40
дуктивної кущистості рослин жита. Перші дві ознаки належать до
агрономічних, а не генетичних, тому залишимо їх без коментарів.
Продуктивна кущистість жита озимого – надзвичайно мінлива
ознака (V
P
> 30%), яка поділяється на генотипічну і середовищну.
Генетична мінливість продуктивної кущистості істотно нижча (V
G
=
12–18%). Коефіцієнти успадкування у широкому розумінні колива-
ються в межах H
2
= 0,05–0,80, що свідчить про істотну генетичну зу-
мовленість продуктивної кущистості в окремих зразків. Коефіцієнти
успадкування у вузькому розумінні дуже рідко виходять за межі h
2
=
0,20. Враховуючи генетичні параметри успадкування продуктивної
кущистості багатьох зразків жита озимого можна зробити узагаль-
нення: прямий добір за цією ознакою мало перспективний, оскільки
вплив середовища перекриває генетичну мінливість ознаки; успадку-
вання ознаки зумовлено, переважно, дією домінантних і епістатич-
них генів, які необхідно використовувати в гетерозисній селекції.
У домінантно короткостеблових сортів жита спостерігається по-
ліморфізм за формою куща. В F
2
гібридів відбувається розщеплення:
1 розпластана : 2 проміжні : 1 прямостояча. В селекції використову-
ються всі форми кущення жита озимого, при цьому істотних переваг
за будь-яким типом продуктивної кущистості не встановлено.
Кількість зерен у колосі жита озимого генетично мало вивчена
ознака. Колоси рослин стандартного типу складаються з двоквітко-
вих (рідше трьохквіткових) колосків. Дуже рідко зустрічаються рос-
лини, у яких усі три квітки сидячі, як у пшениці, близькі за розвит-
ком і розмірами. Ці форми отримали назву ефес, похідне від перших
літер f і s латинських слів flos – квітка і sessilis – сидячий. Відсут-
ність ніжки третьої квітки, тобто сидяче положення його, контролю-
ється одним рецесивним геном fs. Знання генетичного контролю цієї
ознаки дає можливість передати його будь-якому сорту, який має
колоси з трьохквітковими колосками, у яких третя квітка добре роз-
винута, але прикріплена на довгій ніжці.
Визначення спадкування кількості зерен у колосі можливе згідно
із законами кількісної генетики. У більшості випадків ознака харак-
теризується помірним успадкуванням і придатна для прямого добору
на збільшення врожайності зерна з одиниці площі. Генетичні кореля-
ції кількості зерен у колосі в розріджених селекційних посівах з уро-
жаєм зерна нащадків у машинних посівах, переважно, позитивні, але
в деяких короткостеблових зразків – негативні. Напевно, кількість
зерен у колосі в короткостеблових зразків проявляє компенсаторний
ефект на врожайність зерна, перш за все за рахунок збільшення кру-
пності зерна і продуктивної кущистості.
Генетична мінливість крупності зерна (маси 1000 зерен з рос-
лини). Поширеним засобом штучного добору в злакових культур за-
лишається сортування насіння перед сівбою за масою і об’ємом. По-
зитивний вплив використання під час сівби крупного насіння на