРАУНД

АНДРУСІВСЬКЕ ПЕРЕМИР’Я 1667

АНІМІЗМ

АНСАМБЛЬ ТАНЦЮ УКРАЇНИ

АНТИ

АНТИЧНІСТЬ

АНТРОПОГЕННИЙ

АНТРОПОЛОГІЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «КУЛЬТУРА»

АНДРІЙ БОГОЛЮБСЬКИЙ

АНДРІЙ ПЕРВОЗВАННИЙ

АНТОНІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ

АНТОНОВИЧ Володимир

АНТОНОВ Олег

АНТРОПОЛОГІЯ УКРАЇНИ

АНТРОПОНІМІКА

АПОКРИФИ

245

246

«АПОЛОНІВСЬКА» І «ДІОНІСЬКА» ЛІНІЇ В КУЛЬТУРІ

АПОСТОЛ Данило

АРТЕФАКТ

АРХЕТИП

АРХІТЕКТУРА

АНТРОПОГЕННИЙ

АССИМІЛЯЦІЯ КУЛЬТУРНА

АСКАНІЯ-НОВА

АСКОЛЬД І ДІР

АСКОЛЬДОВА МОГИЛА

АСПЕКТИ КУЛЬТУРИ

АСТРАЛЬНИЙ КУЛЬТ

АТАРАКСІЯ

АТЕЇЗМ

БАБА КАМ’ЯНА

БАБИН ЯР

БАГРЯНИЙ Іван

БАЙДА

БАЙКОВЕ КЛАДОВИЩЕ

БАНДЕРА Степан

БАРД

БАРОКО

БАРОКО УКРАЇНСЬКЕ

БАТЬКІВЩИНА

БЕЗСМЕРТЯ

БЕРЕГИНЯ

«БЕРЕЗІЛЬ»

БЕРЕЗНЕВІ СТАТТІ 1654

БЕРИНДА Памво

БІБЛІЯ

БІЛАШ Олександр

БІЛОКУР Катерина

БЛАВАЦЬКА Олена

БЛАГОВІЩЕННЯ

БОГЕМА

БОГУН Іван

БОГУСЛАВКА МАРУСЯ

БОЙКИ

БОНДАРСТВО

БОПЛАН Гійом Левасер

БОРИСФЕН

БОСПОРСЬКА ДЕРЖАВА

БОЯН

БРАТСТВА

БРЕСТСЬКА УНІЯ 1596 р.

БРИЛЬ

БРОНЗОВИЙ ВІК

БРЮЛЛОВ Карл

БРЮХОВЕЦЬКИЙ Іван

БУНЧУК І БУЛАВА

БУРСА

ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР1863 р.

ВАРЯГИ

ВАЩЕНКО Григорій

ВВЕДЕННЯ

ВЕЛЕС

ВЕЛЕСОВА КНИГА

ВЕЛИКДЕНЬ

ВЕЛИКИЙ ЛУГ

ВЕРНАДСЬКИЙ Володимир

ВЕРТЕП

ВЕРЬОВКА Григорій

ВЕСІЛЬНА ОБРЯДОВІСТЬ

ВЕСНЯНКИ

ВИГОВСЬКИЙ Іван

ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ 1648—

1654 рр.

ВИННИЧЕНКО Володимир

ВИШЕНСЬКИЙ Іван

ВИШИВКА

ВІДРОДЖЕННЯ

ВІДЬМА

ВІЗАНТІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ВІЙ

ВІЙСЬКОВІ ВІДЗНАКИ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ

248

ВІНОК

ВІНЧАННЯ

ВІРА

«ВІТЧИЗНА»

ВІЧЕ

ВОВЧОК Марко

ВОДЯНИК

ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ

ВОЛОДИМИР МОНОМАХ

ВОЛЮНТАРИЗМ

ВОРОЖІННЯ

ВРУБЕЛЬ Михайло

«ВСЕСВІТ»

ГАЙДАМАКИ

ГАРМОНІЯ

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС

ҐЕ Микола

ГЕДОНІЗМ

ГЕРБ

ГЕРОДОТ

ГЕТЬМАН

ГЕТЬМАНСЬКІ УНІВЕРСАЛИ

ГЕТЬМАНЩИНА

ГІЗЕЛЬ Інокентій

ГІМН

ГЛАГОЛИЦЯ

ГЛІБОВ Леонід

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

ГОГОЛЬ Микола

ГОЛОДОМОР 1932—1933 рр.

ГОНИ

ГОНЧАРСТВО

ГОПАК

ҐОТИ

ГОТИКА

ГРАФІКА

ГРАФФІТІ

ГРИВНЯ

249

ГРОМАДИ

ГРОТЕСК

ГУМАНІЗМ

ГУНИ

ГУТНИЦТВО

ДАЖБОГ

ДАНИЛО ЗАТОЧНИК

ДЕГУМАНІЗАЦІЯ

ДЕКАДЕНСТВО

ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО

ДЕМОНОЛОГІЯ

ДЕРЕВ’ЯНА АРХІТЕКТУРА

ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ ЇМ. Т.ШЕВЧЕНКА

ДЕСЯТИНА

ДЗЮБА Іван

ДИВЕНЬ

ДИЗАЙН

ДИКЕ ПОЛЕ

ДИТИНЕЦЬ

ДІАЛОГ КУЛЬТУР

ДІАСПОРА УКРАЇНСЬКА

ДІВИЧ-ВЕЧІР

ДІГГЕР

ДІДУХ

ДНІПРОВІ ПОРОГИ

«ДНІПРО»

ДОВЖЕНКО Олександр

ДОЛЯ

ДОМОВИК

ДОНЦОВ Дмитро

ДОРОШЕНКО Дмитро

ДРАГОМАНОВ Михайло

ДРАЧ Іван

ДРЕВЛЯНИ

ДУЛІБИ

ДУМИ

«ДУМКА»

ДУХОВНІСТЬ

ДУША

250

ЕВКСИНСЬКИЙ ПОНТ

ЕВТАНАЗІЯ

ЕЗОПІВСЬКА МОВА

ЕЗОТЕРИЗМ

ЕКСПРЕСІОНІЗМ

ЕКУМЕНІЗМ

ЕЛІТАРНА КУЛЬТУРА

ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

ЕМАНСИПАЦІЯ

ЕМІГРАЦІЯ

ЕМСЬКИЙ УКАЗ

ЕНЕЙ

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

ЕПІТАФІЯ

ЕПОС

ЕРОС

ЕСКАПІЗМ

ЕСТАМП

ЕТИКЕТ

ЕТНОГЕНЕЗ

ЕТНОГРАФІЧНІ МУЗЕЇ

ЕТНОГРАФІЯ

ЄВАНГЕЛІЯ

ЄПАРХІЯ

ЖАЛУВАНІ ГРАМОТИ

ЖАЛЬНИК

ЖАНР

ЖОРНО

ЖУПАН

ЗАГІН

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло