Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

ТЕМА 6 Валютний ринок і валютні системи 175

відігравали вирішальну роль до 1976 р. Коли вони визначались на основі

золотого паритету. Внаслідок краху Бреттон-Вудської валютної системи

фіксовані валютні курси та паритети скасовано та встановлено режим

плаваючих курсів валют.

Плаваючий валютний курс самостійно (вільно) формують на

валютних біржах (ринку) під впливом попиту і пропозиції. Однак

плаваючий валютний курс мають тільки провідні валюти - долар США,

англійський стерлінг, японська єна та деякі інші.

За змішаного валютного курсу держава вибирає валютний режим

з урахуванням конкурентної економічної ситуації, намагаючись подолати

абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання [9]. Змішаний

валютний курс іншими словами можна охарактеризувати як контро-

льований плаваючий курс. Однією з форм такого контролю є введення

так званого "курсового валютного коридору" - встановлення міні-

мального і максимального значення відхилення валютного курсу.

До найбільш важливих понять, використовуваних на валютному ринку,

належить поняття реального і номінального валютного курсу.

Номінальний валютний курс показує обмінний курс валют, що діє

в певний момент часу на валютному ринку країни. Наприклад, номі-

нальний курс гривні до долара США дорівнює 1,0 дол./ 5,21грн.

Номінальний валютний курс збігається із загальним валютним курсом

і встановлюється на валютному ринку. Він використовується у валютних

контрактах і є найпростішим та базовим визначенням валютного курсу.

Однак для довгострокового прогнозування не є зручним, оскільки

співвідношення вартості іноземних та національних валют змінюється

одночасно із зміною загального рівня цін у країні, що є невід'ємною

складовою ринкової економіки.

Реальний валютний курс - це номінальний валютний курс,

скоригований на відносний рівень цін у своїй країні і в тій країні, до валюти

якої котирується національна валюта [13].

Для його розрахунку використовується формула:

де К

- реальний валютний курс;

- номінальний валютний курс;

- індекс цін зарубіжних країн;

Р - індекс цін своєї країни.

(6.1)

176 ГРОШІ ТА КРЕДИТ

Індекс реального валютного курсу показує його зміну з поправкою на

темп інфляції в обох країнах. Якщо темп інфляції у своїй країні є вищим

від зарубіжного, то реальний валютний курс буде вищим від

номінального.

Вартісною основою валютного курсу є паритет купівельних спро-

можностей, який виражає співвідношення середніх рівнів національних

цін на товари, послуги, інвестиції [6].

В реальній економіці існує безліч факторів, що мають економічний,

політичний, правовий чи психологічний характер, і прямо або опосеред-

ковано впливають на валютний курс національної валюти. Розглянемо

тільки найбільш значні і впливові з них.

1. Платіжний баланс країни. У випадку, коли торговельне сальдо

країни є активне, тобто надходження з-за кордону перевищує її валютні

витрати, курс національної валюти має тенденцію зростати. Це пов'язано

з тим, що збільшення частки експорту порівняно з імпортом, по-перше,

призводить до зростання попиту на національну валюту з боку виробників

продукції; по-друге, за рахунок пожвавлення експорту зростають

надходження іноземної валюти в країну, що позитивно впливає на розвиток

її економіки, на підвищення рівня валютних резервів центрального банку,

а це, у свою чергу, дозволяє проводити монетарну політику, спрямовану

на стабілізацію курсу національної валюти.

2. Пропозиція грошей. Як відомо, найбільш інфляційний вплив має

агрегат М1 - готівка та залишки на рахунках. Як правило, зростання у

країні на 1% грошової маси призводить до миттєвого зростання на 1%

внутрішніх цін, при цьому механізм паритету купівельної спроможності

забезпечує відповідне знецінення національної валюти на 1%. І навпаки,

зростання іноземної грошової пропозиції на 1% спричиняє адекватне

зростання зовнішніх цін та подорожчання національної валюти на 1%.

3. Дефіцит державного бюджету є безпосередньою причиною

збільшення грошової маси в обігу й призводить до зниження курсу

національної валюти у довгостроковому періоді.

4. ВВП- основний індикатор стану національної економіки. Його

зростання означає загальне пожвавлення економіки країни, нарощення

обсягів виробництва, зростання платоспроможного попиту населення,

підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на зовнішніх

ринках та зниження рівня споживання іноземних товарів, приплив

іноземних інвестицій в економіку країни, достатнє фінансування

соціальної сфери та державних програм. Це призводить до зростання

попиту на національну валюту і зумовлює її зміцнення.

ТЕМА 6. Валютний ринок і валютні системи 177

5. Рівень реальних процентних ставок визначає загальну доход-

ність вкладень в економіку країни (процент за банківськими депозитами,

рівень середньої норми прибутку, доходність за облігаціями). У цьому

випадку, коли реальні процентні ставки зростають, курс національної

валюти має тенденцію до підвищення. Однак, якщо номінальні ставки

зростають повільніше, ніж темп інфляції та ВВП, курс національної

валюти може навіть знижуватись.

6. Темпи інфляції. Чим вищі темпи інфляції у країні, тим нижчий

курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори.

7. Ступінь використання певної валюти на євроринку і в

міжнародних розрахунках.

8. Ступінь розвитку фондового ринку, який є конкурентом валют-

ного ринку. Фондовий ринок може залучити іноземну валюту безпо-

середньо, а також "відтягувати" кошти в національній валюті, які могли

б бути використані на валютному ринку для купівлі іноземної валюти

[6].

На зміну валютного курсу найчастіше впливає декілька факторів,

тобто спостерігається складне їх переплетення і висування в ролі

вирішальних то одних, то інших факторів.

Валютний курс як базове співвідношення цін двох валют може

встановлюватися законодавчо або визначатися у процесі їх взаємного

котирування.

Котирування валют - це встановлення валютного курсу на

основі ринкових механізмів [15]. Кількісне значення валютного курсу

розраховується (котирується), як правило, з точністю до 4-го знака після

коми.

Котирування курсів валют буває пряме і непряме.

Пряме котирування визначає кількість національної валюти за

одиницю іноземної. У вигляді прямого котирування офіційно визна-

чаються курси більшості валют світу. Наприклад, пряме котирування

курсу долара до гривні виглядатиме як USD/UAH=5,3236.

Непряме котирування визначає кількість іноземної валюти, що

виражається в одиницях національної валюти. Як правило, це менш

поширений вид встановлення валютного курсу. Прикладом непрямого

котирування є USD/UAH=5,3236=0,1878.

У банківській практиці встановлюється курс продавця, за яким банки

продають валюту, й курс покупця, за яким купують валюту. Повне

котирування включає курс покупця і курс продавця. Різниця між курсами

продавця (продаж) і покупця (купівля) -маржа - є для банків джерелом

178 ГРОШІ ТА КРЕДИТ

прибутку. Центральний банк може встановлювати граничні розміри

маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку для уповно-

важення банків та інших кредитно-фінансових установ.

6.3. Світова валютно-фінансова система та її еволюція

Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає

валютна система. Розрізняють національну та світову валютні

системи. Світова валютна система розвивається на регіональному та

глобальному (світовому) рівнях. І у свою чергу регіональні, світові та

національні валютні системи активно взаємодіють між собою, утво-

рюючи єдину цілісну систему міжнародних економічних відносин.

Історично спочатку виникли національні валютні системи, які були

закріплені національним законодавством з урахуванням норм міжна-

родного права. Національна валютна система є складовою грошової

системи країни, хоч і відносно самостійною, оскільки виходить за

національні рамки.

* Національна валютна система - це форма організації економічних

відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні

розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти

держави [1, стор. 85].

її структурними елементами є: національна валюта - грошова

одиниця держави; паритет національної валюти; режим курсу націо

нальної валюти; організація валютного ринку та ринку золота; національн

органи, що керують і регулюють валютні відносини країни; умови обмін]

національної валюти на золото та інші валюти (конвертованість валюти)

наявність або відсутність валютних обмежень, валютний контроль.

*Регіональна (міжнародна) валютна система являє собою договірно'

правову форму організації валютних відносин між: групою країн. [5,

стор. 321].

Основні елементи такої системи - регіональна (міжнародна]

розрахункова одиниця, спеціальний режим регулювання валютних курсів,

спільні валютні фонди та регіональні кредитно-розрахункові установи.

* Світова валютна система - це спільно розроблена державами

форма організації валютно-фінансових відносин, яка склалася внаслідок

еволюції світового господарства та юридично закріплена міждер-

жавними домовленостями.

ТЕМА 6 Валютний ринок і валютні системи 179

Світова валютна система включає ряд конструктивних елемен-

тів: міжнародні засоби обігу і платежу; міжнародні ліквідні ресурси

(інвалюта, золото); міжнародні валютні ринки і ринки золота; систему

міжнародного кредитування і міждержавних розрахунків; міжнародні

організації, що здійснюють міждержавне валютне регулювання.

Ця динамічна еволюційна система пройшла ряд етапів, кожен з яких

віддзеркалював рівень зрілості валютно-фінансових відносин та їх

інституцій.

Першою в історії світовою валютною системою була система,

що спиралася на єдині правила обігу золотого грошового товару, відома

під назвою система золотого стандарту.

Юридично вона була оформлена міждержавною угодою на конференції

у Парижі в 1867р. Згідно з цією угодою золото визнавалось єдиною

формою світових грошей. В умовах, коли золото безпосередньо

виконувало всі функції грошей, і національна, і світова грошова та

валютна системи були тотожними з тією лише різницею, що монети,

виходячи на світовий ринок, приймалися до платежу відповідно до своєї

ваги. Золотий стандарт базувався на таких структурних

принципах:

> основою системи був золотомонетний стандарт;

> кожна валюта має свій золотий вміст. Курс національних валют

жорстко прив'язувався до золота і через золотий вміст валюти співвід-

носився один з одним за твердим валютним курсом. Золото викорис-

товувалося як золотомонетні світові гроші;

> конвертованість кожної валюти у золото забезпечувалось як

всередині, так і за межами країни;

> зливки вільно обмінювались на монети, а золото вільно імпор-

тувалось й експортувалось та продавалося на міжнародних ринках.

Існувало три форми золотого стандарту:

> золотомонетний;

> золотозливковий;

> золотовалютний.

За умов золотого стандарту в його класичній золотомонетній формі

не існувало будь-яких валютних обмежень. Система золотого стандарту

була адекватною умовам вільної конкуренції, необмеженого ринку і

відповідно до цих умов механізму ціноутворення. Режим золото-

монетного стандарту був насамперед режимом стабільних валютних

курсів.

180

ГРОШІ ТА КРЕДИТ

Таблиця 6.1.

Основні недоліки системи золотомонетного стандарту, які

призвели до дестабілізації цієї системи.

№

п/п

Вади системи золотомонетного

стандарту

Ця система встановлювала пряму

залежність грошової маси, що обер-

талася в окремих країнах та на

світовому ринку, від видобутку і

виробництва золота.

За умов золотомонетного стан-

дарту практично повністю виклю-

чалася можливість проведення ок-

ремими державами власної грошо-

во-валютної політики, спрямованої

на вирішення внутрішніх проблем

країни.

Існування золотого стандарту

перешкоджало впровадженню дуже

поширених у той час методів фінан-

сування воєнних дій шляхом випус-

ку паперових грошей та монетизації

державного боргу через продаж но-

вих випусків цінних паперів цен-

тральному емісійному банку тієї чи

іншої країни.

Причини і наслідки вад, які призвели до

дестабілізації системи золотомонетного

стандарту

Відкриття нових родовищ золота та

збільшення його видобутку призводило в

цих умовах до періодичних інфляційних

процесів, що охоплювали як окремі країни,

так і світовий ринок.

Це пояснюється тим, що безпосередньою

реакцією на будь-яке збільшення обсягів

паперової емісії та інфляційне знецінення

національних грошей був відплив золота за

кордон і відповідне зменшення золотих

запасів. Це обмежувало можливість держав-

ного втручання у сферу грошових і валют-

них відносин, їх цільового регулювання,

використання у конкретних напрямках

економічної політики.

Країна, що намагалася фінансувати вій-

ськові витрати шляхом емісії грошей і вод-

ночас дотримуватись їх конвертованості в

золото, відразу ставала свідком масового

відпливу своїх золотих запасів за кордон.

Перша світова війна найбільшою мірою й

остаточно дестабілізувала систему золото-

монетного стандарту. Адже для фінансу-

вання війни європейські країни мусили

вдатися до значних розмірів кредитів у

своїх центральних банках і призупинити

обмін на золото своїх валют, встановивши

примусовий курс.

Однак система золотомонетного стандарту мала не тільки переваги,

а й суттєві недоліки, оскільки була жорстокою, не досить еластичною,

дорогою. Це насамперед пояснюється такими причинами (табл. 6.1.).

Поступово золотомонетний стандарт вичерпав свої можливості,

оскільки не відповідав зрослим масштабам господарських зв'язків та

умовам регульованої ринкової еконсміки. Перша світова війна призвела

до кризи і занепаду цієї валютної системи. Золотомонетний стандарт

перестав функціонувати як грошова і валютна система.

Замість системи золотомонетного стандарту почали формуватися

урізані форми золотовалютної системи - золотозливковий і

золотодевізний стандарти.

ТЕMA 6. Валютний ринок і валютні системи 181

Система золотозливкового стандарту - перехідна форма

золотого стандарту. Суть цієї системи в тому, що національні валюти

провідних західних країн прирівнювалися до певної кількості золота, отже,

були розмінні на валютний метал, але вже не у будь-якій кількості, як за

класичного золотого стандарту, а на золоті зливки вагою не менш як

12,4 кг кожний. Вона встановлювалася після Першої світової війни і

проіснувала до великої депресії (1929-1933 pp.) в ряді країн з високо-

розвинутою економікою, крім США.

В інших країнах, зокрема в тих, які зазнали поразки у Першій світовій

війні, була впроваджена система золотодевізного стандарту, яка

грунтувалась на тому, що поряд із золотом функцію міжнародних

платіжних засобів взяли на себе і деякі валюти провідних країн світу.

Платіжні засоби в іноземній валюті, що призначалися для міжнародних

розрахунків, почали називати дгвізами. Власне, сформувалась друга

світова валютна система, яка була юридично оформлена міждер-

жавною угодою, досягнутою на Генуезькій міжнародній конференції в

1922 р.

Друга світова війна фактично зруйнувала систему золотодевізного

стандарту, що спонукало до розробки валютно-фінансової системи,

адекватної новим умовам функціонування світового господарства та

міжнародних економічних відносин. Така система після тривалої

підготовчої роботи була створена та інституційно оформлена у 1944р. в

м. Бреттон-Вудс (США) рішеннями міжнародної валютно-фінансової

конференції. Складовими підписаного на конференції Заключного акта

стали статути Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Міжнародного

банку реконструкції й розвитку (МБРР).

Основні принципи нової валютної системи, яка дістала назву Бреттон-

Вудської, визначив статут МВФ. Основою цієї системи була ідея

пристосування валют окремих країн до національних валютних систем

провідних на той час держав світу - США і Великої Британії. Згідно з

договором основними інструментами міжнародних розрахунків ставали

золото і так звані резервні валюти, статус яких одержали американський

долар та англійський фунт стерлінгів. Таким чином, на відміну від

золотого стандарту, основу Бреттон-Вудської системи становила система

золотовалютного стандарту, яка в подальшому трансформувалася у

систему золотодоларового стандарту.

Основними принципами функціонування Бреттон-Вудської валютної

системи були [1]:

182 ГРОШІ ТА КРЕДИТ

• збереження ролі золота як платіжного засобу та розрахункової

одиниці у міжнародному обігу. Однак, на відміну від системи золотого

стандарту, зв'язок національних валют із золотом здійснювався

опосередковано через долар США, який один зберігав зовнішню

конвертованість у золото;

• встановлення офіційних курсів валют шляхом визначення їх золотого

вмісту і твердої фіксації долара;

• прирівнювання долара до золота на основі фіксації ринкової ціни на

золото (ціна однієї унції золота дорівнювала 35 дол., а золотий вміст

долара становив 0,888671 г чистого золота);

• здійснення операцій купівлі-продажу золота лише на рівні цен-

тральних банків країн із забороною таких операцій для всіх інших

суб'єктів.

• ринкові курси валют не повинні були відхилятися вгору або вниз від

фіксованих доларових паритетів цих валют на більше ніж на 1 %, тобто

всі інші валюти жорстко "прив'язалися" до долара;

• з метою пом'якшення кризи окремих валют, підтримання валютних

курсів і збереження вільноконвертованості держави-учасниці Бреттон-

Вудських угод допомагали одна одній шляхом надання через механізм

МВФ та іншими способами кредитів в іноземній валюті для фінансування

дефіцитів платіжних балансів.

Міждержавне регулювання валютних відносин здійснювалося

головним чином через посередництво МВФ. Він забезпечував підтри-

мання країнами-учасниками офіційних валютних паритетів та курсів.

Для зміни паритету або введення валютних обмежень була потрібна

згода МВФ.

Протягом тривалого періоду ефективність функціонування Бреттон-

Вудської системи забезпечувалася високим рівнем стійкості та довіри

до валюти США, яка виконувала функцію міжнародного засобу платежу

та резервної валюти. Ця довіра базувалась на тому, що, на відміну від

усіх іншич валют, долар зберігав на зовнішньому ринку антиінфляційний

"імунітет", який гарантувався його конвертованістю для центральних

банків у золото. Така позиція на валютному ринку забезпечувалась

нагромадженням США значної частини (70%) централізованих запасів

золота. Слід врахувати і надзвичайно високу питому вагу США у світовій

торгівлі та експорті капіталу, а також бездефіцитність протягом тривалого

часу платіжного балансу цієї країни.

ТЕМА 6 Валютний ринок і валютні системи 183

Наприкінці 1960-х-на початку 1970-х pp. ситуація істотно змінилася.

США значною мірою втратили на світовому ринку свої конкурентні

переваги:

> різко скоротились запаси золота. У 1971 р. їх вартість

становила 11,1 млрд. доларів, а, наприклад, у 1949 р. - 24,6 млрд.

доларів. Почалася масова гонитва за золотом як стійкішим

грошовим активом і відповідна відмова від долара;

> посилення інфляційних процесів;

> нестабільність платіжних балансів.

США, по суті, повністю втратили свою здатність здійснювати обмін

доларів на золото за фіксованою ціною і, таким чином, утримувати його

функцію міжнародної резервної валюти.

Визнаючи це, 15 серпня 1971 р.президент США Р. Ніксон прийняв

рішення про припинення конвертованості долара в золото [14]. Це

означало фактичний крах Бреттон-Вудської системи.

Контури нової валютної системи, що функціонує і розвивається у

світовій економіці й нині, визначила нарада представників країн-членів

МВФ, що відбулася у м. Кінгстон (Ямайка) в січні 1976р. Кінгстонська

угода поклала початок утворенню четвертої світової або Ямайської

валютної системи. Ця система набула сили після ратифікації угоди

державами-учасницями з квітня 1978 р. Формування Ямайської валютної

системи, яка юридично закріплювала демонетизацію золота, розпочалася

з кризою Бреттон-Вудської валютної системи.

Основні характеристики Ямайської валютної системи:

1) система заснована не на одній, а на декількох ключових валютах,

тобто визнання міжнародними та розрахунковими валютами поряд із

доларом США валют інших країн та СДР;

2) витіснення золота з міжнародних розрахунків, скасування золотих

паритетів валют та офіційної ціни на золото. Водночас золото залишається

у складі офіційних золотовалютних резервів країн як високоліквідний

товар;

3) офіційне визначення "плаваючих" валютних курсів, тобто тих, які

встановлюються на валютному ринку залежно від попиту та пропозиції;

4) країна сама вибирає режим валютного курсу, але їй заборонено

виражати його через золото.

У реальній практиці валютних відносин цілком витіснити долар з позиції

ключових міжнародних валюти, як це передбачалося Кінгстонською

угодою, не вдалося. Більш того, після 1981р. адміністрація Р. Рейгана

успішно запровадила низку стабілізаційних заходів, що сприяли зміцненню

184 ГРОШІ ТА КРЕДИТ

міжнародних позицій долара. Слід зазначити, що і в нинішній валютній

системі долар залишається реальною основою валютно-фінансового

механізму. З огляду на це, можна зробити висновок, що Ямайська

валютна система функціонує за принципом не паперово-валютного, а

паперово-доларового валютного стандарту.

Слід зазначити, що формування відповідних інституційних структур

та принципів функціонування Ямайської валютної системи ще не

завершено. Вони постійно коригуються, доповнюються відповідно до

змін у міжнародних економічних відносинах.

6.4. Шляхи встановлення національної валютної

системи України

Формування валютної системи України розпочалося одночасно з

формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є.

Однак у вирішенні цього питання молода незалежна держава мала багато

труднощів, а саме:

1 .Україна змушена була взяти на себе обслуговування та погашення

16,37% загального боргу колишнього СРСР, який становив близько 80

млрд. дол. США, з них 60 млрд. - західним країнам, 20 млрд. - країнам

Азії та Східної Європи.

2. Ситуація для України ускладнювалася ще й тим, що на межі повного

розорення опинилися державні і приватні підприємства, які мали рахунки

в Зовнішекономбанку СРСР, статутний та резервний фонд якого, а також

будівлі та споруди, інше майно згідно з постановою Президії Верховної

Ради Російської Федерації від 13 січня 1992 р. було передано у власність

Центрального банку Російської Федерації. Це означало, що

Зовнішекономбанк фактично був визнаний банкрутом, а валютні та інші

внески України привласнювались Росією. Загалом вкладники України

втратили на валютних рахунках Зовнішекономбанку СРСР приблизно

500 млн. інвалютних карбованців валютної виручки.

3. Росія практично привласнила й весь алмазний, художній фонді

золотовалютні запаси колишнього Союзу.

4. Відсутність нормативної бази, яка б регламентувала зовнішньо-

економічну діяльність суб'єктів ринкових відносин та організацію

валютного регулювання і контролю в Україні.

Створення національної валютної системи України в період ринкової

трансформації планово-розподільчої економічної системи в Україні можна

умовно поділити на три етапи (табл. 6.2).