Дубасенюк О.А. Професійна педагогічна освіта: інноваційні технології та методики

Подождите немного. Документ загружается.

431

Ю. М. Захарчишина

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ СУЧАСНОГО ВІЙСЬКОВОГО ФАХІВЦЯ

Однією з наріжних сфер військової освіти є професійна підготовка

військових фахівців-миротворців [12; 21; 32]. Ця особлива ланка підгото-

вки спеціалістів має сьогодні надзвичайно актуальне значення, оскільки

офіцери-миротворці репрезентують нашу країну на світовій арені і рі-

вень їх професійної компетентності є показником розвитку системи

освіти України.

У центрі нашої наукової уваги знаходиться професійна миротворча

соціокультурна компетентність офіцера, яка заслуговує на детальне до-

слідження. У зв'язку з цим принципового значення набуває створення

методики формування професійної миротворчої соціокультурної компетент-

ності військового фахівця в процесі його професійної підготовки. Пере-

дусім варто визначити, охарактеризувати та обґрунтувати педагогічні

умови підготовки офіцерів до соціокультурної діяльності, які є основою

методики формування відповідної професійної соціокультурної компе-

тентності.

Проблема професійної підготовки фахівців розглядається в роботах

таких учених, як Д. І. Дзвінчук, О. А. Дубасенюк, С. В. Капітанець,

В. А. Козаков, С. О. Кубіцький, С. В. Цимбал та інших. Підготовку війсь-

кового фахівця, а також взаємоєв‘язки культури та військової освіти ви-

світлюють у своїх дослідженнях Є. Ю. Литвиновський, В. С. Маслов,

А. М. Машталір, М. І. Нещадим, О. О. Телічкін, В. В. Ягупов. Соціокуль-

турній спрямованості освіти приділяють увагу М. В. Артюшина,

Т. А. Валіахметова, О. В. Долженко, С. В. Козак, Г. О. Насєдкіна,

О. А. Шаповал та інші дослідники. Окремі аспекти формування соціо-

культурної компетентності в процесі професійної підготовки досліджу-

ють у своїх працях О. В. Бірюк, Н. О. Божок, В. В. Бондаренко,

Л. В. Власенко, І. О. Закір‘ялова, О. Р. Лиховид, В. О. Калінін,

Т. М. Колодько.

Ми вважаємо, що при визначенні рівня підготовки військового

фахівця набір необхідних якостей повинен бути доповнений

соціокультурною компетентністю. У межах нашого дослідження

розглядається процес професійної підготовки офіцерів до

соціокультурної діяльності в миротворчих місіях, тому формулюємо

відповідну компетентність як професійну миротворчу соціокультурну

компетентність (ПМСКК). Вона визначається як сукупність професійно

значущих знань, навичок і вмінь, викликаних до життя новими цілями і по-

требами миротворчої діяльності (а саме необхідністю здійснення

432

соціокультурної діяльності у миротворчій місії), які вимагають від офіцера

спеціальних якостей і здібностей для успішного формування власної загальної

професійної компетентності.

Досліджуючи методику формування ПМСКК військових фахівців,

беремо до уваги визначення методики. Згідно педагогічній

енциклопедії, методика навчального предмета (теорія навчання певного

предмета) об'єктом дослідження має процес навчання тієї чи іншої

дисципліни, предметом дослідження – зв'язок, взаємодію викладання і

учіння при навчанні конкретного предмета. Методика розробляє та

пропонує викладачу певні системи навчальних впливів. Такі форми і

системи знаходять своє конкретне втілення у змісті освіти, відповідних

програмах, реалізуються в методах, засобах і організаційних формах

навчання [24, с. 1057].

Відповідно до наведенного визначення одним з базових

компонентів методики є педагогічні умови (як оганізаційні форми нав-

чання). Відтак, визначимо та проаналізуємо комплекс основних

педагогічних умов, який буде враховувати призначення і зміст соціоку-

льтурної діяльності (СКД) в миротворчих місіях, соціальну зацікавле-

ність військової галузі в соціокультурній підготовці (СКП) офіцера-

миротворця, можливості соціокультурного підходу до професійної під-

готовки військового фахівця та забезпечить методичну ефективність ре-

алізації моделі підготовки офіцерів до СКД.

За В. Д. Стасюком, умова – обставини, за яких залежить та відбува-

ється цілісний педагогічний процес професійної підготовки фахівців,

що опосередковується активністю особистості, групою людей [27].

К. Масленнікова пропонує наступне визначення: педагогічні умови

професійної підготовки спеціалістів – засоби, за яких продуктивно відбува-

ється професійний вплив педагога, спрямований на вдосконалення

процесу професійної підготовки майбутнього фахівця [18, с. 154].

За А. М. Машталіром, організаційно-педагогічні умови – це сукупність

певних методів, форм, особливостей навчально-виховного впливу на

особу, що навчається, з боку педагогічного середовища. Важливими ор-

ганізаційно-педагогічними умовами СКП військового фахівця вважаєть-

ся наявність трьох складових інтелектуальної діяльності, спрямованої на

засвоєння чогось принципово нового: високого рівня сформованості

елементарних пізнавальних процесів; високого рівня активного мислен-

ня; високого рівня організованості і цілеспрямованості пізнавальних

процесів [17; 19]. Цього можна досягти за допомогою внутрішнього пла-

ну дій: планування, аналізу, рефлексії. Відповідно, навчальний процес

офіцерів-миротворців має бути спрямованим на розвиток фахівців за

напрямками: а) офіцер пізнає, сприймає та засвоює соціокультурні (СК)

433

знання (як на рівні інформаційному, так і афективно-перцептивному);

б) офіцер впливає на оточення (на рівні діяльності та поведінки у ціло-

му); в) офіцер набуває здатності до орієнтації та саморегуляції, в нього

формується особистий підхід до явищ, середовища, вчинків, а СК знан-

ня стають практично спрямованими (особистість офіцера набуває твор-

чих рис) [19].

Для нас суттєвим у наведеному вище є важливість розвитку механі-

змів пізнання, мислення, саморегуляції, сприймання та освоєння ото-

чення, що передбачає й розвиток афективно-перцептивної, соціально-

рольової сфери особистості офіцера-миротворця і є актуальним при

здійсненні СКД у миротворчій місії.

Напрямки формування компетентного спеціаліста базуються на

принципі науковості, суть якого полягає у тому, що в основі будь-якого

освітнього процесу має лежати його науково обґрунтована концепція,

яка достовірно вивірена загальнонауковими та спеціальними методами

дослідження [10, с. 270].

Відповідно до завдання нашого дослідження, напрямки формуван-

ня компетентного військового фахівця-миротворця фокусуються у

площині особистісно-орієнтованої освітньої парадигми, яка у технологі-

чному аспекті відповідає синергетичній концепції розвитку особистості

[7; 8; 30; 31].

Зазначена концепція постає теоретичною засадою наріжної педаго-

гічної умови формування компетентного офіцера-миротворця, яка ви-

ражає сучасний підхід до професійного становлення особистості: фор-

мування спеціальних якостей компетентного фахівця не може бути

здійснено поза межами розвитку так званих ―побічних‖ здібностей. Це, у

свою чергу, вимагає побудови такого процесу професійної підготовки у

ВВНЗ, у якому для професійної підготовки військового спеціаліста вра-

ховуються не тільки особливості фахової спеціалізації, але й створюють-

ся умови для розвитку особистості в цілому.

Особистісно-орієнтована парадигма освіти зумовлює важливість цієї

педагогічної умови у процесі формування компетентного військового

фахівця, оскільки вона спрямовується на формування гармонійної осо-

бистості офіцера та відповідає принципу багатопрофільності сучасного

фахівця, що теж актуально для ефективного здійснення СКД миротвор-

чого спрямування.

Отже, при формулюванні педагогічних умов СКП офіцера-

миротворця ми брали за основу синергетичний підхід, який одночасно

виражає ідеї акмеологічної концепції формування професійних якостей

особистості і може вважатися основним у тому розумінні, що навколо

цього підходу мають організовуватися інші напрямки формування ком-

434

петентного спеціаліста (що виражається в тих чи інших організаційно-

педагогічних умовах реалізації цих напрямків), пов‘язані з навчально-

підготовчими заходами, спрямованими на розвиток інтелектуальних

можливостей офіцерів, на розвиток їх СК умінь, СК навичок, розширен-

ня відповідних професійних СК знань.

Важливим у цьому процесі є розвиток соціально-рольового, комуні-

кативного аспекту офіцера-миротворця. Це реалізується завдяки тренін-

гам соціально-рольового спрямування, які дозволяють розширити ро-

льовий обрій людини. Можна говорити й про розвиток творчих якостей

фахівців [20], здатності до ефективної саморегуляції, самоконтролю. Не-

обхідною умовою, яка реалізує зазначені завдання, є також формування

відповідної мотиваційної бази професійно спрямованої поведінки та ді-

яльності військового фахівця. Тут важливо враховувати синергетичний

принцип, який передбачає багатогранний розвиток особистості спеціа-

ліста у площині зазначених умов. Так, коли йдеться про розвиток пер-

цептивних можливостей, можна говорити про орієнтацію на розвиток

усіх сенсорних каналів офіцера. Коли йдеться про розширення соціаль-

но-рольової активності офіцера, слід брати до уваги якомога більшу кі-

лькість соціальних ролей, у сферу яких миротворець має інтегруватися

у процесі своєї професійної СКД.

У цілому, педагогічні умови СКП військового фахівця-миротворця ви-

пливають з аналізу структури ПМСКК, її компонентів, а також специфі-

чних СК якостей офіцерів, що дозволяє виокремити деякі конкретні діа-

гностичні методики вимірювання, методи та шляхи формування

ПМСКК офіцера. У свою чергу використання визначених методів пе-

редбачає певну психологічну корекцію особистості військового фахівця

та спрямовує наше дослідження на аналіз відповідних педагогічних

умов.

Під педагогічними умовами підготовки офіцерів до СКД розуміється су-

купність дій, спрямованих на поетапне моделювання й ефективне фун-

кціонування процесу становлення й розвитку певного рівня такої підго-

товки [14, с. 12].

Таким чином, виходячи з теоретичного аналізу, ми визначили ком-

плекс педагогічних умов, при цьому враховували соціальне замовлення су-

спільства (висококваліфікований офіцер-миротворець, здатний ефекти-

вно здійснювати СКД у миротворчих місіях), офіційні документи, сту-

пінь опрацювання проблеми в психолого-педагогічній літературі, суку-

пність факторів, які впливають на професійну підготовку офіцерів до

СКД, критерії та рівні підготовки до СКД, особливості СКД у миротвор-

чих місіях. Результати аналізу наукової літератури дозволили нам ви-

значити такі основні педагогічні умови соціокультурної підготовки офіцера-

миротворця:

435

розширення соціально-рольового репертуару офіцерів;

розвиток афективно-перцептивного сприйняття оточення,

емпатійності;

розвиток творчого діалектичного мислення та освоєння дійсності;

вироблення у офіцерів миротворчих морально-світоглядних

установок;

мотиваційні чинники виконання соціокультурної діяльності;

розвиток механізмів саморегуляції, волі.

Співвідношення структури ПМСКК офіцера-миротворця з метода-

ми її формування, методиками вимірювання, а також з визначеними пе-

дагогічними умовами соціокультурної підготовки військового фахівця

представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Професійна соціокультурна підготовка офіцера

Професійна миротворча соціокультурна компетентність офіцера

(ПМСКК)

СФЕРА СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНОЇ

ВЗАЄМОДІЇ

Ціннісно-мотиваційний

компонент ПМСКК офіцера

ОСОБИСТІСНА СФЕРА

Інтелектуально-гностичний

компонент ПМСКК офіцера

ДІЯЛЬНІСНА СФЕРА

Поведінково-практичний ком-

понент ПМСКК офіцера

Мотиваційний

підкомпонент

Комуніка-

тивно-

рольовий

підкомпонент

Рефлексивно-

оцінний під-

компонент

Інформаційно-

змістовий під-

компонент

Іншомовний

підкомпонент

Саморегуля-

тивно-

вольовий

підкомпонент

СК ЯКОСТІ

Висока самосвідомість;

потреба у професійному та

духовному самовдосконален-

ні;

ініціативність, висока відпо-

відальність за виконання ми-

ротворчих завдань СК спря-

мування.

Творче мислення; відкритість

до інновацій; самокритич-

ність;

широка ерудиція та культура;

професійна компетентність;

емпатійність (здатність піз-

навати особистісні й профе-

сійні риси підлеглих та ефек-

тивно на них впливати);

широкий перцептивний обрій

( здатність до ефективної ко-

мунікативної СК взаємодії з

місцевим населенням країни

перебування та колегами-

миротворцями);

нахили до пошуку та

розв’язання соціокультурних

проблем; швидкість у засво-

єнні нової СК інформації;

швидке оволодіння СК тех-

нологіями.

Вольові механізми саморегу-

ляції (здатність виходу із

складних нестандартних ми-

ротворчих СК ситуацій); ви-

сокі організаторські якості;

комунікативна компетент-

ність; лідерські якості; твор-

чий стиль СК діяльності; со-

ціально-рольова пластика.

436

ДІАГНОСТИЧНІ МЕТОДИКИ ВИМІРЮВАННЯ

Методика дослідження рівня

духовного розвитку.

Методика вивчення творчого

потенціалу;

методика вивчення емпатій-

ності;

методика вивчення перцепти-

вності.

Діагностика локусу контро-

лю;

методика вивчення соціаль-

но-рольового репертуару.

МЕТОДИ ТА ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ

Лекційний;

проблемно-дискусивний;

тренінги розвитку моральний

якостей;

тренінги самопізнання (реф-

лексивні тренінги);

соціально-рольові тренінги;

технологія "створення ситуа-

ції успіху".

Лекційний;

творчо-конструктивні;

проблемно-дослідницькі;

―мозковий штурм‖; презента-

ція;

обговорення творчих СК про-

ектів та робіт; обмін досві-

дом;

самокероване навчання (са-

монавчання);

науково-дослідна робота;

участь у діяльності різних

наукових груп;

тренінги СК рольової гри та

розвитку СК здібностей;

тренінги розвитку емпатії,

комунікативних умінь, само-

вираження, самопізнання, ре-

флексії; тренінги розвитку

сенситивності;

особистісно-орієнтовані тех-

нології колективного навчан-

ня.

Лекційні;

соціально-рольові,

ділові ігри;

тренінги розвитку саморегу-

ляції.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ПІДГОТОВКИ

– розширення соціально-рольового репертуару офіцерів;

– розвиток афективно-перцептивного сприйняття оточення, емпатійності;

– розвиток творчого діалектичного мислення та освоєння дійсності;

– вироблення в офіцерів миротворчих морально-світоглядних установок;

– мотиваційні чинники виконання СКД;

– розвиток механізмів саморегуляції, волі.

На підставі вищевикладеного можна розглянути зазначені умови

більш детально та окреслити концептуальні проекції цих умов.

1. Розширення соціально-рольового репертуару офіцерів є однією з

головних педагогічних умов СКП офіцера-миротворця, оскільки вона

передбачає формування творчих якостей особистості, що є необхідним

у підготовці професіоналів. Саме вихід за межі рольових установок осо-

бистості, досягнення рольової лабільності, вміння дистанціюватися від

ситуації готує умови для реалізації однієї з головних цілей розвитку лю-

дини – статусу творчої особистості [11], тому що творчість є виходом у

сферу багатозначного, багатомірного розуміння реальності та її опану-

437

вання; творчість передбачає актуалізацію надситуативності як здатності

суб‘єкта виходити за межі однозначних конструкцій ―зовнішньої доці-

льності‖. Тому важливо забезпечити розширення набору соціальних ро-

лей офіцерів-миротворців.

Для нас прийнятною є позиція, за якою все розмаїття методів і форм

СКП офіцерів доцільно сфокусувати навколо рольових тренінгів, у яких

офіцери можуть значно розширити репертуар своїх соціальних ролей,

навчитися швидко переходити від однієї ролі до іншої залежно від об-

ставин, що дозволяє фахівцям уникнути ототожнення себе зі своєї соціа-

льною роллю. СКД миротворчого спрямування, на наш погляд, потре-

бує вміння здійснювати відповідну рефлексію як усвідомлення власної

особистості окремо від соціальної ролі, яку доводиться виконувати ми-

ротворцю.

Розвиток у цьому напрямку відбувається у межах процесу соціалізації

особистості, який може розглядатися як набуття людьми соціального до-

свіду та ціннісних орієнтацій, потрібних для виконання соціальних ро-

лей [9, с. 23].

У контексті нашого дослідження соціалізація особистості фахівця-

миротворця – це процес професійної взаємодії та залучення спеціаліста

до системи суспільних та професійних відносин під час перебування в

миротворчій місії та здійснення СКД. Розглядаючи соціалізацію офіце-

ра-миротворця більш детально, ми використовували соціокультурний пі-

дхід.

Соціокультурний підхід володіє значним теоретико-

методологічним потенціалом для відбору змісту й організації підготовки

офіцера до СКД у миротворчих місіях у ВВНЗ України. Такий підхід є

доцільним для організації підготовки офіцера до СКД у миротворчих

місіях, тому що він передбачає формування якостей, необхідних для со-

ціальних та міжкультурних взаємодій під час виконання службових обо-

в'язків. Відповідно до такого підходу соціалізація офіцера розглядається

як організація пізнавальної, комунікативної діяльності, спрямованої на

вміння вибудовувати відносини та оволодіння необхідними соціально-

професійними ролями. Крім того, соціокультурний підхід дозволяє з точ-

ки зору соціальності дослідити процес підготовки офіцерів до СКД у

миротворчих місіях.

За Г. О. Насєдкіною, виділяються такі критерії рівня соціалізації:

адекватна самооцінка; стійкість особистості; соціальна мобільність; кре-

ативність; комунікативність; саморегуляція поведінки [22, с. 8]. Ми вва-

жаємо, що перелічені критерії є актуальними для офіцера-миротворця і

438

дозволяють визначити рівень соціалізації миротворця, необхідний для

ефективного здійснення СКД у миротворчій місії.

Сутність СК підходу для нашого дослідження полягає в організації

підготовки до СКД у миротворчих місіях як загальнокультурного яви-

ща; виявленні СКД як результатів її внутрішньої самоорганізації, а не

зовнішніх факторів соціалізації; забезпеченні зв'язків між соціокультур-

ними компонентами миротворчої діяльності; СКД миротворця має бути

націлена на відтворення офіцером системи соціально значимих взаємо-

дій, розширення ступеня професійних ініціатив офіцера, у поширенні

культури під час миротворчої діяльності.

Відмовляючись від вузько рольового підходу до формування особи-

стості і беручи за основу об'єктивні закономірності її розвитку і станов-

лення, ми доходимо висновку, що новий підхід до СКП офіцера-

миротворця має бути системно-рольовим, тому що кожна людина нале-

жить до тієї або іншої соціальної спільноти і в кожній з них виконує пе-

вні соціальні ролі [19]. У площині системно-рольового підходу пізнаєть-

ся структура особистості, автентична людська гармонія, що виявляється

на основі аналізу міри освоєння і якості виконання особистістю системи

соціальних ролей і створення умов для гармонійного розвитку і гармо-

нійної діяльності, що є вищою гуманістичною метою людського товари-

ства. Критеріями СКП офіцера-миротворця за визначеною педагогіч-

ною умовою (гармонійної інтеграції у систему соціальних ролей) висту-

пають об'єктивні показники про його готовність і спроможність викону-

вати об'єктивну систему соціальних ролей для СКД, що може вважатися

однією з голових цілей професійної СКП офіцера-миротворця та його

професійного становлення, спрямованого на формування гармонійно

розвиненої особистості. Це досягається завдяки системі соціально-

рольових тренінгів, які виявляють принцип гри як творчого акту.

Отже, соціально-рольову активність можна розглядати як провід-

ний момент реалізації процесу соціалізації офіцерів-миротворців. Через

соціально-рольові тренінги розвивається вміння офіцерів переходити

від одної соціальної ролі до іншої, вміння бачити їх відносність, що зві-

льняє його від полону рольових ідентифікацій.

Можна стверджувати, що СКП потребує реалізації розглянутої вище

педагогічної умови – розширення репертуару його соціальних ролей,

що означає, по-перше, формування здатності офіцерів бути співпричет-

ними до соціальних і природних процесів навколишнього середовища,

і, по-друге, – розвиток такого світорозуміння, яке дозволяє бачити світ як

єдиний універсум, де все пов'язане зі всім, де людина є частиною космосу,

439

а космос, у свою чергу, є частиною людини (людина бачить Всесвіт у со-

бі і себе у Всесвіті) [19, с. 117].

2. Важливою педагогічною умовою СКП офіцера-миротворця є ро-

зширення у офіцерів афективно-перцептивного сприйняття оточення,

розвиток емпатійності. У межах дослідження професійної підготовки

військового фахівця-миротворця важливе значення має розвиток емпатії

офіцерів стосовно свого оточення, який може реалізуватися завдяки ці-

лому ряду заходів. Один з таких заходів пов‘язаний з рольовими тренін-

гами, завдяки яким має місце розширення рольового репертуару офіце-

рів та формування вміння ідентифікувати себе з об‘єктами навколиш-

нього середовища, що є одним із перших кроків формування емпатій-

них здібностей.

Емпатія виявляється пов‘язаною як з певним світоглядно-ціннісним

аспектом людини (тобто таким світоглядом та життєвим ідеалом, який

би постав ціннісною основою для розуміння необхідності розвивати ем-

патійні здібності), так і з афективно-перцептивними можливостями пе-

ребувати у стані емпатії. Зрозуміло, що людина не в змозі емпатійним

чином співпереживати стан радості іншої істоти, якщо ця людина не во-

лодіє афективно-перцептивним потенціалом, який дозволив би їй від-

чувати радість у конкретній афективно-перцептивно закарбованій си-

туації [19, с. 118].

Світоглядна установка щодо емпатійного сприйняття дійсності фо-

рмується на шляху інтеграції відповідних світоглядно закріплених цін-

нісно-орієнтованих знань, умінь та навичок [8, с. 159–168]. Оскільки роз-

виток афективно-перцептивного сприйняття дійсності дозволяє збага-

тити репертуар емоційних станів офіцерів, він приводить до розвитку

сенсорних каналів сприйняття дійсності, які недостатньо розвинені. У

такому випадку може використовуватися досвід НЛП, у якому накопи-

чено великий масив матеріалів діагностичного та коригуючо-

розвивального характеру щодо сфери відчуттів людини.

Науковці засвідчують, що сенсорне сприйняття світу реалізується

через три сенсорні канали: аудіальний, візуальний, кінестетичний [5; 6;

7; 19]. При цьому в більшості людей один із сенсорних каналів є провід-

ним, а два інших – недостатньо розвинені, що значно обмежує можливо-

сті взаємодії з оточенням, яке, таким чином, значно збіднюється, втрачає

суттєві грані свого буття, а взаємодія людини та світу не може бути пов-

ноцінною, адекватною й емпатійно насиченою. Слід зауважити, що роз-

виток перцептивної сфери реалізується паралельно з розвитком емоцій-

ної сфери, оскільки акти сенсорної перцепції завжди емоційно закарбо-

вані. Як уже відзначалося, розвиток сенсорної сфери офіцерів-

миротворців доцільно здійснювати через тренінгову активність завдяки

440

практикам, розробленим у сфері НЛП [19]. Наприклад, при виявленні

недостатності ресурсів аудіального сенсорного каналу доцільно викори-

стовувати тренінгові вправи розвитку аудіальних можливостей психіки

офіцерів через поглиблення здатності до розрізнення аудіальних сти-

мулів, фокусування уваги на аудіальних стимулах.

У тренінгових групах офіцери мають навчитися ототожнювати себе

з іншими людьми, тваринами, рослинами, розширюючи обрій сприй-

няття дійсності. Особливе значення при цьому мають такі рольові ігри,

де офіцерам пропонується зрозуміти, відчути причини певної поведін-

ки тих чи інших літературних героїв, героїв війни через ототожнення

себе з їх персоналіями. Офіцерам також потрібно навчитися ототожню-

вати себе з уявними істотами, абстрактними поняттями морального ха-

рактеру (любов, величність, вірність, гордість), з різними емоційними

станами (страх, горе, допитливість, ніяковість, ненависть, жалість тощо).

Важливо, що розширенню обрію емпатійного сприйняття дійсності до-

помагає розширення сенсорних можливостей реагування.

Усе це допомагає офіцерам-миротворцям опанувати такі важливі

механізми міжособистісного сприйняття, як: ідентифікація (розуміння і

інтерпретація поведінки і вчинків іншої людини шляхом ототожнення

себе з нею), соціально-психологічна рефлексія (розуміння іншого шля-

хом роздумів про нього, а також знання та розуміння людиною самої се-

бе, усвідомлення того, як інші знають і розуміють тебе), емпатія (розу-

міння емоційних рухів іншої людини) [26, с. 108].

Запропоновані види тренінгів дозволяють офіцерам відчути склад-

ну ієрархію суворо не фіксованих, взаємозамінних соціальних ролей,

взаємозалежностей, які збагачують рольову координацію і формують

вектори соціально-психологічної взаємозалежності. Тим самим одержує

реалізацію важливий аспект творчої особистості професіонала,

пов‘язаний з такими якостями людини, як емпатія, відкритість, причет-

ність людини до соціальних і природних процесів [2].

Результати дослідження свідчать про те, що офіцери ЗСУ потребу-

ють підвищення рівня своєї професійної СКП за допомогою тренінгів на

розвиток емпатійних здібностей. Це допомагає засвоїти достатній обсяг

професійно значущих СК знань, соціокультурних професійних умінь,

розвинути здібності та набути необхідні якості, які забезпечать ефекти-

вне формування особистості офіцера, здатного брати участь у міжкуль-

турному спілкуванні та СКД миротворчого спрямування.

3. Інша важлива педагогічна умова СКП офіцерів пов'язана з розви-

тком творчого діалектичного мислення та освоєння дійсності. Для

розвитку творчого мислення необхідне функціональне поєднання різ-

них (і протилежних) аспектів психічної діяльності людини, стратегій пі-