Опубліковано: Мюнхен, 1964 Сторінок: 94 с. Опис: Українська Вільна
Академія Наук в Німеччині Історична секція
Автор зосереджує свого увагу в дослідженні діяльності Дмитра
Вишневецького на трьох головних питаннях.
Перше — на його ролі, як організатора козацтва. Головною заслугою Вишневенького вважає автор те, що він перший зібрав розпорошені козацькі дружини в одне ціле і прив'язав до певної території. Збудована Вишневецьким на острові Мала Хортиця твердиня стала «першим прототипом козацької Січі, в якій розвивалося військове й господарське життя запорожців», пише автор. Об'єднане Вишневецьким козацтво вперше зачало виступати, як сила на міжнародному форумі. «Вишневецький вивів українську козаччину на ширше поле діяльності та підніс її престиж. в чужинецькій опінії. Ми знаємо, що Ватикан, Франція, Чехія і другі європейські держави живо реагували на події, пов'язані з діяльністю Байди» пише автор в іншому місці. В аналізі козацького питання важливий висновок автора, що творили козацтво не лише «низи» суспільства, не «голота», а всі шари населення і зокрема велике значення мала участь аристократії.
Друге питання це антитатарська політика, якій Вишневецький присвятив усе своє життя ( складає він різні союзи, договори: з Туреччиною, Литвою, Москвою, Молдавією. Л. Винар впер-
ше дає докладний дослід цих союзів. Дуже цікава і повчальна політика Москви* вона розуміючи значення Вишневецького для України, відтягає його то до Москви, то до Дону, то до Кавказу — політика, що характеризує весь час окупації України Москвою. Дуже важливі стосунки Вишневецького з Молдавією. Ці міжнародні, дипломатичні стосунки Вишневецького роблять з нього попередника найбільших дипломатів України: Хмельницького та Мазепи.
Трете питання — це тотожність історичного діяча Вишневецького та героя народного епосу Байди. Автор робить висновок, на підставі дослідження епосу та аналізи терміну «Байда», що
основою героїчного епосу про Байду був реальний герой української історії — князь Дмитро-Байда Вишневецький.
Всі ці питання освітлює автор на підставі критичної аналізи документів. Поруч з тим робить він ревізію інших гіпотез та концепцій істориків. Дуже цінним е докладна аналіза концепцій радянських істориків, які подають сфальшований образ Вишневецького. Не погоджується ав-
тор з думкою М. Грушевського, який вважав, що Вишневецький скінчив авантурником. (Іст. України Руси, VII, стор, 115). Навпаки, Л. Винар дає образ не авантурника, а сміливого борця за Україну. Син свого часу він корисно відрізнявся від своїх сучасників, представників еліти й
не дбав про власні достатки, а коли треба було офірував власні кошти на патріотичні справи: на власні кошти будував він твердиню на острові Хортиця.
Перше — на його ролі, як організатора козацтва. Головною заслугою Вишневенького вважає автор те, що він перший зібрав розпорошені козацькі дружини в одне ціле і прив'язав до певної території. Збудована Вишневецьким на острові Мала Хортиця твердиня стала «першим прототипом козацької Січі, в якій розвивалося військове й господарське життя запорожців», пише автор. Об'єднане Вишневецьким козацтво вперше зачало виступати, як сила на міжнародному форумі. «Вишневецький вивів українську козаччину на ширше поле діяльності та підніс її престиж. в чужинецькій опінії. Ми знаємо, що Ватикан, Франція, Чехія і другі європейські держави живо реагували на події, пов'язані з діяльністю Байди» пише автор в іншому місці. В аналізі козацького питання важливий висновок автора, що творили козацтво не лише «низи» суспільства, не «голота», а всі шари населення і зокрема велике значення мала участь аристократії.
Друге питання це антитатарська політика, якій Вишневецький присвятив усе своє життя ( складає він різні союзи, договори: з Туреччиною, Литвою, Москвою, Молдавією. Л. Винар впер-
ше дає докладний дослід цих союзів. Дуже цікава і повчальна політика Москви* вона розуміючи значення Вишневецького для України, відтягає його то до Москви, то до Дону, то до Кавказу — політика, що характеризує весь час окупації України Москвою. Дуже важливі стосунки Вишневецького з Молдавією. Ці міжнародні, дипломатичні стосунки Вишневецького роблять з нього попередника найбільших дипломатів України: Хмельницького та Мазепи.
Трете питання — це тотожність історичного діяча Вишневецького та героя народного епосу Байди. Автор робить висновок, на підставі дослідження епосу та аналізи терміну «Байда», що
основою героїчного епосу про Байду був реальний герой української історії — князь Дмитро-Байда Вишневецький.
Всі ці питання освітлює автор на підставі критичної аналізи документів. Поруч з тим робить він ревізію інших гіпотез та концепцій істориків. Дуже цінним е докладна аналіза концепцій радянських істориків, які подають сфальшований образ Вишневецького. Не погоджується ав-
тор з думкою М. Грушевського, який вважав, що Вишневецький скінчив авантурником. (Іст. України Руси, VII, стор, 115). Навпаки, Л. Винар дає образ не авантурника, а сміливого борця за Україну. Син свого часу він корисно відрізнявся від своїх сучасників, представників еліти й
не дбав про власні достатки, а коли треба було офірував власні кошти на патріотичні справи: на власні кошти будував він твердиню на острові Хортиця.