Лекции - введение в интеллектуальную собственность

Подождите немного. Документ загружается.

об'єкт авторського права як комп'ютерна програма, за ко-

роткий час стала одним з фінансових гігантів світу, а її за-

сновника - Білла Гейтса вважають найбагатшою людиною

світу.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягають соціально-економічні страте-

гії країн, що розвиваються?

2. У чому полягає економічне значення винаходів?

3. Яка роль торговельних марок у розвитку еконо-

міки?

4. Яка роль об’єктів авторського права і суміжних

прав у розвитку культури?

3. НАБУТТЯ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ

ВЛАСНОСТІ

3.1. Мета набуття прав

Після того, як створено об’єкт інтелектуальної вла-

сності, необхідно оформити права на цей об’єкт, тобто

отримати правову охорону.

Будь-яка власність має потребу в охороні. Інтелек-

туальна власність не є виключенням. Однак способи охо-

рони об'єктів інтелектуальної власності відрізняються від

таких для матеріальних об'єктів. Якщо матеріальний об'єкт

власності досить помістити під "замок" чи приставити до

нього охоронця, то для охорони об'єктів інтелектуальної

власності такі засоби непридатні. Основним способом

охорони в цьому випадку є видача автору (розроблювачу)

об'єкта інтелектуальної власності охоронного документа:

патента чи свідоцтва.

Охорона, надана інтелектуальній власності закона-

ми України, сприяє збільшенню кількості раціоналізатор-

ських пропозицій і винаходів, росту інвестицій, розвитку

науково-дослідної діяльності, що приводить до технічного

прогресу, поліпшення якості промислової продукції, під-

вищенню культурного рівня громадян.

Суть охорони інтелектуальної власності полягає в

тому, що автор (розроблювач) об'єкта інтелектуальної вла-

сності розкриває інформацію про цей об’єкт для необме-

женого кола осіб, а замість того одержує від держави ви-

ключні права на створений ним об'єкт інтелектуальної

власності на визначений період часу. Ці права регламен-

туються охоронним документом, що видається власнику

об'єкта інтелектуальної власності.

Автор, що одержав охоронний документ, наприклад

патент, почуває себе впевнено, оскільки його права охоро-

няються законом. Якби автор не мав охоронного докумен-

та, то він, швидше за все, не розкрив би інформацію, ніхто

б не зміг скористатися нею і об’єкт інтелектуальної влас-

ності залишився б невідомим. Крім того, закріплене охо-

ронним документом присвоєння особистих (немайнових),

а також майнових прав сприяє використанню об'єкта інте-

лектуальної власності і це, мабуть, єдиний спосіб отри-

мання вигоди автором у результаті використання об'єкта

інтелектуальної власності самостійно з одержанням пере-

ваг над конкурентами чи шляхом дозволу третім особам

використовувати об'єкт інтелектуальної власності за ліце-

нзійні платежі.

Часто охорону інтелектуальної власності ототож-

нюють з її захистом і користуються терміном "захист прав

інтелектуальної власності". На нашу думку, поняття "охо-

рона" і "захист" мають різне наповнення. Підставою для

цього служить те, що ці дві дії повинні бути розділені, то-

му що, по-перше, вони мають різні цілі, а, по-друге, здійс-

нюються різними організаційними структурами. Охоро-

ною (оформленням прав з видачею охоронного документа)

займаються патентні відомства, а захистом (у випадку по-

рушення цих прав) - адміністративні і судові органи.

3.2. Набуття прав на об'єкти промислової влас-

ності

3.2.1. Набуття прав на винаходи, корисні моделі

і промислові зразки

Право на винахід, корисну модель і промисловий

зразок охороняється державою. В Україні встановлена

єдина форма правової охорони винаходів, корисних моде-

лей і промислових зразків - патент.

Патент - це техніко-юридичний документ, виданий

заявнику на винахід, корисну модель чи промисловий зра-

зок, що відповідає умовам патентоспроможності і підтвер-

джує авторство, пріоритет і право власності на зазначені

об'єкти.

Для оформлення прав на винаходи, корисні моделі і

промислові зразки необхідно подати відповідним чином

оформлену заявку до Державного департаменту інтелекту-

альної власності України (далі Установа). Для цього заяв-

ку передають до Державного підприємства "Український

інститут промислової власності", який є підлеглим Уста-

нові, де ця заявка проходить експертизу. Водночас з пуб-

лікацією відомостей про видачу патенту, Установа здійс-

нює державну реєстрацію патенту, для чого вносить до

реєстру відповідні дані. Видача патенту здійснюється

Установою в місячний термін після реєстрації патенту.

Право на подачу заявки, насамперед, має автор. У

встановлених законом випадках це право має роботода-

вець.

В Україні видається два види патентів на винахід:

патент із терміном дії 20 років, що видається після прове-

дення експертизи по суті, і деклараційний патент – різно-

вид патенту, що видається на 6 років за результатами фор-

мальної експертизи та експертизи на локальну новизну за-

явки на винахід. Термін дії деклараційного патенту на ко-

рисну модель становить 10 років. На промисловий зразок

патент видається терміном на 10 років.

Терміни

дії патентів України прийнято відрахову-

вати від дати подачі заявки в Установу. Якщо заявка спо-

чатку була подана в одній із країн Паризького Союзу, а

потім в Україні, то дія патенту відраховується від дати ра-

ніше поданої заявки, що називається конвенційним пріо-

ритетом.

Дія патенту на винахід, корисну модель і промисло-

вий зразок може бути достроково припинена цілком або

частково за таких підстав:

- за заявою власника патенту;

- через несвоєчасну сплату річного збору за під-

тримку дії патенту.

Охорона прав на винаходи, корисні моделі і проми-

слові зразки регламентуються законами України: "Про

охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону

прав на промислові зразки", а також низкою підзаконних

актів: положень, правил, інструкцій, що розроблені Дер-

жавним департаментом інтелектуальної власності.

3.2.2. Набуття прав на засоби індивідуалізації

товарів і послуг

Правова охорона цих об'єктів промислової власнос-

ті здійснюється на основі законів України: "Про охорону

прав на знаки для товарів і послуг" і "Про охорону прав на

зазначення походження товарів", а також відомчими нор-

мативними актами.

Знаки для товарів і послуг - це зареєстровані у

встановленому порядку позначення, завдяки яким товари і

послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і

послуг інших осіб.

Право власності на знаки для товарів і послуг засві-

дчується свідоцтвом на знак для товарів і послуг. Право на

одержання свідоцтва мають національні та іноземні заяв-

ники.

Порядок одержання охоронного документа (свідоцт-

ва) подібний з тим, що був описаний для винаходів. Особа,

що бажає одержати свідоцтво, подає заявку до Установи. У

випадку позитивного рішення за результатами експертизи,

Установа публікує у своєму офіційному бюлетені відомості

про видачу свідоцтва. Одночасно воно здійснює державну

реєстрацію знака шляхом внесення до Реєстру відомостей

про свідоцтво. У місячний термін після державної реєстрації

знака відомство видає власнику свідоцтво, що дає йому ви-

ключне право користатися і розпоряджатися знаком на свій

розсуд.

Термін дії свідоцтва становить 10 років від дати по-

дачі заявки до Установи і продовжується за клопотанням

власника свідоцтво щораз на 10 років. Термін дії

свідоцтва

може бути припинений у випадках, аналогічних таким для

патенту на винаходи.

3.2.3. Набуття прав на нетрадиційні об'єкти

інтелектуальної власності

3.2.3.1. Набуття прав на сорти рослин

Ці права охороняються Законом України "Про охо-

рону прав на сорти рослин" (2001 р.).

Охоронним документом, що закріплює права су-

б'єктів права на сорт рослин

, є патент.

Урядовий орган державного управління, що діє у

складі центрального органу вищої виконавчої влади з пи-

тань сільського господарства і продовольства, на підставі

позитивного рішення експертного органа за результатами

експертизи на патентоспроможність сорту, здійснює дер-

жавну реєстрацію сорту, вносячи його до державного Ре-

єстру сортів України. Після реєстрації сорту

Урядовий ор-

ган протягом одного місяця видає авторові (авторам) сві-

доцтво про авторство на сорт, а заявникові - патент.

Термін дії патенту становить 25 років від дати над-

ходження заявки. Для сортів деревних, чагарникових куль-

тур – 30 років.

3.2.3.2. Набуття прав на топографії інтеграль-

них мікросхем

Ці права охороняються Законом України "Про охо-

рону прав

на топографії інтегральних мікросхем" (1997 р.).

Об'єкт охорони - топографія інтегральних мікро-

схем - це зафіксоване на матеріальному носії просторово-

геометричне розміщення сукупності елементів інтеграль-

ної мікросхеми і з'єднань між ними.

Охоронним документом, що підтверджує реєстра-

цію установою топографії інтегральних мікросхем і засві-

дчує право власності на дану топографію, є свідоцтво. Ре

єстрація здійснюється шляхом занесення Установою топо-

графії до Державного реєстру України топографій інтегра-

льних мікросхем. Свідоцтво діє протягом 10 років від дати

подачі заявки в Установу чи від дати першого використан-

ня топографії.

3.2.3.3. Набуття прав на раціоналізаторську

пропозицію

Джерелом охорони раціоналізаторських пропозицій

є "Тимчасове положення про правову охорону об'єктів

промислової власності і раціоналізаторських пропозицій",

затверджене Указом Президента України від 18 вересня

1992 року. Порядок оформлення прав на раціоналізаторсь-

ку пропозицію регламентований "Методичними рекомен-

даціями про порядок складання, подачі і розгляди заяви на

раціоналізаторську пропозицію", затверджена наказом

Державного патентного відомства України від 27 квітня

1995 року.

Новий Цивільний кодекс України, який набере чин-

ності з 1 січня 2004 року дає більш розширене, у порів-

нянні з попередньою редакцією, тлумачення поняття раці-

оналізаторської пропозиції. Це визнана юридичною осо-

бою пропозиція, що містить технологічне (технічне) або

організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Для оформлення прав на раціоналізаторську пропо-

зицію автор подає заявку на рацпропозицію тому підпри-

ємству, діяльності якого відповідає пропозиція. Заява ре-

єструється в журналі реєстрації заяв на рацпропозицію за

формою, затвердженої Державним комітетом статистики

України. На підприємстві пропозиція піддається своєрід-

ній експертизі по суті. Якщо пропозиція визнається раціо-

налізаторською, то вона приймається для використання.

Після закінчення місяця після ухвалення позитивного рі-

шення автору видається охоронний документ-свідоцтво

установленої форми. Свідоцтво підписується керівником

підприємства і затверджується печаткою. Це свідоцтво за-

кріплює за автором немайнові і майнові права. До остан-

нього відноситься право на винагороду.

3.2.3.4. Охорона прав на комерційну таємницю

Комерційна таємниця (ноу-хау) являє собою техніч-

ну, комерційну, організаційну чи будь-яку іншу інформа-

цію, здатну підвищити ефективність виробництва чи будь-

якої іншої соціально доцільної діяльності, або забезпечити

будь-який інший позитивний ефект. Тому, власник ноу-

хау, безумовно, має право на захист її від неправомірного

використання.

Незважаючи на високу і безупинно зростаючу значи-

мість цього об'єкта інтелектуальної власності, відсутня його

пряма правова охорона. В даний час немає закону України

про охорону ноу-хау. Основною перешкодою для розробки

закону є те, що інформація про ноу-хау внаслідок її конфіде-

нційності не підлягає реєстрації. З цієї причини охоронних

документів на неї ніхто не видає. До того ж виявити не-

правомірне використання такої інформації майже немож-

ливо, установити порушення і порушника дуже складно.

Частково правова охорона ноу-хау може бути здійс-

нена в рамках законів України "Про інформацію" і "Про

науково-технічну інформацію" у частині, що стосується

нерозкритої інформації. Однак варто мати на увазі, що не-

розкрита інформація може бути об'єктом правової охорони

доти, поки вона зберігає свою конфіденційність.

Охорона такої інформації може здійснюватися

шляхом застосування заходів, що гарантують збереження

її конфіденційності. Умови конфіденційності, зокрема,

можуть охоронятися договором.

3.2.4. Правова охорона об'єктів авторського

права і суміжних прав

3.2.4.1. Джерела права

Авторські права і суміжні права охороняються За-

коном України "Про авторське право і суміжні права". Цей

закон охороняє особисті (немайнові) і майнові права авто-

рів і їхніх правонаступників, пов’язані зі створенням і ви-

користанням творів науки, літератури і мистецтва (авто-

рське право), а також прав виконавців, виробників фоно-

грам і організацій мовлення (суміжні права). Крім того,

немайнові і майнові права власників авторського права і

суміжних прав охороняються іншими законами України, а

саме:

- Про інформацію (1992);

- Про друковані засоби масової інформації в

Україні (1992);

- Про науково-технічну інформацію (1993);

- Про збереження і розвиток народних художніх

промислів України в ринкових умовах (1993);

- Про телебачення і радіомовлення (1993);

- Про захист інформації в автоматизованих сис-

темах (1994);

- Про наукову і науково-технічну експертизу

(1995);

- Про інформаційні агентства (1995);

- Про рекламу (1996);

- Про видавничу справу (1997);

- Про систему суспільного телебачення і радіомо-

влення в Україні (1997);

- Про державну підтримку засобів масової інфор-

мації і соціальний захист журналістів (1997);

- Про професійних творчих працівників і творчі

союзи (1997);

- Про кінематографію (1998) тощо.

Це питання знайшло своє відображення також в

Конституції України, указах Президента України, поста-

новах Кабінету Міністрів України, у ряді постанов Верхо-

вної Ради України і нормативних актах Українського аге-

нтства з авторських і суміжних прав (УААСП).

За загальним правилом, твір може бути використа-

ний третіми особами тільки з дозволу власника авторсько-

го права. Найбільш поширеними є права: копіювати чи

іншим способом відтворювати твір; здійснювати звукоза-

пис виконання твору; виконувати перед публікою твори,

зокрема, музичні, драматичні чи аудіовізуальні; здійсню-