Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

193

Таблиця 2.2

Добова потреба в енергії дорослого працездатного населення,

кДж, (кКал)

Група інтенсивності праці

Вік, роки

Чоловіки

Жінки

І група

18—29

11723 (2800)

10048 (2400)

30—39

11304(2700)

9630 (2300)

40—59

10676 (2550)

9211 (2200)

II група

18—29

12560(3000)

10676 (2550)

30—39

12142 (2900)

10258 (2450)

40—59

11514(2750)

9839 (2350)

III група

18—29

13398 (3200)

11304 (2700)

30—39

12979(3100)

10886 (2600)

40—59

12351 (2950)

10467 (2500)

IV група

18—29

15491 (3700)

13188 (3150)

30—39

15072 (3600)

12770 (3050)

40—59

14444 (3450)

12142 (2900)

V група

18—29

8003 (4300)

—

30—39

17166(4100)

—

40—59

16329 (3900)

—

Фармакологічні засоби. Для підтримання працездатності, прискорен-

ня процесів відновлення після великих перевантажень, при гострій і хро-

нічній втомі, перевтомі, хворобливому стані сьогодні широко застосову-

ють фармакологічні засоби, зокрема препарати рослинного походження.

Серед фармакологічних засобів відновлення працездатності й профі-

лактики перевтоми особливе місце займають вітаміни. Нестача їх в органі-

змі призводить до зниження працездатності, втоми і різних хворобливих

станів. Найчастіше застосовують комплексні вітамінні препарати — полі-

вітаміни (ундевід, оліговіт, декамевіт тощо). Крім цього використовуються

й окремі вітаміни. Найчастіше вживають аскорбінову кислоту (вітамін С),

токоферол ацетат (вітамін Е) тощо. Використовують препарати, які впли-

вають на енергетичні й метаболічні процеси (пернілтон, пікамілон, аспар-

кам, сафінор, фосфаден, пантокрин, рибоксин, калій оротат, глютамінову

кислоту, кальцій гліцерофосфат, ліпоцеребрин, фосфрен, фітин) та ін.

Існують також фармакологічні препарати, які регулюють метаболічні

та енергетичні процеси в організмі людини, а також її психічну діяльність.

Однак переважна кількість з них крім корисної бажаної дії, можуть при

неправильному вживанні викликати так звані побічні шкідливі ефекти.

Тому їх використання можливе тільки за призначенням та під контролем

лікаря.

Використання лікарських рослин. Незважаючи на тенденцію щонай-

ширше застосувати фітотерапію в практичній медицині, обмежена обізна-

194

ність лікарів з лікувальними властивостями рослин є однією з основних

перешкод, через яку пропоновані лікарські рослини все ще не можуть по-

сісти належне місце у профілактиці захворювань і зціленні. Водночас фі-

тотерапія має певні переваги над застосуванням сильно- і швидкодіючих

ліків, оскільки таїть у собі значно менше небезпеки та небажаних ефектів.

Через те, що деякі лікарські рослини містять сильнодіючі або отруйні

речовини, некомпетентне застосування фітотерапії може призвести до

небажаних ускладнень. Тому траволікування обов'язково слід здійснювати

під наглядом лікаря, який враховує конкретний індивідуальний стан хво-

рого. З метою підвищення життєдіяльності організму застосовуються так

звані адаптогени (женьшень, елеутерокок, ехінацея), які стимулюють дія-

льність організму взагалі і підвищують його здатність переносити стреси,

втому тощо.

Цілющі властивості рослин необхідно використовувати в повсяк-

денному житті кожної людини.

Оксигенотерапія — лікування киснем, проблема гіпоксії є найбільш

актуальною в біології і медицині. При м'язовій роботі активізується діяль-

ність систем, відповідальних за транспортування кисню до тканин, перед-

усім до систем дихання, кровообігу і кровотворення. Надмірна інтенсивна

м'язова діяльність потребує такого збільшення потреби кисню в м'язах, яке

не забезпечується під час роботи. Тому спостерігається невідповідність

між кисневим запитом і можливістю його задоволення, що в підсумку

призводить до кисневої нестачі. Одним із важливих проявів її є висока

потреба кисню після припинення м'язової роботи у відповідний період.

Вивчення механізму виникнення втоми (чи перевтоми) у робітників

показало, що вона супроводжується кисневою недостатністю, тому бажа-

но профілактично використовувати кисень з метою запобігання передпа-

тологічних і патологічних станів, зокрема у вигляді кисневого коктейлю,

який нормалізує діяльність ЦНС, серцево-судинну систему і нервово-

м'язовий апарат. Його вживають при втомі, розладі сну, погіршенні зага-

льного стану, перенапруженні серцевого м'яза.

У комплексі лікувально-відновних заходів щораз частіше вико-

ристовується фізіотерапія, до якої відносяться електрофорез, діадинамічні

струми, синусоїдальні модульовані струми, магнітотерапія, УВЧ-терапія,

ультразвук, мікрохвильова терапія тощо.

В основі гідротерапії лежить температурний, хімічний і механічний

фактори дії води. Організм як єдина система відповідає на них складовою

реакцією самої шкіри, серцево-судинної, нервової, ендокринної, м'язової

систем, теплообміну, окисно-відновних процесів тощо. Гідротерапія це

дощовий душ, циркулярний (коловий) душ, каскадний душ, підводний

душ – масаж, різні ванни тощо.

195

Масаж як засіб реабілітації після значних фізичних навантажень є

простим, доступним і водночас ефективним засобом зняття втоми, підви-

щення працездатності (відновний, точковий, заспокійливий, тонізуючий

тощо).

3. Психологічні засоби відновлення працездатності

До психологічних засобів відновлення працездатності належать пси-

хотерапія, психопрофілактика та психогігієна.

Різноманітні впливи на організм через психічну сферу шляхом тера-

пії, профілактики, гігієни мають інформативний характер, сигнали — носії

інформації, продукуються психікою безпосередньо або опосередковано.

Цим і відрізняються дані впливи від інших засобів, наприклад, фармаколо-

гічних. Психотерапія включає м'язову релаксацію, спеціальні дихальні

вправи, про що вже згадувалось вище, а також гіпнотерапію.

Психопрофілактика — аутогенне психом'язове тренування. Серед

методів, які дають можливість захистити психіку людини від шкідливих

дій і настроїти її на подолання труднощів, стресових станів, на першому

місці стоїть психічна саморегуляція.

Психічна саморегуляція — це дія людини на саму себе за допомогою

слів і відповідних уявних образів. Отже, слова, мова, уявні образи умовно-

рефлекторним шляхом впливають на функціональний стан різних органів і

систем позитивно чи негативно.

У кінці XIX — на початку XX ст. в Європі і в Північній Америці по-

силюється інтерес до індійської культури, зокрема — йоги. Виникла думка

перенести на європейський грунт вчення йоги, застосувавши його до ме-

дичних потреб. Першим, хто спромігся це зробити, був Йоган Генріх

Шульц (1886— 1970 р.р.), який, починаючи в 1909 р., опублікував багато

праць, присвячених аутогенному тренуванню, зокрема своєрідній модифі-

кації прийомів йоги.

Аутогенне тренування побудоване на вченні йоги, самонавіюванні і

фракційному гіпнозі. Цей поділ штучний, тому що прийоми взаємопереп-

літаються. За допомогою аутогенного тренування ми свідомо розкриваємо

в собі резерви, які переважно не використовуються.

Аутогенне тренування, за Шульцом, складається з двох ступенів: ни-

жчого і вищого. На нижчому ступені засвоюють формули, за допомогою

яких можна навчитися керувати своїми внутрішніми органами, судинами,

окремими функціями печінки, серця тощо. Після цього переходять до дру-

гого ступеня, в результаті чого можна навчитися керувати своїми почут-

тями, думками, викликаючи в собі ті чи інші відчуття.

Аутогенне психом'язове тренування має на меті навчити людину сві-

домо корегувати деякі автоматичні процеси в організмі. Його можна за-

стосувати з метою відновлення сил перед робочим днем, в перервах, а та-

196

кож після робочого дня. Для зняття почуття тривоги, страху є певні фор-

мули, тести. Для більш швидкого відновлення сил після втоми рекоменду-

ється використовувати самонавіюваний сон, тобто навчитися вводити себе

на певний час в сон і самостійно виходити з нього бадьорим. Тривалість

навіюваного сну від 20 до 40 хв.

Психогігієна включає мистецтво взаємовідносин між людьми, духов-

ну гармонію Людини і Природи, комфортні умови побуту, різні види від-

починку. За Р. Хьюсманом і Д. Хетфілдом, у взаємовідносинах між людь-

ми домінуючим є фактор справедливості. Труднощі, які виникають у цій

сфері, можна звести до запитання: як нам вдається чи не вдається зберіга-

ти справедливість? Автори наводять основні причини руйнування взаємо-

відносин між людьми:

1. Неправильна психологічна "валюта". "Не отримати того, чого ти

хочеш, майже те ж саме, що не отримати нічого", — сказав Арістотель.

Однією з причин, за якою нам важко зберегти рівновагу у стосунках, є

якраз те, що ми використовуємо не зрозумілу іншим і не відповідну до

умов психічну установку.

Існують певні труднощі у виборі правильної психологічної установки

і в сімейних стосунках. Найбільш високо в сімейних стосунках цінується

довіра, любов, повага, здатність до повноцінного спілкування і вміння

вислухати партнера.

Дуже часто ми користуємося неправильною психологічною установ-

кою, бо застосовуємо "золоте" правило "Роби для інших те, що ти хотів

би, щоб інші робили для тебе", так як не маємо жодних доказів того, що

інші хочуть того ж, що й ми. Для збереження справедливості при взаємо-

відносинах і досягнення правильної психологічної установки бажано до-

тримуватися дещо модифікованого правила "Роби для інших те, що вони

хотіли б, щоб ти для них зробив".

2. Крах довіри. Довіра є основою взаємовідносин — на роботі, в сім'ї,

з друзями тощо. На жаль, довіра — це те, чого ми очікуємо від інших, але

самі не дуже охоче вкладаємо у відносини. Однією з причин, яка заважає

довіряти іншим, є припущення, що всі хочуть мати вигоду. Крім того, до-

віра у відносинах виникає не одразу. Ми не надто довірливі, поки інша

сторона не доведе, що їй можна довіряти, і, нарешті, ми неохоче довіряємо

іншим тому, що довіра — дуже крихке почуття. Тоді як для налагодження

довірливих взаємин потрібен значний час, зруйнувати їх можна дуже

швидко.

3. Приховані внутрішні очікування. Часто людина не робить чого-

небудь лише тому, що ми не кажемо, чого хочемо. Наші очікування щодо

її дій є прихованими. Весь наш досвід (на роботі, вдома і в інших ситуаці-

197

ях) формує очікування, на основі яких ми хочемо передбачити дії інших

людей.

Величезний внесок у формування повноцінних взаємовідносин між

людьми зробила відома в багатьох країнах світу праця Д. Карнегі "Як зна-

ходити друзів і впливати на людей".

Духовна гармонія Людини і Природи втілена у вченні Порфирія Іва-

нова. Півстоліття свого життя П. К. Іванов присвятив справі оздоровлення,

пошуку шляхів до розуміння природи людського здоров'я. Він залишив

нам знання і мудрість, надію страждаючим, методи, якими він щедро ді-

лився з усіма. Стрижнем учення Порфирія Іванова є пам'ятка — своєрідне

"сердечне прохання" під назвою "Дєтка", в основі її 12 положень способу

людського життя.

1. Двічі на день купайся в холодній природній воді, щоб тобі було

добре. Купайся, де можеш: в озері, річці, ванні, ставай під душ чи обли-

вайся. Це твої умови. Гаряче купання завершуй холодним. Важлива не

тривалість купання, а регулярність. Могутня, але короткочасна доза холо-

дної дії на організм посилює обмінні процеси, підвищує захисні сили ор-

ганізму.

Виливши на себе одне або два відра води, можна зігрітися. Після ку-

пання краще не витиратися, а обсохнути на повітрі. Можна при цьому ви-

конувати фізичні вправи.

2. Перед купанням або після нього, а якщо можна, то й водночас із

ним вийди на природу, стань босоніж на землю, а взимку на сніг, хоча б на

1—2 хв. Вдихни через рот декілька разів повітря і подумки побажай собі

та всім людям здоров'я.

3. Не вживай алкоголю і не кури.

4. Намагайся хоч би раз на тиждень обходитися без їжі і води, з п'ят-

ниці (з 18—20 год) до неділі (12 год). Якщо тобі важко, то тримайся хоча б

добу.

Система не передбачає обов'язкового голодування. Йдеться про сві-

доме утримування від їжі та води після "ситих" днів. За 42 год стримання

організм повністю очищається від шлаків, і лише — при активному русі,

на лоні природи. Люди, які живуть за системою, худнуть лише тоді, коли

мали надлишкову масу, і навпаки, добирають маси, якщо були худими.

Нервова система сама починає прагнути до гармонії.

5. О 12 год дня в неділю вийди на природу босоніж, диханняай і по-

мисли, як написано вище. Це свято твого тіла. Після цього можеш їсти все,

що тобі подобається. Щодо їжі система не має обмежень. Важливо лише

не завантажувати шлунок, їсти без поспіху, ретельно пережовувати їжу.

6. Люби навколишню природу. Не плюй довкола і не випльовуй із се-

бе нічого. Звикни до цього: це твоє здоров'я.

198

Не треба позбуватися мокротиння, слини, бо разом з продуктами роз-

паду виведеш з організму речовини, необхідні для перетравлювання їжі, і

антитіла — захисні сили в боротьбі з хворобою. Ціла фабрика імунітету

тратить енергію на утворення мокротиння. Викидати цю енергію нерозум-

но.

7. Вітайся з усіма навколо і завжди особливо з літніми людьми. Хо-

чеш мати у собі здоров'я — вітайся з усіма. Бездуховна людина перетво-

рюється в неповноцінне створіння.

8. Допомагай людям чим можеш, особливо бідному, хворому, скрив-

дженому, нужденному. Роби це з радістю. Відгукнись на його нужду ду-

шею і серцем.

9. Подолай у собі жадібність, лінощі, самовдоволення, користолюбс-

тво, страх, лицемірство, гордощі. Вір людям і люби їх. Не говори про них

несправедливо і не бери близько до серця несправедливих думок про них.

Людські вади так чи інакше впливають на здоров'я, бо фізіологія людини

залежить від психіки, а все, що негативне, впливає на нервову систему,

сприяє захворюванням.

10. Звільни свою голову від думок про хвороби, немочі, смерть. Це

твоя перемога. Постійні думки про нездужання розвивають у людини ви-

гадки, ведуть до посилення хвороб як у фізичному, так і в моральному

плані.

11. Думку не відокремлюй від діла. Прочитав — добре, але найголов-

ніше — роби.

12. Розповідай і передавай досвід цієї справи, але не хвались і не зве-

личуйся у цьому. Будь скромним.

Треба виконувати всі правила: тільки комплексне дотримання систе-

ми гарантує повне видужання. Знаннями з людьми треба ділитися щиро.

Ставши здоровим, допоможи іншому. Тільки взаємодопомога здатна по-

вернути здоров'я людям.

4. Профвідбір і профорієнтація

Кожна людина повинна зрозуміти значення правильного вибору про-

фесії, усвідомити необхідність погодження його з інтересами суспільства.

Водночас кожна людина має право на вибір професії, роду занять і праці

відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти і з

урахуванням потреб суспільства. Звідси випливає, що вибір професії по-

винен бути не тільки вільним, але і повною мірою усвідомленим, відпові-

дати як інтересам особистості, так і інтересам суспільства.

Якщо вибір професії виявився випадковим, то у подальшій трудовій

діяльності реалізуються, як звичайно, нетипові і несуттєві для даної осо-

бистості можливості, в результаті чого приходить незадоволення або апа-

тія до роботи. Якщо в процесі праці людина може реалізувати і активізу-

199

вати найбільш чіткі і характерні для неї риси, настає духовна гармонія.

Останнє можливе лише в тому випадку, якщо вимоги професії, зміст праці

збігаються з індивідуальними особливостями і можливостями особистості,

тобто професію вибрано свідомо.

Повне розкриття задатків людини можливе, якщо вона правильно пі-

дготується до майбутньої діяльності, вибере професію, оцінить свої здіб-

ності, визначить свою придатність, глибоко усвідомить можливості про-

фесійного росту в певній сфері, враховуючи вимоги суспільства і свої ін-

тереси.

Допомогти людям вибрати життєвий шлях, адаптуватися до професії,

вплинути на раціональний розподіл трудових ресурсів покликана система

профорієнтації.

Професійна орієнтація — це цілісна система, яка складається із вза-

ємопов'язаних компонентів, об'єднаних спільністю цілей і єдністю управ-

ління: професійна освіта, професійна активізація, професійна психодіагно-

стика, професійний відбір (добір), професійна адаптація і професійне ви-

ховання.

Професійна освіта передбачає надання повних знань про особливості

різних професій, умови правильного вибору однієї з них, виховання пози-

тивного ставлення до різних видів професійної і громадської діяльності,

формування мотивованих професійних намірів, в основі яких лежить усві-

домлення соціально-економічних потреб суспільства і психофізіологічних

особливостей особи.

Професійна освіта об'єднує професійну інформацію, професійну про-

паганду і професійну агітацію, які покликані надавати людині певні відо-

мості про найбільш масові професії господарської діяльності, інформувати

про способи і умови оволодіння ними, пропагувати громадську цінність

найбільш необхідних у даний час професій.

Не менш значним компонентом профорієнтації є розвиток інтересів і

нахилів людей у різних видах професійної діяльності (професійна активі-

зація). Вона складається з таких важливих елементів, як формування і ви-

ховання професійних інтересів, виховання поваги до певної професії, лю-

бові до праці.

Метою професійної психодіагностики є вивчення особистості з ме-

тою профорієнтації. В процесі профдіагностики вивчають характерні осо-

бливості особи: інтереси, потреби, нахили, здібності, професійні наміри,

професійну направленість, риси характеру, темперамент, стан здоров'я.

Професійна консультація виявляє відповідність індивідуальних пси-

хологічних особливостей людини до специфічних вимог тієї чи іншої

професії. Розрізняють такі види консультацій: довідкові, при яких вияв-

ляють шляхи працевлаштування, вимоги до прийому на роботу, можливо-

200

сті опанування різними професіями, термін підготовки, систему оплати,

перспективи професійного росту; формувальні, мета яких здійснювати

керівництво, корекцію вибору професії; медичні мають на меті виявити

стан здоров'я людини, її психофізіологічні властивості щодо професії, що

вибирається, якщо необхідно, переорієнтації в іншу або близьку до вибра-

ної сферу діяльності.

Професійний відбір здійснюється в спеціальних лабораторіях і пере-

важно для професій, пов'язаних з важкими умовами праці. Мета професій-

ного відбору — виявити придатність людини до конкретного виду праці.

Якщо у претендента виявляють відсутність хоч би однієї професійно важ-

ливої якості, йому відмовляють у працевлаштуванні. Такий крок потріб-

ний, щоб захистити людину від небажаних, можливо серйозних наслідків

стихійного вибору. При здійсненні профвідбору перевага надається тим

претендентам, які мають більш високий рівень професійно важливих яко-

стей, властивостей і сприятливі перспективи їх розвитку.

Слід відрізняти профвідбір від профдобору. При проведенні профвід-

бору вибирають найбільш відповідну даній професії особу, тобто ідуть від

професії до особи, а при профдоборі вибирають відповідну даній особі

професію, тобто ідуть від особи до професії.

Завершальним компонентом профорієнтації є професійна адаптація,

яка являє собою активний процес пристосування людини до виробництва,

нової соціальної ситуації, умов праці і особливостей конкретної спеціаль-

ності. Успіх професійної адаптації є одним із основних критеріїв правиль-

ного вибору професії, оцінкою ефективності всієї профорієнтаційної робо-

ти. Успішна професійна адаптація характеризується збереженням і даль-

шим розвитком здібностей до конкретної професійної діяльності, збігом

громадської і особистої мотивації праці. Професійна адаптація здійсню-

ється в єдності із соціальною.

Запитання для самоконтролю та освоєння знань

1. Дайте визначення терміну „праця‖.

2. Перелічіть три основні фази працездатності людини, у чому їх особли-

вість?

3. Перелічіть фактори, які впливають на продуктивність праці.

4. Що таке пасивний відпочинок?

5. Що таке активний відпочинок?

6. Чи впливають на працездатність пори року?

7. Як впливають фізичні тренування на працездатність людини?

8. Що є найбільш простим і досить точним показником рівня навантажен-

ня при фізичних вправах?

9. Що таке холестерин?

201

10. Яким є оптимальний рівень холестерину за К.Купером?

11. Що таке ендорфін?

12. У чому полягає ендорфіновий ефект?

13. Що таке норадреналін?

14. Яким чином можна підрахувати оптимальний пульс при фізичних нава-

нтаженнях (тренуваннях)?

15. У чому полягає система фізичного і духовного виховання людини під

назвою „Гопак‖?

16. У чому полягає суть парадоксальної дихальної гімнастики Стрельнико-

вої?

17. У чому полягає суть дихальної гімнастики за методом Бутейко?

18. Що таке атлетична гімнастика (бодібілдінг)?

19. Що таке стретчінг-гімнастика?

20. У чому полягає суть гідроаеробіки?

21. Яку роль відіграє раціональне харчування у забезпеченні високого рів-

ня ефективності життєдіяльності?

22. Перелічіть 8 основних принципів раціонального харчування.

23. Напишіть наукову формулу Мегоні для визначення ідеальної ваги чо-

ловіків та жінок?

24. Що таке основний обмін енергії?

25. Як ділиться працездатне населення за потребами енергії ?

26. У чому полягає суть лікувального голодування?

27. Які фармакологічні засоби дозволяють підтримувати працездатність на

належному рівні?

28. Що таке адаптогени?

29. Що таке оксигенотерапія?

30. Що відносять до психологічних засобів відновлення працездатності?

31. Перелічіть основні причини руйнування взаємовідносин між людьми за

Р.Хьюсманом і Д.Хетфілдом.

32. У чому полягає вчення Порфирія Іванова („Дєтка‖)?

33. Що таке професійна орієнтація?

34. Що таке професійна освіта?

35. Що таке професійний відбір?

36. Що таке професійний добір?

37. Що таке професійна адаптація?

Рекомендована література

[19; 13, с. 166-168; 11, с. 47-89]

202

3. ГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

План

Вступ

1. Гігієнічне значення води.

2. Гігієнічне значення ґрунту.

3. Гігієнічне значення клімату.

4. Гігієнічне значення повітря.

5. Гігієнічне значення погоди.

Вступ

Гігієна — це галузь медичних знань, наука про збереження і укріп-

лення суспільного та індивідуального здоров'я шляхом здійснення профі-

лактичних заходів.

Гігієна праці — це складова частина загальної гігієни — науки про

здоров'я людей. Гігієна праці — профілактична наука, а її об'єктом є прак-

тично здорові люди. Предметом гігієни праці є: вивчення трудових проце-

сів і викликаних ними в організмі людей змін; вивчення впливу на орга-

нізм хімічних, фізичних, біологічних і психофізіологічних чинників виро-

бничого середовища, розробка гігієнічних нормативів; вивчення стану

здоров'я працівників з метою усунення несприятливого впливу на здоров'я

працюючих шкідливих виробничих чинників.

1. Гігієнічне значення води

Гігієнічне значення води визначається перш за все фізіологічними по-

требами людини у воді, без якої неможливе життя. Це пояснюється тим,

що тіло людини складається в середньому на 65% з води. Основна частина

води (70%) зосереджена всередині клітин, а 30% — це позаклітинна вода,

яка розподіляється на 2 частини: менша (біля 7%) — це кров і лімфа, а

більша частина позаклітинної води омиває клітини. Вміст води в різних

тканинах людини розподіляється таким чином: скелет має 2,0% води, м'я-

зова тканина — 76%, склоподібне тіло — 99%. В організм людини вода

надходить з питвом та їжею. Деяка кількість води утворюється у самому

організмі при окисленні харчових продуктів. При повному окисленні 100 г

жирів утворюється 107 г води; 100 г вуглеводів — 55 г води; 100 г білка —

41 г води. Це так звана ендогенна вода. У шлунок людини протягом доби,

крім води ззовні, надходить ще 6-7 л рідини: 3 л слини, 3 л шлункового й

кишкового соку і до 0,5 л жовчі. Фізіологічна потреба людини у воді за

відсутності фізичних навантажень в регіонах з помірним кліматом стано-

вить 2,5-3 л/добу, відповідно 90 л/міс, біля 1000 л/рік і 60000-70000 л за

60-70 років життя. При фізичному навантаженні ця потреба зростає до