Дубасенюк О.А. Професійна педагогічна освіта: інноваційні технології та методики

Подождите немного. Документ загружается.

411

Пропонуємо розглянути один з прикладів рольової гри, яка прово-

дилася на цьому етапі.

Рольова гра „Свобода думки”

Мета: розкриття психолого-педагогічних основ формування мора-

льних поглядів та переконань школярів.

Рольову гру «Свобода думки» доречно провести у процесі вивчення

теми «Формування особистісних якостей учнів». Наведемо приклад, як

це відбувалося в одній групі. Ролі було розподілено так: у першій части-

ні гри викладач виконував роль людини з минулого, віруючого, а студе-

нти — сучасників, атеїстів, а в другій — навпаки. Це дало змогу виявити

знання майбутніх учителів та їхні вміння формувати моральні погляди і

переконання школярів.

У першій половині гри студенти виявили цілковиту дезінформова-

ність з питань історії релігії, Біблії, історії церкви, багато з них не читали

творів письменників минулого століття, тому викладачеві досить легко

було загнати їх у глухий кут.

Таким чином виявилося, що за рівнем своєї підготовки та через брак

практичного досвіду з основ формування моральних переконань шко-

лярів студенти не готові до участі у цій грі. Викладачу стало ясно, що

гру з такої складної проблеми було заплановано передчасно. Через це

друга її частина не відбулася. Проте користь від гри все ж таки була: по-

перше, майбутні учителі виявили значний інтерес до проблем мораль-

ності, а по-друге, колективно виробили правила. Ось деякі з них.

1. Учитель має бути людиною високої культури, мати свою сформо-

вану систему моральних поглядів та переконань, чітко визначену жит-

тєву позицію.

2. Визначаючи форми і методи формування моральної свідомості,

моральних цінностей особистості, слід враховувати вікові особливості

учнів, спиратися на їх життєвий досвід.

3. У процесі дискусій заохочувати учнів до самовиховання.

4. Залучати дітей до різноманітних акцій милосердя, надання реа-

льної допомоги хворим і людям похилого віку.

Дискусії є важливим засобом пізнавальної та виховної діяльності

студентів у процесі навчання. Дискусія значною мірою сприяє розвитку

критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, фор-

мує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюва-

ної проблеми і все це повністю відповідає завданням сучасної вищої

школи. Дискусія може виступати як метод засвоєння знань, закріплення

їх і вироблення вмінь та навичок, як метод розвитку психічних функцій,

творчих здібностей і особистісних якостей студентів, у нашому випадку

як метод формування моральних цінностей, власного погляду на світ, а

412

також як метод стимулювання і мотивації виховання; проведення диску-

сії необхідно починати з постановки конкретного дискусійного питання

(тобто педагогічної ситуації, проблеми, яка не має однозначної відповіді

і допускає різні варіанти вирішення, навіть протилежні); усі твердження

студентів повинні супроводжуватися аргументами, обґрунтуваннями,

для чого задаються запитання: „Які факти свідчать на користь твоєї ду-

мки?‖, „На що ти спирався, коли робив такі висновки?‖

Слід дотримуватися загальних умов проведення дискусії: детальне

планування дискусії, що дозволяє систематизувати підготовку студентів

до проведення дискусії; чітке дотримання правил проведення дискусії

та визначення часового регламенту; чітке керівництво процесом прове-

дення дискусії, яке дозволяє визначити час для обговорення питань для

студентів, утримання від невизначених запитань, зміну напряму обго-

ворення проблеми у випадку відхилення від теми, пояснення висловів

студентів за допомогою додаткових запитань тощо.

Моделювання педагогічних ситуацій на основі дискусії дозволяє ви-

значити кілька варіантів цього процесу: побудова вивченого блоку тем

як підготовки до дискусії за всім матеріалом; побудова виховання та на-

вчання як самостійної роботи студентів з обговоренням результатів; за-

лучення елементів дискусії в окремі заняття теми на етапах перевірки

самостійної роботи студентів.

Під час проведення дискусій викладач розгортає і виносить у зов-

нішній план усі мисленні порівняння себе як викладача і студентів, що,

в свою чергу, роблять і студенти. Тому викладач має можливість форму-

вати і керувати „новоутвореннями‖ у поведінці студентів у процесі ви-

ховання.

Під час колективної роботи у навчально-виховному процесі вищої

школи формуються вміння студентів оцінювати себе з позицій оточен-

ня, власної позиції. Формуються такі цінності особистості, як доброзич-

ливість, відповідальність перед іншою людиною, толерантність до ви-

словлювань інших, співчуття, вміння приймати рішення, що сприяє ви-

робленню у майбутнього вчителя активної суспільної позиції, здатності

до самовиховання і самооцінки, вміння узгоджувати свої дії з іншими,

вміння долати труднощі спілкування. Наведемо декілька прикладів пе-

дагогічних ситуацій, які лягли в основу дискусій.

17. „Сучасний меркантилізм, його сутність і взаємозв‘язок з мо-

ральністю. Чому має залишатися пріоритет морального над матеріаль-

ним?‖

18. „Найпомітніші моральні ідеї сучасної суспільної психології,

які впливають на формування особистості молодої людини‖.

413

Серед інших методів моделювання педагогічних ситуацій ми виді-

ляємо метод думки, дебати, метод неперервних думок тощо.

Метод власної думки можна використовувати на початку

розв‘язання певної педагогічної ситуації для демонстрації множинності

поглядів на вирішення запропонованої проблеми або після опрацюван-

ня певного матеріалу студентами і усвідомлення ними важливості про-

тилежних поглядів на розв‘язання певної проблеми. Під час моделю-

вання педагогічних ситуацій студенти можуть бути ознайомленими з

альтернативними та протилежними поглядами стосовно цієї проблеми;

можуть прогнозувати наслідки, які будуть мати їх власні позиції; набу-

вають умінь слухати інших людей.

Дебати також виступають частиною методу дискусії. Їх можна про-

водити за умови налагодженої роботи в студентських групах, коли кож-

ний учасник виховного процесу засвоїв технологію вирішення педагогі-

чних ситуацій. Особливість дебатів полягає у тому, що кожен студент,

яку б точку зору він не відстоював, повинен ретельно підготувати мате-

ріал для виступу, чітко обґрунтувати свою позицію. Кожна група по-

винна досягти своєї мети – переконати опонентів у власній точці зору.

Проте можна також змінити спосіб проведення дебатів – поставити за-

вдання спільно вирішити проблему. Дебати дають можливість вислов-

лювати власну точку зору, уважно слухати інших, щоб знайти спільні

шляхи вирішення конкретної проблеми.

Слід зауважити, що виконання будь-якого завдання повинно бути

проаналізовано студентами та викладачем після проведення заняття,

аналізуються не тільки умови виникнення педагогічної ситуації, але й

дії студентів, їх варіанти розв'язання педагогічних ситуацій, управління

процесом виховання, способи досягнення мети, ефективність заплано-

ваних дій. При цьому оцінюються особистісні характеристики як учас-

ників педагогічної ситуації, так і самих студентів.

На другому етапі моделювання простих репродуктивних ситуацій

поступово змінюється моделюванням складних, нетипових ситуацій.

Тому важливим є відхід від стереотипів виховання, які склалися у студе-

нтів як під час власного навчання в школі, так і під час педагогічної

практики. Це певною мірою залежить від сформованих моральних цін-

ностей студентів, їх моральних переконань.

При переході до наступного етапу ми враховували ступінь підгото-

вленості студентів до творчої самостійної роботи, до власної морально-

практичної діяльності, тому що творчий характер моделювання педаго-

гічних ситуацій передбачає сформовану систему моральних цінностей.

На творчому етапі студентам пропонувалося відповісти на постав-

лене запитання, розібратися у педагогічній проблемі, висловити свою

414

власну точку зору в дискусії, що виникла. Тому на третьому етапі студе-

нтам потрібно було підібрати педагогічні ситуації до кожного теорети-

чного положення, яке розглядалося на лекціях, а також показати взає-

мозв‘язок теорії з педагогічною практикою.

З огляду на це в майбутніх учителів вироблялись такі професійні

вміння: забезпечувати єдність своїх слів і особистої моральної поведінки;

розробляти тематику проведення позакласних виховних заходів мора-

льного спрямування у комплексі з іншими напрямами виховання шко-

лярів.

Оцінка виховної практики студентів здійснювалась саме за такими

критеріями, а не за ефектно проведеними заходами.

У процесі формування моральних цінностей у майбутніх учителів

враховувався той факт, що виховання – надзвичайно складне й багатоп-

ланове явище, має комплексний характер. Комплексність його зумовле-

на тим, що воно не може бути порційним як навчальний процес. Вихо-

вувати окремі якості людини в послідовності й черговості, як це має міс-

це при вивченні певних порцій навчального матеріалу, фактично не-

можливо. Цілеспрямована послідовна реалізація комплексного підходу

до навчально-виховної роботи з формування моральних цінностей пе-

редбачала поєднання різних її напрямів, вибір оптимальних засобів, які

формували у студентів різні види соціальної активності – пізнавальної,

трудової, громадсько-політичної, що впливали на формування їх світо-

гляду, моральну свідомість і поведінку. Студенти-практиканти переко-

нувалися, що найбільш необхідний комплексний підхід у здійсненні

трудового й морального виховання, оскільки саме тут найменш відчува-

ється неадекватність вкладених умінь та їх результатів. Студентів вчили

проведенню не ізольованих заходів з одного напряму, а вмінню цілісно

забезпечити моральне виховання особистості в будь-якій справі.

Основні завдання педагогічної практики полягали в тому, щоб за-

безпечити студентів живими враженнями про специфіку роботи сучас-

ної школи. Наслідки спостереження й вивчення їх роботи слугували

опорою для сприйняття, розуміння й усвідомлення сутності системи на-

вчально виховного процесу в школі, місця кожної з ланок спеціально

організованого, цілеспрямованого формування морально досконалої

розвиненої особистості школяра.

З метою підвищення ефективності формування моральних ціннос-

тей у майбутніх учителів у процесі педагогічної практики студенти ви-

конували такі практичні завдання:

вивчали рівень моральної вихованості школярів і на цій основі ро-

били висновки про реалізацію завдань морального виховання даного

контингенту вихованців;

415

складали план позакласної виховної роботи на основі комплексного

підходу;

проводили діагностику сформованості моральних цінностей учнів;

проводили низку заходів морального спрямування;

аналізували результати „зрізів― рівнів сформованості моральних

цінностей у школярів.

Аналізуючи роботу студентів на творчому етапі, зазначимо, що ви-

конання завдань цього етапу доступне не для всіх, оскільки більшість

студентів опановують завдання першого та другого етапів, проте варто

наголосити, що саме творчий етап дозволяє ефективно завершити про-

цес формування моральних цінностей у майбутніх учителів.

Як ми вже наголошували, важливим показником формування мора-

льних цінностей є морально-практична діяльність студентів, тому особ-

ливість діяльнісного підходу до процесу формування ціннісної системи

студентів полягає не тільки в засвоєнні ними системи суспільних мора-

льних цінностей, але й перенесенні засвоєних моделей поведінки на

свою подальшу діяльність. Таким чином, ми пропонували створити таку

морально-практичну діяльність, яка б сприяла виникненню у студентів

потреби проявити свою власну позицію, переконання, погляди, без чого

неможлива подальша практична діяльність майбутніх учителів.

Наведемо декілька прикладів завдань для студентів:

19. Підготувати та провести фрагмент виховної справи з проблем

моральних цінностей особистості за методикою КТС.

20. Підготувати та провести з учнями 6 класу бесіду на тему:

„Сучасний ідеал людини‖

21. Проаналізувати основні причини зміни настрою вчителя при

спілкуванні з дітьми.

22. Дати психологічну замальовку моделювання педагогічної си-

туації на уроці.

Під час проведення третього етапу ми формували моральні цінністі

шляхом виконання різноманітних творчих завдань, які були як індиві-

дуального, так і групового характеру. Звернемося до прикладів.

23. Розробити сценарій дискусії на тему „Які основні цінності

виховання висуває сучасна суспільна ситуація в Україні?‖.

24. Розробити сценарій рольової гри для студентів, у якій обго-

ворюватимуться проблеми змісту та нові тенденції виховання.

25. Розробити сценарій дискусії на тему „Які основні цінності

виховання висуває сучасна суспільна ситуація в Україні‖.

26. Розробити сценарій рольової гри для студентів, у якій обго-

ворюватимуться проблеми змісту та нові тенденції виховання.

416

Творчий етап – це етап застосування моральних цінностей у нових

нестандартних ситуаціях, який передбачає як колективне, так і індиві-

дуальне виконання педагогічних ситуацій творчого характеру, індиві-

дуальне конструювання кожним студентом власної моделі поведінки.

Студенти самостійно вчаться здійснювати моральний вплив на школя-

рів, спочатку імітуючи педагогічну морально-практичну діяльність, а

потім і здійснюючи її в реальних шкільних умовах, під час педагогічної

практики.

Створена технологія формування моральних цінностей є однією із

спроб теоретичного обґрунтування і практичного застосування такого

методу, як моделювання педагогічних ситуацій. Проте незважаючи на

динамізм процесу формування моральних цінностей у майбутніх учи-

телів на заняттях та під час педагогічної практики, справжнє, а не умов-

не прищеплення моральних цінностей буде відбуватися в реальних

шкільних умовах, під час власної морально-практичної діяльності в

процесі активної педагогічної практики.

417

О. О. Дем’янчук

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ГНОСТИЧНИХ УМІНЬ

За роки незалежності в Україні визначено нові пріоритети розвитку

освіти і відповідно розпочався процес її модернізації з урахуванням пот-

реб сучасного інформаційно-технологічного суспільства. Інтеграція

України в європейський і світовий простір актуалізує проблему підгото-

вки нової генерації вчителів. Це насамперед стосується педагогічних

працівників загальноосвітніх навчальних закладів віком до 30 років, кі-

лькість яких становить 22,2 % від загальної кількості вчителів. Інтелекту-

альний і духовний потенціал молодих учителів має бути реалізовано в

умовах оновлення вітчизняної системи освіти, оскільки ця категорія

освітян є дієвою, мобільною, здатною сприймати зміни та брати в них

активну участь.

Проте цей період життя вчителя в усьому світі визначається як най-

більш напружений, оскільки пов'язаний із переходом у нову систему со-

ціальних відносин, різкою зміною стану студента на статус учителя, ко-

ли необхідно встановлювати стосунки з різними суб‘єктами освітнього

процесу.

Тому проблема оптимізації процесу професійного становлення мо-

лодого вчителя вимагає не лише нових ефективних шляхів організації

навчально-виховного процесу вищого педагогічного навчального закла-

ду, але і перегляду структури та змісту професійної освіти, професійної

адаптації молодого педагога до професії вчителя. Також подальшого

розвитку потребують педагогічні вміння молодого педагога, серед яких

важливе місце займають гностичні вміння, враховуючи професійну іде-

нтичність особистості та професії, професійної компетентності та твор-

чості.

Проблема професійного становлення молодого педагога залишаєть-

ся актуальною в сучасній науковій думці як результат реалізації тенден-

ції до технологізації та інтенсифікації різних сфер життя суспільства, з

одного боку, та нереалізованості цих процесів унаслідок низки

об‘єктивних і суб‘єктивних чинників у сфері освіти. В Україні стрімко

зростає вартість людського капіталу, що ставить перед професійною

освітою та педагогікою післядипломної освіти нові завдання з підготов-

ки спеціалістів високого рівня кваліфікації, який відповідав би європей-

ським та світовим стандартам.

Нагальність вирішення поставлених у дисертаційному дослідженні

завдань підкреслюється законодавчо у ряді державних документах (як-

от: Закон України ―Про освіту‖, Державна національна програма ―Осві-

418

та‖ (Україна ХХІ століття), „Національна доктрина розвитку освіти

України в ХХІ столітті ‖, Проект Закону « Про внесення змін до Закону

України «Про вищу освіту» від 10.12.2008 р. У них визначено пріоритет-

ні завдання вищої школи щодо підготовки студентської молоді до свідо-

мого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального,

творчого, культурного потенціалу народу, виховання майбутніх спеціа-

лістів як найвищої цінності суспільства, розвиток їх талантів, розумових

і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей. Це вима-

гає від системи післядипломної освіти, зокрема педагогічної, розробки

дієвих моделей і технологій професійного становлення за галузями під-

готовки фахівців на основі сучасного теоретико-методологічного підґ-

рунтя; підбору відповідного змісту післядипломної педагогічної освіти,

збереження традиційних і апробування інноваційних методів і форм

професійного становлення тощо.

З цією метою держава забезпечує: розробку та вдосконалення нор-

мативно-правової бази професійної діяльності педагогічних і науково-

педагогічних працівників; прогнозування та задоволення потреб суспі-

льства у зазначених працівників; розвиток конкурентоспроможної сис-

теми навчальних закладів, де здійснюється підготовка, перепідготовка та

підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних праців-

ників; розробку та запровадження державних стандартів педагогічної

освіти різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і державних стандартів пі-

слядипломної педагогічної освіти; оволодіння педагогічними працівни-

ками сучасними інформаційними технологіями; періодичне оновлення

і взаємоузгодження змісту підготовки, перепідготовки та підвищення

кваліфікації педагогічних працівників; упровадження системи цільового

державного фінансування підготовки педагогічних і науково-

педагогічних працівників та їх професійного вдосконалення; поліпшен-

ня системи стимулювання професійного зростання педагогічних і нау-

ково-педагогічних працівників, можливість вивчення іноземних мов.

Спостерігається загострення суперечності між соціально-

педагогічними передумовами, що забезпечують можливості ефективно-

го формування комплексних педагогічних умінь, з одного боку, та недо-

статньою теоретико-методичною розробленістю означеної проблеми, з

іншого. Проблема підготовки конкурентоспроможного фахівця приве-

рнула увагу не лише педагогів, а й філософів (П. В. Копнін,

П. А. Кравченко та ін.), соціологів (Л. І. Герасіна, В. Г. Кузь та ін.), психо-

логів (С. Д. Максименко, О. М. Ткаченко та ін.), переважно в контексті

проблеми єдності теорії і практики, що є цілком закономірним з огляду

на універсальність і постійний розвиток цього феномену.

Вітчизняні і зарубіжні науковці вивчали різні аспекти проблеми

419

професійного становлення молодого вчителя. Ураховуючи, що педаго-

гічні вміння визначають професійно-педагогічну підготовку учителя, то

їх дослідження здійснюється на її тлі в таких основних аспектах: теоре-

тичному (О. А. Абдуліна, В. П. Бєлозерцев, А. М. Бойко, О. Г. Мороз,

Л. С. Нечепоренко, І. Ф. Прокопенко, О. Я. Савченко та ін.); педагогічної

майстерності (Є. С. Барбіна, І. А. Зязюн, Н. В. Кузьміна та ін.); педагогіч-

них умов (Н. Г Калашник, В. І. Лозова, В. І. Євдокимов, А. І. Підласий та

ін.); індивідуалізації (О. М. Пєхота, А. В. Ткаченко та ін.); творчості

(Л. П. Акімова, В. А. Кан-Калик, Н. В. Кичук, Г. В. Троцко та ін.); істори-

чної ретроспективи (Н. М. Дем'яненко, С. Т. Золотухіна,

О. А. Лавріненко та ін.); зарубіжної теорії і практики (С. Аргуріс,

Д. Макінтур, Д. Шьон та ін.).

За останні роки здійснено чимало досліджень різних груп умінь, се-

ред них : навчальні (О. І. Бульвінська, І. М. Журавленко, І. В. Іванченко,

Л. Н. Лаврова та ін.), виховні (С. С. Антоненко, В. І. Воробей,

Л. Ф. Спірін, І. Т. Паукова та ін.), гностичні (В. К. Єлманова,

Н. В. Кузьміна, С. С. Вітвіцька та ін.), конструктивні (Л. В. Комаровська

та ін.), організаторські (А. А. Ем, Б. Д. Красовський, В. С. Кузнецова,

В. В. Разживін, Л. Ф. Тюптя, Л. А. Чулкова та ін.), діагностичні

(Л. І. Макарова та ін.), комунікативні (М. П. Васильєва, Н. Н. Дьков,

В. В. Каплінський, Є. Б. Орлова, Н. І. Плешкова, М. Е. Полєнова,

Л. А. Чулкова та ін.), дослідницькі (І. В. Каташинська та ін.), артистич-

них (М. М. Барахтян та ін.), уміння роботи з батьками (І. І. Корнієнко та

ін.) тощо.

У професійно-педагогічній підготовці вчителів найбільш дослі-

дженими є такі вміння: дидактичні (Т. В. Амельченко,

Н. В. Воскресенська, А. А. Кендюхова, Н. Б. Максименко та ін.), виховні

(С. В. Зверєва, Г. Г. Кит, Г. В. Троцько та ін.), мовленнєві (Н. В. Лесняк,

О. І. Попова та ін.), проектувальні (І. М. Шапошнікова, І. І. Ковальчук),

прогностичні (М. С. Севастюк), комунікативні (Н. П. Готгельф,

Л. О. Савенкова та ін.), інформаційні (Н. Д. Царьова).

Одним з провідних завдань процесу професійного становлення мо-

лодого педагога є перетворення особистості колишнього студента педа-

гогічного вузу на спеціаліста, здатного розв‘язувати проблеми навчання

і виховання школярів. Тому оптимізація процесу професійного станов-

лення молодого вчителя вимагає не лише нових ефективних шляхів ор-

ганізації навчально-виховного процесу вищого педагогічного навчаль-

ного закладу, але і перегляду структури та змісту післяпрофесійної осві-

ти, професійної адаптації молодого педагога до професії вчителя, а та-

кож подальшого розвитку його педагогічних умінь, серед яких і гности-

420

чні – при врахуванні професійної ідентичності особистості та професії,

професійної компетентності та творчості.