Бачевський Б. Є., Заблодська І.В., Решетняк О.О. Потенціал і розвиток підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

311

Розділ 8. Оцінка вартості бізнесу

Недостатня визначеність законодавства з питань виділення об’єктів оцінки при-

зводить до того, що важко розрізнити поняття «бізнес», «сукупний потенціал під-

приємства», «діяльність» та «підприємство»: «Особливе місце серед об’єктів оцінки

займає бізнес (підприємство), в процесі визначення вартості якого об’єктом оцінки

виступає діяльність, що здійснюється на основі функціонування майнового комплек-

су підприємства та має на меті отримання прибутку», або: «оцінка сукупного потен-

ціалу підприємства (вартості бізнесу)» [105, с. 258]. Оцінка бізнесу за стандартами

BSV Американського Товариства Оцінювачів — «акт/процес підготовки висновку

(визначення) щодо вартості підприємства або частки акціонерів у його капіталі» [69,

с. 184]. Дійсно, при перекладі з англійської словники трактують бізнес, підприємство,

фірму, як синоніми, але практика оцінки підприємств в Україні показує, що оціню-

ються вони зовсім не так, як бізнес в ринкових країнах. Деякий час купівля чи продаж

підприємства в нашій країні могла означати лише перереєстрацію пакету докумен-

тів, оскільки іноді підприємство існувало тільки на папері. З цієї точки зору бізнес

має особливості оцінки, у тому числі в порівнянні з оцінкою окремого підприємства

або ЦМК. Згідно діючому Національному законодавству з оцінки бізнес взагалі не є

об’єктом оцінки.

Господарчій кодекс не використовує поняття бізнесу, замінюючи його не зовсім

адекватним, але найближчим за значенням поняттям «підприємництво» поряд з під-

приємством та майновим комплексом [16]. Але оцінювати підприємництво для про-

дажу неможливо, тоді як продаж бізнесу за світовою практикою — явище ординар-

не. Відповідно до міжнародних стандартів [115, 117, 191], розрізняється підрахунок

вартості бізнесу, ЦМК та пов’язаних з ним прав, хоча всі ці питання знаходяться у

взаємозв’язку. За теорією, з якою згодна більшість вітчизняних дослідників, більш

складна система не є простою сумою складових елементів, що входять до неї, оскільки

має місце ефект синергії. Тому бізнес — не сума елементів (таких як окремі підприєм-

ства, майнові комплекси, майнові права або фірми, які входять у одну й ту саму сферу

певного бізнесу), а інший цілісний носій, який має свої властивості. Щоб оцінити

бізнес, його не можна розглядати як зафіксоване балансом майно, бізнес — це діючій

об’єкт оцінки, який має численні зв’язки з оточенням. Підприємство, на відміну від

його складових елементів, може виробляти готову продукцію, то й бізнес, на відмі-

ну від окремого підприємства (якщо воно не являє собою увесь бізнес цілком, чого

майже ніколи не буває), оцінюється разом із зв’язками, які з’єднують його з зовніш-

нім середовищем. Іноді, як от у приватній лікарняній практиці, цінність можуть мати

лише саме ці зовнішні зв’язки, картотеки пацієнтів, історії хвороби. В таких випадках

підприємство не створюється взагалі і не входить складовою частиною до такого біз-

несу, що в Україні законодавчо визнається як підприємницька діяльність без ство-

рення юридичної особи. Таким чином, бізнес особливе явище, він може вміщувати не

одну фірму або підприємство, а може вестись взагалі без створення юридичної особи.

Найчастіше бізнес об’єднує декілька підприємств, іноді не має майнового комплексу,

не використовує найманого труда та ін., але з врахуванням зовнішніх зв’язків, на-

працьованих з роками, має окрему цінність. Слід враховувати, що це можуть бути і

негативні зв’язки, які знижують вартість бізнесу, наприклад, — залежність від одно-

го і до того ж ненадійного джерела сировини. Таким чином, оцінка бізнесу потребує

іншого сполучення традиційних результатних, порівняльних та витратних підходів,

та використання конкретних методів оцінки саме бізнесу.

312

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

Перша й найважливіша особливість бізнесу, яка потребує окремого врахування у

тому, що оцінюється вартість у використанні — термін, який застосовується між-

народними стандартами оцінки та міжнародними стандартами фінансової звітності

(МСФЗ 36.27). Якщо бізнес не діє, то це вже не бізнес, і оцінюватись будуть майнові

права або майновий комплекс. В Україні ще не скінчився період приватизації круп-

них майнових комплексів, тому вітчизняний бізнес (підприємництво) знайшов ши-

роке розповсюдження лише у сфері малого бізнесу. До того ж питання, що стосують-

ся бізнесу як такого, знайшли відображення лише у Господарчому Кодексі України,

якщо вважати, що бізнес — це підприємництво, оскільки за Кодексом це «самостійна

ініціативна систематична на власний ризик господарча діяльність, що реалізується

суб’єктами господарювання (підприємцями)» [16]. За таким визначенням надавати

оцінку бізнесу (як діяльності) неможливо, для цього його потрібно розуміти як дію-

чий цілісний комплекс, що може вміщувати підприємства, фірми, майнові комплекси,

майнові права у купі із зовнішніми зв’язками, гудвілом та іншими нематеріальними

об’єктами. Виходячи з вказаних причин, на цей час загальні питання оцінки бізнесу

ще потрібно узгоджувати з міжнародними стандартами, які рекомендують визначати

оцінку бізнесу і надання результатів для фінансової звітності за наступними даними:

— характер отри маних вказівок і мети оцінки;

— база оцінки, включаючи тип оцінюваної вартості;

— строк володіння активами й оцінюваними прав ами;

— класифікація активів і прав;

— дата оцінки;

— найменування активів, їх місцезнаходження, дата й рівень їх обстеження за

певними методами оцінки;

— умови оцінки, встановлені нормативними актами;

— всі особливі допущення й (або) обмежуючі умови;

— інші обставини, що мають відношення до проведення оцінки.

Оцінка спеціалізованих об’єктів майна, таких як готелі, бензозаправні станції,

ресторани й т.п., може проводитися по ринковій вартості з врахуванням того, що в

неї включаються не тільки земельні ділянки й будови, але й інші активи. Такі об’єкти

за національним законодавством можуть класифікуватися як «майно з торгівельним

потенціалом», і звичайно продаються на ринку як єдиний діючий комплекс, для яко-

го встановлення окремо вартості землі, будов і інших об’єктів є скрутним або немож-

ливим. Проводячи визначення ринкової вартості, оцінювач повинен виділяти вар-

тість земельної ділянки, будови й інших складових або, в альтернативному випадку,

надати обґрунтування причин, з яких оцінка проведена для комплексу в цілому.

Справедлива вартість інвестиційного майна не відображає майбутні капіталь-

ні видатки, які вдосконалять або поліпшать даний актив, і не враховують пов’язані

із цим майбутні вигоди від цих майбутніх видатків. Проте, справедлива вартість

обов’язково включає вартість «реальних можливостей вибору», закладених у майні.

Сенс даного положення міжнародних стандартів оцінки в тому, що ринкова вартість

не відображає потенційних видатків на поліпшення майна (так само як і ризиків і не-

визначеності, пов’язаних з будь-якою такою майбутньою подією), і при розрахунку

поточної величини вартості не враховується навіть вірогідність настання такої події.

Оскільки оцінка бізнесу може виконуватись лише як оцінка вартості у викорис-

танні, окрема оцінка будинків, споруд, машин та обладнання, НА може мати місце

313

Розділ 8. Оцінка вартості бізнесу

лише як акт продажу залишкового майна, яке не впливає на загальну вартість діючо-

го бізнесу. Тому відмінною рисою бізнесу, як об’єкта оцінки, є необхідність цілісної

оцінки у взаємодії усіх елементів та наявних зовнішніх зв’язків.

Як вже вказувалось, друга особливість бізнесу, як об’єкта оцінки, полягає в тому,

що він може провадитись без створення юридичної особи [16], проте, він може бути

обтяжений певними фінансовими обов’язками, обмежений законодавством, мати

якісь пільги або позитивні зобов’язання з боку інших учасників бізнес-процесів, дер-

жавних установ тощо. Якщо бізнес створено на базі одного чи кількох підприємств,

які є і юридичними особами, і суб’єктами господарювання, на нього розповсюджуєть-

ся дія Господарчого Кодексу не тільки за статтями 42–51, але й в частині, яка регулює

діяльність підприємств.

Третя особливість оцінки бізнесу у тому, що покупець може бути зацікавлений

лише у зовнішніх зв’язках, і майновий комплекс йому не потрібен. Звідси витікає

необхідність виділення майнового комплексу в окремий об’єкт продажу іншому по-

купцю. Крім того, під час оцінки бізнесу часто виникають ситуації, в яких покупець

зацікавлений у підвищенні власного іміджу, гудвілу за рахунок приєднаного бізнесу.

З окремим підприємством таке трапляється лише тоді, коли воно повністю репрезен-

тує весь бізнес.

Власник може оцінити бізнес самостійно, на основі оцінок власних спеціалістів,

але ці спеціалісти повинні мати відповідний сертифікат. Найчастіше для оцінки за-

прошується незалежний експерт або група оцінювачів. Інколи провадиться конкурс-

ний відбір оцінювача на тендерній основі. У цьому випадку оцінювачам надається

загальна інформація про бізнес, на основі якої вони дають пропозиції щодо строків

і вартості оцінки. За діючим законодавством оцінювач повинен забезпечити конфі-

денційність, але іноді підписується окрема угода, яка передбачає відповідну компен-

сацію при її порушенні.

В Україні найчастіше цього вимагають іноземні компанії, які працюють в умовах

жорсткої конкуренції і мають досвід з цих питань. При узгодженні умов, оцінювач

повинен представити розрахунок бюджету оцінки, штатний розпис виконавців по ка-

тегоріях, перелік етапів та графік виконання робіт. Оплата роботи оцінювача може

базуватись на проценті від суми оцінки, бути фіксованою або виконуватись за по-

часовою оплатою. Якщо в ході оцінки бізнесу виникає необхідність окремо оцінити

ЦМК на території України, слід додержуватись національного законодавства з цього

питання.

Згідно з Національним стандартом №3, який є обов’язковим для застосування під

час проведення оцінки ЦМК суб’єкта господарювання, суб’єктами оціночної діяль-

ності (а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування зві-

тів про оцінку цілісного майнового комплексу), вибір бази оцінки ЦМК здійснюється

відповідно до вимог, встановлених Національним с тандартом №1 (1440-2003-п).

З метою проведення оцінки цілісного майно вого комплексу Стандарт № 3 перед-

бачає необхідність здійснення таких заходів, як [21]:

— аналіз організаційно-правової форми підприємства, ЦМК якого оцінюється;

— ознайомлення та аналіз ринку продукції (товарів, робіт, послуг) цілісного

майнового комплексу в обсязі, достатньому для формування уявлення про

обсяг та сегментацію такого ринку, поточної частки ринку продукції (това-

рів, робіт, послуг) ЦМК, перспектив діяльності підприємства, ЦМК якого

314

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

оцінюється на відповідному ринку для оцінки коректності припущень, зро-

блених під час підготовки прогнозу діяльності оцінюваного цілісного майно-

вого комплексу;

— ознайомлення та аналіз ринку сировини і основних матеріалів, що використо-

вуються у діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється у разі, коли при-

пущення щодо перспектив розвитку ринку сировини і основних матеріалів є

складовою прогнозу діяльності такого майнового комплексу;

— аналіз правових засад провадження господарської діяльності підприємства,

ЦМК якого оцінюється, зокрема ліцензування, квотування, застосуванн я

механізмів ціноутворення на ринку відповідної продукції (товарів, робіт, по-

слуг), наявність державної підтримки або обмежень , антимонопольні та еко-

логічні вимоги, система оподаткування;

— аналіз його фінансово-господарської діяльності, майнового та фінансового

стану на дату оцінки та за період, що передує цій даті;

— підготовка обґрунтованого прогнозу діяльності підприємства, цілісний майно-

вий комплекс яко го оцінюється, за основними показниками виробництва та ре-

алізації продукції, фінансового і майнового стану та прогнозу потреби такого

підприємства в інвестиціях з визначенням джерел фінансування.

Отримані результати покладаються в основу проведення оцінки. Для пров едення

оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи:

— витратний (майновий — для оцінки об’єктів у формі цілісного майнового

комплексу та у формі фінансових інтересів);

— дохідний;

— порівняльний.

Національний стандарт №3 визначає наступні особливості застосування осно-

вних підходів до оцінки, які повинні враховувати оцінювачі:

1. Майновий підхід застосовується для визначення ринкової вартості ЦМК у разі,

коли саме зазначений підхід відбиває типову логіку п отенційних покупців, яка ґрун-

тується на усталеній практиці. Зокрема, це стосується оцінки ЦМК, ринкова вартість

якого визначається поточною вартістю ймовірного результату ліквідації зазначеного

майнового комплексу.

Основним методом майнового підходу до оцінки цілісного майнового комплексу

є метод накопичення активів, хоч а оцінювачами може застосовуватися метод поточ-

ної вартості ймовірного результату ліквідації ЦМК, а також інші методи майнового

підходу, доцільність застосування яких у конкретній ситуації необхідно обґрунтува-

ти у звіті.

Метод накопичення активів полягає у визначенні чистої вартості активів ціліс-

ного майнового комплексу. Чиста вартість активів для даного випадку визначаєть-

ся як рі зниця між вартістю активів та вартістю зобов’язань підприємства, визначе-

них на дату оцінки відповідно до вимог пункту 11 Стандарту № 3. Оцінка активів та

зобов’язань на дату оцінки проводиться з урахуванням таких особливостей:

— необоротні активи в частині основних засобів, нематеріальних активів, н еза-

вершеного будівництва, довгострокових фінансових вкладень оцінюються з

використанням бази оцінки, що відповідає ринковій або іншим видам вартос-

ті, вибір та визначення яких здійснюються відпо відно до вимог національних

стандартів;

315

Розділ 8. Оцінка вартості бізнесу

— необоротні активи в частині довгострокової дебіторської заборгованості та

відстр очених податкових активів оцінюються з урахуванням строку та ймо-

вірності їх повернення (погашення, відшкодування);

— поточна дебіторська заборгованість оцінюється з урахуванням строку та ймо-

вірності її повернення (погашення, відшкодування);

— матеріальні оборотні активи (запаси, товари) у разі, коли ї х поточна вартість

еквівалентна вартості, що відображена у бухгалтерському обліку, оцінюю ться

виходячи з цих даних, в інших випадках — виходячи з їх ринкової вартості або

вартості ліквідації, якщо ри нкова вартість не перевищує вартість ліквідації;

— довгострокові та поточні фінансові інвестиції оцінюються виходячи з їх рин-

кової вартості;

— векселі одержані оцінюються, виходячи з їх ринкової вартості з урахуванням

строку та ймовірності їх погашення;

— поточна вартість довгострокових та поточних зобов’язань залежно від їх ви ду

визнається такою, що дорівнює даному показнику у бухгалтерському обліку,

або розраховується шляхом дисконтування сум (основний борг, відсотки), що

підляга ють погашенню у відповідних періодах, за обґрунтованою для кожного

із зобов’язань ставкою дисконту [21].

Визначення поточної вартості ймовірного результату ліквідації ЦМК може бути

окремим завданням оцінки або складовою процесу визначення його ринкової вартос-

ті. Поточна вартість ймовірного результату такої ліквідації визначається як поточна

вартість доходів, що очікуються від продажу а ктивів ЦМК, які зменшені на суму ви-

трат, пов’язаних з ліквідацією, що збільшена на суму поточної вартості грошових по-

токів від прогнозованої господарської діяльності підприємства в період ліквідації, та

зменшена на суму поточної вартості зобов’язань цього підприємства.

Слід додати, що Стандарт оцінки №3, як і інші, головним чином регламентує про-

цеси приватизації в умовах затяжної кризи. Тому, у разі прийняття рішення про лі к-

відацію оцінюваного цілісного майнового комплексу, наслідком якого є скорочення

строків погашення його довгострокової заборгованості, поточну вартість зобов’язань

треба визначати з урахуванням ймовірності такого скорочення. Продаж приватної

власності може цього не враховувати.

Доходи від продажу активів оцінюваного ЦМК визначаються з ураху ванням

такої особливості: якщо ліквідація здій снюється за рішенням власника ЦМК або

суду і не передбачає примусового відчуження активів у строк, значно коротший, ніж

строк експозиції подібного майна, активи оцінюються відповідно до вимог, визна-

чених у пункті 11 та 12 Стандарту № 3, інакше оцінка визначається за ліквідаційною

вартістю.

Дохідний підхід до проведення оцінки цілісного майнового комплексу ґрунту-

ється на застосуванні оці ночних процедур переведення очікуваних доходів (чистих

грошових потоків або дивідендів) у вартість ЦМК. Оцінка цілісного ма йнового комп-

лексу проводиться з урахуванням поточного фінансового стану підпри ємства та про-

гнозних показників його діяльності з використан ням такого майнового комплексу.

Основним методом дохідного підходу, що застосовується для проведення оцінки

ЦМК, є метод дискон тування грошового потоку, який передбачає такі оціночні про-

цедури:

— вибір відповідної моделі грошового потоку;

316

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

— визначен ня прогнозного періоду надходжень грошового потоку;

— проведенн я прогнозування складових чистого грошового потоку та його роз-

рахунку на кожен рік (квартал, місяць) прогнозного періоду;

— обґрунтування складових с тавки дисконту та її визначення;

— проведення розрахунку вартості реверсії та його обґрунтування;

— визначення поточної вартості чи стих грошових потоків, реверсії та надлишко-

во го майна у разі його наявності в ЦМК;

— визначення вартості цілісного майнового комплексу як суми поточної вартос-

ті вказаних складових [21].

— Виходячи із специфіки діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється, та

завдань оцінки , застосовуються такі моделі грошового потоку:

— чистий грошовий потік для власного капіталу;

— чистий грошовий потік для інвестованого капіталу.

Розрахунок грошового потоку ґрунтується на результатах аналізу показників

фінансово-господарської діяльності підприємства за період, що передує даті оцінки,

та прогнозний період. Прогнозний період визначається з урахуванням специфіки ді-

яльності оцінюваного цілісного майнового комплексу, а саме: життєвого циклу про-

дукції (товарів, робіт, послуг), графіка обслуговування довгострокової заборгованос-

ті, інвестиційних планів та прогнозів щодо очікуваних істотних змін, що відбудуться

в діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється.

Вибір тривалості прогнозного періоду повинен узгоджуватися із способом ви-

значення вартості реверсії. Тривалість прогнозного періоду вважається достатньою,

якщо обраний спосіб визначення реверсії дає змогу врахувати всі відомі на дату оцін-

ки факти та припущення щодо результатів провадження діяльності під приємства,

ЦМК якого оцінюється, в період, що настає за прогнозним [21].

Знов вертаючись до цього питання, не можна не вказати на не виправдану склад-

ність термінології, зайві повтори, невизначеність термінів (як от період, що настає за

прогнозним), які характерні не тільки для стандарту оцінки № 3, а для всього законо-

давства з оціночної діяльності.

Чистий грошовий потік для власного капіталу на кожен рік (квартал, місяць)

прогнозного періоду розраховується як прогнозован а величина чистого прибутку,

збільшена на прогнозовану суму амортизації, відкоригована на прогнозовану зміну

робочого капіталу, капітальних інвестицій, довгострокових зобов’язань за відповід-

ний період.

Модель чистого грошового потоку для інвестованого капіталу відображає вар-

тість цілісного майнового комплексу з урахуванням власного та запозиченого капі-

талу.

Чистий грошовий потік для інвестованого капіталу на кожен рік (квартал, мі-

сяць) прогнозного періоду розраховується на тих же умовах, що для чистого грошо-

вого потоку, але з врахуванням припущення про відсутність витрат на сплату відсо-

тків за довгостроковим б оргом за відповідний період.

Прогнозування грошового потоку за будь-якою з його моделей, зазначених у

Стандарті № 3, здійснюється у цінах відповідного року (кварталу , місяця) прогноз-

ного періоду з урахуванням прогнозованого рівня інфляції (номінальний грошовий

потік) або у цінах, що діють на дату оцінки, без урахування прогнозованого рівня

інфляції (реальний грошовий потік).

317

Розділ 8. Оцінка вартості бізнесу

У разі прогнозування номінального грошового потоку прогнозований рівень ін-

фляції враховується під час визначення ставки дисконту відповідно до пункту 23

Стандарту № 3. Принцип найбільш ефективного використання втілюється під час

проведення оцінки ц ілісних майнових комплексів шляхом здійснення під час про-

гнозування грошових потоків ЦМК припущення про раціональне розпорядження

майном, що включає оцінюваний ЦМК. Раціональним вважається розпорядження

майном цілісного майнового комплексу, що спр ямоване на максимізацію поточної

вартості очікуваних чистих грошових потоків такого ЦМК і отже — на максимізацію

його ринкової вартості.

У разі, коли прогнозується збільшення (зменшення) обсягу виробництва продук-

ції (товарів, робіт, послуг) підприємства, ЦМК якого оцінюється, під час прогнозу-

вання складових чистого грошового потоку враховуються відповідні очікувані зміни

робочого капіталу.

Прогнозування капітальних інвестицій, збільшення (зменшення) робочого капі-

талу та сум довгострокових зобов’язань здійснюється на підставі та у взаємозв ’язку

з прогнозними показниками діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється. Під

час прогнозування необхідно враховувати лише ті інвестиції, збільшення (або змен-

шення) робочого капіталу та сум довгострокових зобов’язань, доцільність яких еко-

номічно обґру нтована, а відповідні витрати забезпечені прогнозованими внутріш-

німи або зовнішніми джерелами фінансування (можливістю позичення необхідних

коштів).

У разі, коли початок чи продовження (відновлення) провадження господарської

діяльності оцінюваного підприємства без початкових капітальних інвестицій або по-

криття дефіциту оборотних засобів неможливо, ціна зменшується на розрахунковий

розмір таких інвестицій:

— без дисконтування, якщо очікувані строки їх внесення наближені до дати

оцінки і можуть бути обґрунтовано ототожнені з нею;

— у складі прогнозованих грошових потоків на відповідні квартали або місяці,

що підлягають дисконтуванню. При цьому прогнозування та дисконтування

грошових потоків у межах прогнозного періоду здійснюються за кварталами

або місяцями [21].

Дефіцит оборотних засобів визначається як різниця між величиною робочого

капіталу, необхідного для нормального функціонування підприємства, ЦМК я кого

оцінюється, та величиною його наявного робочого капіталу на дату оцінки.

Вартість реверсії визначається виходячи з очікуваних результатів найбільш ефек-

тивного використання активів цілісного майнового комплексу в період, що настає за

прогнозним, на підставі грошових потоків ЦМК, отримання яких передбачається піс-

ля прогнозного періоду, з урахуванням у разі наявності тенденції до їх рівномірного

збільшення (зменшення) [21].

Основним методом розрахунку ставки дисконту для власного капіталу є метод

кумулятивної побудови, який враховує додаткові ризики інвестування в оцінюваний

ЦМК порівняно з інвестуванням в альтернативні об’єкти, що характеризуються мі-

німальним ризиком.

Основним методом розрахунку ставки дисконту для інвестованого капіталу є

метод середньозваженої ва ртості капіталу, який ґрунтується на врахуванні норм до-

ходу на власний та запозичений капітал з урахуванням розміру часток власного та

318

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

запозиченого капіталу в інвестованому капіталі. Застосування інших методів роз-

рахунку ставки дисконту, проведення такого розрахунку на початок, середину або

кінець кожного року (кварталу, місяця) прогнозного періоду обґрунтовується у звіті

про оцінку ЦМК.

Для дисконтування вартості реверсії застосовуються коефіцієнти, обчислені з

урахуванням ча су, на який вона визначається, і вибір якого залежить від методу роз-

рахунку. Вибір обґрунтовується у звіті про оцінку цілісного майнового комплексу.

Розрахунок ставки дисконту для номінального грошового потоку здійснюється з ура-

хуванн ям прогнозного рівня інфляції, для реального грошового потоку — без ураху-

вання такого рівня. Визначення поточної вартості надлишкового майна здійснюєть-

ся з використанням баз оц інки, що відповідають принципам корисності та найбільш

ефективного використання надлишкового майна.

У разі, коли грошові потоки від функціонування цілісного майнового комплек-

су очік уються постійні і однакові за обсягом або з тенденцією до рівномірного зрос-

тання та їх отримання не обмежується у часі, може застосовуватися метод прямої

капіталізації доходу. При цьому як дохід розглядається чистий грошовий потік. У

разі наявності в ЦМК надлишкового майна, його вартість додається до вартості, ви-

значеної із застосуванням методу прямої капіталізації доходу. Застосування методу

прямої капіталізації доходу передбачає визначення:

— пер іоду капіталізації чистого грошового потоку (рік, квартал, місяць, опе ра-

ційний цикл);

— чистого грошового потоку за період;

— відповідної ставки капіталізації і її обґрунтування;

— вартості надлишкового майна у разі його наявності в ЦМК;

— вартості цілісного майнового комплексу шляхом ділення чистого гро шового

потоку на ставку капіталізації і збільшення отриманого результату на вартість

надлишкового майна у разі його наявності в ЦМК [21].

Застосування положень даного стандарту потребує використання такого показ-

ника, як доход, але податкове законодавство використовує термін «прибуток», то цей

момент буде розглянуто у наступному розділі.

Основними методами порівняльного підходу до оцінки ЦМК є м етод ринку ка-

піталу та метод ринкових угод.

Загальним для методів порівняльного підходу є етап форму вання переліку по-

дібних ЦМК, що використовуватимуться як об’єкти порівняння та збирання інфор-

мації про них. Перелік подібних цілісних майнових комплексів формується з ура-

хуванням таких критеріїв, як належність ЦМК (підприємства) певній галузі, його

розмір, тип виробництва, рівень спеціалізації бізнесу, ринки збуту продукції (товарів,

робіт, послуг), структура активів та інвестованого капіталу, місцезнаходження та ін-

ших суттєвих критеріїв. В Україні більшість крупних підприємств машинобудівного

комплексу аналогів не має, тому вказаний підхід для них неможливий.

Метод ринку капіталу ґрунтується на прип ущенні про рівноцінність ринкової

вартості цілісного майнового комплексу його ринковій капіталізації або можливій

ринковій капіталізації з урахуванням вартості прав контролю. Ринкова капіталізація

ЦМК визначається як добуток ринкового курсу однієї акції акціонерного товариства,

що існує або може бути створене на базі оцінюваного ЦМК, на загальну кількість

акцій такого товариства.

319

Розділ 8. Оцінка вартості бізнесу

Ринковий курс однієї акції визначаєт ься виходячи з даних про продаж (пропо-

нування) цінних паперів акціонерного товариства на фондових біржах та в позабір-

жових торгівельно-інформаційних системах. Ринковий курс однієї акції, за д аними

про продаж, визначається з використанням інформації про останню угоду, укладену

в день, що визначений як дата оцінки, а за відсутності укладених угод у цей день — з

використанням інформації про останню укладену угоду до дати оцінки, на яку ви-

значається курс, з обґрунтуванням у звіті про оцінку можливості використання такої

інформації. Ринковий курс однієї акц ії за даними про пропонування (максимальна

ціна, яка пропонується покупцем, або мінімальна ціна, яка пропонується продавцем)

визначається за цінами пропонування, дійсними на дату, на яку визначається такий

курс, а у разі відсутності пропонування на дату оцінки — за цінами пропонування на

найближчу минулу дату. Урахування варто сті прав контролю здійснюється шляхом

застосування контрольної надбавки.

Можлива ринкова капіталізація ЦМК дорівнює добутку фінансово-економічних

показників діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється, на відповідні мульти-

плікатори. Мультиплікатори визначаються на підставі інформації про подібні під-

приємства, виходячи з цін продажу (пропонування) їх цілісних майнових комплек-

сів. У разі проведення оцінки ЦМК на підставі його можливої капіталізації, ринкова

вартість такого майнового комплексу визначається шляхом узагальнення отриманих

результатів проведення розрахунку його можливої ринкової капіталізації, урахуван-

ня вартості прав контролю та внесення у разі потреби інших поправок.

Мето д ринкових угод ґрунтується на припущенні про еквівалентність ринкової

вартості цілісного майнового комплексу цінам продажу подібних ЦМК. Як базовий

показник для зазначеного методу застосовуються ціни продажу та ціни пропонуван-

ня подібних цілісних майнових комплексів або ціни продажу та ціни пропонування

їх корпоративних часток, що характеризуються певними правами контролю. У разі,

коли базовим показником є ціна продажу (пропонування) подібного ЦМК, ринко-

ва вартість оцінюваного цілісного майнового комплексу визначається як добуток

фінансово-економічних показників, що характеризують діяльність підприємства,

ЦМК якого оцінюється, та відповідних мультиплікаторів, визначених на підставі ін-

формації про подібні об ’єкти.

Якщо базовим показником є ціна продажу (пропонування) корпоративної частки

подібного цілісного майнового комплексу, попередньо здійснюється її коригування

на розмір контрольної надбавки з метою врахування прав контролю за стовідсотко-

вою корпоративною часткою з наступним визначенням мульти плікаторів. Ринкова

вартість ЦМК визначається як добуток фінансово-економічних показників, що ха-

рактеризують діяльність підприємства, ЦМК якого оцінюється, та відповідних муль-

типлікаторів, визначених на підставі інформації про подібні об’єкти. Фінансово-

економічними показниками, що характеризують діяльність підприємства в даному

випадку, або для подібних ЦМК, є показники балансової вартості власного капіталу,

фінансового результату від провадження звичайної діяльності та інші обґрунтовані у

звіті про оцінку цілісного майнового комплексу показники.

Під час підготовки висновку про вартість оцінюваного ЦМК, що визначається на

підставі результатів застосування методів порівняльного підходу, може враховува-

тися інформація про ціни продажу та ціни пропонування оцінюваного ЦМК та й ого

корпоративних часток.

320

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

Вимоги до звіту про оцінку ці лісного майнового комплексу регулюються Націо-

нальним стандартом № 1 (1440-2003-п) з урахуванням особливостей , визначених в

пункті 8 Стандарту № 3.

Ліквідаційна вартість цілісного майнового комплексу визначається виходячи з

його ринкової вартості, що скоригована з урахуванням ступеня впливу умов продажу

в скорочені строки. Під час визначення вартості ЦМК, оцінка якого проводиться з

метою погашення зобов’язань відповідного підприємства шляхом його відчуження,

зобов’язання, що підлягають погашенню за рахунок так ого відчуження, у розрахунку

не враховуються. Оцінка об’єктів у матеріальній та нематеріальній формах, вартість

яких визначається вартістю ЦМК, що створений на їх основі (об’єкти, асоційовані з

бізнесом), проводиться з відповідним коригуванням та обґрунтуванням у звіті про

оцінку доцільності застосування положень Стандарту для таких об’єктів.

Оцінка окремих видів ЦМК проводиться з урахуванням особливостей діяль-

ності підприємств, що функціонують на їх основі. Рецензування звітів про оцінку

цілісних майнових комплексів проводиться відповідно до вимог Закону України

«Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»

(2658-14), Національного стандарту № 1 (1440-2003-п) та Національного стандарту

№ 3 [5, 19, 21].

До цього слід додати, що дія Стандарту № 3 обмежена оцінкою ЦМК, що відпо-

відає завданню приватизації саме державного майна і не регламентує повну оцін-

ку бізнесу у сфері підприємництва, хоча за документом визначається можливість

оцінки об’єктів, приєднаних до бізнесу. Оцінка самого бізнесу жодним документом

національного законодавства з оцінки не передбачається, то оцінювачі мають мож-

ливість на свій розсуд додавати до вартості підприємства, яке складає матеріальну

та правову основу бізнесу, вартість нематеріальних об’єктів, які не вважаються ак-

тивом, але приносять доход, що й буде визначати різницю вартості підприємства та

бізнесу.