Ільчук М.М., Іщенко Т.Д. (ред.) Підприємницька діяльність та агробізнес

Подождите немного. Документ загружается.

230

Розділ 8

1) заяви про зняття з обліку платника податків за формою

№ 8-ОПП;

2) оригіналів та копій документів, що видаються ДПА платни-

ку податків (свідоцтва, патенти, довідки за формою № 4-ОПП, ін-

ші довідки тощо) і підлягають поверненню.

Документи подають у 3-денний термін з дати прийняття рішен-

ня про припинення СПД. У 10-денний термін з дня подання заяви

за формою № 8-ОПП юридична особа зобов’язана скласти ліквіда-

ційний баланс у формі річного звіту та подати його для перевірки в

ДПА. У місячний термін призначають документальну перевірку

СПД, після проведення якої, у разі відсутності заборгованості по

податках і зборах та наявності повідомлення від банку про закрит-

тя рахунків, СПД знімають з обліку як платника податків. Після

завершення процедури зняття з обліку ДПА складає довідку про

зняття з обліку платника податків за формою № 12-ОПП.

Закриття рахунків в установах банків. Під час реорганізації

чи ліквідації юридичної особи, зміни її назви, а також припинення

підприємницької діяльності підприємця поточний рахунок закри-

вають. У разі реорганізації юридичної особи (злиття, приєднання,

поділу, перетворення) рахунок може бути закритий юридичною

особою — правонаступником за умови подання таких документів:

а) у разі реорганізації юридичної особи:

 заяви про закриття поточного рахунку;

 копії рішення уповноваженого органу про проведення реор-

ганізації юридичної особи та визначення правонаступника, засвід-

ченої нотаріально;

 картки із зразками підписів і відтиску печатки юридичної

особи-правонаступника, засвідченої нотаріально;

б) у разі ліквідації юридичної особи для проведення ліквіда-

ційної процедури використовують один поточний рахунок юридич-

ної особи, що ліквідовується, визначений ліквідатором (ліквіда-

ційною комісією). Для цього до банку подають такі документи:

 рішення суду про ліквідацію юридичної особи (оригінал або

нотаріально засвідчену копію);

 картку із зразками підписів і відтиску печатки, засвідчену

нотаріально (зі зразками підписів ліквідатора (уповноважених

членів ліквідаційної комісії) і відтиску печатки юридичної особи,

що ліквідується).

Інші рахунки, виявлені під час проведення ліквідаційної про-

цедури, підлягають закриттю ліквідатором (ліквідаційною комі-

сією). Закриття рахунку підприємця здійснюється на підставі його

заяви. Датою закриття рахунку вважають наступний після прове-

дення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на рахунку

власника немає залишку коштів, а заяву подано в операційний

час банку, то датою закриття рахунку є день отримання банком

цієї заяви. У день закриття рахунку банк видає СПД довідку про

231

Відêриття власної справи на селі

закриття рахунку і впродовж 3 робочих днів (включаючи день за-

криття рахунку) повідомляє про це ДПА.

Зняття з обліку в органах Пенсійного фонду. У разі при-

йняття рішення про ліквідацію СПД — юридичної особи, у

10-денний термін з дня прийняття такого рішення

до робочого

органу Пенсійного фонду України подають заяву про зняття з

обліку та копію рішення про припинення діяльності СПД. У разі

припинення підприємницької діяльності фізичною особою до ро-

бочого органу Пенсійного фонду подають лише заяву про зняття

з обліку. Отримавши зазначені документи, орган Пенсійного фон-

ду у 10-денний термін проводить документальну перевірку пра-

вильності обчислення та сплати страхових внесків. На основі ак-

та перевірки платник розраховується з Пенсійним фондом. У ра-

зі відсутності заборгованості по внесках або ліквідації такої забор-

гованості СПД знімають з обліку закриття справи платника вне-

сків, що фіксують у журналі обліку платників, і орган Пенсійно-

го фонду видає відповідну довідку для пред’явлення державному

реєстратору.

Зняття з обліку у Фонді соціального страхування від не-

щасних випадків на виробництві та професійних захворю-

вань. У разі ліквідації СПД — юридичної особи у 10-денний тер-

мін з дня прийняття рішення про припинення діяльності до робо-

чого органу виконавчої дирекції Фонду подають заяву про зняття

з обліку із зазначенням правонаступника (у разі реорганізації),

рішення про припинення юридичної особи, виписку з поточного

рахунку в банку. У разі припинення підприємницької діяльності

фізичною особою до робочого органу Фонду подають лише заяву

про зняття з обліку та виписку з поточного рахунку. Після отри-

мання зазначених документів Фондом проводиться документальна

перевірка, результати якої оформляють актом, що є підставою для

проведення розрахунків з Фондом. У разі відсутності заборгованості

перед Фондом чи її ліквідації СПД знімають з обліку закриттям

справи страхувальника, про що видають відповідну довідку.

Зняття з обліку у Фонді соціального страхування від

тимчасової втрати працездатності та Фонді соціального

страхування на випадок безробіття (Центрі зайнятості)

проводиться в аналогічному порядку та на підставі таких самих

документів, за винятком того, що до робочого органу Фондів не

потрібно подавати виписки з поточного рахунку СПД в банку.

Знищення печаток та штампів СПД. У разі ліквідації

СПД — юридичної особи (або припинення підприємницької діяль-

ності фізичною особою) керівник СПД (або підприємець) зобов’яза-

ний здати печатки і штампи для знищення в органи внутрішніх

справ. Для цього подають письмове клопотання, де вказують:

 кількість печаток та штампів, які передбачається знищити;

 підставу для знищення;

232

Розділ 8

 особу, відповідальну за знищення печаток і штампів, прізви-

ще, ім’я, по батькові, паспортні дані;

 прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані керівника або упов-

новаженої ним особи, що подає клопотання до органу внутрішніх

справ.

До клопотань додають печатки і штампи, їхні відбитки у двох

примірниках, а також платіжні доручення чи квитанції про оплату

послуг. Про знищення печаток і штампів видають квитанцію, на

звороті якої роблять відбитки знищених печаток і штампів, після

чого їх знищують: металеві вироби — обпилюванням двома пере-

хресними лініями; гумові, каучукові деталі — розрізанням на малі

не з’єднувані, не відновлювані частини в присутності заявника.

8.8.5. Оцінювання та продаж власної справи

Під час ліквідації власної справи інколи виникає потреба в її оці-

нюванні. Купівля-продаж готового бізнесу є не тільки ефективним

для започаткування власної справи, а й вигідним способом її завер-

шення, причиною якого можуть бути різні обставини — від втрати

інтересу до власного бізнесу до прагнення виручити значні кошти від

продажу високорентабельного бізнесу. Як і в разі купівлі готового

бізнесу, так і продажу необхідною умовою є визначення реальної

ринкової вартості власної справи — оцінювання вартості бізнесу.

Оцінювання вартості бізнесу навряд чи можна назвати абсолют-

но точним з погляду науки, величина такої вартості може колива-

тися залежно від типу бізнесу і причини, що зумовлює це оціню-

вання. Існує широкий спектр чинників, що входять до процесу

оцінювання, — від бухгалтерської вартості до сукупності реальних

і нематеріальних елементів. Загалом оцінювання бізнесу ґрунту-

ється на аналізі потоку грошових коштів, тобто здатності генеру-

вати прибуток, і має розглядатися як відправний пункт для покуп-

ців і продавців. Рідко буває, щоб покупці і продавці дійшли до од-

накової величини вартості, якщо тільки немає якихось інших

причин, ніж та, коли продавець шукає покупця, якому можна

продати компанію за вищою ціною. Вартість бізнесу, визначена на

основі методів оцінки, полягає у визначенні орієнтовної вартості,

починаючи з якої покупець і продавець можуть вести торги, ви-

значаючи ціну, що задовольнила б обох.

Найпоширенішими є три методи оцінки власного бізнесу.

Оцінювання активів використовують тоді, коли СПД має ве-

ликий обсяг активів. Цей метод враховує такі величини, сума

яких визначає ринкову вартість: справедлива ринкова вартість

основних засобів і обладнання (СРВ/ОЗ) — це ціна, яку б заплати-

ли на відкритому ринку для придбання основних засобів й облад-

нання; поліпшення орендованої власності (ПОВ) — це зміни, вне-

сені у фізичну власність, що розглядатимуться як частина влас-

ності, якби потрібно було продати її або не відновлювати договір

233

Ві ідêриття власної справи на сел

про її оренду; прибуток власника (ПВ) — це дискреційні грошові

кошти продавця за рік; запаси (З) — оптова вартість товару,

включаючи сировину, товари в процесі виробництва і випущені

товари або продукти.

Оцінювання капіталізації доходу. Цей метод не оцінює ос-

новні засоби, такі як обладнання, а лише враховує більшу кіль-

кість видів нематеріальних активів. Він якнайкраще пристосо-

ваний до СПД, що не мають основних засобів. На практиці виді-

ляють 12 позицій, які слід розглядати під час оцінювання капі-

талізацією доходу, присвоєнням кожному чиннику оцінки/балу

від 0 до 5, де «5» — найвища оцінка. Середнє арифметичне цих

балів слугуватиме коефіцієнтом капіталізації, що, у свою чер-

гу, збільшується на дискреційні грошові кошти покупця для ви-

значення ринкової вартості бізнесу. До таких позицій-чинників

належать: причина, з якої власник продає свій бізнес; термін іс-

нування і роботи компанії в бізнесі; термін володіння компанією

дійсним власником; ступінь ризику; прибутковість; місце розта-

шування; історія зростання виробництва; конкуренція; бар’єри

для нових компаній; майбутній потенціал для виробництва; клі-

єнтська база; технологія. Для визначення коефіцієнта капіталі-

зації суму балів потрібно поділити на 12. Далі обчислюють вели-

чину дискреційних грошових коштів, що дорівнюватиме 75 %

прибутку. Добуток цих двох величин і становитиме ринкову вар-

тість бізнесу.

Оцінювання прибутку власника бізнесу. Цей метод ґрун-

тується на показнику потоку дискреційних грошових коштів і ви-

користовується найчастіше для оцінювання СПД, чиї величини

вартості виходять з їхньої здатності генерувати потік готівки і

прибуток. Для обчислення ринкової вартості прибуток власника

потрібно помножити на коефіцієнт 2,2727. Коефіцієнт враховує

стандартні показники, такі як 10 % прибутку від інвестицій, про-

житковий мінімум до 30 % прибутку власника, сплату капітально-

го боргу і відсотків з державного боргу — 25 %.

Застосування викладених методів оцінки бізнесу дає змогу

підприємцю-власнику визначити реальну ринкову вартість влас-

ної справи, а отже, приймати ефективні рішення щодо можливості

продажу, злиття чи концентрації бізнесу, ведення переговорів що-

до ціни та умов продажу власної справи, аби максимально задо-

вольнити свої інтереси та досягти поставлених цілей та завдань.

У разі загрозливого погіршення показників діяльності підпри-

ємства, загрози банкрутства або значних збитків засновники (влас-

ники) часто вдаються до його санації.

Санація — система спеціальних заходів та прийомів поліп-

шення показників роботи, оздоровлення фінансового стану під-

приємства.

Санацію часто проводять на вимогу кредиторів, з тим, щоб

уникнути банкрутства. Адже потенційні вигоди від ефективного

234

та надійного партнера є вищими, ніж результати задоволення ча-

стини претензій у разі ліквідації підприємства. За згоди кредито-

рів на санацію та наявності санатора процедура банкрутства не

застосовується.

Основними прийомами санації є:

 призначення зовнішнього керівництва;

 розроблення санаційного плану (бізнес-плану);

 реалізація санаційного плану.

У перебігу санації виявляють причини, що спричинюють погір-

шення фінансового стану підприємства та визначають можливі

заходи щодо усунення їх. Для виявлення причин кризового стану

застосовують:

 комплексний загальний аналіз виробничої, комерційної та

фінансової діяльності, після якого в разі потреби проводять:

1) аналіз маркетингової ситуації та відповідності їй продукту

підприємництва;

2) аналіз комерційної діяльності, відповідності партнерів, рівня

та характеру розрахунків, ціноутворення;

3) аналіз виробничої діяльності та її економічних наслідків;

4) фінансовий аналіз;

 аналіз менеджменту, діяльності персоналу та інших чинни-

ків, вплив яких на кризовий стан виявлено.

Санація є надзвичайно складною та комплексною процедурою,

здійснення якої зазвичай доручають спеціалізованим консалтин-

говим підприємствам або групам фахівців.

1. Які основні чинники мотивації до підприємництва? 2. Які основні етапи

розвитку підприємницької діяльності? 3.

Розкрийте зміст установчих докумен-

тів суб’єктів підприємництва. 4.

Який порядок державної реєстрації суб’єктів

підприємництва? 5.

Які особливості державної реєстрації фізичної особи —

підприємця? 6.

Які особливості державної реєстрації юридичної особи — під-

приємця? 7.

Який порядок формування статутного фонду суб’єктів підприєм-

ництва? 8.

Як проводиться ліцензування підприємницької діяльності? 9. Який

порядок ліквідації та санації підприємницької діяльності?

Запитання і завдання

для самоперевірки

Розділ 8

235

Розділ 9

БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ

В ПІДПРИЄМНИЦТВІ

9.1. Сóтність, завдання

та основне призначення

бізнес-планó

Сьогодні словосполучення «бізнес-

план» є чи не найпопулярнішим серед

економістів, підприємців і бізнесменів. Що

ж таке бізнес-план? Для кого його скла-

дають? Для чого його складають? Ось ос-

новні запитання, на які певною мірою бу-

де дано відповідь у цьому розділі.

-планóвання в підприємництві Бізнес

В американських виданнях з бізнес-

планування бізнес-план розглядається в

основному як інструмент управління,

який передбачає плани керуючого госпо-

дарством на майбутнє та шляхи їх реалі-

зації. Так, координатор російсько-амери-

канського проекту приватизації фермер-

ських господарств Б. Білер у книзі «Пла-

нирование в сельском хозяйстве: практи-

ческое руководство по бизнес-планиро-

ванию» зазначає, що бізнес-план — це до-

кумент, який складає нинішній або май-

бутній власник (керуючий підприємством),

що докладно обумовлює основи бізнесу,

вид продукції або послуг, коло споживачів,

конкуренцію, тип виробництва і систему

збуту, а також менеджмент, фінансування

та інші значущі аспекти існуючого або

майбутнього підприємства. По суті, саме

цим визначенням розкривається зміст біз-

нес-плану.

Проте найважливішим, на нашу думку,

є визначення бізнес-плану за Марковою,

яка наголошує, що бізнес-план — це до-

кладний, чітко структурований і ретельно

236

Розділ 9

підготовлений документ, який описує, до чого прагне фірма, як

вона збирається досягти поставленої мети і який матиме вигляд

після її досягнення. Це зручна, загальноприйнята форма ознайом-

лення постійних інвесторів з проектом, в якому їм пропонується

взяти участь.

Відповіддю на запитання «Для чого потрібно складати бізнес-

план?» є дві найважливіші причини для підготовки бізнес-плану:

1) щоб переконати сторонніх інвесторів у доцільності вкладен-

ня грошей у ваш бізнес або надання кредиту;

2) щоб допомагати зберігати обраний курс і не давати змоги

випадковим обставинам відхилити вас від обраної мети.

У другому випадку план виступає як «дороговказ» бізнесу.

Роль планування і прогнозування в бізнесі країн ринкової еко-

номіки величезна. Планування майбутнього зростання — це одне

з питань: наскільки формалізованим має бути планування в біз-

несі? У будь-якому бізнесі має бути певний план, навіть якщо це

тільки абстрактна послідовність дій або просто результат, який

можна очікувати за прогнозами руху готівки, що складають для

банківського менеджера.

Отже, в бізнесі існують різні типи планів і різні рівні процесів

планування:

 бізнес-план, який, зокрема, регламентує залучення засобів зі

сторони;

 внутрішньофірмовий (корпоративний) план, в якому викла-

дають стратегію, плани й очікувані фінансові результати (скла-

дають зазвичай для внутрішнього користування);

 план маркетингу — для визначення потреб торгівлі й марке-

тингу;

 операційні плани і плани з підготовки кадрів для роботи на

підприємстві.

Бізнес-план покликаний відповісти на три ключових запитання:

1. Де тепер знаходиться фірма?

2. Куди рухається фірма (бізнес)?

3. Як ми прийдемо туди?

Якщо відповідь на перше запитання передбачає поточний стан

фірми, на друге — бажаний її стан, то третє — свідчить про най-

ефективніший шлях бізнесу.

Отже, бізнес-план має показати, як ефективно перейти із

нинішнього стану в бажаний, відобразити як поточні завдання,

так і завдання на середню та довготермінову перспективу.

Бізнес-план складають за таких ситуацій:

1) фірмі потрібний капітал для подальшого розвитку;

2) створюється нова фірма або змінюється власник;

3) у разі реконструкції, придбання обладнання, переходу на

випуск нової продукції тощо;

4) для аналізу діяльності, якщо істотно змінюється оточення.

237

в підприємництві Бізнес-планó ання в

Як засвідчує практика закордонного бізнесу, в бізнес-плані за-

цікавлені менеджери, власники і кредитори. Менеджери — це по

суті творці і виконавці бізнес-плану. Власники зацікавлені в

складанні бізнес-плану під кутом зору перспектив фірми. В мало-

му бізнесі менеджер одночасно може бути власником, тобто висту-

пати творцем бізнес-плану, його виконавцем і контролюючим ор-

ганом.

Кредитори розглядають бізнес-план як додаткове джерело ін-

формації за умов прийняття рішення про виділення кредитів.

Для всіх менеджерів, власників і кредиторів є спільні вигоди

складання бізнес-плану:

1) оцінювання можливостей проекту або фірми;

2) встановлення мети діяльності фірми;

3) визначення потрібної суми грошей.

Складання бізнес-плану забезпечує менеджерам отримання

таких вигод: з’ясування ідей, створення команди, практику в про-

веденні аналізу і презентації, допомогу в отриманні грошей.

Кредитори розглядають бізнес-план як джерело інформації, на

основі якої вони можуть оцінити ступінь ліквідності та ризику

проекту, якість управління.

Отже, бізнес-план — це підсумковий документ, який є резуль-

татом великої аналітичної роботи. Він дає змогу:

 усвідомити місце підприємства на ринку;

 проаналізувати перспективи розвитку галузі, ринку, товару

(послуги);

 з іншого боку подивитися на діяльність підприємства, його

проблеми, перспективи;

 водночас зрозуміти й обмеження бізнес-плану.

Проте бізнес-план не є панацеєю від усіх невдач, не може дати

відповіді на всі запитання і проблеми, що виникають перед під-

приємством, і залежить від кваліфікації людей, які його склада-

ють і реалізовуватимуть.

9.2. Концепція, фóнêції і мета бізнес-планó

Під час складання бізнес-плану спираються на факти і точні

дані. Розроблення концепції — це єдине, що привносить у бізнес

емоційний аспект. Вона в загальних рисах засвідчує бачення того,

яким буде ваше підприємство і переконує інших у важливості його.

Тоді як концепція формулюється одним власником або керую-

чим, призначення розробляється разом з іншими учасниками біз-

несу. Його важливість полягає у тому, що воно в стислій формі зу-

мовлює найважливіші аспекти бізнесу. Власник або керуючий і

його службовці точно знають, що вони робитимуть і для чого.

Цілі — це кроки, які здійснюють для виконання призначення

підприємства. Вони мають загальний характер щодо дій і відпові-

238

Розділ 9

дають таким критеріям: потребують дотримання, є мотивуючими і

не пов’язані з конкретними термінами виконання.

Основна мета бізнес-плану — досягнення розумного і здійс-

ненного компромісу між тим, що фірма бажає і чого може досягти.

План покликаний показати працівникам і постійним інвесторам

цілісність запропонованого курсу, продемонструвати, як одне ви-

пливає з іншого.

Кожна мета повинна мати одне або кілька завдань для її здій-

снення. Досвідчені керуючі фірми орієнтовані на виконання цілей

і завдань.

Завдання — це запланований або бажаний стан, який мотивує

керуючого. Кваліфікований менеджер використовує наявні ре-

сурси для виконання не одного поставленого завдання, а відразу

кількох, у порядку їх важливості.

Завдання мають відповідати таким вимогам: бути реальними,

конкретними, обмеженими певними часовими межами, вимірни-

ми і досить гнучкими для здійснення.

Розглянемо приклади формування концепції, призначення,

мети і завдання бізнес-плану.

1. Концепція бізнес-плану. В Україні фермер може мріяти

про ферму, де б вирощувалося якісне зерно озимих перспективних

вітчизняних сортів. Формування цієї мрії дає фермеру мету, до

якої він прагнутиме у міру розвитку свого підприємства.

2. Призначення бізнес-плану. Фермерське господарство, яке

вирощує перспективні сорти озимих зернових, поставляє якісне

зерно на київські борошномельні заводи за помірними цінами.

Після ознайомлення з цим формуванням зрозуміло, що фер-

мерське господарство займається виробництвом зерна, вирощує

перспективні сорти озимих зернових, зацікавлене в постачанні

якісного зерна і призначає за нього ціну, орієнтовану на місцевий

ринок.

3. Мета бізнес-плану. Фермер, який займається виробницт-

вом якісного зерна, може ставити собі за мету збільшення прибут-

ку цілком законно — на основі нарощування обсягів продажу зерна.

4. Завдання бізнес-плану. Фермер у нашому прикладі може

ставити собі за мету скорочення витрат на закупівлю насіннєвого

матеріалу озимих зернових на 10 % у 2008 р. задля збільшення

рентабельності підприємства (це завдання є конкретним — скоро-

чення закупівельної вартості насіннєвого матеріалу зернових);

вимірного — 10 %, передбачається, що він може скоротити закупів-

лю насіння озимих зернових; дає позитивні результати — скоро-

чення собівартості насіннєвого матеріалу сприяє збільшенню рен-

табельності; і обмеженого в часі — скорочення витрат на закупів-

лю насіння має відбутися у 2008 р.

Функції бізнес-плану. Вдало розроблений план охоплює три

основні функції.

239

Б цізнес-планóвання в підприємни тві

По-перше, бізнес-плану належить роль техніко-економічного

обґрунтування (ТЕО). Розроблення бізнес-плану примушує влас-

ника або менеджера-підприємця викласти свої дії на папері й об-

ґрунтувати та оцінити ті пропозиції, на які вони спираються. Тех-

ніко-економічне обґрунтування допомагає визначити необхідність

і належне розміщення ресурсів, указуючи власнику на всі слабкі

місця й упущення; одночасно бізнес-план покликаний скоротити

до мінімуму можливі непередбачені труднощі.

По-друге, такий план буде інструментом управління і виступа-

тиме у ролі керівництва до перетворення задуманого в життя, а

також критерієм, за допомогою якого оцінюватиметься робота під-

приємства. За умов умілого використання він дає можливість ди-

ректору або власнику бізнесу звернути увагу на проблеми, що мо-

жуть виникнути у майбутньому, і на існуючі можливості до того,

поки вони не будуть упущені.

По-третє, бізнес-план є інструментом для забезпечення фі-

нансування певного підприємства. Незалежно від того, який ха-

рактер мають капіталовкладення, на які ви розраховуєте (банків-

ські інвестиції, внутрішні чи іноземні капіталовкладення з боку

приватних осіб, державні субсидії або фонди для фінансування

підприємств з високим ризиком), докладно опрацьований, вдало

складений бізнес-план потрібний за будь-яких обставин.

9.3. Бізнес-аналіз — основна передóмова

планóвання в підприємництві

Аналіз внутрішнього середовища передбачає планування і

прогнозування, що дає менеджерам змогу підготувати основу для

подальшої роботи, а не ризикувати у сподіванні на вдачу. Маємо

багато прикладів, коли сміливі й ризиковані ініціативи чудово

себе виправдали, проте ще більше випадків, коли результатом ри-

зику був повний крах.

Інакше кажучи, планування і прогнозування мають свої межі, і

потрібні досвідчені фахівці в цих галузях, щоб підготувати основу

для отримання максимальної вигоди з діяльності фірми. Шлях до

успішного планування і прогнозування передбачає докладний і

продуманий аналіз «історичних» закономірностей у сукупності з

вдумливою інтерпретацією наявних тенденцій і можливостей пев-

ної фірми. Так чи інакше, планування і прогнозування є складо-

вими того самого процесу — вони потребують безперервного роз-

роблення прямим і зворотним рухом між діями і цілями, а також

відповідними доходами і витратами, поки не буде досягнуто пев-

ного балансу. Отже, плани мають бути досяжними, а прогнози —

реальними.

Бізнес-аналіз зовнішнього середовища і поточного стану фірми

є необхідною передумовою розроблення ефективного плану. Він