Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн

Подождите немного. Документ загружается.

321

суверенітет цей народний, тобто джерелом будь-якої влади є народ; має державний ме-

ханізм, що здійснює функції, спрямовані на злам старого укладу й побудову ново-

го; сформована на нових економічних принципах податкова система. Разом із тим бур-

жуазна держава як перехідна держава має низку притаманних їй ознак, котрі законо-

мірно знаходять свій прояв на різних перехідних етапах розвитку того чи іншого суспіль-

ства.

1. Як уже було відзначено, всі буржуазні держави виникали в результаті соціальних

потрясінь —- революцій, народних виступів, воєн тощо.

2. Форми та засоби їх упливу на державне й суспільно-політичне життя, так само

як і зумовлені цим впливом темпи й наслідки змін, залежать від рівня дозрівання необ-

хідних для цього буржуазних відносин, або ступеня «чистоти» (від елементів феодаль-

ного укладу. — Л. Б., С. Б.) ґрунту, на якому мали здійснитися майбутні революційні

перетворення.

У цьому відношенні найбільш сприятливим виявився «ґрунт» майбутніх США, де

буржуазія домоглася найбільш швидких, безкровних і міцних успіхів. Основою тому

були слабкі паростки феодалізму та особлива духовна атмосфера — відчуття свободи

й великих можливостей для самореалізації особистості, що сприяли формуванню

американської нації для боротьби з диктатом метрополії. Джерелом цієї духовної атмо-

сфери були перші поселенці, переважно пуритани — носії буржуазного духу. Переслі-

дувані на батьківщині урядом, голландські, а згодом і англійські кальвіністи переселя-

лися в Америку цілими громадами і спочатку відіграли роль свого роду стрижня в

економічному, політичному та культурному житті колоній. Крім того, колоністи принес-

ли з собою накопичені століттями в Європі демократичні традиції, що сприяли появі в

колоніях органів самоврядування (радників, легіслатур), котрі обстоювали місцеві інте-

реси. Засвоївши ще на батьківщині передові методи господарської діяльності, вони

мали можливість упроваджувати їх на сприятливому для буржуазних перетворень ґрун-

ті, де феодальні відносини не мали глибоких коренів.

Також швидким виявився успіх буржуазії у Франції. Але це був успіх іншого ро-

ду — успіх, заснований на кардинальному ламанні феодальних відносин, різких соціаль-

них змінах і численних людських втратах. У масштабі всієї країни, варто констатувати,

не було ще досить дозрілих нових відносин, котрі б послужили міцною базою для свого

розвитку в роки революції й після неї. Зокрема, буржуазні відносини були слабкими у

французькому селі. Капіталістичні ферми, що стали в Англії XVIII ст. звичайним яви-

щем, у Франції були рідкістю. Селяни були особисто вільні, але завдяки різним формам

оренди та суборенди найбідніша частина з них не позбавлялася залежності остаточно.

У їх відносинах з феодалами зберігалися колишні сеньйоріальні відносини. Феодали, у

свою чергу, не квапилися стати на шлях підприємництва: такого роду діяльність у

Франції все ще вважалася негідною дворянина. Велике купецтво формувалося насам-

перед у приморських містах і було зорієнтовано на зовнішню торгівлю. Буржуазія охо-

че купувала посади, тому що становище чиновників, людей мантії, здавалося більш

привабливим, ніж ризиковане підприємництво. Нарешті, буржуа нерідко ставали ран-

тьє, купуючи цінні папери й живучи на відсотки з них. Отже, приплив капіталів у ви-

робничу сферу був невеликим. Тому закономірно, що при ламанні старих підвалин ус-

піх французької революції виявився швидким лише на рівні прийняття рішень (законів,

декретів тощо). Про це свідчить суперечливий політичний розвиток Франції після ре-

волюції, про що мова йтиме далі.

Англія в цьому плані є прямою протилежністю Франції. У розвиткові капіталізму

тут виявили зацікавленість не тільки місто, але й село, де концентрувалася база для

найважливішої в XVI—XVII ст. галузі промисловості — сукнарства. Унікальна ситу-

ація, що склалася, дала свої «плоди»: 1) велика частина дворянства, на відміну від

Франції, стала займатися підприємницькою діяльністю; 2) феодали, реалізуючи свої

права на землю, зганяли з неї тримачів-селян, створюючи армію пауперів — людей,

котрим не залишалося нічого іншого, як стати вільнонайманими робітниками. Відоме

«криваве законодавство» сприяло прискоренню цього процесу і, тим самим, створен-

322

ню передумов для розвитку буржуазних відносин, що в них виявилися зацікавленими

як представники нових соціальних верств, так і частина старих. «Горезвісний» комп-

роміс буржуазії з феодальними силами під час революції став основою еволюційного

соціально-економічного і політичного розвитку Англії після неї, про що мова також

піде далі.

3. Рівень зрілості відповідних відносин у роки революції породжує ще ряд особли-

востей, властивих державі перехідного періоду: різка зміна характеру та масштабів

традиційних економічних зв’язків, тимчасовий розлад економіки, ослаблення матеріаль-

ної основи держави і правової системи, різке падіння життєвого рівня частини насе-

лення. Становлення нового укладу мало свої втрати. Усупереч очікуванням підвищення

рівня добробуту суспільства, селянство під тиском тих, хто встиг «зорієнтуватися в ре-

волюції», позбавлялося землі й розорялося; закони, що переслідували люмпенів, нічого

не мали спільного з гаслами проголошеної загальної рівності; робочий день на фабри-

ках тривав по 14—16 годин; падала роль кваліфікованої праці, а це означало руйнуван-

ня прошарку дрібних ремісників; безжалісно використовувалася дешева дитяча й жіно-

ча праця. Тому не дивно, що робітники ламали машини. Процеси, які розгорталися,

набували сили і зупинити їх вже було неможливо, і країни, в яких вони йшли повільні-

ше, неминуче відтискувалися більш сильними супротивниками.

4. Перехідна буржуазна держава характеризується періодичною зміною держав-

них форм, зміст і темпи зміни яких залежать від співвідношення соціально-політичних

сил, що приймають відповідні владні рішення.

Динаміка цих процесів така: на початковому етапі соціально-політичні сили

об’єднані загальною ідеєю боротьби з абсолютною монархією й задовольняються ви-

могою встановлення обмеженої монархії та «слабким» демократичним режимом. По

досягненні цього єдність учасників революції розпадається й починається запекла бо-

ротьба різних угруповань за владу. На другому етапі, домігшись встановлення респуб-

ліки й більш демократичного режиму, перемагають помірні течії. На останньому етапі

гору беруть радикали, котрі, з огляду на свою позицію «все і сьогодні», приймають не-

виважені, необдумані та популістські рішення, що вимагають особливих форм й мето-

дів їх виконання. Вони, коректуючи форму правління, головну увагу зосереджують на

політичному режимі, який набуває характеру диктатури. Такий режим, щоправда, вияв-

ляється недовговічним, але може призвести до руху назад або ж реставрації старих

державних форм. Ця схема, як ви могли переконатися, особливо чітко проявилася в Ан-

глії та Франції.

5. Перехідний стан суспільства містить у собі кілька можливих варіантів подаль-

шої еволюції держави, можливі альтернативні шляхи його розвитку.

Наявність реальної альтернативи в перехідний період, можливість дійсного вибору

шляху розвитку держави визначається багатьма об’єктивними та суб’єктивними факто-

рами: економічні можливості держави й суспільства, співвідношення протиборчих сил,

здатність їх до компромісів, інтелектуальні можливості новоявлених вождів та полі-

тичних лідерів, їх здатність виробити концепцію перехідного періоду не з урахуванням

короткострокової вигоди й інтересів, а з урахуванням більш далекої перспективи та

прогресивного розвитку держави.

Ці фактори найбільш вдало склалися в США, де перехідний період був найменш

хворобливим. «Батьки-засновники» зуміли забезпечити надійну базу для подальшого

вдосконалювання американської держави. Дещо іншим було становище в європейських

державах, котрі зробили своєрідний крок назад, у бік відновлення монархії. В Англії,

слідом за періодом глобального ламання всіх підвалин суспільства, відбувалося посту-

пове повернення до еволюційного шляху розвитку, в тому числі відновлення колишніх

форм державності, хоча й з іншим внутрішнім змістом. Королівська влада в Англії

втратила свою колишню могутність, а спроби спадкоємців страченого Карла I поверну-

ти її закінчилися Славною революцією 1688 р. — мирним переворотом, що заклав ос-

нови безконфліктного еволюційного розвитку змісту й форми сучасної англійської

держави. У Франції монархічна влада, що була відновлена вже за часів Наполеона І,

323

зберегла достатню силу, і потрібні були ще три революції (1830, 1848—1850, 1871), під

час яких та у проміжках між якими французька держава набувала різних форм.

Більш докладно про зміст обраного кожною з держав свого варіанту післяреволю-

ційного розвитку ми зупинимося в наступних темах.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Виконайте такі завдання

Завдання 1. Продовжте роботу над складанням словника основних понять та тер-

мінів з історії держави і права зарубіжних країн. Розкрийте зміст таких понять та тер-

мінів:

Поняття Терміни

Дуалістична монархія

Конфедерація

Муніципалітети

«Парламентський абсолютизм»

Революція

Федералізм

Бікамералізм

Джентрі

Імпічмент

Конгрес

Контрасигнатура

Сенат

Статхаудер

Урбанізація

Завдання 2. Продовжте роботу над складанням хронологічної таблиці за запро-

понованою раніше формою.

Завдання 3. Використовуючи текст:

• документа № 1, визначте характерні риси індепендентської республіки, прого-

лошеної в Англії 19 травня 1649 року;

• документа № 2 («Знаряддя управління»), виділіть положення, в яких закріплено

основи для відновлення монархічної форми правління в Англії;

• документа № 3, занотуйте ті положення американської «Декларації незалежнос-

ті» 1776 р., в яких проголошується утворення вільних і незалежних штатів;

• документа № 3, визначте ті природні права людини, які знайшли відображення в

«Декларації незалежності» 1776 року;

• документа № 4, визначте ті основні права і свободи, які знайшли відображення у

французький «Декларації прав людини і громадянини 1789 року;

• документа № 5, випишіть положення, які відбивають повноваження вищих орга-

нів державної влади та юридичне закріплення принципу поділу влад у першій Консти-

туції Франції 1791 року.

• документа № 6, визначте характерні риси політичного режиму Франції під час

правління якобінців.

Завдання 6. Складіть узагальнену порівняльну таблицю основних прав та свобод,

які знайшли відображення в американській «Декларації незалежності» і французькій

«Декларації прав людини і громадянина» 1789 року.

Перевірте себе

Завдання 4. Продовжте думку:

1. Історичні межі нового часу зумовлені подіями...........................................

324

2. На відміну від кастового-станового суспільства, громадянське суспільство засно-

ване на.............................................................................

3. Обґрунтування змісту поняття «громадянське суспільство» належить філософам-

мислителям...............................................................................

4. Основними факторами, що вплинули на становлення якісно нового стану людсь-

кого суспільства, слід вважати................................................

5. Основні етапи становлення й розвитку громадянського суспільства представле-

ні.................................................................................................

6. За своїм характером голландська революція була............, а за формою —

...................................................................................................

7. Республіка Об’єднаних провінцій, що юридично була закріплена в............, являла

собою..............................................................................

8. Історичне значення першої з ранніх буржуазних революцій — голландської —

для становлення держави нового типу полягає в тому, що............................................

....................................................................

9. Соціально-економічні, політичні й ідеологічні передумови англійської революції

полягали в тому, що:.................................................................

10. Становлення «конституційної монархії» в Англії було закріплено парламентсь-

кими актами:.........................................................................

11. Особливістю «конституційної монархії» було те, що нова система влади являла

собою...................................................................................

12. Конституційне закріплення республіканської форми правління в Англії було

здійснено актами:.............................................................................

13. Протекторат Кромвеля в Англії — це.......................................................

14. Особливістю американської революції було те, що................................

15. Історичне значення «Декларації незалежності» полягає в тому, що.....

16. Форма держави американських штатів, утворення яких проголошувалося

в............, знайшла юридичне закріплення в................, і являла собою................................

..............................

17. Історичне значення «Статей конфедерації», котрі набули чинності в............, по-

лягає в тому, що........................................................................

18. Юридичне закріплення США як суверенної незалежної держави здійснено

у......................................., яка була прийнята у.....................................................році.

19. Метою прийняття перших десяти поправок до Конституції США 1787 р. бу-

ло................................................................................................

20. Основні ідеї нової державності, а саме......................., були теоретично обґрунту-

ванні у працях таких французьких просвітителів, як.................................................

................................................................

21. Ідеали нового державного і правового порядку у Франції останньої чверті

ХVIII ст. знайшли своє відображення в.........................., прийнятій......................року.

22. Форма державного правління Франції за Конституцією 1791 р. відома

як..................... Вона характеризувалася.................................................

23. Початок першої Республіки у Франції було покладено...........................

24. Ідейно-політична і практична програми якобінського режиму були заснова-

ні....................................................................................................

25. Особливістю становлення держави нового типу в Німеччині було те,

що................................................................................................................

26. Визначення нового типу держави як буржуазної зумовлено..............................

.....................................................................

Завдання 5. Схарактеризуйте:

1. Основні зміни, які відбулися в Нідерландах у період ранньої буржуазної револю-

ції, і покажіть їх значення для становлення держави нового типу.

2. Зміни, які відбувалися у формі державного правління Англії в роки буржуазної

революції середини XVII століття.

325

3. Основні етапи становлення буржуазної держави в США.

4. Процес формування державно-територіального устрою США з сер.70-х до сер.

80-х рр. XVIIІ ст.

5. Форму держави США за Конституцією 1787 року.

6. Форми французької держави в роки буржуазної революції кінця XVIIІ ст.

7. Модифікації республіканської форми правління у Франції періоду Першої респуб-

ліки.

8. Зміни в державно-територіальному устрої Німеччини протягом ХІХ ст.

9. Основні характерні риси буржуазної держави як держави перехідного типу.

Готуйтеся до вивчення матеріалу 13-ої теми

Завдання. Повторити матеріал з «Теорії держави і права» у тій його частині, де

висвітлюються: форма держави та її складові елементи: форма державного правління;

форма державного устрою; форма політичного режиму.

Джерела

Документ № 1

АКТ, ЩО ПРОГОЛОШУВАВ АНГЛІЮ РЕСПУБЛІКОЮ

(19 травня 1649 р.)

Оголошується й затверджується цим парламентом і владою його, що народ Англії й

усіх належних їй володінь та територій є і буде республікою та вільною державою, що

віднині він управлятиметься як республіка і вільна держава верховною владою нації,

представниками народу в парламенті і тими, кого вони призначать і затвердять як під-

леглих їм урядових осіб та міністрів, на благо народу і без будь-якого короля і палати

лордів.

Документ № 2

«ЗНАРЯДДЯ УПРАВЛІННЯ» (13 грудня 1653 р.)

(витяги)

І. Вища законодавча влада республіки Англії, Шотландії, Ірландії та володінь, на-

лежних їй, здійснюється й зосереджується в одній особі і народі, зібраному в парламен-

ті; титул цієї особи — лорд-протектор республіки Англії, Шотландії та Ірландії.

II. Вища судова й адміністративна влада над вказаними країнами і володіннями та

населенням їх належить лордові-протектору з Радою, котра складається з кількості осіб

не більше двадцяти одного і не менше тринадцяти.

III. Будь якого роду приписи, судові накази, повноваження, патенти, жалувані гра-

моти тощо, які досі випускалися від імені й авторитету охоронців свободи Англії, вла-

дою парламенту випускатимуться від імені лорда-протектора, від котрого в майбутньо-

му виходитиме призначення всієї вищої влади і вся шана цих трьох націй; він [лорд-

протектор] має право помилування (за винятком випадків убивств і державної зради) і

право повернення збитків, яких зазнав хто-небудь заради громадського блага, і управ-

ляє всіма згаданими країнами й володіннями з допомогою Ради і згідно з цими пункта-

ми та існуючими законами.

IV. Лорд-протектор у період парламентських сесій розпоряджається міліцією й вій-

ськами як на морі, так і на суші в цілях миру й добробуту трьох націй, за згодою парла-

менту; під час перерв парламенту лорд-протектор розпоряджається міліцією з вищезга-

даними цілями, за згодою і за ухвалою більшості членів Ради.

V. Згідно з тією самою ухвалою Ради, лорд-протектор керує всіма справами, що

стосуються відносин з іноземними королями, принцами й державами, а також має пра-

во при згоді більшості членів Ради оголошувати війну та укладати мир.

VI. Закони не можуть бути змінені, тимчасово припинені дією або скасовані, так само

як не можуть бути запроваджені які-небудь нові закони або накладений який-небудь пода-

ток або подушне на народ, інакше як за загальною згодою, висловленою в парламенті.

VII. З вересня 1654 р. У Вестмінстері буде скликаний парламент, і в подальшому

парламент скликатиметься один раз на три роки, рахуючи з часу розпуску теперішнього

парламенту.

VIII. Ні майбутній парламент, ні будь-який інший з наступних парламентів не може

бути відстрочений, відкладений або розпущений протягом п’яти місяців, рахуючи з дня

його перших зборів, якщо на те не буде його власної згоди.

IX. [Кількість членів парламенту визначається в 400 депутатів від Англії, 30 від

Шотландії і 30 від Ірландії.]

X. [Дається повний розподіл депутатських місць по містах і графствах.]

XIV. Усі і кожна особа або особи, котрі допомагали, радили, сприяли або підбурю-

вали до війни проти парламенту, рахуючи з 1 січня 1641 р. (якщо тільки вони не були

потім на службі парламенту і не довели своєї відданості йому), не можуть бути обрані

або обирати у члени найближчого парламенту і трьох наступних трирічних парламентів.

XV. Усі ті, хто радив, допомагав або підбурював до ірландських повстань, не мо-

жуть ніколи бути обраними або обирати у члени парламенту, як і ті, хто визнає римсь-

ко-католицьку релігію.

XVII. Особи, котрі обираються до парламенту, повинні бути людьми бездоганної

чесності, богобоязливими, вміти добре говорити і мати не менше 21 року.

XXVII. Повинен бути визначений, встановлений і призначений постійний річний

прибуток на утримання 10 тис. чоловік кінноти і 20 тис. чоловік піхоти в Англії, Шот-

ландії та Ірландії для захисту й безпеки їх, а також необхідної кількості кораблів для

охорони морів...

XXXIII. Олівер Кромвель, головнокомандувач збройних сил Англії, Шотландії та

Ірландії, проголошується лордом-протектором республіки Англії, Шотландії, Ірландії і

володінь, які належать їй.

Документ № 3

ДЕКЛАРАЦІЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ США (4 липня 1776 р.)

(витяги)

Коли в ході людських подій для народу стає необхідним розірвати політичні зв’язки, які

з’єднували його з іншим народом, і зайняти серед держав земної кулі те окреме й рівне ста-

новище, на яке йому дають право закони природи і творця природи, то належна повага до

думки людства вимагає, щоб він вказав причини, які спонукують його до відокремлення.

Ми вважаємо очевидними такі істини: всі люди створені рівними; вони наділені

своїм творцем певними невід’ємними правами, серед яких — життя, воля і прагнення

до щастя; для забезпечення цих прав серед людей встановлюються уряди, справедлива

влада яких випливає зі згоди керованих; коли яка-небудь форма правління стає згубною

для цієї мети, то народ має право змінити або знищити її і встановити новий уряд, за-

снувавши його на таких принципах і організовуючи його владу в тій формі, яку він

вважатиме найбільш придатною для здійснення його безпеки та щастя. Розважливість,

звичайно, приписує, щоб уряди, встановлені з давніх часів, не змінювалися б з незнач-

них і скороминущих причин; і згідно з цим весь досвід показує, що людство більш схи-

льне терпіти, поки зло терпиме, ніж встановлювати свої права, знищуючи порядки, до

яких воно звикло. Але коли ряд зловживань і насильств, незмінно ставлячи все ту ж ме-

ту, виявляє намір підкорити людей абсолютному деспотизмові, то їх право, їх обов’я-

зок — скинути такий уряд і встановити нових стражів для своєї майбутньої безпеки.

Таке було довготерпіння цих колоній і така необхідність, яка примушує їх змінити

свою колишню систему управління. Історія короля Великобританії, який нині править,

є історією цілої низки образ і насильств, прямою метою яких було встановлення необ-

меженої тиранії над нашими штатами...

На кожній стадії цих утисків ми подавали петиції в найшанобливіших висловах про

відновлення наших прав; відповіддю на наші неодноразові петиції були тільки неодно-

разові образи. Державець, характер якого таким способом виявлений усіма вчинками,

що показують його як тирана, нездатний бути правителем вільного народу.

Ми не виявляли й браку уваги до наших британських братів. Ми попереджали їх час

од часу про намагання їх законодавчих зборів поширити на нас нічим не виправдану

юрисдикцію. Ми нагадували їм про умови нашої еміграції і нашого заселення тут. Ми

зверталися до їх вродженої справедливості та великодушності і ми закликали їх

зв’язками нашого загального споріднення зректися цих насильств, які неминуче по-

рвуть наші зв’язки і зносини. Вони також були глухі до голосу справедливості і крові.

Тому ми повинні підкоритися необхідності, яка вказує наше відокремлення, і вважати

їх, як ми вважаємо інше людство, ворогами у війні та друзями в мирі.

Тому ми, представники Сполучених Штатів Америки, що зібралися на спільний

конгрес, закликаючи найвищого суддю світу у свідки правоти наших намірів, іменем і

владою доброго народу наших колоній, урочисто оголошуємо і проголошуємо:

Що наші Сполучені колонії є і по праву повинні бути вільними й незалежними шта-

тами, що вони звільнені від будь-якого підданства британській короні, і будь-який по-

літичний зв’язок між ними й державою Великобританії повинен бути і є цілком знище-

ний; як вільні й незалежні штати вони мають цілковиту владу оголошувати війну,

укладати мир, вступати в союзи, встановлювати торгівлю і здійснювати всі інші акти та

справи, що їх незалежні держави можуть чинити по праву. За підтримання цієї декла-

рації з твердою надією на опіку божого промислу ми взаємно ручимося один одному

нашим життям, нашим майном і нашою священною честю.

Документ № 4

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

(26 серпня 1789 р.)

Представники французького народу, які складають Національні збори, беручи до

уваги, що незнання, забуття або зневаження прав людини є єдиними причинами суспі-

льних лих і псування уряду, вирішили відновити в урочистій декларації природні, не-

відчужувані, невіддільні і священні права людини з тим, щоб ця декларація, будучи по-

стійно перед усіма членами суспільного організму, безперервно нагадувала їм їх права

та їх обов’язки; щоб дії законодавчої і виконавчої влади, будучи щохвилинно порівню-

вані з метою будь-якого політичного встановлення, були через це більш шановані; щоб

вимоги громадян, засновані віднині на простих і безспірних принципах, зверталися

завжди до підтримання конституції й до загального щастя.

З огляду на це Національні збори визнають та оголошують перед лицем заступницт-

вом верховної істоти такі права людини і громадянина:

1. Люди народжуються вільними та рівними у правах. Суспільні відмінності можуть

ґрунтуватися тільки на загальній користі.

2. Метою будь-якого політичного союзу є збереження природних та невід’ємних

прав людини. Права ці: свобода, власність, безпека та опір гнобленню.

328

3. Джерело всієї верховної влади завжди є в нації. Ніяка установа, ніяка особа не

може здійснювати влади, що не походить прямо від нації.

4. Свобода полягає у праві робити все, що не шкодить іншому; таким чином, здійс-

нення кожною людиною її природних прав не має інших меж, крім тих, котрі забезпе-

чують іншим членам суспільства користування тими ж правами. Ці межі можуть бути

визначені тільки законом.

5. Закон може забороняти лише дії, шкідливі для суспільства. Усе, що не заборонено

законом, дозволено, і ніхто не може бути примушений робити те, чого закон не приписує.

6. Закон є виразником загальної волі. Усі громадяни мають право особисто або че-

рез представників брати участь у виданні законів. Закон мусить бути рівний для всіх,

незалежно від того, чи дає він заступництво, чи карає. Через те, що всі громадяни перед

ним рівні, вони повинні однаково допускатися до всіх занять, місць, громадських посад

залежно від їх здібностей без будь-яких відмінностей, крім відмінності в їх доброчин-

ностях і талантах.

7. Ніхто не може бути обвинувачений, затриманий або арештований інакше, як у

випадках, визначених законом, і за приписаними ним формами. Ті, хто випрошує, від-

дає, виконує або примушує виконувати свавільні накази, підлягають карі; але кожен

громадянин, викликаний або взятий законно, повинен негайно коритися; чинячи опір,

він стає винним.

8. Закон повинен встановлювати тільки суворо й очевидно необхідні кари; ніхто не

може бути покараний інакше, як з огляду на закон, встановлений та оприлюднений до

скоєння злочину й законно застосований.

9. Через те, що кожна людина вважається невинною до того часу, поки її не оголо-

сять винною, в разі необхідності її арешту будь-яка суворість, котра не є необхідною

для забезпечення (за судом) її особи, повинна суворо каратися законом.

10. Ніхто не повинен бути занепокоєний за свої переконання, навіть релігійні, якщо

їх прояви не порушують громадською ладу, встановленого законом.

11. Вільний обмін думками та переконаннями є одним із найцінніших прав людини,

відтак кожен громадянин може вільно говорити, писати, друкувати за умови відповіда-

льності за зловживання цією свободою у випадках, визначених законом.

12. Для гарантії прав людини і громадянина потрібна публічна сила; таким чином, ця

сила встановлена для загальної користі, а не для приватної вигоди тих, кому вона доручена.

13. Для утримання громадської сили і для витрат щодо управління необхідне зага-

льне оподаткування; податки повинні бути розподілені рівномірно між громадянами

відповідно до їх засобів.

14. Усі громадяни мають право особисто через своїх представників визначати необхід-

ність громадських податків, вільно на них погоджуватися, стежити за їх уживанням, встано-

влювати їх розмір, спосіб оподаткування, стягнення і термін, на який вони встановлюються.

15. Суспільство має право вимагати звіт у кожної службової особи своєї адміністрації.

16. Кожне суспільство, в якому не забезпечена гарантія прав і не встановлено роз-

поділ влади, не має конституції.

17. Через те, що власність є непорушним і священним правом, ніхто не може бути її

позбавлений, крім тих випадків, коли того явно вимагає суспільна необхідність, закон-

но засвідчена, і за умов справедливого й попереднього відшкодування.

Документ № 5

КОНСТИТУЦІЯ ФРАНЦІЇ (3 вересня 1791 р.)

(витяги)

...Немає більше ні дворянства, ні перства, ні спадкових, ні станових відмінностей, ні

феодального порядку, ні вотчинної юстиції, ніяких титулів, звань і переваг, що випли-

вали з цього порядку, ніяких лицарських орденів, ні корпорації, ні вирізних знаків, для

329

яких необхідне було доведення дворянства або шляхетного походження, і ніяких інших

переваг, окрім відзнак, даних посадовим особам при виконанні їх обов’язків.

Не існує більше ні продажу, ні успадкування яких-небудь державних посад. Ні для

жодної нації, ні для жодного індивіда не існує більше ніяких особливих переваг або ви-

нятків із права, спільного для всіх французів.

Не існує більше ні станових цехових управ, ні фахових, художніх або ремісничих

корпорацій.

Закон не визнає більше ні релігійних обітів, ні якихось інших зобов’язань, що супе-

речать природнім правам або Конституції.

РОЗДІЛ 3. ПРО ДЕРЖАВНІ ВЛАДИ

1. Суверенітет належить нації; він єдиний, неподільний, не відчужений, не-

від’ємний. Ні жодна частина народу, ніяка особа не може привласнити собі його здійс-

нення.

2.... Французька конституція має характер представницький; представниками є за-

конодавчий корпус і король.

3. Законодавча влада належить Національним Зборам, до складу яких входять пред-

ставники, вільно обрані народом на певний термін.

4. Форма правління монархічна. Влада виконавча належить королю і здійснюється

під його зверхністю міністрами та іншими відповідальними органами...

ЛАВА І. ПРО НАЦІОНАЛЬНІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗБОРИ

1. Національні збори, що є законодавчим корпусом, діють постійно у складі однієї

палати.

5. Законодавчий корпус не може бути розпущений королем.

Відділ 2. Первинні збори. Обрання виборщиків.

1. Для виборів до Національних законодавчих зборів активні громадяни кожні два

роки збираються на первинні збори в містах і кантонах...

2. Активними громадянами є французи за народженням або особи, що набули фран-

цузького громадянства, котрим виповнилося 25 років, мають місце проживання в місті

або кантоні протягом встановленого законом періоду (не менше року), що сплачують у

будь-якому місці королівства прямий податок у розмірі не менше вартості трьох робо-

чих днів..., що не є слугами..., внесені до списку Національної гвардії за місцем свого

проживання і прийняли громадянську присягу.

ЛАВА 2. ПРО КОРОЛІВСЬКУ ВЛАДУ, ПРО РЕГЕНТСТВО ТА ПРО МІНІСТРІВ

Відділ 2. Про королівську владу і короля

1. Королівська влада неподільна — вона ввірена спадково правлячому дому й пере-

ходить по чоловічій лінії в порядку старшинства...

2. Особа короля недоторкана і священна...

3. Король править лише відповідно до закону, і тільки іменем закону він може вима-

гати покори.

Відділ 4. Про міністрів

1. Призначення і звільнення міністрів належить повністю королю.

ЛАВА 3. ПРО ЗДІЙСНЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ

Відділ 1. Повноваження та обов’язки Національних законодавчих зборів

1. Конституція дає виключно законодавчому корпусові такі повноваження та

обов’язки:

1) законодавчу ініціативу і прийняття законів; король може тільки просити законо-

давчий корпус розглянути те чи інше питання;

330

2) визначення державних витрат;

3) встановлення державних податей;

5) прийняття постанов про уведення та ліквідацію державних посад;

8) щорічне прийняття, на прохання короля, постанов про кількість особистого скла-

ду і кількість суден, що утворюють сухопутні й морські сили.

2. Рішення почати війну може бути прийняте лише після затвердження королем по-

станови законодавчого корпусу, прийнятого обов’язково за формальною пропозицією

короля.

3. Законодавчому корпусові належить ратифікація мирних, союзних і торгових до-

говорів; жоден з договорів не набере чинності без такої ратифікації.

Відділ 3. Про санкції короля

1. Постанови законодавчого корпусу надходять королю, який може з ними не пого-

дитися.

2. У випадку, якщо король не дасть своєї згоди, така відмова має лише суспензивне

(відтягнення, призупинення) значення. Якщо дві легіслатури (тобто два скликання за-

конодавчого корпусу), що відбудуться за тією, що прийняла таку постанову, послідовно

приймуть ту ж постанову і в тих же висловлюваннях, то вважається, що король дав

свою згоду.

ЛАВА 4. ПРО ЗДІЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

1. Вища виконавча влада зосереджується в руках короля. Турбота про охорону гро-

мадського порядку і спокою довірені йому. Король — верховний головнокомандуючий

сухопутними й морськими військовими силами. Королю передано оборону зовнішньої

безпеки королівства, охорону його прав та володінь.

2. Король призначає послів та інших агентів міжнародних зносин, командуючих ар-

мією і флотом.

ЛАВА 5. ПРО СУДОВУ ВЛАДУ

1. Влада судова... не може здійснюватися ні законодавчим корпусом, ні королем.

2. Правосуддя буде здійснюватися безмитно суддями, які обираються народом і за-

тверджуються на посаді королем.., судді не можуть бути усунуті інакше, як за злочини

на посаді, що належним чином встановлені в судовому порядку, ні тимчасово усунені з

посади інакше, як унаслідок порушення проти них звинувачення. Громадський обвину-

вач призначається народом.

Суди не можуть ні втручатися у здійснення законодавчої влади, ні призупиняти за-

стосування законів, ні втручатися в діяльність органів управління...

Документ № 6

ДЕКРЕТ КОНВЕНТУ ПРО РЕОРГАНІЗАЦІЮ

РЕВОЛЮЦІЙНОГО ТРИБУНАЛУ (10 червня 1794 р.)

(витяги)

Ст. 1. Буде існувати революційний трибунал, що складається з одного голови, трьох

товаришів голови, одного громадського обвинувача і дванадцяти суддів.

Ст. 4. Революційний трибунал створено для того, щоб карати ворогів народу.

Ст. 5. Ворогами народу оголошуються ті, хто силою або хитрістю прагне знищити

суспільну свободу.

Ст. 6. Ворогами народу визнаються особи, що закликають до відновлення королів-

ської влади або ж намагаються знищити й розпустити Національний Конвент і револю-

ційний республіканський уряд, центром котрого він є.