Донець Л.І., Романенко Н.Г. Основи підприємництва
Подождите немного. Документ загружается.
Схематично основні визначення профільної поведінки
підприємцяменеджера подано на рис. 9.4.
Найбільш оптимальною передумовою для ефективної
діяльності підприємцяменеджера є таке сполучення переваг:
інтроверт, сенсорний, мислений, вирішальний.
Діяльність людини з такою моделлю індивідуального типу
поведінки характеризується відповідальністю, продуктивністю,
практичним результатом. Для підприємцівменеджерів такого
типу світ стає сукупністю фактів і об’єктів, до яких вони праг
нуть відноситися якнайкраще. Їх щоденні обов’язки чітко розпи
сані за пунктами, а через свою інтроверсію вони здаються стри
маними і холодними. Проте зовнішність не завжди відповідає
істині, і підприємціменеджери такого типу поведінки мають не
погані стосунки з оточуючими їх людьми.
До сильних сторін такого типу слід віднести вміння діяти
швидко і чітко. Робота у них є на першому місці, і тільки потім
ідуть сімейні і суспільні обов’язки. Їх відрізняє витриманість
убагатьох ситуаціях, особливо конфліктних, вони зберігають
спокій і холоднокровність. Це робить їх незамінними в непе
редбачених обставинах. Виняткові організаторські здібності
та уміння доводити почате до кінця дозволяють менеджерам
такого типу досягати успіхів у будьякій сфері діяльності.
Та, на жаль, інколи вони захоплюються і втрачають почут
тя міри. Такі менеджери, прагнучи до кінцевої мети, в гонитві
за практичними результатами, залишають без уваги почуття
та інтереси виконавців. Область міжособистісних відносин
уявляється ними чимось туманним, невизначеним, оскільки в
ній мало що можна передбачити заздалегідь і тримати під кон
тролем. Внаслідок цього такі підприємціменеджери прагнуть
уникати делікатних ситуацій і навіть заперечувати саме їх
існування наприклад, випити пива з колегами після роботи.
Це пов’язано з тим, що в таких ситуаціях вони почуваються
невпевнено, бо невідомість підстерігає їх на кожному кроці, а
контроль може бути втрачений в будьяку хвилину.
271
Розділ 9. Менеджмент підприємницької діяльності
Результати порівняльного аналізу індивідуальнопсихо
логічних особливостей підприємцівменеджерів описаної мо
делі поведінки свідчать про те, що вони здатні усвідомити свої
слабкі місця, перебудуватися і пристосуватися до ситуації. Це
вони можуть робити двома шляхами: або за рахунок підви
щення уваги, або оточивши себе помічниками, які зможуть по
турбуватися про те, що недоступно для них. Це можна віднес
ти ще до однієї області, в якій ефективно можуть застосовува
ти свої таланти підприємцяменеджера люди розглянутого ти
пу поведінки.
При висвітленні проблем ефективної праці підприємця
менеджера не можна обминути таке питання: наскільки рівень
професіоналізму залежить від його природних здібностей і
наскільки від набутих умінь і навичок.
Визначаючи особливості менеджерської праці в порівнянні
з підприємницькою, Ф. Лурвінк звертається до співвідношення
впливу біологічного і соціального факторів на розвиток і фор
мування особистості як критерію порівняльного аналізу цих
двох видів діяльності. Як підкреслює автор, на відміну від
підприємців, менеджерами не народжуються, а стають.
У такому підході є раціональне зерно. Якщо визначати
біологічний фактор як певні передумови для успішного ово
лодіння тим чи іншим видом діяльності, то, дійсно, пріори
тетності впливу цей фактор набуває, коли мова йде про
підприємництво. Але абсолютизувати його не слід, оскільки
без певних умов зовнішнього і внутрішнього середовища, без
навчання і удосконалення професійної майстерності жодні
сприятливі передумови не можуть зробити людину справжнім
підприємцем.
272
“Основи підприємництва”
Запитання для контролю засвоєння знань
1. Які підходи існують до визначення поняття «менедж
мент»?
2. Розкрийте особливості підходів до визначення менедж
менту в його еволюційному становленні?
3. У чому полягають особливості теорії “Х” ?
4. У чому полягають особливості теорії “ Y ” ?
5. У чому полягають особливості теорії “ Z ” ?
6. У чому полягають особливості моделі менеджменту ор
ганізації підприємницької діяльності в Україні?
7. Які принципи менеджменту сприяють оптимізації ор
ганізації підприємницької діяльності?
8. У чому полягають особливості оперативного менедж
менту?
9. У чому полягають особливості стратегічного менедж
менту?
10. Які відмінні риси притаманні менеджменту персоналу
на приватизованих підприємствах?
11. Яке значення, на Ваш погляд, має для підприємцяме
неджера уміння працювати з людьми? Обґрунтуйте
свою відповідь.
12. Чи необхідно підприємцюменеджеру мати систему
знань, пов’язаних з особливостями певного виду еко
номічної діяльності? Обґрунтуйте свою відповідь.
13. Ян Ви розумієте сферу діяльності підприємцяменед
жера «концептуалізація ідей»?
14. У чому полягають функціональні обов’язки
підприємцяменеджера?
15. Чи впливає, на Вашу думку, тип поведінки підприємця
на ефективність прийняття управлінського рішення?
Обґрунтуйте свою відповідь.
273
Розділ 9. Менеджмент підприємницької діяльності
Розділ 10
КУЛЬТУРА І ЕТИКА
ПІДПРИЄМНИЦТВА
10.1. Загальна характеристика культури
і етики підприємництва
Культура підприємництва – це система правил і норм
діяльності, звичаїв і традицій, різноманітних інтересів, особ
ливостей поведінки працівників даного підприємства, стилю
керівництва, задоволеність працівників умовами праці, рівень
співпраці та перспективи розвитку.
Таким чином, культура організації підприємницької діяль
ності визначає клімат, стиль взаємовідносин, цінності
підприємства. Вона не тільки забезпечує високий престиж
підприємству, а й сприяє підвищенню ефективності вироб
ництва, поліпшенню якості товарів та послуг і отже, збільшен
ню доходів.
Культура підприємництва передбачає вміння так організо
вувати його виробничу та комерційну діяльність, щоб успіхи в
бізнесі поєднувались зі створенням умов, за яких працівники
максимально задоволені працею. Залежно від галузі, регіону,
історії підприємства, людей, кожне підприємство має свою
культуру.
Основні фактори, що впливають на культуру підприємства:
●
цілі підприємства;
●
його система цінностей та ідей;
●
прийняті на підприємстві стандарти і правила.
Елементи підприємницької культури формуються як під
впливом досвіду діяльності даного підприємства, так і в резуль
таті настанов його лідерів. Слід мати на увазі, що перш ніж роз
почати формування культури того чи іншого підприємства, слід
274
чітко зрозуміти систему його цінностей та переконань. Вона
складається роками, динамічна, постійно вдосконалюється.
Формування культури підприємницької діяльності може
здійснюватися природним шляхом, коли підприємство на
підставі вивчення досвіду минулого й теперішнього підтриму
ють ті культурні традиції, які є найбільш результативними для
досягнення поставлених цілей, і може цілеспрямовано форму
ватися шляхом спеціального впровадження певних ком
плексів поведінки.
Для підвищення культури підприємництва на належний
рівень необхідно вивчити механізми взаємодії окремих еле
ментів, існуючий між ними зв’язок, їх взаємовплив. При цьо
му слід проаналізувати, чи не застаріли уявлення про цінності,
які принесли успіх підприємству, чи слід їх поновити. Зміни в
культурі підприємництва відбувається відповідно до нових
уявлень про цінності.
Проведені дослідження показують, що значення таких
цінностей, як самовизначення, орієнтація на потреби,
творчість, розкриття особистості, здатність до компромісу, пе
редбачуваність поведінки, надійність, стабільність, фахові
здібності, зростає.
Для порівняння загальної культури підприємництва на
різних підприємствах оцінюється рівень культури підприєм
ства, який визначається сукупністю показників:
●
рівень культури праці;
●
рівень культури управління;
●
рівень культури діяльності
Рівень культури праці – відповідність засобів, способів і
норм поведінки, що властиві певній групі людей, які займа
ються спільною трудовою діяльністю, рівневі розвитку
суспільства. Цей аспект культури підприємництва є системом
правил і норм діяльності, звичаїв та традицій, індивідуальних
і спільних інтересів, особливостей поведінки працівників да
ної організації, стилю керівництва, задоволеність працівників
275
Розділ 10. Культура і етика підприємництва
умовами праці, згуртованість трудового колективу, рівень
співпраці Критерії, які визначають рівень культури праці:
зміст праці, технічна оснащеність робочого місця, ор
ганізаційні форми трудового процесу, рівень освіти та фахової
підготовки, життєвий досвід, моральні позиції.
Рівень культури управління визначається здатністю уп
равлінського органу ефективно й далекоглядно впливати на
всі сторони діяльності підприємства за допомогою викорис
тання прогресивної техніки й технології, високого культурно
технічного рівня персоналу, а також на основі наукової ор
ганізації праці та виробництва.
Рівень культури діяльності – характеристика рівня прогре
сивності застосовуваних техніки та технології за період
використання, а також вироблюваної продукції та її відпо
відності рівню розвитку суспільства. Високий рівень культури
може допомогти підприємству успішно працювати, а низький –
перешкоджає нормальній реалізації його ділової поведінки.
Елементи підприємницької культури:
●
законність;
●
виконання зобов’язань та обов’язків, які виходять з право
вих актів, договірних відносин та здійснюваних законних
угод, із традицій ділового спілкування, що виявляється у
нанесенні майнової чи моральної шкоди партнерам, кон
курентам, споживачам, найманим працівникам;
●
чесність у ставленні до суб’єктів свого бізнесу, спожи
вачів, партнерів, держави – це дійсно провідна ознака
культури підприємництва.
Культура підприємництва як прояв правових та етичних
критеріїв включає такі відносини: з державою, зі споживача
ми, з партнерами, конкурентами, а також дотримання чинних
правових актів, стандартів, правил, норм, які прямо чи побічно
впливають на розвиток підприємництва.
Процвітаючі фірми мають високу культуру й особливий
стиль, що сприяє досягненню й збереженню провідних по
276
“Основи підприємництва”
зицій на ринку. Працівники таких фірм мають чітку систему
цінностей та чіткі уявлення про цілі й засоби їх досягнення,
мають партнерські стосунки на всіх рівнях, високо цінують
професійну компетентність та відданість справі, прагнення до
високої якості праці, просування по службі залежить від ре
зультатів праці, вміння брати на себе відповідальність, бажан
ня розширити й зміцнити позиції, займати панівне становище
на ринку.
Слід також врахувати, що для культури підприємництва
головним є те, що відбувається на рівні поведінки. Якщо рівні
цінностей та поведінки не співпадають, то це негативний ре
зультат.
Основними принципами корпоративної культури є:
●
розвиток особистої ініціативи;
●
всіляке стимулювання відповідальності за виконувану
справу;
●
повага до людини як до особистості.
Серед різноманітних шляхів створення корпоративної ети
ки існують такі:
●
підтримання та заохочення існування у колективі різних
точок зору на ті або інші проблеми;
●
високий рівень міжособистісних стосунків, прагнення до
колективного вирішення завдань;
●
виконання співробітниками частини повноважень свого
керівника, що сприяє підвищенню ступеня відповідаль
ності за виконувану роботу;
●
нестандартний спосіб мислення, який часто э джерело
мнововведень у різних сферах діяльності.
У період переходу від тоталітарної системи до формування
демократичних інститутів та ринкової економіки важливо
проаналізувати співвідношення економіки та етики, мораль
них та економічних цінностей. Без відновлення моральних ос
нов суспільства неможливо створити платформу для перебу
дови економіки.
277
Розділ 10. Культура і етика підприємництва
Етика – це система норм моральної поведінки людей, їхніх
обов’язків по выдношенню один до одного та суспільства в
цілому.
Мораль – це форма суспільної свідомості, суспільний інститут,
який виконує функцію регулювання поведінки людини.
Етичні норми поведінки фірми у взаємовідносинах з дер
жавою, покупцями, постачальниками, працівниками вивчає
корпоративна етика. Це формування в колективі своєрідного
способу мислення (світогляду), що об’єднує співробітників
при вирішенні ділових та загальнолюдських проблем. Корпо
ративна етика базується, насамперед, на створенні необхідних
умов для реалізації потреб людини.
У більшості робіт, присвячених підприємництву, питанням
етики, традиційно приділяється багато уваги. Аналіз проблем
етики підприємництва припускає різні аспекти її розгляду.
Можна говорити про індивідуальні етичні розходження людей,
які займаються підприємницькою діяльністю, можна спробува
ти порівняти етику підприємництва як соціального інституту з
етикою інших соціальних інститутів і видів діяльності, можна
обмежитися аналізом внутрішньої, "цехової" етики, що виявляє
себе у відносинах і взаємодіях підприємців.
Про індивідуальні етичні розходження у підприємництві
можна говорити або дуже багато, або практично нічого, крім
однієї тези. Ця теза дуже проста: скільки людей у
підприємництві, стільки тут і внутрішніх етик. Індивідуальні
етичні правила перетинаються, у чомусь вони можуть вигля
дати зовні подібними, але ніколи не можна знати, яке саме з
етичних правил чи яка з інтерпретацій того чи іншого правила
в даної конкретної людини раптово виявляться відмінними
від правил решти людей і від їхньої інтерпретації і до яких
наслідків це розходження приведе.
Багато західних фірм мають власні етичні кодекси. При
цьому вони виходять з того, що високі етичні стандарти забез
печують стабільний прибуток.
278
“Основи підприємництва”
У всьому світі все більше придыляють уваги етичним про
блемам. У розвинутих країнах загальноприйнято, що питання
ділової етики, соціальної відповідальності хвилюють
підприємця так само, як ы ефективність виробництва. Все
більшого значення набувають моральні та етичні норми життя
суспільства: право на людську гідність, право на гідні умови
праці, право на здорове навколишнє середовище, величезна
кількість духовних благ, свобода особистості, соціальний
зв’язок між людьми, справедливість, мінімум конфліктів усе
редині суспільства, активна участь у суспільному житті, мож
ливість отримання освіти.
Для реалізації цих цінностей необхідний високий рівень
розвитку виробничих сил, культури.
Істотну роль у формуванні ділової етики, а також у вияв
ленні та усуненні неетичних методів ведення бізнесу, відіграє
громадськість. Питання етики повинні обговорюватись у
пресі, на ТВ, у товариствах споживачів, різних асоціаціях.
Професійна етика відбиває особливості моральної свідо
мості, взаємовідносин людей, які обумовлені специфікою про
фесійної діяльності. Вона визначає етичні принципи та норми
поведінки у межах певного виду трудової діяльності. Виділяють
різні види професійної етики: педагогічну, медичну, уп
равлінську. Важливим у професійній етиці є об’єктивне та доб
розичливе ставлення до людей, до їхнього професійного вміння.
Реальним виявом професійної порядності є єдність слова та
справи. Для активізації цих якостей важливими є моральний
підхід та високий рівень моральної свідомості.
Підприємницька етика базується на загальних етичних
нормах та правилах поведінки, які склались у країні, світі, а та
кож на професійній етиці, що виявляється в тій або іншій
сфері діяльності. Етичні проблеми підприємців постійно ви
никають і вирішуються, насамперед зі споживачами, тому дер
жава захищає їх інтереси. Етичні взаємовідносини
підприємців як власників справи, пов’язані також з наймани
279
Розділ 10. Культура і етика підприємництва
ми працівниками. Ці стосунки дуже впливають на рівень
підприємницького успіху. Важливе значення у розвитку
цивілізованого підприємства мають відносини з господарюю
чими партнерами, конкурентами, суспільством.
На формування підприємницької етики впливають форми
суспільної свідомості (менталітету) та суспільних відносин,
спрямованих на утвердження самооцінки підприємця, еко
номічної свободи, його відповідальності перед споживачами,
суспільством.
10.2. Принципи ділової етики
Порівняння підприємництва з іншими соціальними інсти
тутами показує, що уявлення про етичні системи в різних ви
дах діяльності, за винятком, хіба що, релігії, не менш супереч
ливі і заплутані, ніж уявлення про етику підприємництва. А
щоб довідатися про "внутрішньоцехову" етику відносин у
підприємництві, слід звернутися до робіт з ділового етикету,
де багато норм взаємин описані яскраво і чітко з наведенням
прикладів і порад.
Тому, говорячи про етику підприємництва, зупинимося на
трьох ключових факторах, що визначають основні її особли
вості і можуть допомогти пов’язати між собою численні
розрізнені факти і спостереження.
Головне, що визначає своєрідність і додає внутрішньої
стрункості і цілісності на перший погляд суперечливій етиці
підприємництва, поєднано в трьох етичних принципах:
●
принцип економічної доцільності;
●
принцип ситуативності;
●
принцип індивідуальної відповідальності.
Принцип економічної доцільності. Перше, що надає спрямо
ваності діям усіх представників підприємництва, що об’єднує
безліч несхожих один на одного людей, ситуацій і дій, – це їхнє
проходження канону економічної доцільності. Канону, що
280
“Основи підприємництва”