Білецький В.С. Тлумачний гірничий словник

Подождите немного. Документ загружается.

ВОЛЬФРАМІТ, *вольфрамит, **wolframite - (Mn,Fe)[WO4]. Мінерал класу вольфраматів

та молібдатів. Сингонія моноклінна. Густина 6,7-7,5. Твердість 5,5-6,5. Блиск алмазний.

Склад і властивості змінюються від залізистого різновиду - фербериту до марганцевистого

різновиду - гюбнериту. Знаходиться в гідротермальних кварцових жилах і в розсипах. В

Україні є в межах Українського щита.

ВОРОНЕЗЬКА АНТЕКЛІЗА, *Воронежская антеклиза - воронезький масив - підняття

фундаменту Східно-Європейської платформи, головним чином у межах Росії, частково на

території України. Складається з архейських і протерозойських метаморфічних порід,

перекритих незначною товщею молодих (починаючи з девонських) відкладів.

Орографічно відповідає Середньо-Руській височині.

ВОХРА, *охра, **ochre - 1) Землисті скупчення мінералів, переважно оксидів та

гідрооксидів заліза і марганцю. 2) Природна мінеральна фарба . Складається з глини та

оксидів заліза. Колір - від блідо-жовтого до темно-бурого.

ВРУБ, *вруб, **cut, kerf - 1) Порожнина, створена першим (із серії) вибухом заряду, щоб

посилити вибухову дію наступних зарядів. Схеми врубів використовують при проведенні

підземних гірничих виробок і на кар’єрах. 2) Глибока щілина у товщі корисної копалини,

що полегшує наступне руйнування масиву порід. Створюється врубовою машиною.

ВРУБОВА МАШИНА, *врубовая машина, **vertical coal cutter, cutting mashine - механізм,

за допомогою якого в товщі корисної копалини створюють вруб. Найпоширеніші врубові

машини з баром, що переміщується вздовж вибою переважно за допомогою каната, який

намотується на барабан подавальної частини. Застосовують врубові машини головним

чином для видобування міцного і в’язкого вугілля.

ВРУБО-ВІДБІЙНІ МАШИНИ, врубо-отбойные машины - гірничі машини, що призначені

для зарубування та відбійки корисної копалини в очисних вибоях.

ВТОРИННЕ ЗСУВАННЯ (ЗМІЩЕННЯ) ПОКРІВЛІ, *вторичное сдвижение(смещение)

кровли - додаткове зсування порід безпосередньої покрівлі, що викликане періодичним

обваленням порід основної покрівлі.

ВТОРИННИЙ ТИСК, *вторичное давление - тиск, що викликаний посадкою основної

покрівлі. В.т. проявляється в очисних вибоях періодично через 6....45 метрів, та викликає

додаткове зміщення покрівлі, розвиток тріщинуватості, та появу заколів біля вибою.

ВТРАТИ КОРИСНИХ КОПАЛИН, *потери полезных ископаемых - кількість корисних

копалин, яка неминуче втрачається при розробці родовищ. Втрати корисних копалин

поділяються на три групи: загальношахтні (в запобіжних та бар’єрних ціликах),

експлуатаційні (охоплюють втрати за площею — невиймані частини ціликів біля

підготовчих виробок, в очисному просторі та на межах видобувних дільниць), за

потужністю пласта (пачки вугілля, залишені в покрівлі, підошві або між шарами пласта в

очисних і підготовчих виробках; втрати через неправильне ведення гірничих робіт,

протипожежні цілики, опорні цілики; під час транспортування і т.п.).

ВТРАТИ КОРИСНИХ КОПАЛИН ПРИ ЗБАГАЧЕННІ, *потери полезных ископаемых

при обогащении, **minerals preparation losses, ***Verluste bei der Mineralsaufbereitung -

кількість придатного для використання корисного компоненту, що губиться з відходами

збагачення.

ВУГІЛЛЯ ВИКОПНЕ, *уголь ископаемый,**coal fossil (mineral) - тверда горюча копалина

органічного походження. Утворилося переважно з рослинних решток. Колір — від бурого

до чорного. Густина 0,92…1,7, твердість 1…3. Виділяють кам’яне й буре вугілля. В

Україні поклади вугілля викопного зосереджені в Донецькому, Львівсько-Волинському та

Дніпровському басейнах.

ВУГІЛЛЯ РЯДОВЕ - див. рядове вугілля.

ВУГІЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ, *угольная промышленность - базова галузь господарства,

що здійснює розвідування й видобування кам’яного та бурого вугілля. Основний

вугільний басейн України — Донецький. Значна частина вугілля залягає у Львівсько-

Волинському кам’яновугільно-му та Дніпровському буровугільному басейнах.

Освоюються нові вугільні райони — Західний Донбас (Дніпропетровська область) і

Південний Донбас (між Донецьком і Маріуполем). В.п. України постачає свою продукцію

для потреб електроенергетики (майже 38 % від загального обсягу поставок), коксохімії (22

%), населення (11 %), комунально-побутових (3 %) та інш. споживачів (26 %). Галузь є

складним виробничо-технічним комплексом, що складається з кількох підгалузей. У

складі В.п. діють 250 шахт і 6 розрізів, біля 60 збагачувальних фабрик, 3 шахтобудівні

комбінати, 17 заводів вугільного машинобудування, 20 галузевих інститутів,

гірничорятувальна служба, спеціалізовані об’єднання і виробництва з ремонту, наладки й

обслуговування гірничо-шахтного устаткування, розв’язання екологічних проблем,

геологічної розвідки, залізничного та автомобільного транспорту, торгівлі, об’єкти

соціальної сфери тощо. Видобуток вугілля в 1995-97 рр. складав 70-100 млн. т. на рік. У

вугільній промисловості практично повністю завершено механізацію виймання вугілля,

доставку вугілля в очисних вибоях, відкатку вугілля, навантаження вугілля у залізничі

вагони. Програма розвитку В.п. до 2005 р. як один з стратегічних напрямків передбачає

реструктуризацію галузі з необхідністю закриття нерентабельних шахт. До 2005 р. до цієї

категорії Мінвуглепромом потенційно віднесено близько 100 шахт, 30 з яких забезпечені

запасами до 5 років.

ВУГЛЕКИСЛИЙ ГАЗ, *углекислый газ — (СО2), тривка хімічна сполука, широко

розповсюджена в природних газах, що містять його в кількості від декількох відсотків до

практично чистого В.г. Безбарвний, має кислуватий смак і запах. Є кінцевим продуктом

окиснення вуглецю, не горить, не підтримує горіння і дихання. Токсична дія В.г.

виявляється при його вмісті в повітрі 3-4% і полягає в подразненні дихальних шляхів,

запамороченні, головному болі, шумі у вухах, психічному збудженні, непритомному стані.

При виділенні В.г. з підошви виробки і відсутності активного струменю повітря в нижній

частині її можуть утворюватися застійні зони з високою концентрацією. В рудниковій

атмосфері В.г. присутній завжди, бо утворюється у великій кількості за рахунок

біохімічних та хімічних реакцій окиснення, що протікають в гірничих виробках. Звичайно

виділення природного В.г. в гірничі виробки незначні, винятками є виділення В.г.

магматичного походження в деяких вугільних та калійних родовищах.

ВУГЛЕНОСНА ТОВЩА, *угленосная толща — комплекс осадових відкладів, що містить

в собі вугільні пласти.

ВУГЛЕНОСНИЙ РАЙОН, *угленосный район — частина площі в межах вугільного

басейну, виділення якої зумовлене геологічними (наприклад, тектонічною будовою) або

адміністративно-господарськими особливостями.

ВУГЛЕНОСНІСТЬ, *угленосность — величина, що характеризується даними про

кількість пластів вугілля, потужність і будову кожного з них, розподіл їх у розрізі

вугленосної товщі, коефіцієнт вугленосності, форму покладів, петрографічні типи, хіміко-

технологічні характеристики та умови утворення вугілля.

ВУГЛЕПРОВОДИ, *углепроводы, **coal pipline - засіб транспортування вугілля.

Промислові В. застосовуються при транспортуванні вугілля з гідрошахти на поверхню і

далі до збагачувальної фабрики. Магістральні В. призначені для передачі вугілля на далекі

відстані - від сотень до тисяч км.). Найбільший з діючих вуглепроводів - Блек-Меза (Black

Mesa), США. Його довжина - 440 км., діаметр робочої труби - 457-366 мм., вантажопотік -

4,4 млн. т. на рік, крупність передаваємого вугілля - 0-1,2 мм. Див. також ВІЛЬЯМС

ТЕКНОЛОДЖІС (WILLIAMS NECHNOLOGIES INC).

ВУГЛЕСОРТУВАЛКА, *углесортировка, **coal sorter, ***Kohlensortierung - промислове

підприємство, яке входить до складу шахти, для розсортування вугілля на класи.

ВУГЛЕХІМІЯ, *углехимия - галузь хімії, що вивчає походження, склад, будову,

властивості твердих горючих копалин, а також процеси і методи їх переробки. Вуглехімія

— теоретична основа коксохімії, процесів переробки торфу і сланців, газифікації та

гідрогенізації вугілля.

ВУЛКАНИ, *вулканы - геологічні утворення, що виникають над каналами і тріщинами в

земній корі, по яких відбуваються виверження лави, гарячих газів та уламків гірських

порід. Залежно від складу і в’язкості продуктів виверження розрізняють конусо- та

куполоподібні, щитові й масивні вулкани. Основною причиною виверження вулкану є

тиск газів у магмі. Вулкани поділяють на діючі (виверження чи прояви діяльності мали

місце за останні 3500 років), потенціальнодіючі (виверження 3500…13500 років тому),

умовно згаслі (зберегли свої зовнішні форми) і згаслі. Всього на Землі відомо понад 1340

вулканів, з них близько 950 діючих. Залежно від форми підвідних каналів розрізняють

вулкани центральні й тріщинні, за глибиною магматичних вогнищ — мантійного (30…70

км і більше), корового (5…45 км) і мішаного живлення. Вулкани частіше всього

розташовані в тектонічно активних областяй, найбільше їх — на острівних дугах і в горах.

ВУЛКАНІЧНЕ СКЛО, *вулканическое стекло - склувата силікатна вулканічна гірська

порода, що утворилася внаслідок швидкого застигання лави. Пористе вулканічне скло

називають пемзою.

ВУЛКАНІЧНИЙ ТУФ, *вулканический туф - зцементована гірська порода, що

складається з твердих продуктів вулканічних вивержень та уламків різних гірських порід

(зокрема, попелу, пiску, лапiлiв, бомб та ін).

ВУЛКАНІЧНІ ГІРСЬКІ ПОРОДИ, *вулканические горные породы - гірські породи, що

утворюються внаслідок вивержень вулканів. Залежно від характеру вивержень

розрізняють вулканічні гірські породи ефузивні, які утворюються в результаті виливання

й охолодження лави, та вулканогенно-уламкові (продукти вибухових вивержень). На

території України вулканічні гірські породи поширені на Закарпатті, в Криму та в межах

Українського щита.

ВУЛКАНОГЕННИЙ, *вулканогенный - пов'язаний походженням з діяльністю вулканів.

ВУЛКАНОКЛАСТИ, *вулканокласты - вулканічні гірські породи, що являють собою

суміш брил та уламків лавого і шлакового матеріалу.

ВУЛЬФЕНІТ, *вульфенит, **wulfenite - Pb[MoO4]. Мінерал класу вольфраматів та

молібдатів. Густина 6,3-7. Твердість 3,5. Колір переважно жовтий і оранжевий. Блиск

алмазний. Зустрічається в зоні окиснення свинцевих родовищ. Рідкісний.

ВЮРТЦИТ, *вюртцит, **wurtzite - ZnS. Зустрічається в гідротермальних родовищах. При

температурі 10200 С переходить у кубічну модифікацію - сфалерит.

В’ЯЖУЧІ РЕЧОВИНИ, *связующие вещества - речовини, що під впливом внутрішніх

фізико-хімічних процесів переходять з рідкого або тістоподібного стану у каменевий,

зв’язуючи змішані з ними заповнювачі або з’єднуючи каміння. Є неорганічні гідравлічні

в’яжучі речовини (портландцемент та його різновиди, шлакопортландцемент, гідравлічне

вапно та ін.), неорганічні повітряні в’яжучі речовини (ґіпсові та магнезіальні речовини,

повітряне вапно) та кислотостійкі (наприклад, сірчаний цемент). Органічні в’яжучі

речовини — природні або штучні високомолекулярні сполуки (в’яжучі речовини дьогтеві,

бітумні, полімерні).

В'ЯЗКА ТЕЧІЯ ГІРСЬКОЇ ПОРОДИ, *вязкое течение горной породы - наростання

залишкової деформації породи, поведінка якої під час навантаження аналогічна поведінці

переохолоджених рідин.

В’ЯЗКІСТЬ, *вязкость, **viscosity - властивість рідин та газів, зумовлена опором

взаємопереміщенню їх частинок чи шарів при різних видах деформації. Розрізняють В.

відносну, динамічну, кінематичну, ньютонівську, питому, приведену і структурну.

ГАБАРИТОМІР, *габаритомер - прилад для вимірювання величини зазорів між стінками

відкатної виробки та рухомим поїздом.

ГАБРО, *габбро - сновна рiвномiрнозерниста порода, що складається з польових шпатiв,

авгiту та олiвiну. Текстура масивна, однорiдна. Колiр чорний, темно-зелений, рiдше

плямистий.

ГАДОЛІНІЙ, *гадолиний - хімічний елемент, символ Gd, ат. н. 64, ат.м. 157,25;

рідкісноземельний метал сріблясто-білого кольору, належить до лантаноїдів.

Застосовують у ядерній техніці для регулюючих стрижнів ядерних реакторів. Від

прізвища фінського хіміка Ю. Гадоліна.

ГАЗ, *газ, **gas - стан речовин, в якому, порівняно з твердим і рідинним станами,

міжмолекулярні сили дуже малі.

ГАЗГОЛЬДЕР, *газгольдер - стаціонарне газосховище - металічний резервуар для

нагромадження і зберігання газу. Газгольдери є низького типу (―мокрі‖ — з водяним

басейном і рухомим дзвоном, під яким збирається газ; ―сухі‖ — з метелевим поршнем або

гнучкою мембраною) і високого типу, де газ зберігається під тиском 0,7…3 Мпа.

Газгольдер застосовують у хімічній, нафтовій і газовій промисловості.

ГАЗИ ПРИРОДНІ ГОРЮЧІ, *газы природные горючие - суміш газів земної кори, які

здатні горіти. Складаються з метану (близько 90%), етану, пропану, бутану, пари легких

рідких вуглеводів та різних домішок. Теплотворна здатність 32,7 МДж/м3. На території

України відкрито понад 120 родовищ — у Придніпровсько-Донецькій і Передкарпатській

нафтогазоносних областях та Причорномор’ї.

ГАЗИФІКАЦІЯ, *газификация, **gasification - 1) Штучне перетворення твердого або

рідкого палива на гази. 2) Застосування горючих газів як палива в різних галузях

народного господарства та в побуті, а також як сировини для хімічної промисловості.

ГАЗ КОКСОВИЙ, *газ коксовый - горючий газ, що утворюється в процесі коксування

кам'яного вугілля, тобто при нагріванні його без доступу повітря до 900-1100оС. Г. к.

містить водень, метан, оксид вуглцю та ін.

ГАЗЛІФТ, *газлифт - 1) Пристрій для піднімання рідини стиснутим газом, змішаним з

нею. За допомогою газліфта найчастіше піднімають нафту і воду з бурових сведловин. 2)

Компресорний спосіб видобування нафти.

ГАЗОАНАЛІЗАТОР, *газоанализатор - прилад, за допогою якого визначають якісний і

кількісний склад суміші газів.

ГАЗОВА ЗЙОМКА, *газовая съемка - метод встановлення наявності та розподілу газів. 1)

В гірничій справі Г. з. служить для виявлення джерел газовиділення у виробках,

встановлення їхніх масштабів і розподілу газу в просторі та в часі. 2) В геології під Г. з.

розуміють геохімічний метод пошуків нафтових, газових і рудних родовищ, оснований на

підвищеному вмісті вуглеводневих і інших характерних газів в підпідошвових шарах та

гірничих виробках району родовища.

ГАЗОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ, *газовая промышленность - галузь паливної промисловості,

підприємства якої займаються видобуванням природного і попутного (нафтового) газу з

надр землі, виробництвом зрідженого газу, штучних горючих газів з твердого і рідкого

палива, зберіганням, транспортуванням газу по газопроводах для постачання населенню і

промисловості. На території України розвивається на базі родовищ Передкарпатської

нафтогазоносної області, Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної області та

Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної провінції.

ГАЗОВИДІЛЕННЯ В ГІРНИЧІ ВИРОБКИ, *газовыделение в горные выработки -

виділення метану або іншого природного газу з товщі корисної копалини і вміщаючих

порід, у гірничі виробки. Розрізняють звичайне (безперервне, повільне виділення газу по

всій оголеній поверхні), суфлярне (місцеве виділення газу з тріщин або свердловин,

газовий фонтан) і раптове (місцеве, інтенсивне виділення великих кількостей газу, що

супроводжується руйнуванням вугільного пласту або порід).

ГАЗОВИЙ АНАЛІЗ, *газовый анализ - аналіз суміші газів для визначення їх кількісного й

якісного складу. Методи газового аналізу (рунтуються на хімічних, фізико-хімічних і

фізичних властивостях компонентів газової суміші, особливо на різних температурах

конденсації і кипіння.

ГАЗОВИЙ БАЛАНС, *газовый баланс - розподіл газовиділення по джерелам або по

системі гірничих виробок. Розрізняють Г. б. окремої виробки, віїмкової дільниці і шахти

(рудника) в цілому.

ГАЗОВИЙ БАР'ЄР, *газовый барьер - 1) Частина вугільного пласта поблизу виробки, де

газопроникність мінімальна. 2) Обмеження виробничої потужності вугільної шахти

(віїмкової дільниці) по газовому фактору.

ГАЗОВИЙ ДРЕНАЖ, *газовый дренаж - вилучення газу з вугільних пластів і порід по

штучним (свердловини) і природним (тріщини) каналам.

ГАЗОВИЙ КАРОТАЖ, *газов(й каротаж - метод дослідження свердловин, який

ґрунтується на визначенні вмісту і складу вуглеводнів у промивній рідині.

ГАЗОВИЙ КОНДЕНСАТ, *газовый конденсат - суміш рідких вуглеводнів (С5Н15 і вищі),

що виділяються із природних газів при експлуатації газоконденсатних родовищ.

ГАЗОВИЙ РЕЖИМ, *газовый режим - сукупність вимог до шахт, які розробляють

вугільні пласти небезпечні з газу, раптовим викидам і суфлярним виділенням, та до

рудників, в яких мають місце виділення вибухонебезпечних або токсичних газів.

ГАЗОВІ ГНІЗДА, *газовые гнезда - передбачувані скупчення газу в сильнотріщинуватих

частинах вугільного пласта, в місцях перем'ятого або перетертого в результаті тектонічних

процесів вугілля.

ГАЗОВМІСТ (БАГАТОГАЗНІСТЬ) ГІРСЬКИХ ПОРІД, *газообильность горных порід -

кількість газу, що виділяється в гірничі виробки. Розрізняють Б. в. абсолютну - дебіт газу

в одиницю часу (м3/с або м3/доб) та відносну - кількість газу, що виділився за певний час

і віднесену до одиниці маси або обсягу вугілля, руди або породи, добутих за цей же період

(м3/т або м3/ м3).

ГАЗОВОЛЮМЕТРІЯ, *газоволюметрия - метод кількісного аналізу, в якому

визначуваний компонент перетворюють у газоподібну сполуку й вимірюють її об'єм.

ГАЗОҐЕНЕРАТОР, *газогенератор - ґенератор, де з твердого або рідкого палива,

піддаючи його термічній обробці в середовищі повітря, кисню, водяної пари або їхньої

суміші (дуття), виробляють ґенераторні гази. Стацiонарні ґенератори застосовують у

хімічній промисловості, металургії тощо, транспортні ґенератори — головним чином в

автомобільних газоґенераториних установках.

ГАЗОЗБІРНА ВИРОБКА, *газосборная выработка - виробка спеціального призначення

для збирання газу, який виділяється з вугільного пласта або порід.

ГАЗОДИНАМІЧНІ ЯВИЩА, *газодинамические явления - руйнування масиву порід під

впливом гірничого тиску, що супроводжується короткочасним виділенням газу (метану та

ін.). Найбільш інтенсивним проявом є раптовий викид вугілля, породи й газу.

ГАЗОЄМНІСТЬ ВУГІЛЛЯ (ЗАГАЛЬНА), *газоемкость угля (общая) - кількість газу, що

поглинається за певних умов одиницею об’єму або маси вугілля. Кількість поглиненого

газу подається в об'ємних або масових одиницях, а також в ґрам-молекулах (молях).

ГАЗОНОСНІСТЬ (ГАЗОНАСИЧЕНІСТЬ) ГІРСЬКОЇ ПОРОДИ, *газонос-ность

(газонасыщенность) горной породы, **gas content of rock - кількість газів, яка міститься у

одиниці маси або об(єму гірської породи.

ГАЗОСХОВИЩЕ, *газохранилище - вмістилище, де зберігають газ. Розрізняють

газосховища наземні (див. газгольдер) і підземні (споруджувані, наприклад, у покинутих

шахтах). Газ у них зберігають у газоподібному (тиск 5…12 МПа) або зрідженому стані

(тиск 0,8…1 МПа). Є й ізотермічні наземні і підземні газосховища зі зрідженим газом при

атмосжерному тиску і температурі до 200 оС.

ГАЗОЙЛЬ, *газойль - фракція нафти, застосовувана переважно як паливо для дизелів і як

сировина для каталітичного крекінгу.

ГАЗОКОНДЕНСАТНЕ РОДОВИЩЕ, *газоконденсатное месторождение - родовище

рідких вуглеводнів. Див. газовий конденсат.

ГАЗОМЕТР, *газометр - лабораторний посуд для збирання, зберігання й вимірювання

об'ємів різних газів.

ГАЗОНЕБЕЗПЕЧНІСТЬ РУДНИКА (ШАХТИ), *газоопасность рудника (шахты) -

сукупність небезпек, зв'язаних з виділенням природних або утворенням рудникових

вибухонебезпечних або токсичних газів.

ГАЗОПРОНИКНІСТЬ ГІРСЬКОЇ ПОРОДИ, *газопроницаемость горной породы -

спроможність гірської породи при деякому перепаді тиску пропускати через себе газ.

ГАЗОТЕПЛОЗАХИСНИЙ АПАРАТ (холодильний костюм), *газозащитный аппарат -

комбінація теплозахисного костюму та рудникового ізолюючого респіратора, що

складається з скафандру, зодягаємого на верхню частину тулубу людини, холодильних

приладів, комбінезону з газонепроникної тканини з термоізолюючою прокладкою та

кисневих балонів. Дає можливість вести гірничорятувальні роботи в непридатній для

дихання атмосфері.

ГАЛІЙ, *галлий - Ga. Хімічний елемент ІІІ групи періодичної системи. Ат.н.31, ат.м.

62,73. Сріблясто-білий метал. Стійкий до дії повітря, води. З кислотами та лугами утворює

галати. Застосовують для виготовлення легкоплавких сплавів, оптичних дзеркал, у

квантовій електроніці тощо.

ГАЛІТ, *галит, **halite - 1) NaCl. Мінерал класу хлоридів; безбарвний, прозорий, з

скляним блиском. Сингонія кубічна. Густина 2,1-2,2. Твердість 2. Поширений мінерал

соленосних товщ. Утворюється при осадженні у замкнених водоймищах, а також як

продукт згону на стінках кратерів вулканів. 2) Осадова гірська порода, що складається в

основному з мінералу галіту. Використовують у харчовій промисловості. Інша назва -

кам’яна сіль. В Україні є декілька родовищ Г., зокрема, на Донбасі.

ГАЛО..., *гало - в складних словах за значенням відповідає поняттю ―сіль‖.

ГОЛОҐЕНЕЗ, *галогенез - сукупність процесів у насичених розчинах солоних озер, лагун

тощо, внаслідок яких кристалізуються солі.

ГАЛОГЕНИ, *галогены - хімічні елементи: флуор F, хлор Cl, бром Br, йод J і астат At.

ГАЛОГЕНІДИ, *галогениды - солуки, до складу яких входять одновалентні аніони

галогенів.

ГАЛОГЕНУВАННЯ, *галогенирование - введення галогенів у молекули органічних

сполук.

ГАЛОЇДИ, *галоиды, **halides - мінерали - солі галоїдних кислот: HF, HCl, HBr, HJ.

Звичайно поділяються на солі фторидної кислоти - фториди, хлоридної - хлориди, та

броміди і йодиди.

ГАЛУН, *квасцы, **alum - подвійна сіль сульфату К і Al. У поширеному розумінні - всі

подвійні солі сірчаної кислоти.

ГАЛЬМІРОЛІЗ, *гальмиролиз - підводне вивітрювання морських відкладів під впливом

процесів розчинення, окиснення тощо.

ГАММА, *гамма - 1) Позасистемна одиниця маси, що її застосовують іноді для

вимірювання малих мас. 1 Г. дорівнює 10-6 г (мікрограм). 2) Назва стотисячної частки

ерстеда.

ГАММА-АПАРАТ, *гамма-аппарат - апарат з радіоактивними ізотопами, що є джерелом

гамма-випромінення.

ГАММА-КВАНТ, *гамма-квант - порція енергії (квант) гамма-проміння.

ГАММА-МЕТОД, *гамма-метод - метод розвідування корисних копалин, що (рунтується

на вимірюванні інтенсивності випромінювання природних радіоактивних елементів, які є

в гірських породах.

ГАММА-ПРОМЕНІ, *гамма-лучи - електромагнитні хвилі, довжина яких менша за

довжину хвиль рентгенівських променів (менша від 10-10 м). Виникають Г.-п. при

радіоактивних перетвореннях ядер багатьох ізотопів водночас з альфа- або бета-

частинками, при гальмуванні заряджених частинок великої енергії, анігіляції частинок з

античастинками.

ГАММА-СЕПАРАТОР, *гамма-сепаратор, **gamma-separator, ***Gamma- Abscheider -

радіометричний сепаратор, в якому вихідний матеріал розділяється на компоненти по їх

природному гамма-випромінюванню.

ГАММА-СПЕКТРОМЕТР, *гамма-спектрометр - прилад для вимірювання довжини хвиль

або енергії й інтенсивності гамма-проміння.

ГАММА-СПЕКТРОСКОПІЯ, *гамма-спектроскопия - розділ ядерної спектроскопії, в

якому досліджується енергетичний склад гамма-проміння.

ГАРМОНІКИ, *гармоники - 1) фіз. Коливання, частоти яких кратні основній частоті

складного коливання. 2) матем. Періодичні функції виду A sin (wc+j).

ГАРМОНІЧНИЙ, *гармонический - заснований на гармонії; Г - а п р о п о р ц і я -

пропорція виду a:b=b:(a - b); Г. а н а л і з - розділ математики, в якому вивчається

розкладання коливальних процесів на суму елементарних коливань; г. р я д - числовий ряд

1+1/2+1/3+...+1/n+ ...; Г - і к о л и в а н н я - коливання, які описуються рівнянням x = a sin

(wt+j), де x - миттьове значення змінної величини, а -амплітуда, w - циклічна частота, wt+j

- повна фаза, j - початкова фаза; Г - і ф у н к ц і ї - функції кількох змінних, які неперервні

в деякій області разом зі своїми частинними похідними першого й другого порядків і

задовольняють у цій області т. зв. рівняння Лапласа.

ГАУСМАНІТ, *гаусманит, **hausmannite - Mn2O4. Поширений мінерал марганцю.

Утворюється при гідротермальному метаморфізмі осадових родовищ марганцю в умовах

недостачі кисню.

ГАФНІЙ, *гафний - хімічний елемент, символ Hf, ат. н. 72; ат. м. 178,49. Сріблясто-білий

метал, супутник цирконію. Застосовується в ядерній техніці та електротехніці, а також у

різних сплавах для космічного ракетобудування.

ГВИНТОВИЙ СТОЯК, *винтовая стойка - металевий трубчатий стояк, котрий має

розпірний пристрій типу ручного гвинтового домкрату.

ГЕДЕНБЕРГІТ, *геденбергит, **hedenbergite - силікат ланцюжкової будови з групи

моноклінних піроксенів CaFe[Si2O6]. Знаходиться в метаморфічних вапняках, головним

чином у скарнах.

ГЕКСАГОНАЛЬНИЙ, *гексагональный - шестикутний; г - а с и с т е м а - у

кристалографії - система, що характеризується постійною присутністю однієї шестірної

або потрійної осі симетрії.

ГЕЛІ, *гели - драглеподібні дисперсні системи, які утворюються в колоїдних розчинах за

постуиової коагуляції. Застосовують як адсорбенти тощо.

ГЕЛІЙ, *гелий - хімічний елемент, символ Не, ат.н. 2, газ без кольору і запаху.

ГЕЛІОДОР, *гелиодор, **heliodor - золотисто-жовта відміна берилу, яка містить незначні

домішки Fe2O3.

ГЕЛІОТРОП, *гелиотроп, **heliotrope - відміна халцедону зеленого кольору з яскраво-

червоними плямами.

ГЕЛЬВІН, *гельвин - мінерал класу силікатів, жовтого, червоно-бурого кольору. Руда

берилію.

ГЕМАТИТ, *гематит, **hematite - Fe2O3. - мінерал класу оксидів та гідрооксидів.

Сингонія тригональна. Густина 4,3-5,2. Твердість 5,5-6. Колір кристалічних відмін -

залізо-чорний, землистих - яскраво-червоний. Блиск напівметалевий. Залізна руда.

Утворюється в оксидних умовах у родовищах і гірських породах різних генетичних

типів.В Україні є в Криворізькому залізорудному басейні. 2) Низькофосфористий (до

0,1%) ливарний чавун, що його виплавляють переважно з червоного залізняку.

ГЕНРІ, *генри - одиниця індуктивності в МКСА системі одиниць. Від прізвища

американського фізика Дж. Генрі.

ГЕО… - частина складних слів, що відповідає поняттям ―земля‖, ―земна куля‖ (наприклад,

географія, геофізика).

ГЕОАНТИКЛИНАЛЬ, *геоантиклиналь - ділянка земної кори в межах геосинклінальної

області, яка протягом тривалого часу повільно піднімалась.

ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА, *геологическая оболочка - комплексна оболонка Землі, що

утворилася внаслідок взаємопроникнення і взаємодії окремих геосфер — літосфери,

гідросфери, атмосфери і біосфери. Верхня межа її проходить на висоті 25…30 км над

поверхнею Землі, нижня — під океанами на 5…10 км нижче від їхнього дна. Потужність

географічної оболонки досягає 60…70 км. Характерина особливість географічної

оболонки — наявність речовини в трьох агрегатних станах: твердому, рідкому й

газоподібному. Основні види енергії, що зумовлюють розвиток географічної оболонки,

надходять від Сонця та пов(язані з внутрішньою будовою Землі. Географічній оболонці

притаманні цілісність, зумовна безперервним кругообігом речовини та енергії між

складовими її частинами; нерівномірність розвитку в просторі й часі, зокрема ритміка

процесів і явищ, зумовлена головним чином астрономічними і геофізичними факторами:

безперервність розвитку. Основними рисами структури географічної оболонки є ярусність

її будови і складна закономірна регйональна диференціація, що виявляється у формуванні

різних природно-територіальних комплексів. Географічна оболонка є предметом вивчення

фізичної географії.

ГЕОДЕЗИЧНА СІТКА, *геодезическая сетка - сукупність опорних геодезичних пунктів на

земній поверхні, у яких в єдиній системі визначені координати й висоти. Пункти

закріплюються на місцевості за допомогою геодезичних знаків.

ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПУНКТ, *геодезический пункт - точка земної поверхні, положення якої

визначено щодо певної вихідної точки геодинамічними вимірюваннями. У геодезичному

пункті встановлюють геодезичні знаки.

ГЕОДЕЗИЧНІ ЗНАКИ, *геодезические знаки - підземні й наземні споруди, що

закріплюють на місцевості пункти геодезичної сітки.

ГЕОДЕЗІЯ, *геодезия, **geodesy - наука про визначення форми, розмірів і ґравітаційного

поля Землі та про вимірювання на її поверхні. Виділяють вищу геодезію (вивчає фігуру,

розміри і ґравітаційне поле Землі, а також теорію й методи побудови опорної геодезичної

сітки), топографію та прикладну геодезію (використання методів і техніки геодезії для

розв(язання спеціальних вимірювальних завдань у різних галузях народного

господарства).

ГЕОДИНАМІКА, *геодинамика - розділ геотектоніки, що вивчає динаміку геосфер і Землі

в цілому, досліджує фізичні умови тектонічних рухів, деформацій мас гірських порід і

земної поверхні, а також зовнішні сили, що діють на динаміку планети.

ГЕОЕНЕРГЕТИКА, *геоэнергетика - галузь енергетики, пов'язана з використанням

глибинного тепла земної кори.

ГЕОЇД, *геоид - Земля та фігура, якою характеризують форму Землі. Поверхня геоїда

згібається з вільною, незбудженою поверхнею води в Світовому океані; уявно продовжена

під материками так, що вона скрізь перпендикулярна до напряму сили тяжіння.

ГЕОКРАТИЧНІ ПЕРІОДИ, *геократические периоды - періоди в історії геологічного

розвитку Землі або окремих континентів, коли площа суходолу була значно більшою за

площу, зайняту морем. Чергування геократичних періодів і таласократичних періодів

пов(язане в основному з тектонічними рухами земної кори.

ГЕОКРІОЛОГІЯ (МЕРЗЛОТОЗНАВСТВО), *геокриология - наука про мерзлі грунти та

гірські породи. Вивчає їх походження, історію розвитку, умови існування, будову й

властивості та явища, пов(язані з процесами промерзання, відтаювання і діагенезу

мерзлих товщ.

ГЕОЛОГІЧНА КАРТА, *геологическая карта - графічне зображення на топографічній

карті в певному масштабі геологічної будови якої-небудь дільниці земної кори. Діляться в

залежності від масштабу зображення на оглядові, дрібно-, середньо- та крупномасштабні.