Будішевський В.О. Проектування транспортних систем енергоємних виробництв

Подождите немного. Документ загружается.

Строповий канат для зчеплення рейкових плат

форм до монорейкової дороги

Рисунок 10.16. Схема перевантаження контейнерів з рейкових

платформ на монорейкову дорогу:

I-II, II-III, III-IV − ділянки нагромадження

Під час руху ділянкою похилої монорейки за рахунок змі-

ни відносної відстані між рейковими платформами і монорейко-

вими візками стропи, за допомогою яких вантаж закріплений на

монорейкових візках, «вибираються» на висоту, необхідну для

зняття вантажів з рейкових платформ і їхнього безпечного

транспортування над спеціальним пристроєм порожніх плат-

форм. Після виходу усіх монорейкових візків на ділянку високої

монорейки поїзд монорейкової дороги зупиняється, розвантаже-

ні рейкові платформи відчіплюються від поїзда монорейкової

дороги, і поїзд відправляється за призначенням. При передачі

вантажів ланки монорейкового на ланку рейкового транспорту

перевантаження здійснюється при спільному пересуванні рейко-

вих платформ із ділянки високої на ділянку низької монорейки

(див. рис. 10.17). При сполученні ланок монорейкового транспо-

рту вантаж, доставлений попередньою ланкою, розвантажується

на перевантажувальні платформи (див. рис. 10.16) і передається

з них на монорейкові візки поїзда наступної ланки за схемою,

наведеною на рис. 10.17.

321

ІII

6000

Строповий канат для причеплення

8400

2100

Рисунок 10.17. Схема перевантаження контейнерів з монорейкової

дороги на платформи: I-II, II-III, III-IV − ділянки нагромадження

322

ГЛАВА 11

11.1. ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ БІЗНЕС - ПЛАНУ

Одним із сучасних підходів при створенні і удосконаленні

технічних систем є розробка бізнес-плану.

Бізнес-план – інструмент, що примушує проектувальника

не виходити за межі реалістичного поля. Він складається, коли

потрібно отримати кредит для створення або удосконалення тех-

нічних систем підприємства, реконструкції цеху або ділянки,

організації виробництва нового виробу, початку своєї справи і

т.п., тобто для об'єктивного, відповідального, чесного обґрунту-

вання зисків потенційного інвестора.

У сучасній закордонній і вітчизняній практиці структура

бізнес-плану звичайно охоплює тринадцять розділів:

1. Резюме.

2. Характеристика продукції (послуг).

3. Оцінка ринку збуту.

4. Конкуренція.

5. Стратегія маркетингу.

6. План виробництва.

7. План постачання.

8. Організаційний план.

9. Юридичний план.

10. Оцінка ризику і страхування.

11. Екологічний план.

12. Фінансовий план.

13. Стратегія фінансування.

Професійно розроблений у такому складі бізнес-план усе

частіше заміняє обов'язкове в колишній господарській практиці

техніко-економічне обґрунтування (ТЭО) як документ, на під-

ставі якого вищі органи управління (міністерства, об'єднання,

компанії) приймали рішення щодо фінансування поданих їм на

розгляд інноваційних проектів.

323

У ринковій економіці центральною фігурою сфери іннова-

ційної діяльності стає інвестор, у ролі якого можуть виступати:

− держава;

− комерційні банки;

− підприємства різних форм власності;

− фізичні особи.

Рушійними мотивами поведінки інвестора є інтерес (виго-

да, прибуток) до вкладення капіталу і ризик його втрати (або не-

достатньої вигоди), причому на ринку інновацій ризик інвестора

багаторазово вище, ніж, наприклад, на ринку товарів і послуг

або на фінансовому ринку.

Головна мета бізнес-плану − дати комплексне обґрунтуван-

ня вигідності інноваційного проекту для інвестора і максимально

вірогідно переконати його в мінімумі ризику участі в проекті. У

навчальному проектуванні розробка бізнес-плану переслідує, в

основному, навчально-виховні цілі, у силу чого ряд розділів може

бути опущений без шкоди для головної мети бізнес-планування.

Доводиться враховувати досить обмежений доступ проектуваль-

ника до джерел інформації, а також дійсний стан того сектора

промисловості, у якому створюються і проводяться технічні но-

вовведення. Зокрема, через монопольне положення, що зберіга-

ється, заводів з випуску систем і засобів гірничотранспортного

встаткування, іншої техніки відсутні елементи конкурентної бо-

ротьби між ними за покупця.

У силу цього в навчальному бізнес-плані можна обійтися

без розділів «Конкуренція» і «Стратегія маркетингу».

Потенційними виробниками і споживачами навчальних

розробок є діючі (як правило, державні) підприємства, тому від-

сутня необхідність виконання розділів "Організаційний план" (у

якому обґрунтовується ефективна оргструктура підприємства) і

"Юридичний план" (обґрунтування організаційно-правової фор-

ми діяльності підприємства).

Через відсутність у проектувальника реальної інформації

для складань фінансового плану діяльності підприємства можна

виключити і однойменний розділ.

324

Таким чином, у навчальному проекті (роботі) бізнес-план

створення, організації, удосконалювання виробництва доцільно

виконувати в такому складі:

1. Резюме.

2. Характеристика продукції.

3. Оцінка ринку збуту продукції.

4. План виробництва нової техніки.

5. План постачання.

6. Оцінка ризику і страхування.

7. Екологічний план.

8. Стратегія фінансування.

Для виконання кожного розділу бізнес-плану необхідна рі-

зноманітна інформація, джерелами якої є:

− виробничо-технічні, технологічні, організаційні, фінан-

сово-економічні відомості, отримані проектувальником

на підприємстві, у період практики;

− власні дослідження, розробки, розрахунки;

− наукові публікації за темою роботи;

− результати вивчення патентного фонду;

− стандарти;

− каталоги, довідники, реферативні видання, експрес-

інформації;

− нормативні документи і матеріали, закони і постанови з

питань економіки і екології, правила техніки безпеки і

технічної експлуатації обладнання, норми проектування

підприємств;

− навчальні посібники і методичні розробки і ін.

11.2.

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПРИ

ПРОЕКТУВАННІ СИСТЕМИ ТРАНСПОРТУ

У даному розділі проекту для визначення доцільності і

ефективності розробленої схеми транспорту провадиться розра-

хунок вартості транспортування 1 т вугілля.

Цей розрахунок ведеться за 4 основними факторами: капі-

тальні витрати (таблиця 11.1); амортизаційні відрахування

325

(таблиця 11.2); вартість електроенергії (таблиця 11.3) і витрати

на зарплату (таблиця 11.4).

Таблиця 11.1.

Вартість, грн.

№ з/п

Вид устаткування

Одиниці виміру

Кількість

Одиниця облад-

нання за прейс-

курантом

Усього облад-

нання

Монтаж і транс-

портно-складські

витрати *

Усього

1 2 3 4 5 6 7 8

* - Приймати в розмірі 24 % від вартості обладнання.

У таблиці 11.1повинне бути наведене все транспортне об-

ладнання, що використовується в розробленій схемі, його кіль-

кість, ціна і т.д.

Таблиця 11.2.

Річний фонд амортизаційних

відрахувань, грн.

№ з/п

Вид

обладнання

Сума

капітальних

витрат

на погашення

кап. витрат *

на капіта-

льний ре-

монт **

Усього

1 2 3 4 5 6

*, ** - див. норми на амортизаційні відрахування.

Таблиця 11.3.

№ з/п

Найменування

електроприйма-

чів

Установлена

потужність

двигунів,

кВт, Р

Річна

витрата

електроене-

ргії, W,

кВт⋅ ч

Витрата

реактивної

електроенер-

гії,

Q, кВАр ч

Вартість

грн/рік

1 2 3 4 5 6

Вартість електроенергії визначається

S = Wb + Qc,

де W – кількість витраченої електроенергії за рік, кВт·година.

326

дв

годtзмрп

ntkпККP

⋅

∑

– коефіцієнт втрат електроенергії в мережі трансформа-

тора, К

= 1,1;

– коефіцієнт використання двигунів за потужністю,

=0,8;

зм

– число змін роботи устаткування протягом доби;

t – тривалість зміни, година;

– коефіцієнт, що враховує відношення чистого часу ро-

боти устаткування протягом зміни до загальної трива-

лості зміни, k

= 0,4...0,8;

b – тариф за витрачену електроенергію;

Q – реактивна енергія, кВАр·година

Q = W tg φ,

tgφ – коефіцієнт реактивної енергії;

с – вартість реактивної енергії.

Таблиця 11.4.

Кількість

людей

№ з/п

Найменування профе-

сії

у зміну

у добу

Кількість людино-змін

у рік

Тарифна ставка грн.

Річний фонд зарплати

за тариф. ставкою,

грн.

Доплата (премія, від-

пустка і ін.)*

Усього грн.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

* приймати 40-50% від річного фонду зарплати.

У таблицю вносяться працівники, що обслуговують вико-

нання усіх операцій транспортного ланцюжка.

Після заповнення кошторисів за вищевказаними статтями

витрат (див. таблиці 11.1 -11.4) складається таблиця витрат для

транспортної ланки (таблиця 11.5).

327

При визначенні витрат для транспортної ланки необхідно

враховувати капітальні витрати, які включають вартість основ-

ного і допоміжного транспортного обладнання, гірничо-

капітальних робіт, пов'язаних з експлуатацією цього обладнан-

ня, а також робіт з монтажу - демонтажу і доставці в шахту

транспортного обладнання.

Таблиця 11.5.

Витрати

№ з/п

Найменування

витрат

грн. грн./рік

Примітки

Витрата (основна і додатко-

ва)

–

2. Нарахування на зарплату

31% від суми заробіт-

ної плати

3. Електроенергія –

4. Матеріали

5. Запчастини до обладнання

3-5% від вартості об-

ладнання

Малоцінний і швидкозношу-

ваний інвентар і спец. одяг

90-140 грн/рік на од-

ного підземного робі-

тника

7. Амортизація –

УСЬОГО Σ З –

На 1 т річного видобутку

річ

тр

∑

= ,

де А

річ

– проектна річна кількість корисної копалини, що транс-

портується, т/рік.

11.3. ЕКОНОМІЧНІ КРИТЕРІЇ ОПТИМІЗАЦІЇ СХЕМ ПІДЗЕМНОГО

ТРАНСПОРТУ

При встановленні раціональної технологічної схеми під-

земного транспорту за допомогою теорії графів для умов діючої

шахти як основний економічний критерій оптимальності може

бути прийнята величина експлуатаційних витрат з процесу «під-

земний транспорт», і контрольного

− строк окупності додатко-

328

вих капітальних вкладень, необхідних для переходу на оптима-

льну схему транспортування.

Оптимальною буде така технологічна схема підземного

транспорту, при якій сумарні експлуатаційні витрати для усіх

транспортних ланок шахти будуть найменшими, і в той же час

строк окупності додаткових капітальних витрат не перевищить

нормативний.

Експлуатаційні витрати повинні визначатися для кожної

окремої транспортної ланки розглянутої схеми розраховуючи на

зміну (добу) залежно від заданих гірничотехнічних умов і видів

транспорту.

При заміні діючого обладнання новим у конкретних умо-

вах розглянутої шахти як капітальні витрати за базовим варіан-

том може бути прийнята балансова вартість відповідних основ-

них фондів Ф

, а за іншими варіантами — сума відповідних ка-

пітальних вкладень

К плюс залишкова частина балансової вар-

тості ліквідованого або заміненого старого обладнання

, що

не може бути передане для експлуатації на інші об'єкти. Різниця

в капіталовкладеннях за порівнюваними варіантами розрахову-

ється при цьому як

= К + Ф

– Ф

Залишкова вартість старого обладнання

визначається за

даними бухгалтерського обліку або розраховується виходячи з

первісної його вартості і процентного відношення недовикорис-

таного строку до повного можливого терміну служби обладнан-

ня.

Строк окупності додаткових капітальних вкладень показує,

за скільки років економія за рахунок зниження експлуатаційних

витрат перевищить вкладені капітальні витрати.

Стосовно до технологічних схем підземного транспорту

строк окупності додаткових капітальних витрат

Т може бути

розрахований за наступною формулою:

ВБ

СС

−

, рік,

329

де

Т – строк окупності додаткових капітальних витрат, років;

– додаткові капітальні вкладення, що вимагаються для

здійснення розглянутого варіанту, грн.;

– сумарні експлуатаційні витрати на транспорт за базовим

варіантом за рік, грн.;

– сумарні експлуатаційні витрати на транспорт за роз-

глянутим варіантом за рік, грн.

Коефіцієнт ефективності Е є зворотною величиною строку

окупності

ВБ

СС

−

Для вугільних шахт тимчасовий нормативний строк

окупності заходів щодо вводу нової техніки на окремих ви-

робничих процесах і ділянках установлений у розмірі трьох

років (нормативний коефіцієнт ефективності

− 0,33). Якщо

введення нової техніки пов'язане з великими гірничими і бу-

дівельними роботами капітального характеру, нормативний

строк окупності може бути збільшений до 7 років (норма-

тивний коефіцієнт ефективності не менш 0,14). В окремих

випадках, коли технічний захід приводить до значного по-

ліпшення умов праці, підвищенню безпеки робіт або іншим

особливо важливим у конкретних умовах позитивним ре-

зультатам, цей захід може бути прийнятий до впровадження

при строку окупності вище нормативного.

Показником, що сполучає величину експлуатаційних

витрат і ефективність капіталовкладень за строком їхньої

окупності, є величина так званих наведених витрат. Цей по-

казник визначається за наступним вираженням:

НДВП

ЕКСС

де С

– наведені витрати за рік, грн.;

– сумарні експлуатаційні витрати на транспорт за розгля-

нутим варіантом за рік, грн.;

– додаткові капітальні вкладення, що потрібні для здійс-

нення розглянутого варіанту, грн.;

330