392
в) для стійко непривілейованих (“ображених”):
• добре працювати;
• виконувати будь-яку роботу як за завданням “авторитетів”, так
і за завданням адміністрації.
У місцях позбавлення волі існує система “норм” стосовно відно-
син з адміністрацією, стосовно режиму, сфери побуту (наприклад, не
пробачати образи, спілкуватися лише у своєму колі, переслідувати
осіб, які звернулися по захист до адміністрації та ін.).
Слід відзначити складність становища жінок у тюрмі чи таборі.
Стан високої психічної напруженості, відсутність санітарно-
гігієнічних умов, убогість обстановки, важка робота, конвой, ходіння
строєм, примітивні звички, боротьба за виживання — все це звалю-
ється на жінку і морально її вбиває. Спеціалісти зазначають, що пси-
хічні втрати жінок у тюрмі більші, ніж у чоловіків. Це пояснюється
тим, що сфера блокованих у них потреб ширша і глибша, самі втра-
ти переживаються гостріше, особистісне самозбереження досягається
складніше. Специфіка жіночої психології практично не враховується
працівниками жіночих колоній, що викликано знову ж таки їхньою
слабкою професійною підготовкою.
Найбільше травмується психіка неповнолітніх, які відбувають термін
покарання в колонії. Потрапляючи в кримінальну субкультуру в най-
більш вразливому до зовнішніх впливів періоді свого життя, підлітки
відчувають глибинну особистісну перебудову, “навернення до нової ві-
ри”, прилучення до традицій, норм і цінностей злочинного світу. Рання
криміналізація, випробування ритуалом “прописки” і на витривалість
та інші випробування, які існують у місцях позбавлення волі, сприяють
десоціалізації особистості підлітка. Не випадково, частина неповноліт-
ніх, які скоїли злочин, виходить з колонії вже не випадковими, а закоре-
нілими злочинцями, які оволоділи за час перебування в місцях позбав-
лення волі всіма тонкощами кримінального ремесла. Цей факт свідчить
про те, що виправно-трудові заклади далеко не в усіх випадках успішно
вирішують завдання ресоціалізації особистості засудженого.
Жорсткі, а часом і жорстокі, методи впливу, режим у вигляді лише
каральної функції, несприятливі умови життєдіяльності засуджених пе-
ретворили тюрми, табори і колонії на “академії” злочинності, в стінах
яких частіше формуються лише негативні якості — злість, нестрима-
ність, нервовість, невір’я у справедливість як соціальну норму тощо.
Навіть праця, як один із вагомих факторів ресоціалізації особис-
тості засудженого, через погану організацію може приносити ув’яз-