сірки, фосфоритів тощо), по видобуванню мінеральної сировини для будівельної індустрії, 
вогнетривної та керамічної промисловості, гідромеліоративну.  
 
Гірнича  справа  -  це  галузь  науки  і  техніки,  пов’язана  з  видобуванням  з  надр  землі 
корисних копалин. Добування твердих корисних копалин здійснюють шляхом відкритої, 
підземної, підводної розробки родовищ; рідкі й газоподібні копалини видобувають майже 
виключно  з  бурових  свердловин.  До  складових  гірничої  справи  належать  зокрема 
механізація гірничих робіт, гірничий нагляд, гірничорятувальна справа.  
 
Гірнича наука і техніка мають розвинені терміносистеми, які періодично уточнюються та 
доповнюються. Українська терміносистема в гірництві на жаль не була раніше достатньо 
розроблена  і  унормована.  Однак  вона  має  потужну  основу,  яка,  зокрема,  базується  на 
доробку  вітчизняних  вчених-гірників  20-40  років,  сучасних  роботах  вчених 
Дніпропетровської  та  Донецької  гірничих  шкіл,  а  також  науковців  Харкова,  Львова, 
Кривого  Рогу,  Сімферополя.  Триває  активний  процес  унормування  української  гірничої 
термінології  через  Державні  Стандарти.  Однак,  до  сьогодні  залишається  багато 
дискусійних  питань,  термінологічних  лакун,  а  ряд  термінів  та  терміносполучень 
потребують осучаснення. 
 
Цей  словник  є  спробою  системного  підходу  до  створення  сучасної  гірничої 
термінологічної  бази,  необхідної,  зокрема,  для  укладання  новітніх  вітчизняних 
підручників  та  посібників,  однозначного  прочитання  гірничо-технічної  документації, 
подальшого розширення області застосування української мови в гірничій галузі. 
 
Словник  містить  біля  5  000  термінів.  Семантично  в  словнику  наявні  чотири  категорії 
термінів,  а  саме:  1.  Слова-терміни  (поле,  тіло,  кліть  і  т.і.);  2.  Термінологічні  слова 
(бремсберґ, латекс, флотація і т.д.); 3. Терміни у вигляді словосполучень (відсаджувальна 
постіль, рудничний транспорт, нафтопровід, мікроаналіз та ін.); 4. Терміни - власні назви 
(―Макіїввугілля‖, ―Саянмрамор‖, ―Нор-па-де-Кале‖ і т.п.). 
 
Під  час  роботи  над  Словником  автори  притримувалися  інтегральних  принципів 
термінотворення,  коли  проблема  номінування  того  чи  іншого  поняття  вирішується 
індивідуально  -  з  використанням  потенціалу  рідної  мови  або  шляхом  інтерпретації  вже 
готового  терміна  з  іншої  мови,  звідки  поняття  запозичується  і  вводиться  в  національну 
терміносистему  (через  транскрибування,  прямий  переклад,  калькування).  При  цьому 
також враховувалися традиції використання гірничих термінів в Україні, їх походження, а 
також ареал розповсюдження гірничих термінів-синонімів у світі. 
 
Основний об’єм Словника займає усталена гірнича термінологія, яка просто зафіксована в 
цьому науково-дослідному виданні. Біля 15-20% термінів уточнено, і лише окремі терміни 
подано вперше. Серед таких термінів можна назвати: фугування, пелетування, стелина та 
ін.  Зрозуміло,  що  стабільне  закріплення  їх  у  гірничій  науці  залежить  від  реакції 
(сподіваємося, доброзичнивої) наукової громадськості.  
 
Деякі  загальновживані  терміни  подані  з  синонімічними  відповідника-ми,  що  дає 
можливість  паралельного  користування  ними  протягом  періоду  усталення, 
саморегулювання  вітчизняної  гірничої  терміносистеми.  До  таких  випадків  належать, 
скажімо:  ствол  і  стовбур  (шахти),  рентгенівський  і  пулюєвий,  обвалення  і  обрушення 
(покрівлі виробки).  
 
Разом з тим, автори свідомо включили в Словник ряд термінів, які походять з інших наук 
(філософії, фізики, хімії тощо) і мають базисне значення. При цьому ми орієнтувалися на