Білецький А.А. Організація і технологія будівельних робіт: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

Організація і технологія будівельних робіт

у.н.(в)

= m h

l / 6, (2.14)

та чотиригранної кутової піраміди

де m – коефіцієнт закладання укосу; h – значення робочої відмітки, м; а -

висота призматоїда; l - висота тригранної піраміди, м.

у.н.(в)

= m

/ 3. (2.15)

де m – коефіцієнт закладання укосу; h – значення робочої відмітки, м; l -

висота призматоїда або тригранної піраміди, м.

Підрахунки об’ємів виїмки і насипу для влаштування будівельного

майданчика виконують в табличній формі (табл. 2.2)

Таблиця 2.2. Відомість об’ємів виїмки і насипу для влаштування буді-

вельного майданчика

№ квадрата

∑

)(

∑

)(

Об’єм

виїмки

(-)

Об’єм

асипу

(+)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

у.н.(в)

= m· h

·l / 6, (2.15)

у.н.(в)

= m

·h

/ 3. (2.16)

Організація і технологія будівельних робіт

На вибір методів та засобів виконання земляних робіт значною мі-

рою впливає відстань переміщення ґрунту. У загальному вигляді сере-

дня відстань переміщення ґрунту із виїмки в насип може бути визна-

чена за виразом:

∑

⋅

ср

)(

, ( 2.17)

де

lV ,

- відповідно об’єм окремої виїмки, м

і відстань переміщення ґрунту

із окремих виїмок, м.

На підставі підрахунків об’ємів виїмки і насипу для влаштування

будівельного майданчика середню відстань переміщення ґрунту із ви-

їмки в насип можна визначити аналітичним, графічним і графоаналі-

тичним методами.

Аналітичний метод передбачає визначення координат центрів ваги

об’ємів виїмки і насипу відносно координатних осей (рис. 2.10) за

формулами:

∑

⋅

ів

івів

хV

)(

∑

⋅

ін

інін

хV

)(

∑

⋅

ів

івів

)(

∑

⋅

ін

інін

)(

(2.18)

де

нвнв

YYXX ,,,

- координати центрів ваги виїмки і насипу на майданчику;

інів

- об’єми ґрунту виїмок і насипів окремих елементарних ділянок

Рис. 2.10. Схема до визначення

середньої переміщення ґрунту

із виїмки в насип аналітичним

способом

Рис. 2.10. Схема до визначення

середньої переміщення ґрунту

із виїмки в насип аналітичним

способом

Організація і технологія будівельних робіт

майданчика;

інівінів

yyxx

...,.

- координати центрів ваги і насипів окремих

елементарних ділянок майданчика.

Середню відстань переміщення ґрунту розраховують як відстань

між координатами центрів ваги виїмки і насипу за формулою:

.)()(

нвнвср

YYХХL −+−=

(2.19)

де – позначення у формулі ілюстровані на рис. 2.10.

Графічний метод полягає в побудові інтегральних кривих об’ємів

на двох взаємно перпендикулярних осях окремо для виїмки і насипу

(рис. 2.11).

Ординати, які утворюють інтегральні криві об’ємів, у відповідному

масштабі являють собою наростаючі підсумки об’ємів елементарних

ділянок (призм) виїмок і насипів.

Із середини кутових ординат проводять перпендикуляри до пере-

тину з кривими об’ємів. Проекції отриманих точок перетину на пло-

щину будівельного майданчика визначать положення центрів ваги ві-

дповідно ділянок виїмки і насипу. Відстань між центрами ваги являє

собою середню відстань переміщення ґрунту із

виїмки в насип.

2.3 Перенесення проектів в натуру та геодезичне

розмічування споруд

Рис. 2.11. Схема до визначення

середньої відстані переміщен-

ня ґрунту із виїмки в насип

графічним способом

Рис. 2.11. Схема до визначення

середньої відстані переміщен-

ня ґрунту із виїмки в насип

графічним способом

Організація і технологія будівельних робіт

Перенесенням проектів в натуру і розмічуванням споруд назива-

ються геодезичні роботи, які виконуються на місцевості для визна-

чення планового і висотного положення характерних точок і площин

проектної споруди згідно з робочими кресленнями проекту.

Геодезичною основою при перенесенні проектів в натуру є розмі-

чувальна геодезична мережа та повздовжні і поперечні осі споруди

відносно яких в проекті задаються всі розміри елементів споруди.

Для перенесення проекту в натуру будують планову і висотну ге-

одезичну мережі. Розмічування споруд виконують у два етапи:

1. За допомогою геодезичної мережі на місцевість виносять головні

(осі симетрії) і основні осі, які закріплюють бетонними стовпами або

металевими трубами.

Для визначення

положення споруди на місцевості і перенесення в

натуру її розмірів на генеральний план наносять геодезичну будівель-

ну сітку в умовній системі координат зі стороною квадратів 100...200

м. Осі координат орієнтують паралельно до осей споруди і лінії регу-

лювання забудови.

Положення споруди на генеральному плані визначають за коорди-

натами її характерних точок (рис

. 2.12).

Будівельна сітка повинна бути прив’язана до пунктів геодезичної

основи топографічного знімання, за яким був складений генеральний

план і перенесений на місцевість.

2. Виконують детальне розмічування елементів споруд.

Розмічування елементів споруди в плані виконують за розмічуваль-

ним кресленням, яке прив’язане до геодезичної будівельної сітки.

Спочатку виносять і закріпляють на місцевості

основні осі, які прохо-

дять через кутові точки.

Організація і технологія будівельних робіт

Додаткове закріплення виконується знаками, які встановлюють на

визначеній відстані по обидві сторони будівлі або споруди (рис. 2.13).

Рис. 2.12. Схема прив’язування

споруди до геодезичної будіве-

льної сітки

Рис. 2.12. Схема

прив’язування споруди до

геодезичної будівельної

сітки

Отформатировано: Шрифт: 12 пт

Організація і технологія будівельних робіт

Рис. 2.13. Схема закріплення осей будівлі або споруди на місцевості:

1...4 – положення точок в кутах; 5...12 – точки закріплення осей; 13 – обгоро-

джування

Ця відстань визначається глибиною майбутньої виїмки, а також не-

обхідністю проїзду технологічного транспорту.

Кожна будівля або споруда влаштовується у котловані. Робочі кре-

слення, як правило, визначають контур котловану за розмірами зовні-

шніх граней фундаменту, таким чином містять дані про прив’язування

в плані на рівні нижньої грані укосів котловану.

На рівні

проектної відмітки поверхні землі розміри котловану по-

винні бути збільшені на величину

d порівняно з його розмірами на рі-

вні дна, яку визначають за формулою

,)(

кдп

mHHd ⋅

−

(2.20)

де

дп

НH ,

- проектні відмітки поверхні землі і дна котловану,

- коефі-

цієнт закладання укосу котловану (табл. 2.3).

Після цього паралельно до зовнішніх осей за межами винесених

укосів виїмки влаштовують обгороджування. Воно складається із за-

копаних в землю дерев’яних палів висотою 0,9...1,2 м, розміщених на

відстані 3...4 м і дощок, прибитих до них горизонтально з зовнішньої

сторони на однаковій висоті для всього обгороджування. На верхній

обрізній грані дощок розмічають осьові

лінії, брівки котлованів і тра-

ншей, фіксуючи їх цвяхами.

Організація і технологія будівельних робіт

Таблиця 2.3. Допустима крутість укосів котлованів, які влаштовують-

ся без кріплення

Ґрунт

Найбільша крутість укосів, при глибині

виїмки, м, не більше

1,5 3,0 5,0

Насипний

Піщаний

Глинистий:

супісок

суглинок

глина

Лес

0,67

0,5

0,25

1,0

0,67

0,5

0,25

0,5

1,25

1,0

0,85

0,75

0,5

Для перенесення розмітки на поверхню землі між протилежними

дошками обгороджування протягують дріт, а в точці перетину опус-

кають будівельний льон. На поверхні землі ці точки закріплюють

кілочками.

Після закінчення винесення проекту в натуру перевіряється пра-

вильність розмічування і складається відповідний акт з додатками до

нього розмічувальних схем. На підставі цього акту

дається дозвіл на

виконання земляних робіт.

Висотне розмічування і винесення відміток виконують методом ге-

ометричного нівелювання від постійних реперів геодезичної основи.

Перенесення проектних відміток на дно котловану і на верхні гори-

зонти виконується з допомогою нівеліра і підвішеної на кронштейні

рулетки відповідної довжини, на нижньому кінці якої підвішений ван-

таж

вагою 7...10 кг (рис. 2.14).

Організація і технологія будівельних робіт

Рис. 2.14. Схема перенесення проектних відміток на дно котловану і

на висоту

На вихідній точці

Р, відмітка якої відома, і на дні котловану (точка

F) встановлюють геодезичні рейки, а на поверхні землі і в котловані –

нівеліри. Спочатку одночасно за допомогою двох нівелірів беруться

відліки по рейках, а потім по рулетці.

Відмітку точки

)(

на дні котловану на підставі проведених

вимірів визначають за формулою

,)( dcbaHH

−

−−+=

(2.21)

де

H - відома відмітка точки Р; а, d – відліки по геодезичних рейках; b, c –

відліки по рулетці.

2.4 Технологія виконання земляних робіт

До початку основних будівельних робіт на будівельному майдан-

чику необхідно виконати підготовчі роботи: встановлення і закріп-

лення на місцевості контурів та розмірів майбутніх земляних споруд,

звільнення будівельного майданчика від рослинності (зрізування де-

рев та корчування кущів), влаштування поверхневого водовідведення і

тимчасових доріг, обладнання побутових приміщень та тимчасових

інженерних комунікацій. Відповідно до

природоохоронних вимог не-

обхідно в межах контуру будівельного майданчика зрізати рослинний

шар ґрунту товщиною 0,2 - 0,3 м і укласти його в тимчасові кавальєри

за межами будівельного майданчика для наступної рекультивації зе-

мель в період освоєння будівельного майданчика.

Усі підготовчі роботи мають бути виконані відповідно до будіве-

льного генерального плану на підготовчий період.

2.4.1 Виконання земляних робіт механічним способом

Організація і технологія будівельних робіт

Для виконання земляних робіт механічним способом застосовують

землекопальні і землерізально-транспортні машини. Засіб механізації

вибирають залежно від виду земляної споруди і ґрунтових умов.

Так, для розробки котлованів споруд різних об’ємів і форм, каналів

можуть бути використані екскаватори, скрепери і бульдозери.

Для розробки траншей використовують екскаватори, які обладнані

зворотною лопатою,

або траншейні екскаватори.

При вертикальних плануваннях будівельних майданчиків і будів-

ництві лінійних споруд, земляного полотна доріг, дамб, каналів вели-

ких розмірів доцільно застосовувати скрепери і бульдозери.

Остаточний вибір способу розробки ґрунту і застосування того чи

іншого засобу механізації визначається техніко-економічним обґрун-

туванням.

Розробка ґрунту бульдозерами. Бульдозер – землерізально-

транспортна машина циклічної дії, призначена для виконання техно-

логічних операцій з розробки, переміщення і вкладання ґрунту.

Робочим органом бульдозера є відвал з ножем, який установле-

ний разом з штовхаючою рамою в передній частині трактора (рис.

2.15).

Рис. 2.15. Загальний вигляд

бульдозера

Рис. 2.15. Загальний вигляд

бульдозера

Отформатировано: Шрифт: 12 пт

Організація і технологія будівельних робіт

Цикл роботи бульдозера складається із трьох основних операцій:

зрізування та набирання ґрунту, його переміщення і вкладання (рис.

2.16).

Рис. 2.16. Схема циклу роботи бульдозера

За допомогою відвалу зрізується шар ґрунту, який переміщується

до місця укладання. Основні види робіт, що виконуються бульдозера-

ми, наведено на рис. 2.17 (табл. 2.4).

Таблиця 2.4. Технічні характеристики бульдозерів

Модель

Базовий

трактор

Потужність,

кВт

Розміри відвала, мм

довжина висота

ДЗ-27С Т-130.1-1 118 3200 1300

ДЗ-35С Т-180ГП2 132 3640 1200

ДЗ-109 Т-130.1.Г-1 118 4120 1000

ДЗ-110А,В Т-130.1.Г-1 118 3220 1300

ДЗ-118 ДЕТ-250М 243 4310 1550

ДЗ-129ХЛ Т-330 243 4800 1880

ДЗ-94С Т-330 243 4730 1750