62
зновиди аналізів, більш правильно вважати не самостійною дисциплі-
ною, а скоріше методологією, що використовується багатьма наука-
ми. Далі слід назвати такі наукові напрями, як теорія множин, сине-
ргетика, системотехніка, дослідження системних операцій (чи просто
дослідження операцій), моделювання систем, ергономіка, теорія ката-
строф, теорія прийняття рішень. На цьому обмежимося, розуміючи,
проте, що системний аналіз спирається й на багато інших природни-
чих, інженерних, математичних і суспільно-економічних дисциплін, а
також на сучасну теорію управління.
З огляду на те, що методи та результати частини з перерахова-
них дисциплін (зокрема, системології, ергономіки, структурно-
функціонального аналізу, теорії множин, теорії катастроф, моделю-
вання систем) системний аналіз тільки використовує, а теорію прийн-
яття рішень він розвиває, насамперед, зосереджуючись на розв’язанні
слабко структурованих проблем, то залишається з'ясувати лише від-
мінність системного аналізу від синергетики, системотехніки й дослі-
дження операцій.
Синергетика, як і системний аналіз, є новим міждисциплінар-
ним напрямом наукових досліджень. Вона займається загальними за-
кономірностями, що виявляють процеси самоорганізації в системах
різноманітної природи, досліджуючи весь комплекс явищ, специфіч-
них для переходів складних систем від неупорядкованого стану до
упорядкованого й навпаки, а також переходів між двома різними впо-
рядкованими станами системи. У цьому значенні синергетика як ву-
зькоспеціальний теоретичний напрям відрізняється від системного
аналізу. Вона доповнює і поглиблює системно-кібернетичний підхід
до проблеми самоорганізації, спираючись на інтеграцію природних,
суспільних і технічних наук.
Синергетика, подібно до системного аналізу, є одним із найваж-
ливіших проявів та результатів сучасного наукового мислення при
розв’язанні складних комплексів різноманітних міждисциплінарних
задач. Як і системний аналіз, вона може бути віднесена до категорії
досліджень, що розглядають об'єкти пізнання як системи.
Системотехніка має особливий предмет дослідження – складні
технічні системи. Вона з'явилася як нова галузь науково-технічних
знань та інженерної діяльності в результаті ускладнення процесу про-
ектування значних технічних об'єктів, необхідності його раціональної
(наукової) організації. Головним завданням, яке ставить перед собою
системотехніка, є підвищення ефективності колективної інженерної
праці при створенні складних технічних систем. Це й визначає її спе-
цифіку та комплексний системний характер. За своїми ознаками сис-