17
Зіставляючи еволюцію визначення поняття “система” (елементи
і зв'язки, потім – ціль, потім – спостерігач) й еволюцію використання
категорій теорії пізнання в дослідницькій діяльності, можна знайти
подібність: останнім часом при організації процесу пізнання поряд з
об'єктами вивчення, їх властивостями й відносинами (зв'язками) між
елементами, усе більшу увагу починають приділяти суб'єкту, “спо-
стерігачу”, який проводить експеримент, що виявляє особливості до-
сліджуваного об'єкта. З урахуванням цього і спираючись на більш
глибокий аналіз поняття системи, поданий нижче, можна, очевидно,
розуміти це поняття як категорію теорії відображення, пізнання.
З огляду на останнє, цікаво звернути увагу на питання про мате-
ріальність чи нематеріальність системи. З одного боку, прагнучи під-
креслити матеріальність систем, деякі дослідники у своїх визначеннях
заміняють термін “елемент” термінами “об'єкт”, “предмет”. Хоча
останні можна трактувати і як абстрактні об'єкти чи предмети дослі-
дження, все-таки їх застосування має на меті вказати на матеріаль-
ність системи.
З іншого боку, у визначеннях Ю.І. Черняка й особливо
С. Оптнера (система є способом чи засобом вирішення проблеми) си-
стему можна трактувати тільки як відображення, тобто як щось, що
існує лише у свідомості дослідника, конструктора. Будь-який фахі-
вець, котрий розуміє закономірності теорії відображення, має, здава-
лося б, заперечити: очевидно, що задум (ідеальне зображення систе-
ми) потім буде існувати в матеріальному втіленні, а для задач ухва-
лення рішення важливо акцентувати увагу на тому, що поняття сис-
теми може бути засобом дослідження, вирішення проблеми. У Вели-
кій радянській енциклопедії систему визначено як “об'єктивну єдність
закономірно зв'язаних один з одним предметів, явищ, а також знань
про природу й суспільство”, тобто підкреслюється, що поняття еле-
мента, а отже, і системи можна застосовувати як до існуючих матері-
ально реалізованих об’єктів, так і до відображення знань про них чи
про їх майбутні реалізації.
Таким чином, у понятті системи, як і в будь-якій іншій категорії
теорії пізнання, об'єктивне й суб'єктивне становлять діалектичну єд-
ність, і варто говорити не про матеріальність чи нематеріальність сис-
теми, а про підхід до об'єктів дослідження як до систем, про різне по-
дання їх на різних стадіях пізнання чи створення. Той самий об'єкт на
різних етапах може розглядатися у різних аспектах. Відповідно існу-
ють і різні аспекти поняття системи: філософський (теоретико-