36
Більшість вивчених морфологічних ознак (антоціанове забарвлен-
ня різних частин рослини, восковий наліт, опушення під колосом, гіл-
частий колос, нормальні звисаючі пластинки листа тощо) – домінантні
і спадкуються моногенно. Відомі дані про материнський вплив за
спадкування висоти рослин, крупності зернівки, довжини колоса.
Популяції жита утворюють фізіологічний поліморфізм за перехрес-
ною сумісністю. В них проявляється мінливість за різними морфологіч-
ними ознаками. Найбільш поліморфними виявилися популяції смітньо-
польового жита. У відселектованих сортових популяцій за ознаками, які
контролюються штучним добором, мінливість проявляється значно ме-
нше, однак за варіабельністю сорти культурного жита неможливо порі-
внювати з сортами самозапильних культур – пшениці, ячменю.
Виділення з поліморфних популяцій жита різноманітних спадко-
вих варіантів за морфологічними, фізіологічними, біохімічними
ознаками дає можливість створювати генетичну колекцію зразків, у
яких зосереджується внутрішньовидове спадкове різноманіття, що
створює основу для вивчення генетичної детермінації різних ознак і
особливостей. Ще більша спадкова різноманітність міститься в по-
пуляціях у скритому стані й представлена рецесивними алелями в
гетерозиготних рослинах. Виявлення цього різноманіття найбільш
дієво відбувається за використання інбридингу. Однак у жита безпо-
середній аналіз гетерозиготності рослин у популяціях шляхом їх са-
мозапилення неефективний через високий ступінь самонесумісності.
Найбільший об’єм досліджень щодо виявлення поліморфізму в
популяціях жита, а також спадкового різноманіття в інбредних на-
щадків проведений у ВІР. Опис ґрунтується на вивченні біля 5 тис.
зразків культурного і смітньопольового жита, зібраних експедиціями
ВІР на величезній території країн Європи, Афганістану, Монголії,
Ірану, Туреччини. Велика колекція зразків була описана за 73 озна-
ками. Нам видається раціональним провести опис спадкової різнома-
нітності жита, умовно поділивши ознаки рослини на структурні
(морфологічні), фізіологічні (тип розвитку, стійкість до хвороб, сумі-
сність під час запилення тощо) і біохімічні. Поділ цей досить умов-
ний, оскільки без сумніву, що в основі мінливості морфологічних
ознак лежать часто ще невідомі біохімічні зміни, а фізіологічно різні
типи рослин часто різняться і морфологічно.
Генетична мінливість за висотою рослин. Оцінюючи мінливість
за структурними ознаками необхідно звернути увагу на зміни типу рос-
лин, які об’єднують комплекс ознак. Такими є карликові форми, одна з
яких була знайдена генетиками з Санкт-Петербурзького університету в
посівах сорту В’ятка Московська (біля 80 рослин) і одержала назву
compactum. Рослини цього типу характеризуються скороченими міжву-
злями стебла і члениками колоса, що призводить до зменшення довжи-
ни стебла, колоса і до збільшення його щільності. Укорочені листкові
пластинки розміщуються „сторчком”, колоси мають надто короткі ос-