Драгоманов М. Нові українські пісні про громадські справи

Видання друге. Видавниче Т-во "КРИНИЦЯ". — Київ: Друкарня акц. т-ва "П. Барський", 1918. — 154 с. Даний матеріал є своєрідною історією України періоду 1764-1880 рр. Вона розглядається на прикладі українських народних пісень, які дають чітке уявлення про те, чим жили тогочасні українці, що їх турбувало, до чого вони прагнули. Ці пісенні твори розкривають ставлення українців до суспільства і стосунків всередині нього, їх сприйняття тогочасної політичної ситуації. У праці також міститься стаття, присвячена історії видання даного матеріалу. Більш як за дві тисячі років тому назад, розумний грек Арістотель сказав, що „людина — звір громадський", то б то, що люде не можуть инакше прожити, як в громадах. Коли подивитись на життя людське за тисячі років, за котрі вже списано воно в книгах, то побачимо, що де далі, люде збіраються все в більші куди, громади та спілки: сімї скупляються в хутори, в села й городи, — села й городи людей одної мови, чи породи,—складаються в держави, котрі впять скупляються проміж, себе.