Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

173

Стаття 50: ―Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я до-

вкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Ко-

жному гарантується право вільного доступу до інформації про стан до-

вкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на

її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена‖;

Стаття 66: ―Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі,

культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки‖;

Стаття 68: ―Кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Консти-

туції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і

гідність інших людей‖.

Конституційні права громадян з питань безпеки життєдіяльності ви-

значаються у цілому ряді законодавчих і нормативних актів, які є підва-

линами та базою побудови державної системи охорони праці і безпечної

життєдіяльності населення України.

1. Основні законодавчі і нормативні акти з безпеки життєдіяльності

1. Про охорону праці: Закон України. – К., 1992.

2. Про працю: Закон України. – К., 1994.

3. Про освіту: Закон України. – К., 1992.

4. Про охорону здоров'я: Закон України. – К., 1992.

5. Про пожежну безпеку: Закон України. – К., 1993.

6. Про дорожній рух: Закон України. – К., 1993.

7. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя

населення: Закон України. – К., 1994.

8. Про колективні договори і угоди: Закон України. – К., 1993.

9. Про адміністративні порушення: Закон України. – К., 1993.

10. Про цивільну оборону: Закон України. – К., 1993.

11. Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань:

Закон України від 14 січня 1998.

12. ДНАОП 0.00-8.02-93 "Перелік робіт з підвищеною небезпе-

кою": Затв. наказом Держнагляд-охоронпраці від

30 листопада 1993 р., № 123.

13. ДНАОП 0.03-8.06-94 "Перелік робіт, де є потреба у профе-

сійному доборі": Затв. наказом М-ва охорони здоров'я України від

23.09.1994 р., № 263/1217.

14. ДНАОП 0.00-8.01-93 "Перелік посад посадових осіб, які зо-

бов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з питань

охорони праці": Затв. наказом Держнаглядохоронпраці від

11 жовтня 1993 р., № 94.

15. ДНАОП 0.00-4.24-94 "Положення про навчання неповноліт-

ніх професіям, пов'язаним з важкими роботами і роботами з шкідли-

174

вими та небезпечними умовами праці": Затв. наказом Держнагляд-

охоронпраці від 30 грудня 1994 р., №130.

16. ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будіве-

льних об'єктів". – Київ, 1994.

17. Основи законодавства України про загальнообов'язкове держав-

не соціальне страхування від 14 січня 1998 р. – К., 1998.

18. Положення про організацію охорони праці та порядок розс-

лідування нещасних випадків у навчально-виховних закладах: Затв.

наказом М-ва освіти України від 30 листопада 1993 р., № 429.

19. Положення про медичний огляд працівників певних катего-

рій: Затв. наказом М-ва охорони здоров'я України від

31 березня 1994 р., № 45.

20. Положення про національну раду з питань безпечної життєдія-

льності населення: Затв. постановою Кабінету Міністрів від

15 вересня 1993 р., № 733.

21. РБН 356-91. "Положення про радіаційний контроль на об'єктах

будівництва та підприємствах будіндустрії і будматеріалів України". –

Київ, 1991.

22. Типове положення про спеціальне навчання, інструктаж та пере-

вірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та

організаціях України: Затв. наказом МВС України від

17 листопада 1994 р., №6.

2. Постанова Кабінету Міністрів України про створення Національної

ради з питань безпечної життєдіяльності населення від 15 вересня 1993 р.

№733 Київ

(Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ №820 (820-96-п) від

20.07.96, №1186 (1186-97-п) від 28.10.97, №684 (684-98-п) від 18.05.98,

№782 (782-99-п) від 10.05.99, №593 (593-2000-п) від 30.03.2000, №531

(531-2002-п) від 12.04.2002, №578 (578-2003-п) від 23.04.2003, №1691

(1691-2003-п) від 29.10.2003)

Відповідно до Закону України ―Про охорону праці‖ Кабінет Мініст-

рів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Створити Національну раду з питань безпечної життєдіяльності

населення у складі згідно з додатком.

2. (Пункт 2 втратив чинність на підставі Постанови КМ №820 від

20.07.96) Затвердити головою Національної ради з питань безпечної жит-

тєдіяльності населення Звягільського Юхима Леонідовича — Першого

віце-прем’єр-міністра України.

3. Затвердити Положення про Національну раду з питань безпечної

життєдіяльності населення, що додається.

175

4. Для забезпечення роботи Національноі ради з питань безпечної

життєдіяльності населення створити в апараті Кабінету Міністрів Украіни

секретаріат у кількості 7 чоловік, керівництво яким покласти на відповіда-

льного секретаря Національної ради.

5. Раді Міністрів Республіки Крим, обласним, Київській і Севасто-

польській міським державним адміністраціям зміцнити структурні підроз-

діли з питань охорони праці, ввівши до їх складу посади спеціалістів у

галузі профілактики побутового травматизму.

Міністерству фінансів при формуванні державного бюджету на

1994 рік передбачити додаткову чисельність та асигнування на утримання

зазначених структурних підрозділів.

6. (Пункт 6 втратив чинність на підставі Постанови КМ №684 від

18.05.98) З метою посилення державного впливу на раціональне викорис-

тання трудових ресурсів покласти на Міністерство праці проведення орга-

нізаційно-методичної роботи з профілактики побутового травматизму, для

чого додатково ввести у штат центрального апарату трьох спеціалістів у

цій галузі.

Рішення Міністерства праці із зазначених питань є обов’язковими для

центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, а також підп-

риємств, установ і організацій незалежно від форм власності.

7. Національній раді з питань безпечної життєдіяльності населення

внести до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо віднесення питань,

пов’язаних з охороною життя людей на виробництві та профілактикою

побутового травматизму, до компетенції відповідних центральних органів

державної виконавчої влади, а також перелік рішень Уряду, які втрачають

чинність у зв’язку з прийняттям цієї постанови.

Прем’єр-міністр України Л.КУЧМА

Міністр Кабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО

Інд.26

3. Додаток до постанови Кабінету Міністрів України

від 15 вересня 1993 р. №733

Склад Національної ради з питань безпечної життєдіяльності насе-

лення:

Бюро Національної ради;

Віце-прем’єр-міністр України — голова Національної ради;

Голова Держнаглядохоронпраці — заступник голови Національної

ради;

Начальник Управління експертизи та аналізу розвитку техногенної,

екологічної, ядерної безпеки та природокористування Секретаріату Кабі-

нету Міністрів України — заступник голови Національної ради;

176

Перший заступник Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у

справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

Перший заступник Міністра охорони навколишнього природного се-

редовища;

Перший заступник Міністра охорони здоров’я, Головний державний

санітарний лікар України;

Заступник Міністра внутрішніх справ;

Заступник Міністра економіки та з питань європейської інтеграції;

Заступник Міністра праці та соціальної політики;

Заступник Міністра фінансів;

Перший заступник Голови Держатомрегулювання;

Президент Українського союзу промисловців і підприємців (за зго-

дою);

Заступник голови Федерації професійних спілок (за згодою);

Відповідальний секретар Національної ради;

Члени Національної ради;

Перший заступник Міністра палива та енергетики;

Перший заступник Міністра промислової політики;

Заступник Міністра аграрної політики;

Заступник Міністра оборони;

Заступник Міністра освіти і науки;

Заступник Міністра транспорту;

Заступник Міністра юстиції;

Перший заступник Голови Держжитлокомунгоспу;

Перший заступник Голови Держспоживстандарту;

Заступник Голови Держбуду;

Заступник Голови Держкомстату;

Голова Пенсійного фонду;

Перший віце-президент Національної академії наук;

Віце-президент Академії медичних наук;

Перший заступник голови Київської міськдержадміністрації;

Директор Наці. науково-дослідного інституту охорони праці;

Президент Міжнародної академії БЖД (за згодою);

Голова правління Фонду соціального страхування від нещасних ви-

падків на виробництві та професійних захворювань (за згодою);

(Склад Національної ради в редакції Постанов КМ №820 від 20.07.96,

№1186 від 28.10.97, №782 від 10.05.99, №593 від 30.03.2000, №531 від

12.04.2002, №578 від 23.04.2003, №1691 від 29.10.2003)

Міністр Кабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від

15 вересня 1993 р. №733.

177

4. Положення про Національну раду з питань

безпечної життєдіяльності населення.

1. Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення

(надалі — Національна рада) створена відповідно до Закону України ―Про

охорону праці‖ для розроблення і реалізації державної політики в галузі

охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травма-

тизму, створення системи державного управління цією галуззю.

2. Національна рада у своїй діяльності керується Конституцією і за-

конами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпоря-

дженнями Президента України, декретами, постановами і розпоряджен-

нями Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

3. Національна рада:

а) розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної системи

державного управління охороною життя людей на виробництві та профі-

лактики побутового травматизму, вносить на розгляд Кабінету Міністрів

України пропозиції про вдосконалення цієї системи;

б) організує і забезпечує контроль за виконанням законодавчих актів

і рішень Уряду України, опрацювання Національної програми і законоп-

роектів, пов’язаних з реалізацією державної політики з питань безпечної

життєдіяльності населення, подає Кабінету Міністрів України пропозиції

щодо вдосконалення законодавства з цих питань;

в) координує діяльність центральних і місцевих органів державної

виконавчої влади у галузі охорони життя людей на виробництві та профі-

лактики побутового травматизму;

г) організує перевірки діяльності центральних і місцевих органів

державної виконавчої влади і заслуховує на своїх засіданнях або засідан-

нях бюро Національної ради звіти керівників з питань, що входять до її

компетенції;

д) бере участь у міжнародному співробітництві, сприяє вивченню,

узагальненню та поширенню досвіду у галузі охорони життя людей на

виробництві та профілактики побутового травматизму, вирішує питання

контролю за виконанням укладених договорів і угод у цій галузі.

4. Засідання Національної ради проводяться відповідно до затвер-

дженого нею плану роботи. Оперативне вирішення поточних питань у

період між засіданнями здійснює бюро, що утворюється з членів Націона-

льної ради.

Перелік посад, які входять до Національної ради і бюро, затверджує

Кабінет Міністрів України, а персональний склад Національної ради і бю-

ро — її голова.

178

Рішення Національної ради та її бюро, прийняті в межах їх компете-

нції, є обов’язковими для центральних і місцевих органів державної вико-

навчої влади, підприємств, установ, організацій та громадян.

5. Національну раду відповідно до Закону ―Про охорону праці‖ очо-

лює Віце-прем’єр-міністр України.

6. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Національної ради

здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Запитання для самоконтролю та освоєння знань

1. Що є ключовим завданням державної політики України на найближчу

перспективу з точки зору безпеки життєдіяльності населення?

2. Що є головним законодавчим актом України, щодо питань безпеки жит-

тєдіяльності?

3. Про що йде мова в статтях 50 та 66 Конституції України?

4. Перелічити законодавчі та нормативні акти, спрямовані на захист прав

громадян України з питань безпеки життєдіяльності.

5. Назвати дату (число, місяць, рік) створення Національної ради з питань

безпечної життєдіяльності населення.

6. Хто очолює Національну раду з питань безпечної життєдіяльності насе-

лення згідно з Постановою КМ України від 15 вересня 1993 р. №733 та відпо-

відно до Закону „Про охорону праці‖?

7. Що передбачає Постанова КМ України від 15 вересня 1993 р. №733 для

посилення державного впливу на раціональне використання трудових ресур-

сів?

8. Чи входить до складу Національної ради з питань безпечної життєдіяль-

ності населення віце-прем’єр-міністр України?

9. Чи є обов’язковим наявність у складі Національної ради з питань безпеч-

ної життєдіяльності населення президента Українського союзу промисловців і

підприємств, заступника голови Федерації професійних спілок, президента

Міжнародної академії безпеки життєдіяльності, голови правління Фонду соці-

ального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань?

10. З якою метою створена Національна рада з питань безпечної життєдіяль-

ності населення?

11. Якими нормативними документами повинна керуватися Національна ра-

да з питань безпечної життєдіяльності населення у своїй діяльності?

12. Які завдання виконує Національна рада з питань безпечної життєдіяльно-

сті населення?

13. Хто затверджує перелік посад та персональний склад Національної ради з

питань безпечної життєдіяльності населення та бюро?

14. На кого покладено матеріально-технічне забезпечення діяльності Націо-

нальної ради з питань безпечної життєдіяльності населення?

Рекомендована література

[13, с. 28-37, 63-76, 216-219; 17, с. 46-88, 99-107;]

179

2. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТРУДОВОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

План

Вступ

1. Оздоровча фізична культура.

2. Медико-біологічні засоби.

3. Психологічні засоби відновлення працездатності.

Профвідбір і профорієнтація.

Вступ

Праця — це функція організму людини. Трудова діяльність здійсню-

ється завдяки витраті енергії людського мозку, нервів, мускулів. Кількість

енергії, витраченої людиною при виконанні фізичної (м'язової) роботи,

визначають за кількістю теплоти, що виділяється організмом.

В процесі праці збільшується хвилинний об'єм серця з 3-4 л/хв (в ста-

ні спокою) він досягає 30-40 л/хв (при інтенсивній м'язовій роботі), відпо-

відно підвищується частота пульсу, яка є критерієм фізіологічного конт-

ролю роботи, та частота дихання з 16-18 до 30-40 на хвилину. Відомо, що

величина легеневої вентиляції, яка відповідно збільшується при підви-

щенні інтенсивності фізичної праці і характер дихання, залежить від інди-

відуальних особливостей і ступеня тренованості людини.

При важкій фізичній праці в крові збільшується число еритроцитів,

підвищується гемоглобін і в'язкість крові, спостерігається підвищення

температури тіла на 0,4-0,6°С.

Працю людей можна умовно поділити на три основні фази пра-

цездатності:

Перша фаза (40-60 хв) — людина звикає до трудових обставин.

Друга фаза — може тривати кілька годин, протягом яких людина до-

сягає найвищого рівня працездатності.

Третя фаза — фаза стомлення. Протягом цієї фази можна спо-

стерігати зниження працездатності. Завдяки встановленим періодам від-

починку, працездатність повністю відновлюється.

Вивчення умов праці показало, що існує багато факторів, які вплива-

ють на продуктивність праці: організація робочого місця, режим напру-

ження і відпочинку під час роботи, забарвлення стін приміщення, став-

лення до праці.

Вони формують загальний настрій на працю та полегшують або уск-

ладнюють появу трудових зусиль.

180

Розробляючи критерії професіографічної оцінки (опис характеристик

праці) ступеня нервового напруження в процесі праці, користуються ха-

рактеристиками, які відображають напруження сенсорного апарату, ви-

щих нервових центрів, що забезпечують функції уваги, мислення, регу-

ляції рухів. На сьогодні складено спеціальні таблиці класифікації праці за

ступенем нервово-емоційного напруження, в основу яких покладено такі

показники: інтелектуальне та емоційне навантаження, тривалість зосере-

дженого спостереження, кількість об'єктів одночасного спостереження, що

є виробничоважливими, кількість сигналів на годину, темп, час активних

дій, необхідність самостійного пошуку пошкоджень, монотонність праці,

напруження зору, точність виконання роботи, змінність, режим праці та

відпочинку.

Ступінь працездатності визначається також типом нервової системи.

Сильний тип має найбільшу працездатність, слабкий – незначну. Праце-

здатність залежить від таких факторів, як вік, здоров'я людини, стать, на-

вички у роботі, санітарно-гігієнічні умови тощо. Певною мірою на неї

впливають і мотивація, і моральні та матеріальні стимули.

Подовжити стійку працездатність можна завдяки оптимальному рів-

ню напруги психофізіологічних функцій, комфортним умовам праці, пра-

вильним поєднанням режимів праці та відпочинку, проведенням фізкуль-

турних пауз та емоційного розвантаження, використанням спеціальних

психофармакологічних засобів чи тонізуючих напоїв, спеціальним інфор-

муванням людини про результати її діяльності, наглядом і контролем за її

роботою. Комфортні умови забезпечують, крім високої працездатності,

добре самопочуття; при цьому не виникають небезпечні напруги компен-

саторних систем організму; здоров'я людини не погіршується довгий час.

Відомо, що на працездатність, продуктивність праці, на життєдіяль-

ність загалом впливає відпочинок. Відпочинок може бути двох типів —

активний і пасивний.

Активний відпочинок — це заняття спортом, туристичні поїздки, по-

ходи в ліс, подорожі, плавання в басейні тощо. Саме активний відпочинок

сприяє підвищенню працездатності, поліпшенню психічного стану особи-

стості, настрою.

Пасивний відпочинок — перегляд кінофільмів, слухання музики, си-

дячи, лежачи, читання книг тощо. Особливим, але обов'язковим, видом

такого відпочинку є сон.

Відомо, що неспокійні ночі, неприємні сновидіння з переживанням

жахів, небезпек, страху, коли життя ніби висить на волоску, а сили немає,

щоб дати відпір — все це негативно позначається на стані людини, а від-

повідно – на активності її життєдіяльності.

181

На працездатність людини впливають і пори року. Наприклад, зни-

ження працездатності спостерігається весною, особливо у працівників з

нервово-емоційним перенапруженням.

1. Оздоровча фізична культура

Наприкінці XX століття в економічно розвинених країнах світу набу-

ла поширення епідемія неінфекційних захворювань (зокрема серцево-

судинних) людини, які за медико-демографічною статистикою стали голо-

вними причинами інвалідності та смертності. Це пов'язано із суттєвими

змінами побутових та соціально-культурних умов життя населення, пере-

дусім значним зменшенням його фізичної активності, внаслідок детрено-

ваності. В результаті детренованості знижуються функції і резерви всіх

органів. Виникає не тільки послаблення і атрофія м'язів, але й функціона-

льна неповноцінність серця з вираженими атеросклеротичними змінами

коронарних судин.

Дослідження показують, що під впливом фізичних тренувань суттєво

покращуються функції основних органів і систем людини. Аеробна здат-

ність організму, а тому й витримування фізичних навантажень залежить

від стану систем транспортування кисню. Вона визначається частотою

серцевих скорочень (ЧСС), серцевим викидом, здатністю раціонального

перерозподілу регіонарного кровообігу при фізичних навантаженнях і кі-

лькістю відновленого гемоглобіну в крові, який повертається в легені. Фі-

зичні тренування збільшують функціональну здатність кожної з цих ла-

нок.

У результаті фізичних тренувань максимальне споживання кисню

(МСК) зростає на 16—33%. Добре тренована людина протягом 8 год може

витримувати навантаження в межах 50%, а нетренована — лише 25% мак-

симальної аеробної здатності. Підвищення витривалості в результаті тре-

нувань пов'язане з багатьма факторами, серед яких певну роль відіграє

більш ефективне постачання киснем працюючих м'язів.

Слід особливо наголосити на необхідності регулярних тренувань,

оскільки детренованість виникає вже через 2 тижні після припинення за-

нять. Порівняльні дослідження ефекту тренувань у різному віці (16—18,

20—40 і 50—60 років), показали, що в результаті 4-тижневих занять у всіх

вікових групах значно поліпшились показники гемодинаміки і фізичної

працездатності. Динамічна м'язова робота не тільки не призводить до під-

вищеного зношування організму, а навпаки, є важливим фактором збіль-

шення фізичних можливостей і продовження життя людини.

Тривалу гіподинамію можна розглядати як один із шляхів завчасного

старіння. Довготривале перебування здорової людини у ліжку призводить

до зниження МСК від 17 до 33%, 6 тижневий ліжковий режим удвоє зме-

ншує здатність здорової людини витримувати фізичні навантаження. Крім

182

того, розвивається атрофія м'язів, негативний азотний баланс, демінералі-

зація кісток, збільшується виділення кальцію з сечею, підвищується ймо-

вірність утворення каменів у нирках, інфекцій сечового міхура, знижуєть-

ся основний обмін, обмін крові, погіршуються реакції на зміну положення

тіла, спостерігається низка інших глибоких фізіологічних порушень.

Основною метою фізичних тренувань є поліпшення стану серцево-

судинної, дихальної, м'язової, а також інших систем організму шляхом

максимальної активізації їх функціональних резервів. Методика тренувань

передбачає визначення характеру, інтенсивності і тривалості м'язової ро-

боти, допустимих меж навантажень і критеріїв витривалості, оптимальної

тривалості кожного заняття, їх частоти, лікарський контроль тощо.

Тренування систем транспортування кисню і м'язової системи повин-

ні базуватися на короткочасних вправах високої інтенсивності, які чергу-

ються з періодами відпочинку. Рівень навантажень повинен бути субмак-

симальним у межах 60—75% максимальної аеробної здатності. Більші

навантаження суттєво не підвищують тренувального ефекту і створюють

небезпеку перенапруження.

Численними фізіологічними дослідженнями доведено, що вправи, на

яких базуються тренування серцево-судинної і дихальної систем, повинні

бути ізотонічними (динамічними), а не ізометричними (статичними); ае-

робними, а не анаеробними; перервними, а не безперервними; субмакси-

мальними, а не максимальними.

У процесі тренувань настає адаптація системи транспортування кис-

ню до певного навантаження, тому для підвищення тренувального ефекту

інтенсивність навантажень слід поступово збільшувати. Беручи до уваги

можливості поліпшення фізичного стану кожної людини в результаті тре-

нувань, треба доводити інтенсивніть останніх до оптимального рівня. Лі-

нійної залежності між інтенсивністю і тривалістю вправ, частотою занять і

тренувальним ефектом немає.

Тренування повинно тривати не менше 30 хв, бажано щоденно, але

не рідше п'яти разів на тиждень. Важливе значення має регулярність за-

нять, тому для досягнення певного рівня фізичного стану вимагається на-

багато більше зусиль, ніж для його підтримання.

Для того, щоб досягти поліпшення фізичного стану, навантаження

під час тренування повинні бути досить інтенсивними і тривалими. Най-

більш простим і досить точним показником рівня навантаження є ЧСС.

Тренувальний вплив на серцево-судинну і дихальну системи чинять нава-

нтаження, які призводять до ЧСС 130 за 1 хв і більше. Максимально допу-

стимі ЧСС під час фізичних вправ у осіб різного віку наведені в табл. 2.1