1.2. Опис великого міста Неаполя
Було саме 14 серпня, коли я дістався до Неаполя, і вже був вечір, і сонце зайшло, коли я
увійшов у міські ворота. Опинившись усередині, я побачив безліч людей, що кудись
поспішали, благородних і вельможних чоловіків та жінок, які їхали містом у позолочених та
пишних колісницях, інші ж походжали туди-сюди, ще інші продавали різні товари, і людей
було так багато, що я ледве міг розминутися. Більше нічого я розглядати не став, бо вже
була темна вечірня година, і я поквапився до гостиниці, бо вона була далеко, мало не в
іншому кінці міста; до того ж я ще раніше чув, з якою шаною приймають тут прочан, тому
швидко йшов близько години, і з допомогою якогось чоловіка, що мене провів, дістався
десь о першій годині ночі до гостиниці de S. Trinita, тобто до гостиниці святої Трійці, де
мандрівники вже повечеряли й полягали спати. Тут здивувалися з моєї пізньої і нежданої
появи. Застав я тут кількох знатних і багатих чоловіків та жінок, які не знати чого сюди
прийшли, просто так, чи, може, подивитись на прибульців. Вони прийняли мене з любов'ю
і посадовили в самій гостиниці на почесному місці, а самі стали переді мною; я ж не міг
сидіти перед такими високими особами, отже, вони силоміць мене посадили, а самі стали
й звеліли мені чекати, поки не принесуть вечерю. Вони приглядалися до мого обличчя,
зрошеного потом, і кивали головами, співчуваючи моїй праці. Про щось вони мене
розпитували, та я не зрозумів, про що, бо не знав їхньої мови; вже потім через
перекладача я відповів їм латиною на деякі їхні запитання. Згодом підійшов священик, що
піклується справами прочан, і заговорив зі мною латинською мовою: питав, звідки я і куди
йду, і попросив подивитися патенти; я ж показав усі, які мав, починаючи з польського краю
аж до місцевих, і він дивувався, що їх так багато, і прочитав лише один або два, і всім
повірив, і поставив свій підпис, і я їх сховав. Потім подали мені вечерю, хоч і небагату,
проте смачну: була одна варена страва, друга печена, а третя - виноград і повна чаша
вина. Я все те спожив, і прислужували мені вже згадані вельможні чоловіки й жінки - ті
різали їжу, а ті наливали в чашу вино й подавали мені в руки. По вечері один із тамтешніх
служників повів мене вгору сходами в кімнати до інших прочан, де показав мені ліжко,
застелене охайно й чисто, і вийшов, замкнувши двері. Я ж заснув і міцно спав, дуже
втомлений дорогою. Наступного дня, вставши, я ходив по церквах і по всьому місту, все
роздивляючись, а ввечері знову прийшов до тієї ж гостиниці разом з іншими прочанами, і
знову священик переглянув у всіх патенти і поставив у кожному свою позначку.
І третього вечора з іншими подорожніми пішов я в ту ж гостиницю, і знову був чудово
прийнятий. Гостиницю тут місцевою мовою називають «госпітале»: це тому, що тут
приймають гостей-подорожніх, а гостя звуть «госпіте», звідси й походить назва
«госпітале», тобто гостиниця de S. Trinita, що означає святої Трійці, адже тут є храм
Трійці. Розташована вона далеко від ринку, має чотири стіни, мов якийсь монастир,
навколо неї стоять палати; всередині споруда висока, будівля на будівлі, а посередині
подвір'я простора площа, мощена камінням; ворота великі й лише одні, люди ними
входять і виходять; є тут мурований каменем колодязь, з якого п'ють цілющу воду. Ліворуч
від воріт міститься аптека, і в ній живе лікар, що має різні цілющі засоби, і коли хто
захворіє, такого лікують безкоштовно. У спальнях ліжка стоять у ряд по обидва боки, одне
за одним; вони зроблені з заліза, з латунними прикрасами; постелі, м'які та білі, з гарними
й теплими ковдрами; світло горить цілу ніч, коли в тому є потреба; там же внизу є дім, у
якому варять страви для мандрівників.
Місто Неаполь не тільки по всій Італії, а й у Греції, і Франції, й Іспанії, і в усіх інших країнах
славиться величчю, давністю, і самим місцем розташування, міццю, спорудами,
багатством, багатолюддям, своєю морською пристанню і своєю торгівлею. Довжина його
більша, ніж ширина, отож Неаполь далеко розпростерся, на ... миль, і він щільно
забудований. Стоїть він над морем, на великій рівняві, між великими кам'яними горами,
що не поросли лісами, серед садів, у долинах, де ростуть різні плодові дерева; стоїть він
біля джерел із цілющої води, які б'ють з гірських надр. Місцевою мовою місто називається
Napoli di Spania, тобто Неаполь Іспанський, тому що іспанці колись ним володіли. Тепер
же він належить до цісарської держави, й тут живе король, поставлений цісарем і йому
підлеглий. Місто обведене міцним кам'яним муром, особливо ж міцна тут фортеця,
споруджена на високій горі, поза містом; тут є багато гармат, і запаси пороху, куль і
всякого військового спорядження; його пильнує сторожа, тут багато вояків і надійна