філологічний, фізико-математичний, юридичний і медичний. Функціонувало підготовче відділення, фізична,
хімічна та фармацевтична лабораторії, навчально-допоміжні кабінети та заклади. Основною формою
організації навчального процесу була лекція. Викладачі застосовували словесні методи (бесіди, репетиції,
співбесіди, семінари, колоквіуми); пов’язували теорію з практикою, досвід з наукою, використовували
наочність; наполегливо боролися за вдосконалення системи навчання. Харківський університет порушував
питання про права жінок на вищу освіту. Без міністерського розпорядження університет дозволив у 1861
році навчатися домашній вчительці Л.Ожигіній. Випускники ставали вченими, письменниками,
педагогами, художниками, композиторами, лікарями, викладачами та вчителями середньої та вищої школи.
Тут у різні роки навчалися: М.В.Лисенко (композитор, навчався перших два роки), М.П.Старицький
(драматург, навчався перших два роки), П.П.Гулак-Артемовський (поет), М.В.Остроградський (математик),
М.І.Костомаров (історик, етнограф і письменник), І.І.Мечников (біолог), О.О.Потебня, І.І.Срезневський,
В.А.Стеклов.
Харківський університет був осоередком передової громадянської думки, культурного життя всього
Харківського навчального округу. У 1816-1819 роках тут видавався журнал “Український вісник”, у 1824-
1825 роках – “Український журнал”. За роки радянської влади університет виріс в один із найбільших
науково-навчальних закладів. На його базі існували Академія теоретичних знань (1920-1921), Інститут
народної освти (1921-1930), Інститут професійної освіти і Фізико-хіміко-математичний інститут (1930-
1933). Медичний і юридичний факультети були перетворені в самостійні інститути.
Після 1917 року університет був спочатку реорганізований в Академію теоретичних знань, а згодом
в Університет народної освіти, якому було присвоєно ім’я професора О.О.Потебні.
Київський університет. У 1805 році в Кременці було відкрито Кременецьку гімназію, яка в 1819
році була перетворена на ліцей. Викладання велося польською мовою, всі вчителі та більшість учнів за
походженням були поляками. Процент студентів-українців був незначний. Рівень викладачів був достатньо
високий. Більша частина з них були шовіністично налаштованими, із прогресивних викладачів можна
назвати професора ботаніки В.Бессера, професора літератури та риторики Езубіш Словацького,
А.Анджейовського. Навчалися діти польських можновладців і невелика кількість представників середнього
майнового достатку. Термін навчання 10 років. Навчання в останніх класах прирівнювалося до
університетської освіти. Ліцей мав хорошу матеріальну базу (бібліотеку, ботанічний сад, власну
обсерваторію тощо). У 1831 році (наказом від 21 серпня) заклад було закрито. Проте він продовжував свою
роботу. Царським указом (від 8 листопада 1833 року) Кременецький ліцей було переведено та перетворено в
університет Св. Володимира (були перевезені бібліотека, колекції). Вчителі ліцею відповідно стали
професорами Київського університету. Більшість викладачів університету були поляками або німці і лише
незначну частину становили українці й росіяни).
Урочисте відкриття відбулося 15 липня 1834 року. З 28 серпня почалося навчання на єдиному
філософському факультеті, який мав два відділення: історико-філологічне та фізико-математичне (з 1850
року це було два окремих факультета). Першим ректором було призначено Михайла Олександровича
Максимовича (1804-1873) – природознавця, історика, фольклориста, письменника, який очолював кафедру
ботаніки Московського університету (виконував обов’язки ректора до грудня 1835 року). На юридичному
факультеті заняття розпочалися з 1835 року, а на медичному з 1841 (відкрився на базі ліквідованої
Віленської медичної академії).
Навчальну роботу Київський університет організовував в основному так, як і інші навчальні заклади
такого типу. При університеті працювали різноманітні комісії, трохи пізніше товариства, формувалися
наукові школи експериментальної (молекулярної) фізики (професор М.П.Авенаріус), теоретичної фізики
(професор М.М.Шіллер), органічної хімії (П.П.Алексєєв), ембріології (професор О.О.Ковалевський), геології
та природознавства (професор К.М.Феофілактов), математики (професори Б.Я.Букрєєв, М.Є.Ващенко-
Захарченко, В.П.Єрмаков, І.І.Рахманінов), медицини (патології та бактеріології професор
В.В.Подивсоцький, анатомії професор В.О.Бец, хірургії професор Ю.К.Шимановський), документалістів
(професор В.Б.Антонович). Робота товариств як і комісій сприяла процесу розвитку вітчизняної культури та
науки.
Випускниками Київського університету у різні роки були: В.Антонович (історик, археолог,
етнограф, засновник історичного товариства), Д.Багалій (видатний історик ХХ століття, вивчав творчість
Т.Шевченка, І.Франка), М.Драгоманов (публіцист, історик, літературознавець, фольклорист, економіст,
філософ, громадський і культурний діяч), Д.Заболотний (мікробіолог та епідеміолог), Є.Тарле (історик),
М.Біляшивський (мистецтвознавець), М.Стражеско (вчений-медик), М.Іванов (вчений-медик), О.Бах
(біолог), О.Шмідт (математик), М.Старицький (письменник, перші два роки навчався в Харківському
університеті, а після відкриття Київського перевівся до Києва), М.Лисенко (композитор, перші два роки
навчався в Харківському університеті).
В університеті працювали відомі вчені, а саме: М.І.Костомаров, М.І.Зібер, П.В.Павлов, О.П.Вальтер,
В.С.Іконніков, В.І.Вернадський, В.І.Беретті, М.В.Скліфософський, М.П.Дашкевич, М.В.Владимирський-
Буданов, М.І.Пирогов (засновник військово-польової хірургії) та багато інших. Понад 40 років
університетською хірургічною клінікою завідував В.О.Караваєв (учень М.І.Пирогова). З 1845 року почала
роботу астраномічна обсерваторія, організатором якої був професор астрономії В.Ф.Федоров (учень
В.Я.Струве). У 1845-1847 рроках у складі Археологічної комісії працював Т.Г.Шевченко.