Глава 1 Історія психіатрії
ського медичного інституту. Наукові інтереси В. М. Гаккебуша
були спрямовані на дослідження органічних психозів пізнього
віку, травматичних уражень головного мозку, неврозів і пси-
хопатій, а також питань судової і дитячої психіатрії. Він активно
впроваджував у практику обстеження психічно хворих експе-
риментально-психологічні методи. Ним у співавторстві описано
особливу форму психічної патології пізнього віку, опублікова-
но сім монографій, серед них — "Курс судової психопатоло-
гії" (1928) та "Середовище і дитяча істерія".
У Петербурзькій медико-хірургічній академії психіатрію по-
чали викладати в 1835 р. Проте не на найвищому рівні. Справа
істотно поліпшилася з приходом І. М. Балинського.
Іван Михайлович Балинський (1827—1902) народився в ро-
дині польських інтелігентів. У 1846 р. закінчив Петербурзьку
медико-хірургічну академію, а в 1855 р. захистив докторську
дисертацію, присвячену "аналізові історичного розвитку кон-
цепції гарячок". У 1857 р. очолив щойно організовану само-
стійну кафедру психіатрії. Через два роки опублікував "Кон-
спект лекцій з психіатрії".
Завдяки його старанням при кафедрі було створено психі-
атричну клініку, в якій хворим надавали і амбулаторну до-
помогу. Він брав активну участь у плануванні психіатричних
лікарень у Росії. І. М. Балинський наголошував, що без належ-
них умов утримування психічно хворих "жоден метод лікуван-
ня не може бути застосований з успіхом". Період його діяль-
ності збігся з введенням у Росії суду присяжних засідателів, де
він виявив себе блискучим експертом з психіатрії. І. М. Балин-
ський наукових праць не лишив, проте під час читання лекцій
увів такі поняття, як "нав'язливі стани", "кристалізація маяч-
ні". Під його керівництвом було захищено три докторські ди-
сертації. Помер у 1902 р., заповівши написати на надгробку:
"Тут покоїться Іван Балинський — друг і слуга душевнохворих".
Наступником І. М. Балинського став його учень Іван Пав-
лович Мержеєвський (1838—1908). Саме при ньому в клініці
почалася активна науково-дослідна робота. Він з біологічних
позицій підходив до вивчення психіатричних хвороб. У док-
торській дисертації на тему "Соматичне дослідження нестям-
них" (1867) І. П. Мержеєвський довів, що в маніакальному збу-
дженні обмін речовин підвищується. В 70-х роках XIX ст. ним
і його учнями було закладено підвалини дитячої психіатрії. Ви-
ходячи з мікроскопічних досліджень мозку, І. М. Мержеєвський