Бедь В.В. Юридична психологія

Подождите немного. Документ загружается.

361

відповіді на них давали вичерпну картину психологічних аспектів

злочину, психічного стану підекспертного, особливості його сприй-

мання та оцінювання тощо. Саме тому, на нашу думку, завжди є

доцільною постановка загального запитання про особистісні особли-

вості, що дало б змогу в разі виникнення нових нюансів у розсліду-

ваній справі не призначати нову експертизу (додаткову або повтор-

ну), а використати інформацію загального характеру, яка є у вис-

новку.

За наявності постанови про призначення психологічної експерти-

зи слідчий, згідно з КПК України, повинен, упевнившись в особі екс-

перта, вручити йому копію постанови про призначення експертизи.

Реалізація цього положення закону може бути здійснена в приміщен-

ні органу слідства, куди викликається (запрошується) експерт, або за

місцем роботи експерта. Слідчий зобов’язаний роз’яснити експерту

його права та обов’язки, попередити про кримінальну відповідаль-

ність за відмову виконати обов’язки експерта, за подання явно непра-

вдивого висновку, про нерозголошення даних попереднього слідст-

ва. Щоправда, останнє не передбачено в законі і є істотною прогали-

ною. Про виконання вказаних дій слідчий повинен скласти протокол,

в якому вказує дані про особу експерта, його компетентність, роз’яс-

нення йому процесуальних прав і обов’язків, зазначити зроблені екс-

пертом заяви.

Після вказаних процесуальних дій експерт повинен приступити до

проведення експертизи. У законі не вказані терміни, в рамках яких

повинна бути проведена експертиза, але є вимога діяти, дотри-

муючись правил, а саме — інтенсивно і без зволікання. У тих випад-

ках коли проводиться комплексна психолого-психіатрична експерти-

за, її термін відповідно до існуючої норми не повинен перевищувати

30 днів. На практиці мають місце випадки, коли слідчі вимагають

провести психологічну експертизу за один-два дні, що практично не-

реально. Вже йшлося про те, що потрібно не менше двох-трьох об-

стежень, які слід проводити в інтервалі кількох днів. Необхідний та-

кож час для вивчення матеріалів справи, продуктів і предметів діяль-

ності тощо. Отже, при максимальній інтенсивності праці на

проведення нескладної психологічної експертизи треба не менше од-

ного тижня, а коли йдеться про складні комплексні дослідження —

не менше двох-чотирьох тижнів.

Згідно з КПК, експерт для забезпечення належного проведення

психологічної експертизи має певні права, в тому числі — на озна-

362

йомлення з усіма матеріалами кримінальної справи. Думка про ди-

ференційоване надання слідчим матеріалів справи експерту, яка тра-

пляється в літературі, психологічної експертизи стосуватися не пови-

нна. Експерт-психолог може подати клопотання про надання йому

відсутніх у справі матеріалів, необхідних для складання висновку (до-

кументів, що характеризують особу підекспертного, показань свідків

про його розвиток і поведінку, медичних документів та ін.), а при від-

мові слідчого — оскаржити його дії прокурору відповідно до КПК

України.

З дозволу слідчого, прокурора експерт-психолог може бути при-

сутнім при проведенні слідчим допиту та інших слідчих дій. З огляду

на те перелік слідчих дій за участю експерта не обмежений. На нашу

думку, це можуть бути будь-які слідчі дії (допит віч-на-віч, вилучен-

ня, обшук, упізнання, огляд місця події, відтворення обстановки та

обставин події та ін.), що дадуть можливість отримати інформацію

психологічного характеру для розв’язання завдань експертизи. Під

час слідчих дій (перш за все допиту, допиту віч-на-віч) експерт-

психолог може, з дозволу слідчого, ставити запитання допитуваним,

що стосуються предмета експертизи. Ці запитання та відповіді на них

заносяться у протокол слідчої дії. Вказані особливості діяльності екс-

перта на попередньому слідстві нагадують участь спеціаліста, що є

ще одним доказом про єдину природу різних форм використання

психологічних знань у кримінальному процесі, в тому числі на стадії

попереднього слідства.

Експерт-психолог може робити висновки рідною мовою або ко-

ристуватися допомогою перекладача. У нашій практиці мали місце

такі випадки, коли обвинувачений або потерпілий не володіли дер-

жавною мовою.

Важливим моментом у проведенні судово-психологічної експерти-

зи є дотримання прав та інтересів учасників кримінального процесу,

що охороняються законом. У цій групі осіб особливими гарантіями

забезпечується обвинувачений. Тут слід виділити групу загальних

прав обвинуваченого, які він має у зв’язку із проведенням будь-якої

експертизи, у тому числі судово-психологічної, та його права у

випадку, коли він сам виступає підекспертним.

До першої групи відноситься право обвинуваченого порушувати

клопотання про призначення експертизи, причому таким правом він

користується у крайніх випадках. Так, із проаналізованих нами 216 ви-

сновків судово-психологічних експертиз лише у 6,1 % вони признача-

363

лися за клопотанням обвинуваченого. На випадок заявленого клопо-

тання слідчий повинен його розглянути та прийняти рішення; якщо

клопотання задовольняється, приймається постанова про призначен-

ня експертизи, із якою слідчий зобов’язаний ознайомити обвинуваче-

ного. Якщо слідчий відмовляє у клопотанні, він зобов’язаний винести

вмотивовану постанову, з якою ознайомлює обвинуваченого. Про

факт ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення

експертизи або відмови від її призначення складається протокол.

Обвинувачений може заявити відвід експерту-психологу. У випад-

ках коли експерт був учасником процесу або є родичем будь-кого з

учасників кримінальної справи, коли він особисто чи його родичі є за-

цікавленою стороною, коли він є родичем особи, яка проводить слід-

ство чи дізнання, слідчий повинен задовольнити таке клопотання.

У законі та спеціальній літературі питання про порядок задоволення

клопотань про відвід експерта не розроблене. На нашу думку, тут мож-

ливі два варіанти: а) слідчий приймає постанову про відвід експерта і

про доручення проведення експертизи іншому складу спеціалістів з

подальшим ознайомленням із цим клопотанням про скасування по-

передньої постанови про призначення експертизи, і після її скасування

вносить нову постанову. Уявляється, перший варіант доцільніший, а

другий більше відповідає духу нашого кримінального процесу — адже

ні за яких інших обставин орган, який прийняв рішення, не має права

його переглядати сам. У законі також не передбачено час ознайомлен-

ня обвинуваченого з рішенням про призначення експертизи, і на прак-

тиці це призводить до того, що обвинуваченого ознайомлюють із по-

становою про призначення судово-психологічної експертизи під кінець

слідства у справі, що практично позбавляє його можливості реалізува-

ти надані йому законом права.

На нашу думку, ніякі “тактичні” міркування слідчого про те, що об-

винувачений може перешкодити проведенню експертизи, впливати на

експерта і т. ін., не можуть бути прийняті. Правильною є позиція укра-

їнських учених про те, що постанова про призначення експертизи спо-

чатку пред’являється обвинуваченому, а потім матеріали справи та об’-

єкти дослідження передаються експертам. Ознайомившись із постано-

вою про призначення експертизи, обвинувачений може клопотати про

додаткові запитання, іншу редакцію запитань, інший склад експертів,

недоцільність експертизи тощо. Клопотання обвинуваченого заносять-

ся у протокол пред’явлення постанови, і слідчий повинен із приводу

цих клопотань прийняти своє рішення, про що доводить до відома об-

364

винуваченого мотивованою постановою. Слідчий може задовольнити

клопотання або відмовити в ньому. Якщо клопотання задовольняєть-

ся, слідчий вносить доповнення до першої постанови про призначення

експертизи, ознайомлює із ним обвинуваченого та особу, якій доруче-

но проведення експертизи.

Обвинувачений з дозволу слідчого може бути присутнім при про-

веденні експертизи.

Після закінчення судово-психологічної експертизи обвинувачений

має право ознайомитись з її висновком; робити пояснення, запере-

чення, зауваження, заявляти клопотання про призначення додатко-

вої або повторної експертизи. Все це заноситься у протокол пред’яв-

лення матеріалів експертизи і вирішується в установленому порядку.

В спеціальній літературі є рекомендації запрошувати для участі у

пред’явленні матеріалів експертизи самого фахівця для пояснення

спеціальних положень. Ми приєднуємося до цієї думки, виходячи зі

специфіки і складності судово-психологічної експертизи, і в процесі

реформи кримінально-процесуального законодавства вважали б та-

ку пропозицію доцільною.

Окрім названих прав, неповнолітній обвинувачений або особа з

фізичними чи психічними вадами, які не в змозі здійснювати своє

право на захист, можуть ознайомитися з постановою про призначен-

ня експертизи, з її висновком у присутності захисника, законного

представника, педагога або лікаря. Теоретично це означає, що при

призначенні й ознайомленні з висновками судово-психологічної екс-

пертизи може бути присутнім спеціаліст-психолог. На нашу думку,

вказаним особам делеговані права обвинуваченого, зазначені вище,

тобто вони мають право клопотати про призначення експертизи, про

запрошення конкретного експерта, про редакцію сформульованих за-

питань, ознайомитись з висновком і висловлювати свої міркування з

цього приводу, вносити клопотання про призначення додаткової або

повторної експертизи.

Друга група прав обвинуваченого є похідною від першої і правово-

го статусу обвинуваченого у кримінальному процесі. Маються на увазі

випадки, коли обвинувачений (підозрюваний) сам є підекспертним.

Перш за все, виникає питання, чи підлягає обвинувачений обстеженню

та про його обов’язки. У випадках обов’язкового призначення експер-

тизи, якщо проводиться комплексна психолого-психіатрична експерти-

за для визначення психічного стану підозрюваного або обвинувачено-

го, встановлення його віку тощо, обвинувачений або підозрюваний під-

365

лягає експертизі у примусовому порядку з можливим поміщенням у пси-

хіатричний лікувальний заклад. Підозрюваний на такому обстеженні не

може перебувати більше 10 днів (згідно з КПК України).

В інших випадках, якщо обвинувачений (підозрюваний) відмов-

ляється від проведення стосовно нього простої психологічної або

комплексних психологічних експертиз, він не може бути підданий

експертному обстеженню. Що стосується неповнолітнього обвинува-

ченого або підозрюваного, то питання про таку відмову вирішується

спільно неповнолітнім, його законними представниками і адвокатом,

тобто він не має права самостійно дати згоду на експертизу або від-

мовитися від неї.

Примусове проведення психологічної експертизи стосовно повно-

літнього обвинуваченого повинно вирішуватися не інакше як із санк-

ції прокурора чи рішення суду.

КПК України передбачено, що і адвокат-захисник може реалізу-

вати своє право щодо призначення і проведення психологічної екс-

пертизи після вступу у справу, заявляючи клопотання про призначен-

ня психологічної експертизи, про додаткову і повторну експертизу

тощо. Проблематичним є питання про участь (присутність) адвоката

у проведенні експертизи. В літературі інколи досить широко тракту-

ються права захисника на участь в експертизі за аналогією з права-

ми обвинуваченого. На нашу думку, права адвоката у процесі

призначення і проведення психологічної експертизи є похідними від

прав обвинуваченого, тому він може бути присутнім при проведенні

окремих експертних досліджень, допиті експерта з дозволу слідчого

тощо. Висловлювалось також міркування про розширення прав адво-

ката на стадії попереднього слідства, що, безперечно, повинно стосу-

ватися такої процесуальної дії, як експертиза, про неправомірне при-

рівнювання за участю в доказуванні адвоката з обвинуваченим; дум-

ка, що адвокат повинен мати не тільки право (як і обвинувачений)

брати участь у доказуванні, а й обов’язок використати всі надані йо-

му законом права і можливості для встановлення обставин, що ви-

правдовують або пом’якшують вину підзахисного.

На нашу думку, правовий статус адвоката повинен відрізнятися

від правового статусу обвинуваченого. Він повинен мати право

більш активно діяти в процесі попереднього слідства, у тому числі

при призначенні і проведенні експертизи, бути присутнім під час про-

ведення усіх слідчих дій, не будучи зв’язаним із волевиявленням слід-

чого. Зрозуміло, що керівна роль слідчого при цьому зберігається.

366

Аналіз кримінальних справ, зокрема стосовно неповнолітніх, свід-

чить про підвищення активності адвокатів-захисників у застосуванні

судово-психологічної експертизи. У 16,2 % справ адвокати заявляли

клопотання про призначення психологічної експертизи; на

ці кло-

потання були задоволені.

Важливим при призначенні і проведенні судово-психологічної екс-

пертизи на попередньому слідстві є питання про права інших зацікав-

лених у справі учасників процесу. Мова йде про потерпілих, цивіль-

них позивачів та їхніх представників. На нашу думку, у процесуаль-

ному статусі цих осіб взагалі і стосовно експертизи зокрема існують

суттєві відмінності, а тому необґрунтованим є включення їх в одну

групу з обвинуваченим під назвою “зацікавлені учасники криміналь-

ного процесу” і наділення їх тими ж правами, що й обвинуваченого.

Оскільки результати психологічної експертизи, окрім комплексної

психолого-психіатричної, незначною мірою пов’язані з майновими

інтересами цивільного позивача та цивільного відповідача, то деталь-

но розглядати їх участь в експертизі недоцільно.

З потерпілим ситуація трохи інша не тільки тому, що він є особою,

якій заподіяно моральну, фізичну і матеріальну шкоду, а й тому, що

він сам може виступати підекспертним. Згідно з КПК України потер-

пілий може заявляти клопотання про призначення і проведення експер-

тизи, доручати її проведення конкретним експертам, формулювати або

вносити доповнення у поставлені перед експертами питання. Хоч у за-

коні не деталізовано право потерпілого щодо експертизи, однак, ви-

ходячи із загального права про клопотання, принципу змагальності і

необхідності мати аналогічні права з обвинуваченим, потерпілі повин-

ні мати можливість активної участі в справі, у тому числі при призна-

ченні і проведенні судово-психологічної експертизи. Потерпілий згід-

но з КПК України може пред’являти докази (листи, характеристики,

щоденники тощо). У законі нічого не сказано про обов’язок слідчого

повідомляти потерпілого про призначення експертизи, окрім випадків,

коли він є підекспертним. На нашу думку, це право, а не обов’язок і,

призначивши судово-психологічну експертизу, він може повідомити

потерпілого і розглянути заявлені ним клопотання.

Не передбачена також можливість потерпілого бути присутнім

при проведенні експертизи стосовно обвинуваченого. Однак, виходя-

чи із загальних принципів рівності учасників процесу та змагальнос-

ті, потерпілий повинен мати таке ж право бути присутнім при прове-

денні окремих досліджень, як і обвинувачений. У літературі вказува-

367

лося на наявність у потерпілого такого права у тих справах, коли екс-

пертиза призначалася за його клопотанням. Визнаючи у цілому таке

право за потерпілим, вважаємо, що стосовно психологічної експер-

тизи воно повинно бути обмежене з тих же причин, що й для обвину-

ваченого.

Потерпілий може заявляти відвід експерту, і слідчий повинен цей

відвід розглянути і прийняти з цього приводу рішення.

У законі вказується на право потерпілого ознайомлюватися з усіма

матеріалами справи, в тому числі з висновком судово-психологічної

експертизи. Представник потерпілого має ті ж права, що і сам потер-

пілий. Законом не передбачено специфічного статусу неповнолітніх

потерпілих, які, на нашу думку, повинні мати той же комплекс прав,

що й неповнолітні обвинувачені, у тому числі і стосовно експертизи.

Друга група прав пов’язана з участю потерпілого в експертизі як

підекспертного. Із проаналізованих нами 216 матеріалів у 19,7 % ви-

падків судово-психологічні експертизи проводилися щодо потерпі-

лих. Це мало місце у справах про заподіяння тілесних ушкоджень,

при сексуальних злочинах, примушуванні давати свідчення.

Наприклад, у справі про обвинувачення Б. у заподіянні своїй дру-

жині Любові В. тяжких ушкоджень на ґрунті сімейних стосунків слід-

чий призначив судово-психологічну експертизу не тільки обвинува-

ченому, а й потерпілій для встановлення особистих особливостей та

як вони виявилися в криміногенній ситуації, чи могла поведінка по-

терпілої спровокувати протиправні дії з боку її чоловіка. Отримав-

ши психологічний “портрет” обвинуваченого й потерпілої, а також

психологічний аналіз ситуації, слідчий зміг більш повно і правильно

дати правову оцінку скоєній дії.

Стосовно потерпілих від статевих злочинів на вирішення психо-

логічної експертизи слідчими ставилися запитання про особисті осо-

бливості, про те, чи потерпіла в момент зазіхання перебувала за пси-

хологічними ознаками у безпорадному стані, як вплинуло відставан-

ня у психічному розвитку неповнолітньої потерпілої на адекватність

оцінки ситуації сексуального зазіхання, чи розуміла вона характер і

значення скоєних з нею дій та ін.

У плані аналізованих нами проблем виникає питання, чи може по-

терпілий від злочину піддаватися експертному обстеженню обов’яз-

ково і чи може він примусово направлятися на експертизу до медич-

ної установи для проведення комплексних медико-психологічних і

психолого-психіатричних експертиз.

368

Так, наприклад, М. Строгович заперечує проти поміщення в медич-

ний заклад для експертного обстеження осіб, які не є обвинувачуваними

та потерпілими (тобто на стаціонарне психолого-психіатричне і меди-

ко-психологічне обстеження потерпілий може бути поміщений). З цією

позицією можна погодитися. Коли ми говоримо про примусове прове-

дення судово-психологічної експертизи, то маємо на увазі призначення

її супроти волі потерпілого. Очевидно, він може бути приведений на екс-

пертизу примусово, якщо відмовиться з’явитись у відповідну установу.

У нашій практиці мав місце випадок примусового проведення

комплексної медико-психолого-психіатричної експертизи потерпілої

Б. за нанесення умисних тілесних ушкоджень і примушування давати

показання при допиті шляхом незаконних дій для встановлення тяж-

кості та характеру тілесних ушкоджень, причин і механізму психічної

травми і наслідків для здоров’я, наявності амнезії з приводу складеної

під фізичним і психічним примусом працівниками дізнання явки з по-

винною і даних нею показань. Визначальною в застосуванні примусо-

вого призначення і проведення експертизи була потреба встановити

тяжкість і характер тілесних ушкоджень, заподіяних Б. Виходячи із

аналізу цього та подібних випадків, які є в практиці розслідування

кримінальних справ, вважаємо, що в КПК України повинно бути

передбачене обов’язкове проведення експертизи не тільки для вста-

новлення тяжкості і характеру тілесних, а й душевних, психічних

ушкоджень. Останні, будучи прихованими, мають найнегативніші

наслідки для здоров’я особи, працездатності, ніж тілесні (соматичні)

ушкодження. У наведеному випадку психічна травма призвела до

розвитку у потерпілої істероїдної психопатії, довготривалої втрати

працездатності.

Висновок судово-психологічної експертизи згідно з КПК України

складається з трьох частин. У вступній частині вказується вид експер-

тизи, що проводилася, коли, де, ким (прізвище, освіта, спеціальність,

науковий ступінь і звання, функція експерта), на якій підставі була

проведена, стосовно кого, в чиїй присутності, запитання експертам,

які матеріали передані для дослідження, де знаходиться підексперт-

ний (у слідчому ізоляторі, лікувальному закладі тощо).

В описовій (дослідній) частині висновку стисло вказуються обста-

вини справи в інтерпретації експертів, однак у межах, окреслених в

постанові про призначення експертизи; далі подаються анамнестичні

дані, результати бесіди і спостереження, застосовані експерименталь-

но-психологічні методи, отримані результати, проводиться інтерпре-

369

тація отриманих даних. На цій основі описуються психологічні особ-

ливості особи підекспертного, дається аналіз ситуації скоєння злочи-

ну, психологічний портрет підекспертного та характеристика його

поведінки у криміногенній ситуації.

У прикінцевій частині даються відповіді на поставлені запитання,

що одночасно є висновками щодо аналізу, проведеного в описовій

(дослідній) частині, вказується дата складання документа, що завер-

шується особистими підписами експертів.

Документ має назву “Висновок експертів”, що відповідає КПК

України; при проведенні комплексних психолого-психіатричних екс-

пертиз у зв’язку з вимогами психіатрів і застосованою у судово-

психіатричних відділеннях “Інструкцією про проведення судово-

психологічних експертиз” він називається “актом”. На нашу думку,

форма, яка діє в системі судово-психіатричних установ стосовно під-

сумкового документа, є застарілою, прийнятою ще у дореволюційно-

му російському процесуальному законодавстві. Мабуть, у цьому пи-

танні слід дотримуватися одностайності.

Ознайомившись із висновком судово-психологічної експертизи, слід-

чий має право допитати експерта з метою отримання роз’яснень, допов-

нень до висновку. Про такий допит складається протокол. Допит експе-

рта може мати місце у зв’язку з неповним описом проведеного дослі-

дження і його результатів, нечіткістю, нелогічністю окремих положень,

наявністю нероз’яснених спеціальних термінів, визначень, наявністю

розбіжності між описовою частиною і резолютивною, а також при роз-

біжностях висновків членів експертної комісії. Отже, у процесі допиту

компенсуються окремі недоліки експертного висновку та досліджуваних

дій. У випадку якщо експерти не відповіли на поставлені запитання, від-

повіли неповно або з недотриманням методики провели експеримента-

льно-психологічне обстеження, і ці недоліки слідчий не усунув і не міг

усунути в процесі допиту, він може призначити додаткову або повтор-

ну експертизу. При допиті експерта-психолога із дозволу слідчого мо-

жуть бути присутніми зацікавлені учасники процесу (підозрюваний, об-

винувачений, потерпілий і їхні адвокати та представники).

Кримінально-процесуальний закон зобов’язує слідчого пред’явити

обвинуваченому (підозрюваному) матеріали судово-психологічної екс-

пертизи для ознайомлення. Закон не встановлює терміну їх пред’явлен-

ня, а на практиці це відбувається наприкінці слідства при пред’явленні

обвинуваченому всіх матеріалів справи. Зрозуміло, такий порядок по-

збавляє його права добиватися призначення повторної чи додаткової

370

експертизи, якщо він із первинною не згоден, тобто активно реалізу-

вати своє право на захист.

Після отримання матеріалів експертизи, допиту експертів, озна-

йомлення з матеріалами експертизи підозрюваного (обвинуваченого)

слідчий повинен провести оцінку отриманих матеріалів із погляду до-

казового права (як доказу). На цьому етапі суб’єктами доказування

також є:

1) органи, відповідальні за справу: орган дізнання, особа, яка про-

водить дізнання, слідчий, начальник слідчого відділу, проку-

рор;

2) особи і органи з особистими інтересами: потерпілий, його пред-

ставник, цивільний позивач і відповідач, їхні представники, пі-

дозрюваний, обвинувачений, адвокат.

При оцінці висновку судово-психологічної експертизи органи, від-

повідальні за справу, і учасники кримінального процесу аналізують

кваліфікованість, об’єктивність, компетентність експертів. Це свого ро-

ду дублювання, оскільки при призначенні експертизи аналогічний ана-

ліз уже проводився. Учасники процесу, яким було дано можливість

ознайомитись з постановою про призначення експертизи, також мали

таку можливість, інші ж учасники процесу проводять оцінку кваліфі-

кації, об’єктивності і компетентності експертів-психологів за результа-

тами даного ними висновку. Ні слідчий, ні тим більш учасники проце-

су, як правило, не мають знань у галузі психології, тому оцінка квалі-

фікації експерта на практиці проводиться формально, залежно від

службового і наукового статусу експерта, місця його роботи. Але при

оцінці висновку критерієм стає логіка, послідовність і ясність мислен-

ня експертів, тобто, скоріше, моменти, що стосуються форми, а не змі-

сту висновку. Слідчий і учасники процесу, які оцінюють висновок су-

дово-психологічної експертизи, визначають, чи не вийшли експерти за

межі своїх повноважень, чи не давали висновки з правових питань, від-

повідаючи, наприклад, на запитання слідчого про “особливу жорсто-

кість”, “причини злочину” та ін., чи не виконували експерти функцій

слідчого.

Важливим моментом в оцінці висновку судово-психологічної екс-

пертизи є оцінка матеріалів експертизи з погляду на їхню оригіналь-

ність (наприклад, листи підекспертного). Вже йшлося про те, що в

деяких випадках експертиза призначається на початкових стадіях по-

переднього слідства, коли, звичайно, ні у слідчого, ні тим більше в екс-

пертів не було в розпорядженні усіх матеріалів справи. Це дуже суттє-