Кіровоград: Імекс - ЛТД, 2015. — 155 с.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави,
а школа – від церкви» , – визначає Основний Закон; такий принцип
закладено в конституціях інших країн сучасного християнського
світу. Однак історія переконливо свідчить: зв`язок між державою та
Церквою – іноді злочинний – з метою розв`язання загальних проблем
методами, що їх важко й тепер назвати порядними або гуманними, був
не лише в епоху Середньовіччя.
Після навернення в 312 році римського імператора Костянтина (було воно щирим чи політичним актом – тема окремого дослідження) усередині самої Церкви, – яку до цієї історичної події жорстоко переслідували від часу мученицької смерті Стефана , – так само відбулися зміни, що їх не в усьому можна було б назвати позитивними. Коли Церква здобула свободу, а християнство стало державною релігією, єпископи та інші лідери повели боротьбу не за її чистоту, святість і єдність, до чого закликав їх Ісус, а за свій особистий вплив. Понад те, воїни або ж пересічні громадяни імперії збагнули: задля того щоб успішно підійматися державною чи військовою ієрархічною драбиною, конче годиться навернутися до християнської віри. Як тоді, так і тепер в останні роки деякі люди по всьому світу стали, на превеликий жаль, приєднуватися до лона Церкви з меркантильних міркувань.
Головний герой повісті, у минулому аматор театру й любитель напоїв, не реалізувавши себе в житті світському, за допомогою впливового чиновника зробив блискучу кар`єру в організації церковній. Однак, зрештою, став свідомий того, що лише вірні в Господі отримають від Нього вінця̀ життя. Такі християни за всіх часів були і є стовпа̀ми Церкви, тому ніякі «сили а̀дові не переможуть її» .
Автор цього суто художнього творуі закінчив магістратуру Київської Євангельської Теологічної семінарії, а також магістратуру інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка зі спеціальності «Літературна творчість, українська мова і література», отож згадана проблема знайома йому не з чуток. Цінність повісті визначить читач, але його ніяк не можна назвати твором, зміст якого має слугувати матеріалом для розважальних відділів чи рубрик ЗМІ.
Після навернення в 312 році римського імператора Костянтина (було воно щирим чи політичним актом – тема окремого дослідження) усередині самої Церкви, – яку до цієї історичної події жорстоко переслідували від часу мученицької смерті Стефана , – так само відбулися зміни, що їх не в усьому можна було б назвати позитивними. Коли Церква здобула свободу, а християнство стало державною релігією, єпископи та інші лідери повели боротьбу не за її чистоту, святість і єдність, до чого закликав їх Ісус, а за свій особистий вплив. Понад те, воїни або ж пересічні громадяни імперії збагнули: задля того щоб успішно підійматися державною чи військовою ієрархічною драбиною, конче годиться навернутися до християнської віри. Як тоді, так і тепер в останні роки деякі люди по всьому світу стали, на превеликий жаль, приєднуватися до лона Церкви з меркантильних міркувань.
Головний герой повісті, у минулому аматор театру й любитель напоїв, не реалізувавши себе в житті світському, за допомогою впливового чиновника зробив блискучу кар`єру в організації церковній. Однак, зрештою, став свідомий того, що лише вірні в Господі отримають від Нього вінця̀ життя. Такі християни за всіх часів були і є стовпа̀ми Церкви, тому ніякі «сили а̀дові не переможуть її» .
Автор цього суто художнього творуі закінчив магістратуру Київської Євангельської Теологічної семінарії, а також магістратуру інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка зі спеціальності «Літературна творчість, українська мова і література», отож згадана проблема знайома йому не з чуток. Цінність повісті визначить читач, але його ніяк не можна назвати твором, зміст якого має слугувати матеріалом для розважальних відділів чи рубрик ЗМІ.