55
при моделюванні систем принципів їх розвитку в часі, самоорганіза-
ції. При формулюванні цих принципів можуть допомогти аналізовані
нижче закономірності.
Історичність. Будь-яка система не тільки функціонує, а й роз-
вивається. Можна навести приклади становлення, розквіту, спаду
(старіння) й навіть смерті біологічних, економічних, соціальних, еко-
логічних та інших систем. Але при розгляді конкретних систем часто
буває важко визначити межі між цими періодами. Не завжди керівни-
ки організацій і конструктори складних технічних комплексів урахо-
вують, що час є неодмінною характеристикою системи, що кожна си-
стема є історичною, що ця закономірність є такою ж об'єктивною, як
цілісність, ієрархічна упорядкованість та інші.
При створенні складних технічних комплексів потрібно, щоб
уже на стадії проектування вивчалися не тільки проблеми створення й
забезпечення розвитку системи, її ресурсу, а й питання про те, коли і
як її потрібно знищити (можливо, передбачивши й механізм знищен-
ня системи, подібно до того, як потрібно передбачати механізми її
розвитку). Тому при підготовці проектів розглядають їх “життєві ци-
кли”, при розробці автоматизованих систем – “черги розвитку” тощо.
Якщо це не зробити, то виникають проблеми, приклади яких ми ба-
чимо при вирішенні завдань ядерного роззброєння, закриття атомних
електростанцій, що відпрацювали свій ресурс, та в багатьох інших
сферах. Означену закономірність потрібно враховувати й у системах
організаційного управління. Будь-яка організаційна структура рано чи
пізно перестає задовольняти потреби системи, у якій вона створена, і
виникає необхідність перебудови чи повної заміни на іншу організа-
ційну структуру.
Закономірність самоорганізації. З-поміж важливих особливос-
тей складних систем розглядається їх здатність протистояти прагнен-
ню до збільшення ентропії (невпорядкованості), адаптуватися до зов-
нішніх збурень, змінюючи за необхідністю свою структуру. При ана-
лізі цих здатностей слід ураховувати дві суперечливі тенденції. З од-
ного боку, для всіх замкнених систем, що розвиваються, справедли-
вим є другий закон термодинаміки, тобто прямування до збільшення
ентропії, до розпаду, диференціації, а з іншого боку, відкритим сис-
темам властиві тенденції до впорядкування та зменшення ентропії, які
лежать в основі їх розвитку. Реальні складні системи завжди є віднос-
но замкненими. Тобто в певному наближенні та в певних відношен-
нях їх можна розглядати як замкнені й застосовувати до їх вивчення
відповідні закономірності. Але при більш точному аналізі або при до-
слідженні інших властивостей, інших етапів розвитку систем тощо,