
70 | РОЗДІЛ Іі; 
Віденська музична школа 
Центром розвитку класичного напряму в європейському музич-
ному мистецтві стала столиця Австрії — Відень. Із ним пов'язана твор-
чість найвидатніших композиторів того часу (зокрема Й. Гайдна, 
В. А. Моцарта, Л. Бетховена), їхні здобутки в європейському музич-
ному мистецтві були названі «віденською класичною школою». 
У чому полягає характерна особливість художньої культури класицизму? 
Яка система ієрархії жанрів існувала в європейському музичному мис-
тецтві? 
Підґрунтям творчості композиторів віденської школи був худож-
ній досвід відомих представників музичної культури епохи бароко: 
А. Вівальді, Д. Скарлатті, Дж.-Б. Перголезе (Італія), Ж.-Ф. Рамо 
(Франція), Г. Ф. Генделя, Й. С. Баха (Німеччина). 
Твори представників віденської класичної школи відрізняються 
лаконічною чіткою формою, пропорційністю елементів музичної струк-
тури, виразністю тем і багатством художніх прийомів. Симфонії, со-
нати, концерти віденських класиків є взірцями чистої музики, яка 
не потребує обов'язкового театралізованого або хореографічного супро-
воду. Це вишукана музика для слухання, сповнена гармонії та підви-
щеної емоційності. 
Попри загальну єдність художніх принципів музичного мистецтва 
епохи класицизму кожен із представників віденської школи мав неповтор-
ну індивідуальність: Гайдну, Бетховену ближчою була царина інструмен-
тальної музики, а Моцарт рівною мірою виявив себе як в оперному, так 
і в інструментальному жанрах. Образна сфера музики Гайдна більше тя-
жіла до народножанрових та жартівливих мотивів, Бетховена — до геро-
їчних, а у творах Моцарта втілені відтінки ліричного переживання. 
Йозеф Гайдн. Цього австрійського композито-
ра називають «батьком симфонії». Він створив по-
над сто симфоній, яким були притаманні життє-
радісність, жартівливість, звернення до народних 
мотивів. Велику увагу композитор приділяв кон-
цертам, камерним ансамблям і духовній музиці. 
При цьому у творчій спадщині митця — не лише 
інструментальна музика, але й опери, ораторії. 
Симфонічним творам Гайдна властива 
настільки яскрава образність, що слухачі самі 
(без участі автора) придумували їм назви: «Вій-
ськова» (№ 100), «Аллілуйа!» (№ 30), «Проща-
льна» (№ 45). 
Йозеф Гайдн