видом менеджменту, який веде бізнес за допомогою норма
тивів, установлених шляхом систематичних спостережень, ек
спериментів і логічних розмірковувань. Це стало одночасно і
інсайтом, і ілюзією, але фактично полягало в перенесенні
інженерних ідей на управління в низовій виробничій ланці.
Менеджмент, за теорією Ф. Тейлора, розвивався в чотирьох
областях: нормування, дослідження часу і завдань, система
тичний відбір і навчання, грошові стимули.
Ф.Тейлор, а також Г. Гантт і брати Гілберти, що належали
до школи наукового управління, вперше звернули увагу на
значущість людського фактора в процесі виробництва. Вони
надавали великого значення системі стимулів зростання про
дуктивності праці, розробляли рекомендації щодо організації
її з урахуванням фізіологічних можливостей людей, обґрунто
вуючи норми виробітку, необхідні перерви в трудовому про
цесі та ін. Ключовими моментами цієї теорії було стимулюван
ня високої продуктивності праці, добір людей, фізично й інте
лектуально здатних виконувати певні види праці, та спеціаль
не їх навчання. Заслугою Ф.Тейлора та його послідовників
слід також вважати обґрунтування потреби виділення уп
равлінської праці як сфери діяльності особливої групи людей,
які можуть досягати в ній високої продуктивності.
Поява школи наукового управління була переломним мо
ментом, після якого управління почали визнавати як са
мостійну сферу наукових досліджень. Керівникипрактики та
вчені завдяки дослідженням прихильників школи наукового
управління дійшли висновку, що методи і підходи, які застосо
вуються в науці і техніці, можуть бути також використані для
ефективного досягнення цілей організації. Наукові досліджен
ня авторів – прихильників школи наукового управління були
присвячені питанням підвищення ефективності праці безпосе
редньо на рівні виробництва.
У 20ті роки виникла так звана класична школа, яку нази
вають адміністративною школою управління, або школою
241
Розділ 9. Менеджмент підприємницької діяльності