монастирі, а якщо ні, то хоч би затримався на якийсь час. Я ж із любові до них затримався
тут на три дні, і щодня ходив на церковну відправу, співав і читав разом з ними, і
задоволені вони були з мене, і роздивився я їхній чин у церкві і в трапезній: він такий
самий, як і в усіх святогорських монастирях, а не такий, якого дотримуються у нашій землі,
на Русі. Чин же їхній такий же, як чув я раніше в першому, болгарському монастирі.
Монастир цей невеликий, але гарний, як і інші, своєю будовою; щоправда, нині він дещо
занепав, тому що багато літ стояв порожній, і досі не було кому його підтримувати. Стоїть
він у найгарнішому місці, вище від усіх інших, на пласкому верхогір'ї, де м'яка й родюча
земля, а каміння немає, або його зовсім мало. Оточений він великим лісом, де вдосталь
дерева, і для палива, і для рукомесла, та найбільше плодових дерев, які дають їжу та
йдуть на інші потреби, серед них каштани, лаври та інші. Церква тут гарна, як і в інших
монастирях, тобто покрівлю має олов'яну, підлога з різнобарвного мармуру; церква
розписана згори донизу, тільки дуже давня й осіла в багатьох місцях, до того ж не
оздоблена так іконами, світильниками та лампадами, як інші: адже вона вбога, і нема
звідки взяти потрібне, і не знаходиться титар або доглядач. Трапезна також і простора, і
гарно розписана ликами святих. Вода тут проточна, смачна й цілюща. Одне слово, це
неабияка обитель і стоїть у гарному місці, тільки дуже злиденна і вбога, так що ледве
вистачає на прожиток. Хоч вона й багато має землі у своєму володінні, і села мала, як про
то свідчать старовинні грамоти, проте нині вона під чужою рукою, бо нема кому ні слово
замовити, ні руку добру прикласти до всього; настоятелі ж та ігумени всі були чужі, або
греки, або болгари, а з Русі, як я чув, не було жодного; адже з Русі приходять сюди рідко,
а як приходять, то лише на поклоніння, а тоді відразу ж тікають, як дикі сарни з тенет. І вір
мені, бо правду тобі кажу, добросердий читачу, що наша Русь не тільки там, а й у
жодному іншому святогорському монастирі не може довго лишатись, хіба що хто зуміє
наслідувати терпіння Іова. В нашій бо землі ченці в монастирях, як святі в раю, живуть, у
повному достатку й спокої, ні про що не дбаючи, тільки про своє спасіння, бо мають села й
підданих, які роблять усе необхідне для монастирів. На горі ж афонській нічого цього вони
не мають, а під турецькою владою ченці трудяться вдень і вночі до сьомого поту. Вдень
копають землю, і вирощують виноград, і сіють пшеницю, і цим харчуються; вночі ж вони
трудяться, дбаючи про своє спасіння; тому руські ченці швидко звідси тікають, бо не
звикли до землеробської праці. Тут же неможливо жити інакше, бо тільки своїм трудом
можна і себе забезпечити, і від турків відкупитися: їм платять багато грошей, аби не бути
вигнаними (отаке у тутешніх ченців райське життя). Тут, у руському монастирі я зустрів
тоді лише чотирьох монахів: двох з Русі, а двох з Болгарії, і ігумен був болгарин. Мають
ченці свій млин і кілька скитів; від цього їм мало користі, і харчуються вони, як можуть і як
Господь їх наділяє. З любові до руських ченців і з жалю до осиротілої, вбогої обителі
затримався я тут на три дні, а тоді пішов до іншого монастиря.
1.7.Про велике й уславлене місто Єгипет
Єгипет - це дуже давнє місто, але не будівлями, а літами; воно існувало ще до Різдва
Христового і до давнього Мойсеевого закону; з нього пророк божий Мойсей вивів
ізраїльський, тобто гебрейський люд, визволивши його з фараонового рабства, і провів
його через Червоне море, про що ясно й докладно пишеться в Біблії - в Старому Заповіті,
в книзі «Вихід»; проте побачити самому краще, ніж почути; за містом тут багато пагорбів,
що не є природними: за довгі часи єгипетський люд, замітаючи свої домівки та вулиці й
викидаючи сміття за місто, насипав із нього гори. Треба також знати, що слово «Єгипет»
має два значення: Єгиптом називається вся єгипетська країна, і Єгиптом названо місто; а
місто Єгипет має подвійну назву: старий Єгипет і новий Єгипет, адже є давнє місто і нове
місто; старе, яке було колись, за гебрейських часів, нині дуже занепало, мури й чимало
будинків завалилися, але воно не зовсім розорене та порожнє, бо й досі люди тут живуть,
особливо ж багато християн; нове місто стоїть неподалік від старого, в ньому живуть князі
та великі вельможі, й багаті купці, і різний люд, і про цей Єгипет я тут напишу. Єгипет -
слово еллінське, і воно відтворене і в слов'янській, і в латинській мовах; простою ж
римською мовою місто зветься Gran Cairo, турецькою - Мисір, арабською - Мауар. Єгипет
стоїть у мальовничому місці, на чудовій рівнині, над славною рікою Нілом, яка дає багато
користі цим краям; є тут укріплення, тобто замок, що стоїть у найвищій частині міста, біля