Брюховецький В. (ред.) Іван Мазепа і його доба: історія, культура, національна пам’ять

Подождите немного. Документ загружается.

6161

M��p� � p�� h��r��gr�f��

��u��ќ� ��rz�� u��uc�� r�� r�g�

� ��l�� M��p� d� �dr�d�»

W ��m m�� jc�� p�� c�l� ��jz��,

�� d�� jc br�� pr��m�� r�f�� d �pr��џ

M��p�. T�� jc p�� h��r�� p��l pu�� -

d�� Kr�m��.

T� b�l ��m�� rud�� m� ��vi p�d�b��

��p��џ pub��c�j. W p�rќ��u � p�drjc��m�

��c��m� ��ud��m �p. ��z��џc�g� Em��u�� R�-

��r��g�

, c�� pr�f��r� �b�g�� Wќ�c��

�r�� N��

(��z� � p�� p��ќb d�

�� h��r��gr�f�� d��j�� p�drjc�� p��-

�� r�� j��) �� cur��um.

W ��nc��u m�gj ��rd��i � p��m z�-

��m, �z br�� gru�c�� p��m d�br�� m��-

gr�f�� – I�� M��p�� – K�l�d�n��m.

� p��sc�џ c�� p� pr��u �� p��i h��r�c��

�� g� b�d�c��.

A�dru��c� A. C��c�� r��, T�m drug�, K��џz��

W��d��,. – W�r��, 2005. – S. 161–162.

R��r�� E. H��r�� ch��. W�� XVIII. –

W�r��, 1977.

Wќ�c�� . D�� R�� 1533–1801. – W�r��, 1971.

�� N. H��r�� U�r�� d c��ќ� ��d��ch

d� ��nc� XVIII ��u – Lub��, 2000.

Іван Мазепа та його доба. Історія

Сергій Павленко (Чернігів, Україна)

«Народна війна»

під час військової кампанії 1708–1709 рр.

Про «народну війну» проти шведів в 1708–

1709 рр. існує стільки літописних повідомлень,

спогадів, щоденникових записів учасників походу,

що брати її сьогодні під сумнів – начебто марна,

заздалегідь програшна справа. І все ж таки у, здава-

лося б, добре дослідженому питанні є моменти, які

актуально розглянути, проаналізувати, переосмис-

лити по-новому.

Історик І. Логмель, наприклад, писав, що в 1708 р.

«при наближенні ворога жителі розбігались по лісах,

палячи села і знищуючи всі запаси»

. Насправді ж,

як дізнаємося з депеш полкових офіцерів, Білорусію

випалювали підрозділи російської армії. П. Верши-

гора у своєму дослідженні «Військова творчість на-

родних мас» зазначав: «Петро І, розгадавши напря-

мок руху шведської армії, наказав чотиритисяч-

ному загону російської кавалерії під командуван-

ням генерала Інфлянта випередити шведів і на їх

Логмель І. Боротьба білоруського народу проти іноземних

гнобителів у ХVІІІ столітті. // Полтавська битва. 1709–1939. –

К., 1940. – С. 162.

6363

«Народна війна» під час військової кампанії 1708–1709 рр.

шляху знищувати запаси продовольства, руйнувати

доро ги, мости. Цей загін перерізав шлях авангарду

шведів, захопив Стародуб і Новгород-Сіверський»

Далі дізнаємося, що згадана російська частина вже

12 жовтня випалювала українські села. 17 вересня

1708 року шведський перебіжчик Неман свідчив,

що голодні підрозділи армії Карла ХІІ «йшли

все по місцях горілих»

. Ад'ютант Петра І Федір

Бартенєв доповідав Меншикову про те, як війська

російського генерала Інфлянта «деревни и мельни-

цы кругом неприятеля все жгли»

. Як позитивний

факт російська історіографія називає появу в цей

час народних месницьких загонів. Насправді ж,

довідуємося з донесення того-таки Ф. Бартенєва,

вигнаним зі спалених сіл людям не залишалось

нічого іншого, як «собраться компаниями» в лісах,

вважаючи, звичайно, своїми ворогами шведів, через

яких вони потрапили в таку скруту.

Олександр Меншиков уважно спостерігав за

ви никненням ворожих настроїв проти росі ян

у бі лоруській глибинці. «А когда мы здесь куда ни

приедем, – доповідав він царю, – такую нам чинят

приязнь, что не токмо в деревнях ни единаго хлопа,

но и в панских дворех никого не получаем, а про-

вожатого нигде сыскать не можем: все заранее, как

могут, со всем по лесам убираются. Также видя то,

Вершигора П. Військова творчість народних мас.

Історичний нарис. – М., 1961. – С. 296.

Труды Императорского русского военно-исторического

общества. – СПб., 1909. – Т. 3. – С. 149–150.

Там само. – Т. І. – С. 103

Іван Мазепа та його доба. Історія

что мы на панских токмо дворех провиант и фураж

пожигаем, то они с панских дворов все на хлопские

дворы и в леса развозят; а из сего можно признать,

что все здешние обыватели больше к неприятель-

ской стороне склонны и доброжелательны, нежели

к нам. И для того я ныне разсудил ко всем своим

задним такой указ послать, чтоб везде, где ни най-

дут, в панских или хлопских дворех, не токмо про-

виант и фураж, но и солому жгли все без остатку»

Це робилося так ретельно, що у війську Карла ХІІ

забракло продовольства. «Голод в армії росте з кож-

ним днем, – писав у вересні шведський учасник по-

ходу. – …Як же ми будемо існувати в цій жахливій

пустелі?»

Французький посланник у Польщі Безен -

вальд отримав 17 вересня 1708 р. повідомлення

з армії: «Цар наказав при нашому наближенні

спалювати (все)…»

Ще 9 серпня 1708 р. Петро І

надіслав указ Миколі Інфлянту: «Ежели же неприя-

тель пойдет на Украину, тогда иттить у одного пере-

дом и везде провиант и фураж, такоже хлеб стоя-

чий и в гумнах или в житницах по деревням (кроме

только городов), польской и свой жечь не жалея

и строения перед оным и по бокам также портить,

леса зарубать и на больших переправах держать по

возможности. Все мельницы такожь жечь, а жи-

телей всех высылать в леса с пожитками и скотом

в леса… А ежели где поупрямитца вытить в леса, то

Есипов Г. В. Князь Александр Данилович Меншиков //

Русский архив. – 1875. – №9. – С. 55.

Логмель І. Назв. праця. – С. 162.

Шутой В. Народна війна на Україні проти шведських

загарбників у 1708–1709 рр. – К., 1951. – С. 56.

6565

«Народна війна» під час військової кампанії 1708–1709 рр.

и деревни жечь. …Також те деревни, из которых по-

везут, жечь же»

Першими на Гетьманщині запалали села Ста-

родубщини. Як повідомляв 12 жовтня 1708 року

Ф. Бартенєв, «деревни и мельницы кругом неприяте-

ля все палили». Військова рада російського коман-

дування прийняла рішення у разі відступу знищити

вогнем навіть містечко Почеп

. Численні біженці

з Білорусії, півдня України посіяли в Гетьманщині

небезпідставні панічні настрої. 21 жовтня 1708

О. Меншиков у донесенні до царя з подивом писав,

що в Горську, на півночі Чернігівщини, «здешнего

Черниговского полку только с полтараста человек

здесь мы изобрели, и те ис последних, а не старшин

почитай никого не видим, а которой и появитца, да

тогож часу спешит до двора, чтоб убратца и бежать»

До Батурина, як свідчив на допиті спійманий драгу-

нами канцелярист Олександр Дуб’яга, докотилися

чутки про спалення Мглина, Березни, Мени та інших

«знатних» містечок

. Тому населення багатьох сіл

Чернігівщини зустрічало шведів із хлібом-сіллю. Про

це написали у своїх споминах, щоденниках Д. Крман

та інші свідки – учасники походу.

Павленко С. Загибель Батурина 2 листопада 1708 р. – К.,

2007. – С. 38.

Подъяпольская Е. Военные советы. 1708–1709 гг. // Пол-Подъяпольская Е. Военные советы. 1708–1709 гг. // Пол-

тава. К 250-летию Полтавского сражения. Сборник статей. – М.,

1959. – С. 127.

Російський державний архів давніх актів. Бібліотека

держархіву. – Розряд ІХ. – № 1. –Картон 2. – Арк. 891–892.

Показання канцеляриста Дубяги на допиті. Х–ХІ. 1708

// Записки наукового товариства ім. Тараса Шевченка (далі –

ЗНТШ). – 1909. – Т. 92. – С. 40.

Іван Мазепа та його доба. Історія

По-перше, міф про народну війну проти шведсь-

ких союзників мазепинців спростовується маршру-

том руху війська Карла ХІІ в Україні, місцями його

дислокації. Воно йшло Чернігівщиною компактним

угрупованням. Від Новгорода-Сіверського шведи

спустилися до Мезина, потім направилися до Ба-

турина, далі до Ромен, Гадяча, а після до Опішні,

Полтави. Шведи не могли залишити в місцях про-

ходження свої гарнізони, оскільки в них для цього

не було необхідної кількості воїнів. Тому вони фак-

тично не контролювали територію, що залишали.

При цьому в Чернігові, Ніжині, Переяславі (як мо-

виться, у самому тилу «загарбника») стояли по 1–2

російські полки, розміщені тут іще за старих часів

для «охорони» краю. Великий військовий контин-

гент росіян був зосереджений у Києві. Через те на

95 відсотках території Гетьманщини входження

війська Карла ХІІ фактично було непоміченим. На-

селення продовжувало жити звичним життям. Про

війну, Мазепу, Карла ХІІ воно могло знати лише

із суперечливих маніфестів обох конфронтуючих

сторін, чуток і т. п.

По-друге, міф про народну війну ґрунтується

на поширеному твердженні про окупацію шведа-

ми України. Але шведів не можна вважати окупан-

тами Гетьманщини, оскільки вони були союзника-

ми мазепинців. При цьому територія «окупації»,

або розквартирування полків Карла ХІІ, була

сконцентрована в декількох населених пунктах.

Англійський посол Чарльз Вітворт писав 20 квітня

1709 р. на батьківщину: «Князь Меншиков пише,

що шведи розташувалися в місцевості, що утворює

ніби острів, росіяни ж зайняли зручні місця навколо

них і щодня висилають невеликі партії, котрі іноді

6767

«Народна війна» під час військової кампанії 1708–1709 рр.

приводять полонених і дезертирів – як офіцерів,

так і рядових»

. Опорними пунктами шведсько-

україн ського війська взимку були Лохвиця, Гадяч,

Зіньків, Лютенька, навесні Опішня, Решетилівка,

Санжари, Будище, Жуки.

Маємо цікаве спостереження Нордберга про

місця розташування шведського війська: «На почат-

ку цього березня (1709) було дуже холодно… Багато

селян поверталося до своїх домів із лісів і мочарів,

де поховали все своє майно не перед шведами, як це

вони оповідали, але зі страху перед москвинами, які

грозили їм вогнем і мечем, якщо б вони залишилися

у своїх хатах. Ласкаві й переконливі слова Мазепи

робили на них велике враження, і вони передавали

їх іншим. Гетьман оповідав їм, як мирно і приязно

шведи поводилися з населенням, так що ніхто не міг

на них нарікати. Навпаки, коли вони робили, на їх

бажання, якусь прислугу шведам, то за це діставали

гроші. Наприкінці гетьман додав, якщо б шведи

справді хотіли забрати від них їхні в лісі заховані

речі, то могли б це легко зробити, але вони цього

уникають»

. Розповіді місцевих жителів не були

вигадані, тому що в «Указі всьому малоросійському

народу» від 6 листопада 1708 р. Петро І попереджав

українців: «А от нападения оного (врага. – Авт.)

из городков некрепких, сел и деревень в наступле-

ние неприятелское жителя б сами особами своими,

Письмо Ч. Витворта статс-секретарю Бойлю// Сборник

русского исторического общества. – СПб., 1886. – Т. 50. –

С. 168–169.

Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських

джерелах 1687–1709. – Мюнхен, 1988. – С. 152.

Іван Мазепа та його доба. Історія

с женами и з детми и с пожитки скрывалися и не-

приятелю отнюд никаких живностей и хлеба и ни-

какого харчу не оставляли, а особливо ни по каким

универсалам короля шведского, ни вора изменника

Мазепы на продажу и так не привозити под опасе-

нием за то смертныя казни»

По-третє, для поширення міфу про народну

війну багато зусиль доклав Петро І, якому хотілося

протиставити гетьмана народу, виставити Мазепу як

зрадника-одинака, що не знайшов підтримки в ма-

сах. Для розвитку цієї ідеї цар пригрозив старшині,

що була з Мазепою, засланням їхніх родин до Сибіру.

За його указом до дверей кожної церкви були

прибиті розцінки за спійманих шведів: «При сем же

объявляем, что кто из малоросийского народу из не-

приятелского войска возмет в полон генерала, тому

за оного дать две тысячи рублев, за полковника тыся-

чу рублев, а за иных офицеров за каждаго по розчету

против чина их; а за рядовых рейтар, солдат и драгун

по пяти рублев; а за убиение каждого неприятеля, по

свидетелству явному, по три рубли ис казны нашей

давать укажем»

. Крім цих заходів, цар дав вказівку

«непрестанно партиями докучать, а наипаче, ездя

кругом неприятелского войска, смотреть того, чтоб

жители здешние не возили ничево; а кто повезет что

и с тем поиман и обличен будет подлинно, таких

присылать сюды»

Письма и бумаги императора Петра Великого (далі-

ПИБ). – Т.8. (июль-декабрь 1708 г.). – Вып. 1. – Москва–

Ленинград, 1948. – С. 284.

Там само.

Там само. – С. 310 –311.

6969

«Народна війна» під час військової кампанії 1708–1709 рр.

Звідки ж з’явилися «партизанські загони», про

які свого часу писав радянський історик В. Шутой?

Чому в спогадах шведів говоритися про «місцевих

жителів», що нападали на них? Річ у тім, що воя-

кам Карла ХІІ без знання мови дуже важко було

зрозуміти, хто зробив на них напад. Зовні це були

люди, схожі на козаків. Але на яких? Ось тут ми

й повинні сьогодні з’ясувати, хто ж «докучав»

шведсько-мазепинському війську. Виявляється,

крім полків російської армії, на території Геть-

манщини активно діяло багато додаткових війсь-

кових підрозділів, що стояли на службі в царя.

Важливе місце серед них займали калмицькі та

волоські. «Москалі між тим розкладали табір біля

села, в якому був королівський двір з Мазепою, –

писав Д. Крман. – З ними були навіть такі калми-

ки, що безстрашно ввірвались до дому, в якому

мешкав Мазепа, маючи намір взяти його в полон,

але шведи, які охороняли гетьмана, їх відважно

відігнали»

. Далі він повідомляє, що «калмики

украли коней з усього шведського двору». «Пе-

тро І, довідавшись про те, що проти Недригайлова

шведи готують каральну експедицію, 15 грудня ви-

рядив на допомогу жителям міста загін донських

козаків», – читаємо в монографії А. Слюсарського

«Слобідська Україна»

Водночас це була ще тільки незначна части-

на так званих «партизанських загонів». Активну

Крман Д. Подорожній щоденник (I��r�r�um 1708–

1709). – K, 1999. – С. 87.

Слюсарський А. Г. Слобідська Україна. Історичний нарис

ХVІІ–ХVІІІ ст. – Харків, 1954. – С. 121 –122.

Іван Мазепа та його доба. Історія

участь у набігах проти шведів брали козаки Охтир-

ского полку

. Зазначимо, що це та інші козацькі

формування з Слобожанщини у ті роки не входили

до складу Гетьманщини, а були безпосередньо під

управлінням царських урядовців. У квітні 1709 р.

в Гадячі, а потім за Полтавою «охороняв… південні

кордони держави від несподіваного нападу з боку

кримських татар» Сумський полк

. Харківський

полк атакував шведів у січні 1709 р. під Опішнею,

потім «прикривав» Гетьманщину від зв’язку з за-

порожцями

, у чому йому допомагали козаки

Ізюмського полку. 250 чугуївських козаків, напри-

клад, зробили напад на запорізький загін і вби-

ли 150 запорожців

. Богодухівські козаки взяли

кілька шведських «язиків»

. Б. Шереметьєв у листі

до царя від 30 лютого з Лохвиці сповіщав, що нака-

зав компанійському полковникові Галагану, «дабы

они своим казаком охоты к поиску над неприяте-

лем придавали»

Таким чином, ніякої народної війни проти

шведсько-україн ського союзного війська не було.

Проти нього діяли за режисурою командування

Волис В. Очерк истории Ахтырского слободского казачьего

полка (ХVІІ–ХVІІІ вв.). – Харьков, 2007. – С. 169–171.

Сапухіна Л. П. Історія Сумських козацького та гусарського

полків. – Суми, 2005. – С. 17.

Альбовский Е. История Харьковского слободского каза-Альбовский Е. История Харьковского слободского каза-

чьего полка. – Харьков, 1895. – С. 103–104.

Журавльов Д. В. Бойові дії на Слобідській Україні під

час Північної війни (1708–1709 рр.) // Вісник Харківського

національного університету ім. В. Н. Каразіна. 2001. – Історія. –

Вип. 33. – С. 109.

Там само.

ПИБ. – Т. 9. – Вып. 2. – С. 768.